вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
04.11.2025м. ДніпроСправа № 904/6231/25
За заявою: Марганецької міської ради, м. Марганець Дніпропетровської області
про забезпечення позову
у справі
за позовом Марганецької міської ради (53407, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 29-А, ідентифікаційний код 35055650)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А, ідентифікаційний код 30105738)
про стягнення безпідставно збережених коштів
Суддя Крижний О.М.
Марганецька міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 4916594,56 грн за період з 01.01.2023 по 01.01.2025 фактичного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" з 2007 року є власником комплексу нежитлових виробничих будівель, розташованих по вул. Пушкіна, 2, м. Марганець Дніпропетровська область, загальна площа 6443 кв.м. Рішенням Марганецької міської ради №499-22/V від 25.10.2007, надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "МІК" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку під нежитловими будівлями які належать товариству згідно договору купівлі-продажу нежитлових будівель зареєстрованого у реєстрі за №5278 по вул. Пушкіна, 2. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, загальною площею 2,5626 га, кадастровий номер 1211300000:01:019:0019. Рішенням Марганецької міської ради від 25.12.2007 № 611-54/0 затверджено технічну документацію з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передано Товариству з обмеженою відповідальністю "МІК" в оренду земельну ділянку площею 2,5625 га, кадастровий номер 1211300000:01:019:0019 строком 10 років; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" у місячний термін укласти з Марганецькою міською радою договір оренди землі та надати його на реєстрацію в Державне підприємство "Дніпропетровський регіональний центр державного земельного кадастру".
Позивач зазначає, що від укладення договору оренди відповідач ухилився, орендну плату не сплачує. Зауважує, що в період 2023-2025 роки відповідач нараховував і сплатив земельний податок: 2023 рік - 83 241,88 грн; 2024 рік - 89 166,88 грн; 2025 рік (з 01.01.2025 по 01.10.2025) - 1553210,15 грн.
Позивач стверджує, що з 2007 року відповідач користується земельною ділянкою площею 2,5626 га, кадастровий номер 1211300000:01:019:0019 без правовстановлюючих документів, а відтак безпідставно зберіг грошові кошти у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", а саме на комплекс нежитлових виробничих будівель, загальною площею 6443 кв.м., що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вулиця Івана Мельникова (Пушкіна), будинок 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 618188212113, номер об'єкта в РПВН 479753.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що предметом спору у даній справі є стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК". Вказує, що з 2007 року відповідач ухиляється від укладання договору оренди, не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою та не здійснює ніяких дій з метою отримання дозволу на виготовлення технічної документації/проекту землеустрою та за наслідками його виготовлення зменшити площу земельної ділянки на якій розташований його об'єкт нерухомості за необхідності.
Позивач вважає, що наявні ґрунтовні, об'єктивні підстави вважати, що відповідач може продати або переоформити наявне в нього майно, на інших осіб, з метою ухиляння від виконання рішення суду та взагалі може не виконати наявні перед позивачем грошові зобов'язання, про що свідчить, зокрема, його свідоме протиправне ігнорування виконання таких зобов'язань, враховуючи ціну позову (4916594,56 грн), а також те, що вказаний комплекс нежитлових виробничих приміщень безпосередньо розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019, оренду плату за яку відповідач безпідставно ухиляється сплачувати. Зауважує, що обраний вид забезпечення позову спроможний забезпечити виконання судового рішення у разі задоволення позову; є адекватним, оскільки цілком відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається; такий захід забезпечення позову у разі його вжиття судом не порушуватиме прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу; невжиття судом зазначеного заходу забезпечення позову може призвести (у разі задоволення позовних вимог) до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, що є недопустимим. Вважає, що застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки залежить від наявності у відповідача грошових коштів у значному розмірі. При цьому вказує, що між сторонами по справі дійсно наявний спір. Стверджує, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, законною та співрозмірною із заявленими позовними вимогами, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача. Вказує, що вжиття заходів забезпечення позову не порушують принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності з частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( частини 3 ст. 13 ГПК України ).
Верховний Суд звертав увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Водночас, накладення арешту на майно не має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Частиною 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Суд враховує, що обраний заявником вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав майбутнього відповідача, оскільки майно фактично залишиться у володінні та користуванні титульного власника (майбутнього відповідача), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.
За таких обставин, з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів позивача у майбутньому, заява Марганецької міської ради підлягає задоволенню.
За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 4916594,56 грн доцільно буде накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2025 у справі №904/620/25.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
У даному випадку суд не вбачає підстав для застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін. Але лише в межах ціни позову.
Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Марганецької міської ради про забезпечення позову (вх.№48077/25 від 03.11.2025) - задовольнити частково.
Накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", а саме на комплекс нежитлових виробничих будівель, загальною площею 6443 кв.м., що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вулиця Івана Мельникова (Пушкіна), будинок 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 618188212113, номер об'єкта в РПВН 479753 у межах ціни позову - 4916594,56 грн.
У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Стягувач: Марганецька міська рада (53407, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 29-А, ідентифікаційний код 35055650).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А, ідентифікаційний код 30105738).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Закону України "Про виконавче провадження".
Дата набрання ухвалою законної сили - 04.11.2025.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки - до 04.11.2028.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню незалежно від пред'явлення до примусового виконання.
Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя О.М. Крижний