04.11.2025 року м.Дніпро Справа № 908/430/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 (суддя Боєва О.С., повний текст якого підписаний 15.05.2024) у справі № 908/430/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛЬТ ПОСТАЧ», м. Київ
до відповідача: Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, м. Запоріжжя
про стягнення суми 190130,23 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “ВОЛЬТ ПОСТАЧ» про стягнення з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області суми боргу в розмірі 190130,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за укладеним сторонами договором про постачання електричної енергії споживачу №300322ДСНСЗО від 01.04.2022 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену електричну енергію.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 у справі № 908/430/24 позов задоволено.
Стягнуто з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛЬТ ПОСТАЧ» м. Київ суму 190 130 грн 23 коп. заборгованості та суму 3028 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що об'єми спожитої електричної енергії, які взяті за основу для нарахування вартості нібито спожитої Відповідачем електричної енергії, Позивачем було отримано від ПАТ «Запоріжжяобленерго», яке в свою чергу є Оператором системи розподілу та отримує дані про об'єм споживання Споживачів, в тому числі ГУ ДСНС України у Запорізькій області, який підключений до його мереж, безпосередньо з вузлів обліку на підставі відповідних договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії (№2169 (Бердянський РЕМ), №506 (Токмацький РЕМ), №3 (Пологівський РЕМ), №62 (Якимівський РЕМ), №112 (Кам'янський РЕМ), №84 (Приазовський РЕМ), №191 (Мелітопольський РЕМ), №192 (Василівський РЕМ), №327 (Кам'янсько-Дніпровський РЕМ)).
Враховуючи, ту обставину, що підпорядковані підрозділи відповідача у вересні 2022 року припинили виконувати свої обов'язки за безпосереднім місцем несення служби (наказ ГУ ДСНС України у Запорізькій області №376 «Про вибуття з місць несення служби» від 31.08.2022) та, відповідно, споживати електричну енергію, з метою врегулювання питання щодо подальших розрахунків та уникнення пособництва та спонсорування окупаційної влади країни-агресора, якою були зайняті приміщення пожежно-рятувальних підрозділів, Головним управлінням було вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення як Оператора системи розподілу електричної енергії, так і Позивача, щодо припинення споживання електричної енергії за укладеними Договорами розподілу та Договору про постачання електричної енергії споживачу, який є предметом даного спору.
Головним управлінням направлялись засобами електронного зв'язку відповідні листи з проханням відключити точки за якими не здійснюється споживання електричної енергії через відсутність доступу до приміщень пожежно-рятувальних підрозділів, а саме: лист від 05.09.2022 вих. №53002- 1665/5304; лист від 08.09.2022 вих.№5301-1704/5304; лист 05.10.2022 вих.№5301-2122/5304-2; лист від 05.10.2022 вих. №5301-2131/5304-2.
Так, після того, як Головним управлінням ДСНС України у Запорізькій області було видано наказ «Про вибуття з місць несення служби», останнім на початку вересня 2022 року, листом від 05.09.2022 за вихідним №53002-1665/5304 повідомлено ПАТ «Запоріжжяобленерго», який є Оператором системи розподілу, про відсутність доступу до приміщень підпорядкованих пожежно-рятувальних частин до яких здійснюється постачання електричної енергії на підставі вище зазначених договорів розподілу та спірного Договору постачання електричної енергії споживачу, оскільки вони були зайняті формуваннями окупаційної влади РФ, що, в свою чергу, унеможливлювало здійснення оплати за постачання електричної енергії згідно точок комерційного обліку, що були визначені умовами укладених договорів.
Зазначений лист було доставлено на офіційну електронну адресу ПАТ «Запоріжжяобленерго» через систему електронного документообігу «АСКОД», про що в матеріалах справи містяться відповідні докази: паперова візуалізація картки реєстрації вихідного документа та скріншот з системи «АСКОД».
Додатково, листом від 08.09.2022 за вихідним номером №5301- 1704/5304, який було направлено на електрону адресу ПАТ «Запоріжжяобленерго», повідомлено про відсутність доступу до приміщень підпорядкованих пожежно-рятувальних підрозділів та, відповідно, не споживання електричної енергії, в зв'язку з зайняттям об'єкту Споживача формуваннями окупаційної влади. Відповідні докази направлення містяться в матеріалах справи.
На зазначені листи Оператор системи розподілу не відреагував, будь-якої відповіді щодо можливості або неможливості врегулювання питання припинення постачання електричної енергії до приміщень пожежно-рятувальних підрозділів Відповідача, що територіально знаходяться на тимчасово окупованій території, та зайняті ворожими формуваннями, Головним управлінням отримано не було.
05.10.2022 листом за вихідним №5301-2122/5304-2 вдруге повідомлено ПАТ «Запоріжжяобленерго» про неможливість оплати послуг в зв'язку з відсутністю доступу до приміщень. Вказаний лист також направлявся засобами електронного поштового зв'язку через систему електронного документообігу «АСКОД», що підтверджується паперовою візуалізацією картки реєстрації вихідного документа та скріншотом з системи «АСКОД».
Листом за вихідним №5301-2131/5304-2 від 05.10.2022 Відповідачем також повідомлено і постачальника послуг за Договором від 01.04.2022 №300322ДСНСЗО - Позивача у справі, про виключення точок у Запорізькій області електричну енергії.
Позивач у відзиві та додаткових поясненнях посилається на ненадання відповідачем доказів на підтвердження необхідності внесення змін до Договору про постачання електричної енергії споживачу №300322ДСНСЗО від 01.04.2022.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався з пропозицією про внесення змін до Додатку №2 до Договору та з проектом додаткової угоди про внесення змін, зважаючи на що у позивача були відсутні підстави для самостійного внесення змін до Додатку №2. Крім того, як вбачається з умов Договору жодна зі Сторін не має права в односторонньому порядку вносити зміни до Договору.
Просить апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області по справі №908/430/24 від 15.05.2024 залишити без змін.
У відповіді на відзив відповідач зазначив про те, що з метою дотримання вищезазначених вимог Закону, враховуючи інтереси Позивача, а саме: недопущення понесення останнім збитків через не отримання коштів за електричну енергію, що постачалась останнім на Об'єкти Відповідача, що в подальшому були захоплені ворожими формуваннями окупаційної влади, Головним управлінням, як Споживачем послуг за вищезазначеними Договорами, було вжито всіх можливих заходів для вирішення питання припинення постачання електричної енергії на Об'єкти споживача, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях України та фактично використовуються окупаційною владою країни-агресора.
В свою чергу, відсутність будь-яких дій, як з боку Позивача, так і Оператора системи розподілу - ПАТ «Запоріжжяобленерго», спрямованих на вирішення питання припинення постачання електричної енергії до приміщень пожежно-рятувальних підрозділів Головного управління, за якими ГУ ДСНС України у Запорізькій області в період з вересня по грудень 2022 року, не отримувало послугу з постачання електричної енергії, свідчить про недотримання ТОВ «ВОЛЬТ ПОСТАЧ» вимог вищезазначеної норми права та, як наслідок, зловживання своїми правами, визначеними як Договором, так і нормативно-правовими актами, що регулюють питання у сфері електропостачання, з метою отримання коштів за неспожиту ГУ ДСНС України у Запорізькій області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Чередко А.Є., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 31.05.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/430/24 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
11.06.2024 матеріали справи №908/430/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 у справі №908/430/24; розгляд апеляційної скарги ухвалено провести у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 29.10.2024 апеляційне провадження у справі №908/430/24 за апеляційною скаргою Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 зупинено до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту відповідної постанови.
Ухвала мотивована тим, що Верховний Суд ухвалою від 27.03.2024 справу № 908/1162/23 передав на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 131 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи ст. 2 Закону. Колегія суддів у справі № 908/1162/23 вважала, що положення статей 13 та 131 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини 1 цих статей, а саме, за рішенням Кабінету Міністрів України.
Спірні правовідносини у справі № 908/1162/23 стосуються стягнення заборгованості за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії з підприємства, розміщеного у місті Мелітополь (яке було окуповане з 25.02.2022), та яке з серпня 2022 року здійснювало свою діяльність на території міста Запоріжжя.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 прийнято до розгляду справу № 908/1162/23 за касаційною скаргою ТОВ "ВІМК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що відмовляючи в позові суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що з огляду на приписи статті 2 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» його дія розповсюджується на спірні правовідносини у цій справі, а тому суд вважає правомірним застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 цього Закону та відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів, відповідно, відсутність у відповідача кореспондованого зобов'язання їх сплачувати, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, тому у позові слід відмовити повністю.
Водночас апелянт в апеляційній скарзі вказував, що положення статей 13 та 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на такі території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.
Проте, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 не є рішенням Кабінету Міністрів України, тому суд безпідставно застосував наказ та відмовив у позові.
Постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у цій справі касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" залишено без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023, у справі № 908/1162/23 залишено без змін.
Повний текст постанови оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 08.10.2025.
Ухвалою суду від 21.10.2025 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 у справі № 908/430/24.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
01.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВОЛЬТ ПОСТАЧ» (Постачальник, позивач у справі) та Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (Споживач, відповідач у справі) був укладений Договір про постачання електричної енергії споживачу № 300322ДСНСЗО (далі - Договір).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 цей Договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.12.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію, код ДК 021:2015:09310000-5 (Електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб Споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (далі - Товар, або електрична енергія).
Прогнозований обсяг споживання електричної енергії по місцям визначений у Додатку № 1 до Договору, який є невід'ємною частиною цього договору (п.2.2). Обсяг закупівлі послуг за цим Договором може бути зменшений Споживачем з урахуванням реального фінансування видатків Споживача на зазначені цілі (п.2.4 Договору ).
Згідно з п. 2.3 Договору, обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у Споживача укладеного у встановленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п.3.3 Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу за цим Договором є дата, зазначена в заяві-приєднання, що оформлюється відповідно до Додатку №4 цього Договору.
У заяві-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток № 4 до Договору) на умовах обраної комерційної пропозиції Постачальника, яка підписана Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, вказано початок постачання електричної енергії: з 01 квітня 2022 року.
Згідно з п. 3.1 Договору, постачання електричної енергії Споживачу здійснюється за об'єктами, визначеними Додатком № 3, здійснюється на підставі поданої Споживачем заявки (далі - Заявка), примірна форма якої зазначена у Додатку № 2 до цього Договору. Період постачання за цим договором з поданням Споживачем заявки до 31.12.2022.
Цей договір є укладеним з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31 грудня 2022 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків (п. 14.1 Договору).
У п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору визначено, що ціна цього Договору без ПДВ складає 2689450,24 грн, крім того ПДВ - 537890,05 грн. Разом 3227340,29 грн. Ціна за одиницю Товару визначається у Додатку № 5 до цього Договору “Комерційна пропозиція». Ціна Товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору.
Відповідно до п. 5.6 Договору, ціна цього Договору та ціна за одиницю Товару може змінюватись у випадках передбачених статтею 41 Закону України “Про публічні закупівлі», № 992-VІІ від 25.12.2015 (зі змінами винесеними згідно Закону № 1530-ІХ від 03.06.2021).
Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є Додатком №5 до цього Договору (п.5.7 Договору).
В подальшому сторонами вносились зміни до Договору, шляхом підписання відповідних Додаткових угод до нього, а саме: Додаткової угоди № 1 від 12.05.2022 (внесення змін до п. 5.1 договору, Додатку № 5 до Договору); Додаткової угоди № 2 від 04.07.2022 (внесення змін до Додатку № 5, п. 5.1 Договору); Додаткової угоди № 3 від 20.07.2022 (внесення змін до Додатку № 5, пункту 5.1 Договору); Додаткової угоди № 4 від 07.09.2022 (внесення змін до Додатку № 5 та Додатку № 1 до Договору); Додаткової угоди №5 від 05.10.2022 (внесення зміни до Додатку № 5 та Додатку № 1 до Договору); Додаткової угоди № 6 від 13.10.2022 (внесення змін до Додатку № 5 та Додатку №1 до Договору).
Так, згідно з п. 5.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 20.07.2022, ціна договору без ПДВ складає 2445404,66 грн, крім того ПДВ - 489080,93 грн. Разом - 2934485,59 грн.
При укладенні Додаткової угоди № 5 від 05.10.2022 (угода набрала чинності з 01.09.2022 (п. 5 угоди)) та Додаткової угоди № 6 від 13.10.2022 (угода набрала чинності з 11.09.2022 (п.5 угоди)), сторони дійшли згоди про внесення змін до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 300322ДСНСЗО від 01.04.2022 до:
- Додатку № 1 до Договору щодо прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у 2022 році (окремо по кожному місяцю в період дії договору);
- Додатку № 5 до договору (Комерційна пропозиція), який містить умови щодо кількості (обсягів) електричної енергії, що постачається за договором, в т.ч. в період з 01 вересня 2022 року - 31 грудня 2022 року.
У пунктах 3 Додаткових угод № 5 та № 6 визначено, що всі інші умови Договору з усіма додатками залишаються без змін та сторони підтверджують свої зобов'язання за ними.
Як слідує зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивач отримав від ПАТ “Запоріжжяобленерго» дані про фактичне споживання електричної енергії відповідачем з ресурсу ТОВ “ВОЛЬТ ПОСТАЧ» за період з 01.04.2022 по 31.12.2022, згідно з якими загальний обсяг споживання електроенергії склав 646173 кВт/год.
Матеріали справи свідчать, що позивачем були сформовані та направлені на електронну адресу відповідача Акти приймання-передачі електричної енергії за період з квітня по грудень 2022 року, копії яких містяться в матеріалах справи.
Всього за цими Актами поставлено електричну енергію в обсязі 646173 кВт/год на загальну суму 2 908 459,60 грн з ПДВ.
Відповідач повернув позивачу наступні підписані ним Акти приймання-передачі електричної енергії: №265 від 30.04.2022 (447808,76 грн); №348 від 31.05.2022 (345527,69 грн); №442 від 30.06.2022 (279608,15 грн), №456 від 30.06.2022 (1096,57 грн); №527 від 31.07.2022 (333466,80 грн), №550 від 31.07.2022 (1092,01 грн), №627 від 31.08.2022 (330578,46 грн), №635 від 31.08.2022 (1157,29 грн), № 712 від 30.09.2022 (235308,06 грн), №791 від 31.10.2022 (333663,11 грн), № 842 від 30.11.2022 (317274,59 грн), №933 від 31.12.2022 (91747,88 грн), всього - на загальну суму 2 718 329,37 грн.
Вказані Акти приймання-передачі електричної енергії оплачені відповідачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями на загальну суму 2 718 329,37 грн, копії яких надано позивачем у матеріали справи (а.а. 79-107).
Акти приймання-передачі електричної енергії №789 від 30.09.2022 за вересень 2022 року (на суму 31548,08 грн), №790 від 31.10.2022 за жовтень 2022 року (на суму 90760,16 грн), №841 від 30.11.2022 за листопад 2022 року (на суму 63664,93 грн) та № 932 від 31.12.2022 за грудень 2022 року (на суму 4 157,06 грн) відповідач зі свого боку не підписав та оплату по ним не здійснив.
Загальний розмір заборгованості відповідача у зв'язку з неоплатою Актів приймання-передачі електричної енергії №789 від 30.09.2022, №790 від 31.10.2022, №841 від 30.11.2022 та №932 від 31.12.2022 складає 190 130,23 грн з ПДВ, за електроенергію у обсязі 39726 кВт/год.
Нездійснення відповідачем оплати за вищезазначеними Актами приймання-передачі, на загальну суму 190 130,23 грн, стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/430/24.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін отриманих від позивача рахунків та актів є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Господарські взаємовідносини сторін врегульовано Договором № № 300322ДСНСЗО від 01.04.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За доводами позивача рахунки за спірний період сформовано постачальником електричної енергії ТОВ “ВОЛЬТ ПОСТАЧ» на підставі даних (обсягів спожитої електричної енергії), поданих оператором розподілу електричної енергії ПАТ "Запоріжжяобленерго" за результатами звітних періодів.
Згідно із п. 2.1.18 ПРРЕЕ за укладеними договорами електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) оператор системи формує особові рахунки, на яких обліковує стан розрахунків за послуги з передачі (розподілу) електричної енергії, із зазначенням відповідальних за розрахунки сторін, зазначає інформацію відповідно до реєстрів точок комерційного обліку споживачів відповідних електропостачальників та вносить відповідні зміни протягом одного робочого дня, наступного за днем настання таких змін.
За реєстром особових рахунків окремо ведеться реєстр електропостачальників, з якими укладено договори електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.
Крім цього, відповідно до підпункту 5 пункту 5.1.2 ПРРЕЕ оператор системи зобов'язаний формувати і вести реєстр електропостачальників, які мають доступ до мереж оператора системи, реєстр особових рахунків та особові рахунки споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи, реєстр власників мереж, які підпадають під визначені критерії малої системи розподілу, інформувати електропостачальників та власників мереж, занесених до цих реєстрів, про необхідність укладення передбачених цими Правилами договорів та врегулювання відносин з користувачами малих систем розподілу.
За умовами п. 4.3. ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Відповідно до п. 4.13. ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з п. 4.14. ПРРЕЕ платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається: 1) дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи); 2) дата його отримання від кур'єра; 3) відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції; 4) дата його відкриття споживачем на персональній сторінці (особовому кабінеті) споживача на офіційному вебсайті електропостачальника, оператора системи, що може бути підтверджено програмною платформою, яка забезпечує роботу персональної сторінки з визначенням дати та часу його відкриття; 5) дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв'язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії; 6) третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв'язку, на території обслуговування якого розташований об'єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом). Вимоги щодо порядку та форми надання інформації в платіжних документах (рахунках) електропостачальника встановлені розділом ІХ цих Правил.
ПАТ “Запоріжжяобленерго», як оператор системи розподілу, надавало постачальнику відомості про фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії споживачем ГУ ДСНС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 38625593) згідно з показами ЗВТ, за період вересень - грудень 2022 року, що підтверджується копіями відповідних щомісячних реєстрів фактичних обсягів споживання електричної енергії, які містяться в матеріалах справи. Також позивачем надано суду акти прийому-передачі електричної енергії.
Разом з тим, дані по заборгованості, що є предметом у цьому спорі взяті безпосередньо з вузлів обліку на підставі відповідних договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії (№2169 (Бердянський РЕМ), №506 (Токмацький РЕМ), №3 (Пологівський РЕМ), №62 (Якимівський РЕМ), №112 (Кам'янський РЕМ), №84 (Приазовський РЕМ), №191 (Мелітопольський РЕМ), №192 (Василівський РЕМ), №327 (Кам'янсько-Дніпровський РЕМ)), тобто з підпорядкованих підрозділів відповідача, що у вересні 2022 року припинили виконувати свої обов'язки за безпосереднім місцем несення служби, що доведено відповідачем (наказ ГУ ДСНС України у Запорізькій області №376 «Про вибуття з місць несення служби» від 31.08.2022).
Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті.
Відповідно до листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23 у зв'язку з перебуванням певних територій у тимчасовій окупації (ОСР не контролює власні електромережі на час окупації), ОСР (в даному випадку ПАТ "Запоріжжяобленерго") не має можливості відстежувати обсяги надходження електроенергії до мереж розподілу, а також, оскільки неможливо визначити від чиїх мереж здійснюється розподіл та куди надходить вироблена електроенергія під час окупації території, покази по об'єктах споживачів, розташованих на окупованих територіях, як щодо споживання, так і щодо генерації, мають прийматися рівними нулю.
Натомість, позивачем у цій справі на підтвердження заборгованості по актам №789 від 30.09.2022, № 790 від 31.10.2022, №841 від 30.11.2022, №932 від 21.12.2022, які не підписані відповідачем, згідно даних ОСР за спірний період нарахована електроенергія (дані не визначені нулем) до таких населених пунктів як: смт. Веселе, м. Енергодар, смт. Новомиколаївка, м. Вільнянськ, м. Оріхів, смт. Комишуваха, смт. Приазовське, м. Токмак, м. Приморськ, м. Кам'янка-Дніпровська, с. Велика Білозерка, м. Мелітополь, м. Пологи, смт. Чернігівка, смт. Андріївка, м. Василівка, м. Дніпрорудне, м. Гуляйполе, що перебувають в окупації.
При цьому, згідно даних ОСР на відділення відповідача, що знаходяться у місті Запоріжжі, відповідачем акти за цей же період підписані та оплачені у повному обсязі.
Також колегія суддів враховує наступне.
24 лютого 2022 року Російська Федерація, порушивши всі норми міжнародного права, почала військове вторгнення на територію незалежної європейської держави - Україна, зокрема, внаслідок чого військовослужбовцями загарбницької армії Російської Федерації було тимчасово окуповано серед інших міста Запорізької області.
25.04.2022 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України прийнято Наказ № 75 “Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)».
Вказаний Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Згідно із затвердженим цим Наказом Переліком, частина населених пунктів Запорізької області, зокрема: Приазовська селищна територіальна громада - з 24.02.2022; Кирилівська селищна територіальна громада - з 24.02.2022; Якимівська селищна територіальна громада - з 24.02.2022; Мелітопольська міська територіальна громада - 25.02.2022; м.Приморськ Приморської міської територіальної громади - з 26.02.2022; Василівська міська територіальна громада (за винятком с. Кам'янське, с. Плавні) - з 26.02.2022; Великобілозерська сільська територіальна громада - з 26.02.2022; Веселівська селищна територіальна громада - з 26.02.2022; смт. Чернігівка Чернігівської селищної територіальної громади - з 26.02.2022; Токмацька міська територіальна громада - з 26.02.2022; м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади - з 27.02.2022; Кам'янсько-Дніпровська міська територіальна громада - з 27.02.2022; Михайлівська селищна територіальна громада - з 28.02.2022; Пологівська міська територіальна громада - з 03.03.2022; Розівська селищна територіальна громада - з 03.03.2022; с. Андріївка Андрівської сільської територіальної громади Бердянського району - з 03.03.2022; Дніпрорудненська міська територіальна громада Василівського району - з 13.03.2022.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2025 по справі № 908/1162/23, з врахуванням висновків викладених в пунктах 7.3 - 7.26:
7.3. Верховний Суд у постанові у справі № 910/9680/23 дійшов висновку, що, враховуючи положення статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь з 26.02.2022 є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.
7.4. Об'єднана палата враховує, що у цій справі № 908/1162/23, як і у справі № 910/9680/23 (від висновків Верховного Суду у якій пропонується відступити), йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у частині другій статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; окрім того, в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року. Тобто правовідносини у цих справах є подібними за критерієм здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території і доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
7.5. Існуючі міжнародні правові норми, що визначають режим окупації, переважно засновані на положеннях IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, учасницею якої є Україна (дата набрання чинності для України 24.08.1991). Стаття 42 “Положення про закони і звичаї війни на суходолі», що є додатком до цієї Конвенції, встановлює, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Як частина законодавства України положення IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року мають застосовуватися у сукупності із нормами законодавства України, в тому числі для тлумачення останніх та потреб правозастосовної практики.
7.6. За визначенням, наданим у статті 1-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
7.7. Водночас, виходячи зі статті 2 Закону № 1207-VII, метою цього закону є визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Вказівка на мету закону визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України міститься також у його преамбулі в чинній редакції.
7.8. Тобто, як за міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України територія визнається окупованою в силу наявних фактичних обставин; натомість закон не може змінювати цього факту, а встановлює правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території.
7.9. Частиною першою статті 1 Закону № 1207-VII (у чинній редакції) визначено, зокрема, що:
- тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав;
- тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
- правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права;
- за державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
7.10. За частиною другою статті 1 Закону № 1207-VII:
- датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року;
- окремі об'єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України;
- Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року;
- окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) - починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
7.11. Законом № 2138-IX від 15.03.2022; в редакції Законів № 2764-IX від 16.11.2022, № 3050-IX від 11.04.2023 статтю 1 Закону № 1207-VII доповнено частиною третьою, якою визначено, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
7.12. Чинна редакція Закону № 1207-VII містить диференціацію правового режиму тимчасово окупованих територій України в контексті здійснення на них економічної діяльності та переміщення товарів, робіт та послуг (статті 13 та 13-1 Закону 1207-VII, а саме:
- до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 Закону, правила статей 13, 13-1 Закону застосовуються просто в силу приписів абзацу першого частини першої кожної з вказаних статей;
- до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, правила статей 13, 13-1 Закону застосовуються лише у разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України ці правила (тобто, визначений ними правовий режим) поширені на такі тимчасово-окуповані території.
Це розмежування запроваджено Законом України від 15.03.2022 № 2138-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», який набрав чинності 20.03.2022 шляхом доповнення статей 13, 13-1 Закону). Цим самим законом доповнено абзац другий частини третьої статті 4 Закону № 1207-VII.
7.13. Враховуючи відсильний характер наведених вище положень законодавства, Об'єднана палата вважає за необхідне проаналізувати розвиток та зміну в часі регулювання, наведеного в статті 1, частині першій статті 3, статтях 13 та 13-1 Закону № 1207-VII.
7.14. Так, діюча до набрання чинності Законом України від 15.03.2022 № 2138-ІХ редакція Закону № 1207-VII містила таке:
- статті 13 та 13-1 Закону № 1207-VII визначали особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території та особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території;
- частина перша статті 1 Закону № 1207-VII вказувала, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
- частина другої цієї ж статті визначала дату початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - 20 лютого 2014 року;
- частина перша статті 3 цього Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначала:
1) сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
7.15. Закон України від 15.03.2022 № 2138-ІХ) станом на 20.03.2022, зокрема:
- доповнив статтю першу Закону № 1207-VII частиною третьою, за якою дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;
- доповнив частину третю статті 4 Закону абзацом другим, за яким в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;
- доповнив статті 13, 13-1 Закону № 1207-VII новими частинами першими, за абзацом другим яких в умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цих статей можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
7.16. У частині першій статті 3 цього Закону було викладено іншу редакцію пункту 3 та доповнено її пунктом 4, відтак:
“І. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;
4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і З цієї частини, і повітряний простір над цими територіями».
7.17. З наведеного регулювання у сукупності вбачається, що за відповідними законодавчими змінами для застосування правового режиму економічної діяльності на різних тимчасово окупованих територіях України окремого рішення про визнання тієї чи іншої її частини окупованою для визначення такого статусу за пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, вимагає будь-яка частина території України, крім Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які були окуповані іще в 2014 році та визнаються такими просто в силу закону (пункт 1 частини першої статті 3 Закону).
7.18. Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» (набрав чинності 07.05.2022) до Закону № 1207-VII в свою чергу були внесені численні зміни, зокрема:
- частину другу статті 1 було викладено в такій редакції:
“Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Окремі об'єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 рок. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України»;
- Закон був доповнений статтею 1-1 “Визначення термінів», пункт 7 частини першої якої містить визначення поняття “тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія), як частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації»;
- пункт 1 частини третьої статті 3 Закону був викладений у такій редакції: “сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях».
7.19. Однак, частина третя статті 1, пункт 3 частини першої статті 3, а так само частини перші статей 13, 13-1 Закону при цьому залишилися незмінними.
7.20. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
7.21. Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" №3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
7.22. Об'єднана палата бере до уваги, що з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
7.23. 06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
7.24. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.
7.25. Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України») правовий статус тимчасово окупованої території Російською Федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
7.26. Враховуючи викладене, об'єднана палата вважає, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України",
виснував, що підставою для відмови в позову у цій справі (№908/1162/23), враховуючи положення статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.
За ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на висновки Об'єднаної палати Верховного Суду у наведеній вище постанові і встановлені обставини у цій справі щодо поставки електроенергії за актами №789 від 30.09.2022, № 790 від 31.10.2022, №841 від 30.11.2022, №932 від 21.12.2022, непідписаними відповідачем, що є предметом спору у цій справі, за якими електрична енергія поставлялась на підрозділи відповідача до населених пунктів, що перебувають в окупації, що заборонено законом і дані по яким мають дорівнювати 0, відсутні підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛЬТ ПОСТАЧ» до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про стягнення 190130,23 грн.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, через що неправильно застосовано норми процесуального права.
На підставі викладеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню, необхідно прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги та відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені у зв'язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Позивача у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у разі відмови у позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282, 283 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 у справі № 908/430/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 у справі № 908/430/24 - скасувати.
Прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛЬТ ПОСТАЧ» до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про стягнення 190130,23 грн. - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати за подання позову покласти на позивача.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛЬТ ПОСТАЧ» на користь Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області 4542,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.11.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко