пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
04 листопада 2025 року Справа № 903/898/25
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за відсутністю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньліспром» про розстрочення виконання судового рішення по справі №903/898/25 за позовом Дочірнього підприємства “Вітаут» Закритого акціонерного товариства “Карпіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньліспром» про стягнення 645651,24 грн,
09.09.2025 представник Дочірнього підприємства “Вітаут» Закритого акціонерного товариства “Карпіс» сформував в системі “Електронний суд» позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньліспром» про стягнення 645651,24 грн, в т.ч.: 522983,20 грн основний борг, 96789,36 грн інфляційні втрати та 25878,68 грн 3% річних.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №1 від 30.01.2023.
Також просить стягнути понесені позивачем судові витрати.
Ухвалою суду від 12.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.10.2025 позов задоволено та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньліспром» (вул. Серпнева,16, селище Ратне, Ковельський район, Волинська область, 44100, код ЄДРПОУ 34122317) на користь Дочірнього підприємства “Вітаут» Закритого акціонерного товариства “Карпіс» (вул.Гранична,31 селище Ратне, Ковельський район, Волинська область, 44100, код ЄДРПОУ 32313351) 645651,24 грн (шістсот сорок п'ять тисяч шістсот п'ятдесят одна гривня 24 коп), в т.ч.: 522983,20 грн основний борг, 96789,36 грн інфляційні втрати та 25878,68 грн 3% річних, а також 7747,81 грн. (сім тисяч сімсот сорок сім гривень 81 коп) витрат по сплаті судового збору та 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
27.10.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньліспром» сформував в системі “Електронний суд» заяву, в якій просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 13 жовтня 2025 року у справі № 903/898/25 строком на п'ять місяців.
Ухвалою суду від 28.10.2025 Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньліспром» про розстрочення виконання судового рішення прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 04 листопада 2025 року о 10:10 год. Запропоновано стягувачу в строк до 31.10.2025 обґрунтовані пояснення (заперечення) щодо заяви та докази в їх обґрунтування.
28.10.2025 представник Дочірнього підприємства “Вітаут» Закритого акціонерного товариства “Карпіс» сформував в системі «Електронний суд» заяву, в якій вказав, що відсутні запереченя щодо розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 13 жовтня 2025 року у справі №903/898/25 строком на п'ять місяців та повідомив про відсутність заперечень щодо задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньліспром» від 27.10.2025. Повідомив, що станом на дату подання даної заяви на рахунок ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс» від ТОВ “Волиньліспром» надійшло 129100,00 грн. в якості часткового погашення заборгованості за рішенням суду від 13.10.2025. Проси провести розгляд заяви без участі представника ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс».
31.10.2025 представник боржника (заявника) сформував в системі «Електронний суд» заяву, в якій вказав, що станом на дату подання даної заяви ТОВ “Волиньліспром» сплачено на рахунок ДП «Вітаут» ЗАТ «Карпіс» 129100,00 грн в якості часткового погашення заборгованості за рішенням Господарського суду Волинської області у справі № 903/898/25 від 13.10.2025. Поряд з цим, з огляду на відсутність заперечень щодо задоволення заяви зі сторони Позивача, судове засідання з її розгляду просить провести без участі представника ТОВ “Волиньліспром».
У визначений судом день та час стягувач та боржник своїм правом на участь в судовому розгляді не скористалися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання.
Дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.10.2025 позов задоволено та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньліспром» (вул. Серпнева,16, селище Ратне, Ковельський район, Волинська область, 44100, код ЄДРПОУ 34122317) на користь Дочірнього підприємства “Вітаут» Закритого акціонерного товариства “Карпіс» (вул.Гранична,31 селище Ратне, Ковельський район, Волинська область, 44100, код ЄДРПОУ 32313351) 645651,24 грн (шістсот сорок п'ять тисяч шістсот п'ятдесят одна гривня 24 коп), в т.ч.: 522983,20 грн основний борг, 96789,36 грн інфляційні втрати та 25878,68 грн 3% річних, а також 7747,81 грн. (сім тисяч сімсот сорок сім гривень 81 коп) витрат по сплаті судового збору та 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набрало законної сили 04.11.2025.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Як визначено ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
За приписами ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
При цьому, суд наголошує, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Розстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд і визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд враховує можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Як свідчить судова практика до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочення/розстрочення його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Надання розстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців.
Таким чином, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання не лише доводів боржника, а й заперечень кредитора.
При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
В силу наведених приписів процесуального законодавства та правової позиції Верховного Суду України, підставою для розстрочки виконання рішення, можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, то підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Частиною 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З метою реального виконання рішення суду, беручи до уваги інтереси обох сторін, аналізуючи наведені вище норми права суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні правові підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 13.10.2025 по справі №903/898/25 строком на 5 місяців, а саме:
-листопад 2025 року - 134 679,81 грн;
-грудень 2025 року -134 679,81грн;
-січень 2026 року -134 679,81грн;
-лютий 2026 року - 134 679,81грн;
-березень 2026 року - 134 679,81грн.
Керуючись ст.ст.235, 331 ГПК України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньліспром» про розстрочення виконання судового рішення по справі №903/898/25 за позовом Дочірнього підприємства “Вітаут» Закритого акціонерного товариства “Карпіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньліспром» про стягнення 645651,24 грн, задовольнити.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області 13.10.2025 по справі №903/898/25 на п'ять місяців, а саме:
-листопад 2025 року - 134 679,81 грн;
-грудень 2025 року -134 679,81 грн;
-січень 2026 року -134 679,81 грн;
-лютий 2026 року - 134 679,81 грн;
-березень 2026 року - 134 679,81 грн.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повна ухвала суду підписана 04.11.2025.
Суддя І. О. Гарбар