вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4577/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проспект Медіум", м. Дніпро
до Дніпровської міської ради, м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми "Алмаз Мотор, ЛТД", м. Дніпро
про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.
Представники:
Від позивача: Осадчук В.І., адвокат, ордер серії АН № 1801094 від 29.09.2025
Від відповідача: Олійник Ю.М., самопредставництво
Від третьої особи: Ревта Д.Л., адвокат, ордер серії АЕ № 1425938 від 17.09.2015
Товариство з обмеженою відповідальністю "Проспект Медіум" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про визнання недійсним Договору купівлі - продажу земельної ділянки від 07.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В. за реєстраційним №261, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проспект Медіум" та Дніпровською міською радою.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що за результатами земельних торгів з продажу земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:03:014:0011, що розташована в районі Запорізького шосе та АДРЕСА_1 у м. Дніпро переможцем торгів було визнано позивача, ціна продажу лоту становила 4 889 082, 00 грн. Зі змісту ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.03.2021 по справі № 210/1153/21, позивач дізнався, що "... земельна ділянка в районі Запорізького шосе та АДРЕСА_1 у м. Дніпро (кадастровий номер 1210100000:03:014:0011) була продана ТОВ "Проспект Медіум" (код ЄДРПОУ 34775883) за 4 889 082,00 грн. при реальній ринковій вартості 53 000 000,00 грн... ". Позивач вважає, що міська рада навмисно ввела його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: не повідомила про дійсну ринкову вартість земельної ділянки. Обізнаність про вказаний факт позивача на дату укладання договору мали би наслідком не укладання вказаного спірного договору, як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ринкова вартість не відповідає проведеній грошовій оцінці.
При цьому позивач посилається на положення статті 230 Цивільного кодексу України.
Від Дніпровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права та не доведено, що внаслідок укладення спірного договору порушено права позивача.
Третя особа надала письмові пояснення та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача та третьої особи.
Відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 справу №904/4577/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 02.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.09.2025.
Ухвалою суду від 29.09.2025 закрито підготовче засідання у справі, призначено справу до судового розгляду на 27.10.2025.
Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.
У судовому засіданні 27.10.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд
Рішенням міської ради від 13.04.2017 № 82/19 земельну ділянку включено до Переліку земельних ділянок, які (або права на які) підлягають продажу на земельних торгах, та надано дозвіл на розроблення технічної документації земельної ділянки у районі шосе Запорізького та АДРЕСА_1, площею 0,9692 га, для проектування та будівництва автосалону (а.с.76-77 том 1).
Пунктом 7 цього рішення Департамент було визначено організатором земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки, який забезпечує підготовку лота до продажу.
Відповідно до Регламенту роботи комісії з питань конкурсного відбору виконавців робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах, затвердженого наказом Департаменту від 01.12.2016 № 118-УД у редакції наказу від 22.02.2017 № 43-УД (далі - Регламент) та наказу Департаменту від 02.09.2016 № 48-УД "Про затвердження складу комісії з питань конкурсного відбору виконавців робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах" у редакції наказу від 22.02.2017 № 42-УД 07.06.2017 було проведено конкурс по відбору виконавця земельних торгів та послуг з виконання робіт із землеустрою (далі - Конкурс).
Переможцем Конкурсу визнано Сумську товарну біржу "Сумиагропромбіржа", з якою Департамент уклав договір від 10.07.2017 № 21-17-Т про підготовку лота до продажу та проведення земельних торгів з продажу земельної ділянки (або права на її оренду) несільськогосподарського призначення комунальної власності. Договором передбачено розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (підрядник ТОВ "НВФ "Геоінфо") та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, а також організація заходів щодо отримання рецензії на звіт з оцінки (підрядник ФОП Назаренко Г. А.) (а.с.78-83 том 1).
На виконання умов договору від 10.07.2017 № 21-17-Т суб'єктом оціночної діяльності, ФОП Назаренком Г. А. було підготовлено Висновок про ринкову вартість об'єкта оцінки, згідно з яким ринкова вартість земельної ділянки становить 4 444 620,00 грн або у розрахунку 458, 59 грн за 1 кв. м. (а.с.83 на звороті, том 1).
У рецензії на звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки від 05.02.2018, виконаної оцінювачем з експертної грошової оцінки земельних ділянок Мельник Світланою Валеріївною, зазначається, що він не містить суттєвих недоліків, які вплинуть на достовірність оцінки земельної ділянки, звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки земельної ділянки і висновки можуть бути використані у відповідності до мети оцінки (а.с.84-85 том 1).
На підставі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, листа Департаменту від 16.02.2018 вх. № 8/925 міською радою прийнято рішення від 23.05.2018 № 10/32 "Про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки у районі Запорізького шосе та АДРЕСА_1 (Соборний район)" (а.с.85-86 том 1).
Зазначеним рішенням міської ради (п.6) затверджено висновок про вартість об'єкта оцінки - земельної ділянки, виконаний суб'єктом оціночної діяльності, ФОП Назаренком Г. А., станом на 01.02.2018. Стартова ціна продажу земельної ділянки визначена на підставі висновку про її вартість становить 4 444 620,00 (чотири мільйони чотириста сорок чотири тисячі шістсот двадцять) грн без ПДВ.
На 25.07.2018 було призначено торги, які скасовано відповідно до Наказу Департаменту від 23.07.2018 № 241 у зв'язку з тим, що на земельній ділянці розміщені будівельні матеріали (до Департаменту надійшов лист Рябчуна І. Г. від 17.07.2018 вх. № 12/2235).
Актом обстеження було встановлено, що на земельній ділянці розміщені залізобетонна опора недіючої лінії електромережі, будівельні матеріали, шлакобетонний майданчик.
У зв'язку з порушенням строків щодо надання послуг відповідно до договору з Сумською товарною біржою "Сумиагропромбіржа" договір від 10.07.2017 № 21-17-Т було розірвано в односторонньому порядку.
28.08.2018 Департаментом було проведено конкурс з відбору виконавця земельних торгів, переможцем якого було визнано ТОВ "Земля і право". За результатом проведення конкурсу з переможцем укладений договір від 30.08.2018 № 16-18-Т про проведення земельних торгів з продажу земельної ділянки (а.с.87-89 том 1).
Повторні земельні торги було призначено на 05.10.2018 (лот № 26387, аукціон №13562).
Учасники цих торгів:
- ТОВ НВП "Нафтогазсервіс" (код ЄДРПОУ 22526984);
- ТОВ "Проспект Медіум" (код ЄДРПОУ 34775883);
- ТОВ "Автосистем" відмовлено в реєстрації на участь в аукціоні.
Торги не відбулися у зв'язку з тим, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2018 вжито заходів до забезпечення позову ТОВ "Автосистем" до ТОВ "Земля і право", про визнання недійсним рішення, шляхом заборони ТОВ "Земля і право" вчиняти будь-які дії щодо проведення процедури земельних торгів з продажу земельної ділянки у районі Запорізького шосе та АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:014:0011), площею 0,9692 га (справа № 904/4435/18) (далі - Ухвала), а.с.91-92 том 1.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 (справа 904/55505/18) визнано недійсним рішення № 1 "Про визнання земельних торгів з продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності такими, що не відбулися" за лотом № 26387, аукціон № 13562, торги визнані зупиненими з моменту постановлення Господарським судом Дніпропетровської області ухвали про забезпечення позову від 04.10.2018 у справі № 904/4435/18 та зобов'язано ТОВ "Земля і право" і Департамент провести земельні торги з продажу вищезазначеної земельної ділянки на умовах та за участі осіб, зареєстрованих на торги, які мали відбутися 05.10.2018 за лотом № 26387 (а.с.93-95 том 1).
На виконання рішення суду, 07 травня 2019 року відбулися торги у формі аукціону з продажу вказаної вище земельної ділянки, за результатами якого переможцем визнано ТОВ "Проспект Медіум", яке підняло ставки на два кроки та запропонувало ціну 4 889 082, 00 грн. (стартова ціна, встановлена організаторами торгів становила 4 444 620, 00 грн) (Протокол № 1 від 07.05.2019 земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності) (а.с.101-102 том 1).
Учасники торгів:
- ТОВ НВП "Нафтогазсервіс" (код ЄДРПОУ 22526984);
- ТОВ "Проспект Медіум" (код ЄДРПОУ 34775883).
Таким чином, стартова ціна торгів, які відбулися 07 травня 2019 року є такою самою, як і для торгів, призначених 05 жовтня 2018 року, тобто 4 444 620 грн., зважаючи на те, що торги 07.05.2019 було зобов'язано провести на тих самих умовах, що і торги за лотом № 26387 05 жовтня 2018 року, відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2019 року та судового наказу від 17.04.2019.
Результати вказаних торгів в подальшому жодною особою не оспорювались.
Враховуючи викладене, з урахуванням рішення суду, яке набуло законної сили, повторна оцінка земельної ділянки, виставленої на торги, не проводилась.
За результатами проведених торгів між Дніпровською міською радою (продавець) та ТОВ "Проспект Медіум" (покупець), 07.05.2019 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:014:0011, розташованої у районі шосе Запорізького та АДРЕСА_1, площею 0,9692 га (зареєстрований за № 261) (а.с.16-17, 99-100 том 1).
Пунктом п.3.2 Договору купівлі - продажу земельної ділянки передбачено, що покупець набуває право власності на земельну ділянку після виконання всіх зобов'язань за цим договором та державної реєстрації права власності.
Позивач 08.05.2019 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:014:0011, оскільки виконав усі умови договору купівлі - продажу земельної ділянки, а саме 08.05.2019 сплатив ціну земельної ділянки за вирахуванням раніше сплаченого гарантійного внеску, що склала 4 666 851,00 грн (що не заперечується відповідачем).
На підставі цього договору купівлі-продажу за позивачем зареєстроване право власності на земельну ділянку (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.05.2019; номер запису про право власності 31451773, а.с.15 том 1).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:014:0011 станом на дату звернення позивача до суду належить Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Алмаз Мотор, ЛТД" (а.с.18-19 том 1).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Проспект Медіум", здійснюючи моніторинг у аналітичній системі "YouControl" за пошуковим запитом: "код ЄДРПОУ Позивача", виявив ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.03.2021 по справі №210/1153/21, зі змісту якої вбачається, що "…земельна ділянка у районі Запорізького шосе та АДРЕСА_1 у м. Дніпро (кадастровий номер 1210100000:03:014:0011) була продана ТОВ "Проспект Медіум" (код ЄДРПОУ 34775883) за 4 889 082,00 грн. при реальній ринковій вартості 53 000 000,00 грн…".
Позивач вважає, що Дніпровська міська рада при проведенні торгів та укладанні договору купівлі - продажу земельної ділянки навмисно приховала від позивача дійсну вартість земельної ділянки, тобто істотну умову договору, що напряму впливає та формує мотиви укладання правочину, тобто внутрішнього спонукання позивача до його вчинення. Наявність у позивача в момент укладання спірного договору інформації, що дійсна вартість земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:014:0011 значно перевищує стартову вартість лоту була б оцінена ним як значний ризик, що в подальшому може негативно відобразитись на діловій репутації товариства та є безальтернативною підставою для відмови позивача від укладання договору купівлі - продажу земельної ділянки.
У зв'язку із наведеним, позивач просить визнати договір купівлі - продажу земельної ділянки недійсним.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно із статтею 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
В контексті завдань господарського судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов для реалізації встановленого вищевказаними нормами прав.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові необхідно відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам (п. 5.11 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 грудня 2024 року у справі № 826/7514/17).
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).
Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку.
Враховуючи наведене, обов'язковою умовою захисту в господарському суді прав, свобод, інтересів Позивача є наявність факту порушень прав, свобод, інтересів Позивача, вчинених або допущених Відповідачем у таких правовідносинах. Таким чином, у розумінні Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, з чого вбачається, що право на судовий захист не є абсолютним.
Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд має встановити, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Так, предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, а підставу позову становлять обставини вчинення відповідачем дій, внаслідок яких позивача було введено в оману щодо формування ціни правочину, тобто позивач кваліфікує недійсність правочину за статтею 230 ЦК України.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).
За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Такий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).
Згідно з частиною першою статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
При цьому, частина перша статті 229 ЦК України визначає обставини, що мають істотне значення як обставини щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому.
Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства.
Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.
Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:
пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;
наявність підстав для оспорення правочину;
встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України, в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину).
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 по справі № 335/15805/17, тлумачення вказаної норми (статті 229 ЦК України) дозволяє стверджувати, що:
під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов'язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення;
під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій:
а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування);
б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу);
помилка, яка істотним чином впливає на формування волі сторони правочину, повинна існувати на момент його вчинення;
поза віднесенням до обставин, які можуть бути розцінені як такі, що мають істотне значення, знаходиться мотив правочину.
Мотив правочину - це стимул його вчинення і дозволяє встановити, чому саме особа вчинює правочин. Тому мотив, за яким вчинено правочин, правового значення не має. Хоча й законодавець і вказує на допустимість надання мотиву правочину значення істотної помилки у випадках, встановлених у законі. Проте таких випадків на рівні норми закону законодавець не передбачив (постанови Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 331/5576/21, від 01.12.2022 у справі № 335/15805/17, від 26 жовтня 2022 року у справі № 947/32485/20).
Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).
Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
У постанові від 02.06.2025 по справі № 148/2386/16-ц Верховний Суд зауважив, що уявлення про справжню волю може існувати тільки в особи, яка помилялася, а зовнішньому сприйняттю це може бути взагалі недоступно. Тому тільки сторона правочину, яка його вчинила під впливом обману і може ставити під сумнів неправильне формування волі за наявності обману та оспорювати на цій підставі вчинений нею правочин.
Отже, позивач, як особа, що діяла під впливом обману повинна довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по -друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Відповідно до приписів частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (чч1,2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач зазначає, що ціна договору є обставиною, яка є істотною для останнього. На підтвердження невідповідності ціни договору, а саме її суттєвого заниження, позивач посилається на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02.03.2021 у справі № 201/1153/21, в якій зазначено, що "…земельна ділянка була продана ТОВ "Проспект Медіум" за 4 889 082,00грн, при реальній ринковій вартості 53000000,00грн…".
Однак, як вбачається зі змісту цієї ухвали, вказана ухвала слідчого судді була постановлена за наслідком розгляду клопотання прокурора про арешт майна, її описова частина фактично складається з цитування клопотання прокурора про арешт майна. При цьому судом не надано жодної оцінки цьому твердженню та не підтверджено того факту, що ринкова вартість придбаної земельної ділянки складає саме 53 000 000,00грн чи іншу суму, що є відмінною від суми, вказаної в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 07.05.2019.
До того ж позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ухвала слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02.03.2021 у справі № 201/1153/21 набрала законної сили та не була скасована. Ураховуючи викладене, є неможливим визнання тверджень, визначених в ухвалі слідчого судді про накладення арешту як доказу у справі №904/4577/25, як належного. Інших доказів, які могли би підтвердити факт невідповідності ціни придбання земельної ділянки ринковій вартості позивачем не надано.
В матеріалах справи наявні докази того, що вартість земельної ділянки підлягала оцінці повторно, що підтверджується:
- Висновком експерта № 06-01-12/21 за результатами проведення експертного оціночно-земельного дослідження, складеного 13.12.2021 за заявою представника попереднього власника майна - ОСОБА_1 , згідно якого ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:014:0011 площею 0,9692 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро в районі Запорізького шосе та АДРЕСА_1, станом на 07.05.2019 складала 4 366 537,00 грн. (чотири мільйони триста шістдесят шість тисяч п'ятсот тридцять сім грн. 00 коп) (а.с.127-135 том 1);
- Висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 1245/08-25 від 25 серпня 2025 року, проведеної за заявою ТОВ "Алмаз Мотор, ЛТД", відповідно до якого, ринкова вартість об'єкта нерухомого майна, а саме земельної ділянки, площею 0,9692 га, кадастровий номер 1210100000:03:014:0011, яка розташована: м. Дніпро, Запорізьке щосе, 51 (раніше визначалось як м. Дніпро, Соборний район, у районі Запорізького шосе та вул. Стартова) з цільовим призначенням 12.11. Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу, станом на 07.05.2019 складала: 4 312 262,00 грн (чотири мільйони триста дванадцять тисяч двісті шістдесят дві грн., 00 коп) (а.с.138-147 т.1).
Надаючи оцінку вказаним доказам, можна дійти висновку щодо їх належності, допустимості та достовірності, а відтак твердження позивача щодо майже десятикратного заниження ціни договору відчуження земельної ділянки, порівняно з ринковою вартістю об'єкту нерухомого майна не знайшло свого підтвердження.
Також, слід звернути увагу й на той факт, що придбання земельної ділянки було проведено в межах проведеного аукціону на конкурсних засадах, який станом на дату розгляду вказаного спору недійсним не визнався. При цьому участь у аукціоні повинна формувати уявлення у будь-якого учасника, що придбання у такий спосіб майна здійснюється шляхом підвищення вартості лоту, тобто майбутньої ціни придбання на встановлений умовами аукціону крок. Тобто, в будь-якому випадку вартість майна за яке реалізується на аукціоні буде більше стартової ціни. Так, приймаючи участь у аукціоні позивач міг та повинен був розуміти, що вартість придбання потенційно може відрізнятись від ринкової. А відтак придбання земельної ділянки за спірним договором купівлі продажу на 222 231,00 грн. вище стартової ціни, тобто вище ринкової вартості встановленої на вказану земельну ділянку в повній мірі відтворює легітимні очікування будь-якого учасника аукціону.
З огляду на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження невідповідності договірної ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу земельної ділянки, її ринковій вартості, що склалася станом на дату укладення спірного договору, тобто не доведено наявність порушеного права, свобод чи інтересів, яке підлягало б захисту, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Водночас відповідно до усталеної практики Верховного Суду вирішуючи спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 906/1175/18, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19, від 12.04.2023 у справі № 916/156/22, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 29.11.2022 у справі № 910/745/20, від 04.11.2021 у справі № 910/18029/16, від 15.06.2021 у справі № 910/10440/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20, від 01.09.2020 у справі № 910/14065/18, від 18.08.2020 у справі № 910/7631/18, від 16.06.2020 у справі № 922/3371/19, від 10.12.2019 у справі № 906/43/19, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 05.11.2019 у справі № 926/746/19 та від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.
У такий спосіб, Верховним Судом запроваджено певний алгоритм, який полягає в тому, що хоча кожна з наведених складових: (а) відсутність у позивача права або законного інтересу; б) відсутність їх порушення; в) відсутність їх порушення саме відповідачем; г) обрання неналежного та/або неефективного способу захисту позивачем) і є самостійною підставою для відмови в позові, однак їх застосування судом можливо виключно за наявності позитивної відповіді на попереднє питання.
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19)).
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19).
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.
Спосіб захисту - визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідає зазначеному у статі 16 ЦК України.
Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту у цій справі, суд, взявши до уваги обґрунтування позову, яке має на меті захист права позивача, як покупця земельної ділянки за договором, дійшов до висновку про його неефективність з огляду на таке.
Частинами першою та другою ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово виснувала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 р. у справі № 469/1044/17).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 р. у справі № 905/77/21 зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій ст. 2 ГПК України (п. 27).
Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5, 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 р. у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).
Крім того, як зазначено у висновку об'єднаної палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 26.05.2023 у справі: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача."
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за розгляд майнової вимоги в сумі покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Проспект Медіум" до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми "Алмаз Мотор, ЛТД", про визнання недійсним договору купівлі-продажу - залишити без задоволення.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення складено 04.11.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва