08.10.2025 м. Дніпро Справа № 904/4543/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2025 (суддя Скриннікова Н.С.) повний текст рішення складено 11.03.2025 у справі № 904/4543/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство «Відродження», с. Петракіївка, Лубенського району, Полтавської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансліт», м. Дніпро
про стягнення 3 734 811,00 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
15.10.2024 ТОВ підприємство «Відродження» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ «Укртрансліт» вартості недопоставленого товару за договором поставки № 09/2021/6 від 03.03.2021 у сумі 3 734 811,00 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 44 817,80 грн та витрат на надання правничої допомоги у сумі 200 000,00 грн позивач просить покласти на відповідача.
Позов мотивований необхідністю захисту майнових інтересів позивача через порушення відповідачем умов договору поставки шляхом непоставки попередньо оплаченого товару та неповернення грошових коштів.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2025 відмовлено в позові повністю.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ підприємство «Відродження» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду (далі - ЦАГС) та просить: рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ТОВ підприємство «Відродження» зводяться до того, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2025 у справі № 904/4543/24 є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права і без повного з'ясування обставин справи.
Апелянт зазначає, що між сторонами 03.03.2021 було укладено договір поставки № 09/2021/6, за яким ТОВ «Укртрансліт» зобов'язалося поставити позивачу мінеральні добрива, а позивач здійснив оплату за трьома специфікаціями (№ 3, № 4, № 5) на загальну суму 5 037 912,00 грн. При цьому відповідач свої зобов'язання виконав лише частково: за специфікацією № 3 на суму 2 526 300,00 грн - не поставив товар взагалі, за специфікаціями № 4 і № 5 - поставку товару здійснив частково (в кількості 24,6 тон на суму 618960,60 грн та 24,54 тон на суму 687139,63 грн відповідно), що спричинило заборгованість у загальному розмірі 3 731811,77 грн.
Суд першої інстанції, встановивши факт здійснення позивачем оплат, фактично не дослідив питання виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару, чим порушив вимоги ст. 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Основним мотивом відмови у позові суд визначив закінчення строку дії договору 03.03.2022 та відсутність підстав для стягнення коштів у межах договірних відносин.
Суд дійшов висновку, що позивач мав би заявляти не договірний, а кондикційний позов (на підставі ст. 1212 ЦК України). Апелянт вважає такий висновок помилковим, оскільки пункт 8.2. договору прямо передбачає, що строк його дії закінчується 03.02.2022, але до повного виконання зобов'язань сторін, а пункт 8.3. уточнює, що закінчення строку договору не звільняє сторони від виконання своїх обов'язків. Крім того, договір підлягає автоматичному продовженню на наступний рік за відсутності заяв про його розірвання, яких жодна сторона не подавала.
Апелянт посилається також на усталену судову практику Верховного Суду (постанови від 21.12.2016 у справі № 905/2187/13, від 22.02.2018 у справі № 44/497-б, від 05.03.2019 у справі № 922/409/17, від 10.10.2019 у справі № 911/2793/18), згідно з якою закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язань сторін, які залишилися невиконаними, та не звільняє боржника від їх виконання. Відтак, позивач мав повне право звернутися з позовом про стягнення заборгованості в межах договірних відносин, а не на підставі ст. 1212 ЦК України.
Крім того, апелянт звертає увагу, що відповідач не подав відзиву на позов і не спростував викладених у ньому обставин. Відповідно до принципів змагальності, диспозитивності та свободи сторін у доведенні своїх позицій (ст. 13, 14 ГПК України, ст. 129 Конституції України), суд не мав права самостійно вигадувати доводи на користь відповідача або відмовляти у позові, посилаючись на обставини, які не заявлялися стороною захисту.
Вищевказане свідчить про неправильне тлумачення судом першої інстанції положень договору поставки, неправомірного ототожнення закінчення строку дії договору з припиненням зобов'язань сторін, безпідставною відмовою у задоволенні позову та порушенням норм матеріального права.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Суд першої інстанції встановив, що 03.03.2021 між ТОВ Підприємство «Відродження» (покупець) та ТОВ «Укртрансліт» (постачальник) був укладений договір поставки № 09/2021/6, який визначав права та обов'язки сторін щодо поставки мінеральних добрив.
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язався поставити покупцю товар у порядку та на умовах, визначених договором, а покупець - прийняти товар і сплатити його вартість.
Згідно з п. 1.3., усі істотні умови щодо найменування, кількості, ціни, строків і умов поставки товару визначалися у відповідних специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що покупець здійснює 100 % попередню оплату товару у строк, визначений у кожній специфікації. Пункти 3.2. і 3.9.6. встановлюють порядок погодження строків поставки: покупець повинен не пізніше ніж за три робочі дні до узгодженої дати відвантаження надіслати письмову заявку на поставку за формою, визначеною додатком № 1 до договору, на електронну адресу постачальника (utl.logist@gmail.com). Відвантаження здійснюється лише після отримання попередньої оплати та за відсутності у покупця простроченої заборгованості.
Згідно з п. 8.2. договору, строк його дії встановлено до 03.03.2022, але до повного виконання зобов'язань сторонами. Договір підлягає автоматичному продовженню на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не заявить про намір його розірвати за 20 днів до спливу строку. Також п. 8.3 договору передбачає, що закінчення строку його дії не звільняє сторони від виконання невиконаних зобов'язань.
Позовні вимоги ТОВ підприємство «Відродження» стосуються стягнення грошових коштів, сплачених за товар, який не був поставлений у повному обсязі.
Суд встановив, що в рамках договору сторони підписали три специфікації: № 3 від 25.10.2021; № 4 від 25.01.2022; № 5 від 16.01.2023.
Підставою для заявлених позовних вимог є три окремі платежі, здійснені позивачем на виконання умов договору поставки за відповідними специфікаціями:
- 26.10.2021 за специфікацією № 3 позивачем здійснено платіж на суму 2 526 300,00 грн, але відповідачем товар до 31.03.2022 не поставлено зовсім (125 т на суму 2 526 300 грн з ПДВ) (п. 3 специфікації);
- 27.01.2022 за специфікацією № 4 позивач здійснив повну оплату товару на суму 1 811 592,00 грн, товар поставлено частково до 28.02.2022 (п. 3 специфікації), у кількості 24,6 т із 72 т, залишок недопоставленого товару становить 47,40 т на суму 618?960,00 грн;
- 17.01.2023 за специфікацією № 5 позивачем здійснено платіж на суму 700 020,00 грн, проте відповідач поставку товару здійснив частково до 16.02.2023 (п. 3 специфікації), у кількості 24,54 т із 25 т, залишок недопоставленого товару становить 0,46 т на суму 12?880,37 грн.
Загальна сума недопоставленого товару становить суму 3 731 811,8 грн, які були сплачені позивачем як попередня оплата, але не повернуті відповідачем.
Зважаючи на те, що відповідач не в повному обсязі поставив товар, за який позивачем була здійснена передоплата, позивач вимагає в судовому порядку повернення передоплати у сумі 3 731 811,8 грн за недопоставлену частину товару, пені у сумі 1000,00 грн, 3 % річних у сумі 1000,00 грн та втрат від інфляції у сумі 1000,00 грн, що і є предметом виникнення спору по даній справі.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
До спірних правовідносин у справі слід застосовувати норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що регулюють договірні зобов'язання та відповідальність за їх порушення.
Зокрема: цивільні права сторони здійснюються в межах, визначених договором або законом (ст. 13 ЦК України); зобов'язання підлягає виконанню у встановлений строк або з настанням обумовленої події (ст. 530 ЦК України); невиконання або неналежне виконання зобов'язання є порушенням (ст. 610 ЦК України); у разі невиконання зобов'язання однією стороною інша сторона має право зупинити або відмовитися від його виконання (ст. 538, 615 ЦК України); свобода договору та зміст договору визначаються погодженими сторонами умовами і обов'язковими положеннями закону (ст. 627- 628 ЦК України).
Апеляційний господарський суд також зазначає, що положення ст. 1212 ЦК України, що регулюють відшкодування безпідставно набутого майна, не застосовуються у випадках вимог, що виникають з виконання договірних зобов'язань, оскільки право позивача на стягнення коштів виникло саме на підставі укладеного та виконаного (частково) договору поставки.
Виходячи з цього, позивач мав право звертатися до суду з позовом про стягнення коштів за непоставлений товар у межах договору, а відмова суду першої інстанції задовольнити позов через нібито закінчення строку дії договору та необхідність застосування ст. 1212 ЦК України є неправильною та такою, що суперечить нормам матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що строк дії Договору поставки № 09/2021/6 від 03.03.2021 закінчив свою дію 03.03.2022, а позивач не надав суду жодних доказів продовження строку дії цього Договору після вказаної дати (п. 8.2. Договору).
Щодо Специфікації № 3 від 25.10.2021 (на суму 2 665 050,00 грн), суд першої інстанції встановив, що позивач здійснив лише часткову оплату в сумі 2 526 300,00 грн, вартості товару чим допустив порушення п. 4 Специфікації, оскільки не оплатив повну ціну товару протягом одного банківського дня з моменту її підписання (до 26.10.2021). Внаслідок порушення позивачем умов оплати, Специфікація № 3 відповідно до п. 7 втратила чинність з 27.10.2021.
Втрата чинності Специфікацією призвела до припинення зобов'язань відповідача щодо поставки товару (п. 5.16. Договору).
Водночас, після закінчення дії всього Договору (з 04.03.2022) підстава для утримання коштів відповідачем перестала існувати, що є ознакою безпідставного набуття майна (ст. 1212 ЦК України).
Щодо Специфікації № 4 від 25.01.2022 (на суму 1 811 592,00 грн), суд першої інстанції встановив, що позивач здійснив повну оплату товару, однак не надав суду доказів виконання своїх зобов'язань, визначених п.п. 3.2. та 3.9.6. щодо надання письмової заявки на відвантаження за 3 робочих дні до настання строку поставки товару(тобто не пізніше 24.02.2022) та дотримання вимог щодо температурного режиму (середньодобова температура не менше 0 C0). Через невиконання цих дій, позивач є кредитором, який прострочив зобов'язання (ч. 1 ст. 613 ЦК України).
У свою чергу, відповідач мав право зупинити або відмовитися від виконання свого обов'язку з поставки (ч. 3 ст. 538 ЦК України).
Водночас, після закінчення дії Договору (з 04.03.2022) та відмови відповідача від виконання, підстава для утримання коштів перестала існувати.
Щодо Специфікації № 5 від 16.01.2023 (на суму 700 020,00 грн), судом встановлено, що позивач здійснив повну оплату товару, однак не надав суду доказів виконання своїх зобов'язань, зокрема письмової заявки на відвантаження товару (не пізніше 12.02.2023) та дотримання вимог щодо температурного режиму (середньодобова температура не менше 0 C0). Через невиконання цих дій, позивач є кредитором, який прострочив зобов'язання (ч. 1 ст. 613 ЦК України).
Незважаючи на те, що після 03.03.2022 відбулася часткова поставка товару, відповідач мав право зупинити подальше виконання свого обов'язку через прострочення позивача (ч. 3 ст. 538 ЦК України), а кошти, що залишилися, зберігав безпідставно після 04.03.2022 (дати закінчення дії Договору).
Щодо правових підстав позову.
Позивач посилається на положення ст. 525, 526, 530, 625, 629, 693, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України, згідно з якими зобов'язання мають виконуватися належним чином і у встановлений строк, а у разі невиконання постачальник повинен повернути суму попередньої оплати.
Однак, через встановлені судом першої інстанції порушення позивачем умов Договору, втрату чинності Специфікацією № 3 та закінчення строку дії Договору, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення коштів лише на підставі ст. 1212 ЦК України (як безпідставно набуте майно). Оскільки позивач заявив позовні вимоги на неналежних правових підставах, судом було відмовлено у задоволенні позову про стягнення суми основного боргу.
Крім того, через встановлення прострочення позивача (кредитора) та невиконання ним умов Договору, судом відмовлено у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат. Відповідно, суд першої інстанції визнав відсутніми підстави для задоволення позовних вимог ТОВ підприємство «Відродження» у повному обсязі.
Колегія суддів ЦАГС не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими з огляду на наступне.
Суд першої інстанції фактично не дослідив питання виконання відповідачем зобов'язань за договорами поставки та специфікаціями №?3, №?4 і №?5, обмежившись лише встановленням фактів здійснення оплат позивачем.
Такий формальний підхід порушує вимоги ст.?236 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Суд першої інстанції помилково ототожнив закінчення строку дії договору 03.03.2022 із припиненням всіх зобов'язань сторін, адже п. 8.2. договору прямо передбачає, що строк дії договору закінчується лише «до повного виконання зобов'язань сторін», а п. 8.3. уточнює, що закінчення строку договору не звільняє сторони від виконання своїх обов'язків.
Договір підлягає автоматичному продовженню на наступний рік за відсутності заяв про розірвання, яких сторони не подавали за двадцять днів до закінчення строку його дії.
Як зазначалося вище, позивач здійснив оплату за трьома специфікаціями на загальну суму 5 037 912,00 грн, тоді як відповідач виконав поставку товару лише частково, а на залишкову суму 3 731 811,77 грн поставку не здійснив і сплачені грошові кошти не повернув.
Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду (постанови від 21.12.2016 у справі №?905/2187/13, від 22.02.2018 у справі №?44/497-б, від 05.03.2019 у справі №?922/409/17, від 10.10.2019 у справі №?911/2793/18), закінчення строку дії договору не припиняє невиконані зобов'язання і не звільняє боржника від їх виконання.
Таким чином, позивач мав право звернутися з позовом саме у межах договірних відносин, а не з кондикційним позовом за ст.?1212 ЦК України.
Позивач посилається на п. 5.6 договору, яким передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
На підтвердження прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором, позивачем надано до матеріалів справи: копії рахунків, платіжних інструкцій, накладних, вимоги про повернення передоплати від 09.07.2024 (отриманої відповідачем 12.07.2024, але проігнорованої).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову, неправомірно ототожнив закінчення строку дії договору із припиненням зобов'язань сторін, не з'ясував усіх обставин виконання відповідачем своїх зобов'язань та порушив норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ТОВ підприємство «Відродження» слід задовольнити, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2025 у справі №?904/4543/24 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Стягнути з відповідача на користь позивача 3731811,00 грн - суми основного боргу, 1000,00 грн - пені, 1000,00 грн - 3 % річних та 1000,00 грн - втрат від інфляції.
6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглянувши справу на підставі наявних у ній доказів, встановив, що рішення суду першої інстанції є неправильним та необґрунтованим.
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, помилково дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ підприємство «Відродження».
З огляду на викладене, на підставі ч. 2 ст. 275 та ч. 1 ст. 277 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову ТОВ підприємство «Відродження» в повному обсязі.
7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.
У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача по справі - ТОВ «Укртрансліт».
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2025 у справі № 904/4543/24 - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» -задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансліт» (49100, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 120, код. ЄДРПОУ 38530114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство «Відродження» (37805, Полтавська область, Лубенський район, с. Петракіївка, вул. Центральна, буд. 33/2, код ЄДРПОУ 34865259) 3 731 811,00 грн (Три мільйони сімсот тридцять одна тисяча вісімсот одинадцять гривень 00 копійок) - суми основного боргу; 1 000,00 грн (Одна тисяча гривень 00 копійок) - пені; 1 000,00 грн (Одна тисяча гривень 00 копійок) - інфляційних втрат; 1 000,00 грн (Одна тисяча гривень 00 копійок) - 3% річних.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансліт» (49100, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 120, код. ЄДРПОУ 38530114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство «Відродження» (37805, Полтавська область, Лубенський район, с. Петракіївка, вул. Центральна, буд. 33/2, код ЄДРПОУ 34865259) 44 817,74 грн (Сорок чотири тисячі вісімсот сімнадцять гривень 74 копійки) - судового збору за подання позовної заяви та 67 226,61 грн (Шістдесят сім тисяч двісті двадцять шість гривень 61 копійка) - судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04.11.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов