вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"03" листопада 2025 р. Cправа № 902/891/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Тернопільській області (просп. Степана Бандери, 21, м. Тернопіль, 46002)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001)
про стягнення 449 745,57 грн
за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,
представників сторін:
позивача Вітер Л.А. згідно витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ (в режимі відеоконференції);
відповідача не з'явився.
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № 45/02-98/2025 від 30.06.2025 (вх. № 948/25 від 30.06.2025) Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Тернопільській області з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення 449 745,57 грн, з яких: 376 755,00 грн - основний борг; 62 541,33 грн - пеня; 2 879,86 грн - 3% річних та 7 569,38 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладених між сторонами Договорів про закупівлю товару № БСК-4-0234/40 від 18.04.2024 та № 70/70 від 09.09.2024 в частині передачі пального (бензину, дизельного палива) згідно талонів, придбаних у відповідача, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі вартості невикористаних талонів у спірній сумі в розмірі 376 755,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.
Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/891/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 24.07.2025, про що 03.07.2025 постановив відповідну ухвалу.
24.07.2025 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі № 902/891/25 на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 18.09.2025, про що постановлено відповідну ухвалу.
За результатами слухання справи 18.09.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2025, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
На визначену судом дату представниця позивача з'явилася в режимі відеоконференції.
Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 18.09.2025, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронного кабінету відповідача - 19.09.2025 о 17:28 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 22.09.2025.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представника відповідача, суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
23.10.2025 у судовому засіданні суд заслухав вступне слово представниці позивача, провів стадію безпосереднього дослідження доказів та, відповідно до частини першої статті 219 Господарського процесуального кодексу України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення і повідомив, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 03.11.2025 об 11 год 20 хв.
У судовому засіданні 03.11.2025 суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що між Управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Тернопільській області (позивач, за Договором - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (відповідач, за Договором - Постачальник) укладено ряд договорів, а саме:
- 18.04.2024 укладено Договір про закупівлю товару № БСК-4-0234/40, відповідно до умов якого, згідно із п. 1.1 Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця нафтопродукти, визначені Сторонами в Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору (далі - Паливо), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Паливо в порядку та на умовах Договору. Найменування Палива, асортимент, кількість, ціна тощо, наведені в Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору (далі - Специфікація).
Відповідно до п. 1.2 Договору постачання палива здійснюється із використанням талонів, через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), з наданням підтвердних на цю операцію документів (касових чеків). Покупець в порядку і на умовах визначених цим Договором зобов'язується прийняти та оплатити у Постачальника вартість Палива.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що ціна Договору становить 116 000 грн 00 коп. (Сто шістнадцять тисяч грн 00 коп.), без ПДВ, згідно Специфікації (Додаток 1) до Договору та залишається незмінною до повного виконання Сторонами умов Договору.
Розділом 4 Договору сторони визначили порядок розрахунків. Зокрема, у пункті 4.1 зазначено, що Покупець здійснює оплату за Паливо в безготівковому порядку за фактом його постачання. Датою здійснення будь-яких платежів Покупця за цим Договором є дата списання відповідних коштів з розрахункового рахунку Покупця.
У пункті 4.4 Договору передбачено, що розрахунки здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування Покупцем безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Згідно із п. 5.1 Договору передача Палива (відпуск) здійснюється по факту пред'явлення Покупцем (уповноваженим представником Покупця) талону. Талон є документом встановленого зразка та форми, одноразового використання, що посвідчує право власності Покупця та/або уповноваженого представника Покупця на одержання певної кількості (обсягу) та певної марки Палива на АЗС (далі - Талон).
Талон на пальне виготовляється на паперовому носії; глянцевому паперовому носії, ламінованого плівкою; пластиковому носії. Містить емблему торгової марки, вказівку на вид (марку) Палива та номінал. На талон нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Талон є товарно-розпорядчим документом на Паливо, на підставі якого здійснюється відпуск Палива на АЗС. Талон на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом.
Відповідно до положень п. 5.2 Договору відпуск Палива здійснюється відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496, та Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04 червня 2007 року № 271/121, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04 липня 2007 року за № 762/14029.
Передача Талонів та перехід права власності на відповідну кількість (обсяг) та асортимент Палива посвідчується підписаною Сторонами видатковою накладною. Передача Талонів Покупцю здійснюється в момент підписання Сторонами видаткової накладної (п. 5.4 Договору).
У відповідності до положень пункту 5.5 Договору з моменту переходу до Покупця права власності на Паливо та до моменту його фактичного отримання на АЗС, Пальне перебуває на повному відповідальному безкоштовному зберіганні у Постачальника.
У пункті 7.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення строків виконання своїх зобов'язань, Постачальник сплачує пеню на користь Покупця у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.
Договір, відповідно до положень пункту 11.1, набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін та діє до 31 грудня 2024 року, але у будь-якому випадку, в частині виконання зобов'язань, до повного їх виконання.
Додатком до Договору є Специфікація (Додаток № 1), яка містить погоджені найменування та умови постачання товару: дизельне паливо - кількість 1 500 л, ціна 53 грн/л, сума 79 500,00 грн; бензин А-92 - кількість 600 л, ціна 52 грн/л, сума 31 200,00 грн; бензин А-95 - кількість 100 л, ціна 53 грн/л, сума 5 300,00 грн. Загальна сума за Специфікацією становить 116 000,00 грн.
- 09.09.2024 укладено Договір про закупівлю товару № 70/70, відповідно до умов якого, згідно із п. 1.1 Постачальник зобов'язується поставити, а Замовник прийняти та оплатити вартість пального (далі - Товар).
Загальна кількість, номенклатура та асортимент Товару, що є предметом закупівлі за цим Договором, визначаються у Специфікації на Товар (Додаток 1) до Договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна Договору становить 353 587,50 грн (Триста п'ятдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят сім грн 50 коп), без ПДВ, згідно Специфікації на Товар (Додаток 1) до Договору та залишається незмінною до повного виконання Сторонами умов Договору.
Розділом 4 Договору сторони визначили порядок розрахунків. Зокрема, у пункті 4.1 зазначено, що Покупець здійснює оплату за Паливо в безготівковому порядку за фактом його постачання. Датою здійснення будь-яких платежів Покупця за цим Договором є дата списання відповідних коштів з розрахункового рахунку Покупця.
У пункті 4.4 Договору передбачено, що розрахунки здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування Покупцем безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Згідно із п. 5.1 Договору передача Палива (відпуск) здійснюється по факту пред'явлення Покупцем (уповноваженим представником Покупця) талону. Талон є документом встановленого зразка та форми, одноразового використання, що посвідчує право власності Покупця та/або уповноваженого представника Покупця на одержання певної кількості (обсягу) та певної марки Палива на АЗС (далі - Талон).
Талон на пальне виготовляється на паперовому носії; глянцевому паперовому носії, ламінованого плівкою; пластиковому носії. Містить емблему торгової марки, вказівку на вид (марку) Палива та номінал. На талон нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Талон є товарно-розпорядчим документом на Паливо, на підставі якого здійснюється відпуск Палива на АЗС. Талон на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом.
Відповідно до положень п. 5.2 Договору відпуск Палива здійснюється відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496, та Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04 червня 2007 року № 271/121, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04 липня 2007 року за № 762/14029.
Передача Талонів та перехід права власності на відповідну кількість (обсяг) та асортимент Палива посвідчується підписаною Сторонами видатковою накладною. Передача Талонів Покупцю здійснюється в момент підписання Сторонами видаткової накладної (п. 5.4 Договору).
У відповідності до положень пункту 5.5 Договору з моменту переходу до Покупця права власності на Паливо та до моменту його фактичного отримання на АЗС, Пальне перебуває на повному відповідальному безкоштовному зберіганні у Постачальника.
У пункті 7.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення строків виконання своїх зобов'язань, Постачальник сплачує пеню на користь Покупця у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.
Договір, відповідно до положень пункту 11.1, набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін та діє до 31 грудня 2024 року, але у будь-якому випадку, в частині виконання зобов'язань, до повного їх виконання.
Додатком до Договору є Специфікація (Додаток № 1), яка містить погоджені найменування та умови постачання товару: дизельне пальне в кількості 6 735 л за ціною 52,50 грн/л, загальна сума - 353 587,50 грн.
На виконання умов Договору про закупівлю товару № БСК-4-0234/40 від 18.04.2024 позивач здійснив придбання палива у кількості 2 200 літрів на суму 116 000,00 грн, яке постачалося у вигляді скретч-карток на нафтопродукти відповідно до видаткової накладної № 0008/0000387 від 18.04.2024 та специфікації № 0004/0000387-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах. Відпущені скретч-картки розподілено наступним чином: дизельне паливо - номіналом 15 л (20 шт.), 20 л (60 шт.); бензин А-92 - номіналом 10 л (40 шт.), 20 л (10 шт.); бензин А-95 - номіналом 15 л (4 шт.), 20 л (2 шт.).
Оплата вартості пального здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 142 від 18.04.2024 на суму 116 000,00 грн.
Разом із тим, як зазначає позивач, Постачальником фактично поставлено нафтопродуктів на суму 92 045,00 грн, з яких дизельного пального - 1 305 л на суму 69 165,00 грн, бензину А-92 - 440 л на суму 22 880,00 грн, тобто загалом 1 745 л із 2 200 л замовлених. Водночас не поставлено нафтопродуктів на суму 23 955,00 грн, а саме: дизельного пального - 195 л на суму 10 335,00 грн, бензину А-92 - 160 л на суму 8 320,00 грн та бензину А-95 - 100 л на суму 5 300,00 грн.
На виконання умов Договору про закупівлю товару № 70/70 від 09.09.2024, позивачем було здійснено придбання дизельного палива у кількості 6 735 літрів на суму 353 587,50 грн, яке постачалося у вигляді скретч-карток на нафтопродукти відповідно до видаткової накладної № 0004/0000798 від 09.09.2024 та специфікації № 0004/0000798-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах, а саме: номіналом 5 л - 3 шт., 20 л - 336 шт
Оплата вартості пального здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 370 від 09.09.2024 на суму 353 587,50 грн.
Водночас, за твердженням позивача, відповідач фактично поставив лише дизельне пальне на суму 787,50 грн (15 л із замовлених 6 735 л). Не поставлено дизельного пального в кількості 6 720 л на загальну суму 352 800,00 грн.
Позивач зазначає, що з 16.01.2025 на АЗС Постачальника у місті Тернополі та Тернопільській області не здійснюється видача дизельного палива та бензину (А-92, А-95) за талонами через їх відсутність, що зафіксовано рапортами службової особи Управління.
Управлінням Держспецзв'язку в Тернопільській області на адресу ТОВ "Армерія Ойл" направлено лист № 45/02-10/2025 від 15.01.2025 з проханням надати інформацію про дату стабілізації постачання нафтопродуктів на АЗС у Тернопільській області для реалізації талонів.
Надалі направлено вимогу № 45/14-15/2025 від 24.01.2025 щодо вжиття заходів для негайної поставки палива відповідно до умов Договорів.
ТОВ "Армерія Ойл" у листі № 10-01-БСК-4-0234/40/70 повідомило, що працює над покращенням роботи підприємства та сподівається на подальшу співпрацю.
У зв'язку з невиконанням умов Договорів позивач направив претензію № 1 (№ 45/14-30/2025 від 20.02.2025) з вимогою у строк, визначений пунктом 10.2 Договорів, перерахувати суму пені за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 13 563,00 грн (0,1% вартості простроченого товару за кожен день, 36 днів відсутності пального на АЗС) та негайно здійснити поставку оплаченого пального або повернути вартість неотоварених талонів у сумі 376 755,00 грн.
Претензія отримана представником ТОВ "Армерія Ойл" 27.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, проте відповіді на неї не надано.
Надалі Управлінням Держспецзв'язку в Тернопільській області на адресу ТОВ "Армерія Ойл" направлено вимогу № 45/14-67/2025 від 14.04.2025 аналогічного змісту, яка повернулася без вручення із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеними Договорами в частині передачі товару у повному обсязі стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення сплачених за товар грошових коштів у загальному розмірі 376 755,00 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 62 541,33 грн - пені, 2 879,86 грн - 3% річних та 7 569,38 грн - інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем у межах даного спору, регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, оскільки предметом укладених між сторонами Договору про закупівлю товару № БСК-4-0234/40 від 18.04.2024 та Договору про закупівлю товару № 70/70 від 09.09.2024 є поставка товару.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно із ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як убачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору про закупівлю товару № БСК-4-0234/40 від 18.04.2024 та Договору про закупівлю товару № 70/70 від 09.09.2024 здійснив оплату вартості товару на загальну суму 469 587,50 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями № 142 (внутрішній номер 340916666) від 18.04.2024 та № 370 (внутрішній номер 367156331) від 09.09.2024.
Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно із ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно із наявними у матеріалах справи видатковими накладними з додатком відповідних Специфікацій до відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах, відповідач передав позивачу талони на отримання дизельного палива та бензину марок А-95 і А-92 у обсягах, зазначених у відповідних накладних.
Талони є способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, продаж (постачання) якого мав відбутись у межах господарського договору про закупівлю товарів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) ( абзац 2 п. 3 Правил).
Згідно із п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі - Інструкція).
Згідно із п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.3. Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (п.п. 10.3.3.1); заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п.п. 10.3.3.2).
Виходячи з наведеного, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткових накладних не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів (скретч-карток), які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, право власності на товар, який був переданий позивачу за видатковими накладними, перейшло до покупця. Товар залишався на зберіганні у продавця. Оплата за товар здійснена у повному обсязі.
Згідно із матеріалами справи, залишок непоставленого відповідачем товару за Договором про закупівлю товару № БСК-4-0234/40 від 18.04.2024 становить 23 955,00 грн, у тому числі: дизельного пального - 195 л на суму 10 335,00 грн; бензину А-92 - 160 л на суму 8 320,00 грн; бензину А-95 - 100 л на суму 5 300,00 грн.
Крім того, за Договором про закупівлю товару № 70/70 від 09.09.2024 відповідачем не поставлено дизельного пального в кількості 6 720 л на загальну суму 352 800,00 грн.
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець про це поінформований. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Оскільки умови укладених Договорів не передбачають конкретної дати постачання пального за талонами, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до зазначеної норми, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Водночас суд бере до уваги, що пунктом 10.2 Договорів сторони погодили, що у разі недосягнення згоди в ході переговорів Сторона оформляє письмову претензію, яка надсилається іншій Стороні, а остання зобов'язується протягом 30 (тридцяти) діб розглянути таку претензію та, у разі згоди, прийняти її.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 530 Цивільного кодексу України з урахуванням тридцятиденного строку, визначеного пунктом 10.2 Договорів.
Отже, зобов'язання відповідача щодо повернення суми попередньої оплати виник після спливу тридцятиденного строку з моменту пред'явлення позивачем претензії № 1 (вих. № 45/14-30/2025 від 20.02.2025), відповідно до вимог частини другої статті 530 Цивільного кодексу України та положень пункту 10.2 Договорів.
Суд зазначає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували наведений позивачем перелік невикористаних талонів за Договорами про закупівлю товару № БСК-4-0234/40 від 18.04.2024 та № 70/70 від 09.09.2024, а також не подав власного розрахунку суми коштів, що підлягають поверненню.
За таких обставин суд, перевіривши арифметичну правильність наданого позивачем розрахунку, визнає його правильним та погоджується з визначеною позивачем загальною вартістю товару, фактичне отримання якого є неможливим, і яка підлягає компенсації.
На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови Договору про закупівлю товару № БСК-4-0234/40 від 18.04.2024 та Договору про закупівлю товару № 70/70 від 09.09.2024 щодо своєчасної та повної поставки товару позивачу. У зв'язку з цим у відповідача виник обов'язок повернути позивачу грошові кошти в загальному розмірі 376 755,00 грн, що становлять вартість пального, сплаченого, але фактично не отриманого позивачем.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобов'язання з оплати вартості товару, тоді як відповідач не здійснив передачу товару в повному обсязі, передбаченому умовами Договорів, та не надав доказів на спростування наведених у позові обставин, суд визнає вимоги позивача про стягнення вартості недопоставленого пального у сумі 376 755,00 грн обґрунтованими та вважає за можливе їх задовольнити.
Поряд із цим, за порушення відповідачем договірних зобов'язань позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення умов Договорів відповідно до пункту 7.2 у загальному розмірі 62 541,33 грн.
Крім того, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував і заявив до стягнення 2 879,86 грн - три відсотки річних та 7 569,38 грн - інфляційні втрати.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення пені у розмірі 62 541,33 грн, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У пункті 7.2 Договорів сторони погодили, що у разі порушення строків виконання своїх зобов'язань, Постачальник сплачує пеню на користь Покупця у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.
Як убачається з матеріалів справи, рапортом від 23.01.2025 начальника Сектору господарського та матеріально-технічного забезпечення повідомлено, що з 16.01.2025 АЗС, розташовані у м. Тернопіль за адресами Бродівська, 2 та Протасевича, 3, не відпускали паливо за талонами через відсутність нафтопродуктів. Внаслідок цього Управління Держспецзв'язку в Тернопільській області було позбавлене можливості отримати товари за відповідними договорами.
Виходячи з наведеного, нарахування позивачем пені у розмірі, визначеному пунктом 7.2 Договорів, починаючи з 16.01.2025, є правомірним та обґрунтованим.
Суд, перевіривши розрахунок пені за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН", встановив, що за період з 16.01.2025 по 30.06.2025 за Договором № БСК-4-0234/40 від 18.04.2024 та за Договором № 70/70 від 09.09.2024 пеня становить 3 976,53 грн та 58 564,80 грн відповідно, розрахунок відповідає пункту 7.2 Договорів та є арифметично правильним.
Враховуючи порушення відповідачем умов зазначених Договорів, суд визнає позовні вимоги про стягнення пені у загальному розмірі 62 541,33 грн обґрунтованими та вважає за можливе їх задовольнити.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 2 879,86 грн - 3% річних та 7 569,38 грн - інфляційних втрат, суд зважає на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що при здійсненні розрахунку позивачем допущено помилку у визначенні початку періоду нарахування зазначених сум.
Зокрема, позивачем вказано, що строк прострочення виконання грошового зобов'язання обчислюється за період з 30.03.2025 по 30.06.2025.
Водночас суд враховує, що претензію Управління Держспецзв'язку в Тернопільській області № 1 (вих. № 45/14-30/2025 від 20.02.2025) ТОВ "Армерія Ойл" отримано 27.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
Строк для добровільного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, з урахуванням строку, передбаченого пунктом 10.2 Договорів, становить 30 днів і обчислюється з дня, наступного за днем отримання претензії.
Відповідно до приписів статті 254 Цивільного кодексу України останнім днем такого строку є перший робочий день після його закінчення - 31.03.2025 (включно), оскільки 29.03.2025 припадає на вихідний день (суботу).
Таким чином, суд вважає обґрунтованим період нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат з 01.04.2025 по 30.06.2025, виходячи з дати початку прострочення та кінцевої дати, визначеної позивачем у позовній заяві.
За результатами перевірки правильності нарахування інфляційних втрат, здійсненої із застосуванням калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН", судом встановлено, що фактично розрахована сума інфляційних втрат перевищує розмір, заявлений позивачем, і становить: за Договором про закупівлю товару № БСК-4-0234/40 від 18.04.2024 - 676,77 грн, та за Договором про закупівлю товару № 70/70 від 09.09.2024 - 9 967,21 грн.
Враховуючи положення частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат у межах заявленої позивачем суми в загальному розмірі 7 569,38 грн, а саме: за Договором про закупівлю товару № БСК-4-0234/40 від 18.04.2024 - 481,28 грн, та за Договором про закупівлю товару № 70/70 від 09.09.2024 - 7 088,10 грн.
Перевіривши правильність розрахунків 3% річних, здійснених позивачем за вказаний період та із сум заборгованості за відповідними Договорами, суд установив, що належна до стягнення сума становить: 179,17 грн - за Договором про закупівлю товару № БСК-4-0234/40 від 18.04.2024 та 2 638,75 грн - за Договором про закупівлю товару № 70/70 від 09.09.2024 (розрахунок додається до матеріалів справи).
Відтак суд визнає вимоги позивача про стягнення 3% річних частково обґрунтованими та вважає за можливе їх задовольнити у межах визначеного розміру.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе частково їх задовольнити з наведених вище мотивів.
Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 449 745,57 грн, розмір судового збору з якої становить 6 746,18 грн.
При цьому суд зважає, що позовна заява № б/н від 30.06.2025 надійшла до Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 30.06.2025 та зареєстрована того ж дня, що підтверджується штампом суду за вхідним № 948/25.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 5 396,95 грн відповідно до платіжної інструкції № 323 (внутрішній номер 433388827) від 30.06.2025, з урахуванням застосування коефіцієнта 0,8 для зниження ставки.
З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 5 396,21 грн, інша частина судового збору покладається на позивача.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001; код ЄДРПОУ 44618933) на користь Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Тернопільській області (просп. Степана Бандери, 21, м. Тернопіль, 46002; код ЄДРПОУ 34769361) 376 755 грн 00 коп - основного боргу (попередньої оплати); 62 541 грн 33 коп - пені; 2 817 грн 92 коп - 3% річних; 7 569 грн 38 коп - інфляційних втрат та 5 396 грн 21 коп - витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 04 листопада 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи