29 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 922/1275/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Слободін М.М.
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.
та представників учасників справи:
позивача - Г.І. Кутової (в залі суду)
відповідача-1 - В.О. Прядка ( в залі суду)
відповідача-2 - П.О. Іванов ( в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Транс Логістика" (вх.№1862Х/1-43) та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх.№1872Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 (суддя А.М. Буракова, повний текст складено 07.08.2025) у справі №922/1275/25
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитровка", Харківська область, Первомайський район, с. Дмитрівка,
до 1. Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Харків,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Транс Логістика" м. Київ,
про стягнення 1829202,72 грн,
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до 1. Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Транс Логістика" в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 1829202,72 грн. збитків. Також, позивач просить суд стягнути з відповідачів на свою користь судовий збір в сумі 21950,43 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 по справі №922/1275/25 позов задоволено.
Стягнуто солідарно з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Транс Логістика" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" 1829202,72 грн. збитків.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" 10975,21 грн. судового збору.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Транс Логістика" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" 10975,21 грн. судового збору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Транс Логістика" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось 26.08.2025 через систему «Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
1. Прийняти до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Логістика» на рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 року (повне рішення від 07.08.2025 року) у справі № 922/1275/25 в частині солідарного стягнення з ТОВ «Ніка Транс Логістика» на користь СТОВ «Дмитровка» 1 829 202,72 грн. збитків та судового збору у розмірі 10 975,21 грн.
2. Дослідити клопотання ТОВ «Ніка Транс Логістика» від 29.05.2025 року про передачу справи за підсудністю в Господарський суд м. Києва (виключна підсудність у спорах, що виникають з договору перевезення, у разі, коли одним з відповідачів є перевізник).
3. Дослідити докази, які не дослідив Суд першої інстанції (в тому числі Договір про організацію перевезень вантажів №235/НТЛ/ЕЗ-18 від 10 грудня 2018 року; заявку ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД»; Договір АТ «Укрзалізниця» про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом; заборону АТ «Укрзалізниця» № ЦЦО/99 від 24.02.2022 року та інші).
4. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 у справі №922/1275/25 в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Логістика» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитровка» 1 829 202,72 грн. збитків та судового збору у розмірі 10 975,21 грн. Прийняти нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Логістика».
5. Судові витрати покласти на Позивача.
В обґрунтування скарги заявник наводить такі доводи:
- ТОВ "Ніка Транс Логістика" не мало жодних зобов'язань перед позивачем, а його зобов'язання перед ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД» не передбачали обов'язку щодо безпосереднього перевезення вантажу позивача, прийняття його до перевезення, завантаження, супроводу даного вантажу, його охорони, схоронності та збереження; договір з апелянтом і ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД» також не передбачав відповідальності за стан вантажу позивача, і за дії АТ «Укрзалізниця»; саме позивач самостійно визначив апелянта вантажоодержувачем, за датою відвантаження - 23.03.2022 року без будь-яких домовленостей з апелянтом;
- апелянт мав лише зобов'язання щодо організації перевезення спірного вантажу, шляхом укладання відповідного договору з АТ «Укрзалізниця», що передбачало лише надання ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД» вагону для перевезення та можливості використання коду платника перед АТ «Укрзалізниця»;
- відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.10.2024 у справі №910/5611/23, експедитор не несе відповідальності за втрату або пошкодження вантажу, якщо договором транспортного експедирування не передбачено обов'язок супроводження вантажу, особистого контролю навантаження, перевалу, перевантаження, вивантаження товару та відповідальності за його втрату/ пошкодження;
- ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.05.2025 року незаконно відмовлено у задоволенні клопотання Апелянта про передачу справи за підсудністю; апелянт не сперечається з доводами суду щодо можливості філії бути позивачем або відповідачем, але частина 1 статті 30 ГПК встановлює саме виключну територіальну підсудність (в даній справі - м. Київ), а не право філії бути учасником справи; перевізником спірного вантажу було саме АТ «Укрзалізниця», а не її відокремлені підрозділи чи його філії.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 справу №922/1275/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у справі №922/1275/25 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Логістика» на рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 у справі №922/1275/25 залишено без руху, оскільки апелянтом в порушення п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до скарги не було додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Ухвалено заявнику апеляційної скарги усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" також з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось 27.08.2025 через систему «Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
1. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 у справі №922/1275/25 та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Сільськогосподарському товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" в частині стягнення збитків з АТ "Укрзалізниця" відмовити у повному обсязі.
2. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.
3. Прийняти нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Логістика».
В обґрунтування скарги заявник зазначає таке:
- позивач не є учасником спірного перевезення; власник вантажу (якщо він не є відправником або одержувачем вантажу) не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення;
- до спірних правовідносин мали бути застосовані спеціальні норми чинного законодавства, які не передбачають доведення АТ "Укрзалізниця", як перевізником, саме факту настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), а лише зобов'язують орган транспорту спростувати факт наявності його вини за допомогою будь-яких належних і допустимих засобів доказування;
- станом на дату подання позову АТ "Укрзалізниця" не прострочено виконання обов'язку з доставки вантажу до станції призначення;
- після 09.09.2022 (коли було деокуповано м. Куп'янськ), на території Куп'янського району велися бойові дії, у зв'язку з чим заходи з розмінування не проводились, тому АТ «Укрзалізниця» з об'єктивно незалежних від перевізника причин, позбавлена можливості завершити спірне перевезення, термін доставки якого на сьогодні зупинено;
- перелік завдань відомчої воєнізованої охорони АТ «Укрзалізниця» є вичерпним, не підлягає розширенню і не містить завдання забезпечити стримування збройної агресії, отже, не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю щодо забезпечення воєнізованої охорони АТ «Укрзалізниця» та блокуванням спірного вагону на станції Куп'янськ-Сортувальний унаслідок збройної агресії російської федерації по відношенню до України.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду справи від 28.08.2025 справу №922/1275/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 у справі №922/1275/25, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 у справі №922/1275/25. Витребувати з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1275/25. Встановлено строк позивачу та відповідачу-2 для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на "01" жовтня 2025 р. о 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Логістика» через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 27.08.2025 (вх.№10453 від 02.09.2025). До вказаного клопотання апелянт додав платіжну інструкцію № 61628 від 29.08.2025 на суму 16464,00 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі №922/1275/25, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Логістика» на рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 у справі №922/1275/25. Об'єднано апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх.№1872Х/1-43) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Логістика» (вх.№1862Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 у справі №922/1275/25 в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду, встановлено строк учасникам справи для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на "01" жовтня 2025 р. о 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
03.09.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1275/25.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Логістика» адвоката Іванова Павла Олексійовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№11290 від 23.09.2025).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 у справі №922/1275/25 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Логістика» адвоката Іванова Павла Олексійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" через систему «Електронний суд» надав відзив на апеляційні скарги відповідачів, у якому просить суд залишити вказані скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. (вх.№10870 від 11.09.2025). В обґрунтування відзиву позивач зазначає наступне:
- згідно з Договором № 235/НТЛ/ЕЗ-18 ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» є користувачем спірного вагону, вантажоодержувачем та експедитором перевезення, на якого покладено обов'язок забезпечити належне перевезення та доставлення вантажу, прийняти вантаж у пункті призначення;
- наявністю залізничних накладних як форми договору перевезення вантажів встановлено факт укладення між ПрАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ» як вантажовідправником та АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» як перевізником договірних зобов'язань щодо приймання, транспортування вантажу та видачі його у пункті призначення;
- відповідно до пункту 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки вантажу до станції призначення Лихачево (наразі Златопіль) настав о 24 годині 24 лютого 2022 року, 30 діб з того моменту сплило 26 березня 2022 о 24:00;
- майну позивача було завдано шкоди саме внаслідок протиправної поведінки відповідачів, яка полягала у бездіяльності щодо забезпечення воєнізованої охорони та неналежній організації процесу експедирування майна позивача, яке перебувало у цей час на перевезені відповідача-1;
- щодо підсудності справи: регіональні філії, зокрема філія «Південна залізниця», утворені як структурні підрозділи АТ «Укрзалізниця» наділені широкими представницькими та виконавчими повноваженнями від імені Товариства; делегування філії повноважень на представлення інтересів Товариства за змістом та цільовим призначенням включає також виконання обов'язків щодо обслуговування тієї частини залізничної мережі, яка територіально закріплена за цією філією.
26.09.2025 ТОВ «Ніка Транс Логістика» через систему «Електронний суд» надало додаткові пояснення, в яких, зокрема, стосовно підсудності справи, зазначає, що в графі 16 накладної вказано Регіональну філію «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», а не відповідача-1, що вказує на неправильно обраного позивачем Відповідача у даній справі. (вх.№11428)
29.09.2025 відповідач-1, АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», через систему «Електронний суд» надав пояснення на відзив позивача, в яких наполягає на тому, що позивач не довів наявності у нього права вимоги до перевізника, оскільки він не є відправником або одержувачем у спірному перевезенні та не був стороною договору перевезення, тоді як згідно з статтями 130, 133 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі втрати вантажу мають відправник або одержувач. Отже, на думку відповідача-1, між ним та позивачем не існує та не існувало жодних правовідносин, які б обумовлювали виникнення відповідальності перевізника ані на підставі договору, ані на підставі закону. (вх.№11517)
В судове засідання 01.10.2025 з'явились відповідач-1 та відповідач-2 (в режимі відеоконференції), які підтримали свої апеляційні скарги та просилили їх задовольнити.
Присутній також в залі суду в представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні 01.10.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву до 29.10.2025 до 10:30 год.
В судове засідання з'явились представники позивача та відповідачів, які підтримали свої позиції по справі.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКА-ГРЕЙН» (Постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" (Покупець) було укладено Договір № ДГ-АМС-NG-25359 (надалі - Договір поставки).
Відповідно до п. 1.1 Договору поставки Постачальник зобов'язується передати в обумовлені строки у власність Покупцеві товар, зазначений в специфікації (специфікаціях) до цього Договору (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 2.3. Договору поставки визначається, що за цим Договором постачається Товар виробництва ПрАТ «АЗОТ» (код в ЄДРПОУ: 00203826) та/або ПрАТ «РІВНЕАЗОТ» (код в ЄДРПОУ: 05607824) та/або ПрАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ» (код в ЄДРПОУ: 33270581) та/або ТОВ «ІНФО КАР» (код в ЄДРПОУ: 36584168).
Пунктом 3.10 Договору поставки встановлено, що вантажовідправником товару є: ПрАТ «АЗОТ» (код в ЄДРПОУ: 00203826) та/або ПрАТ «РІВНЕАЗОТ» (код в ЄДРПОУ: 05607824) та/або ПрАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ» (код в ЄДРПОУ: 33270581) та/або ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (код в ЄДРПОУ: 40960674), та/або ПрАТ «УКРАГРО НПК» (код в ЄДРПОУ: 31961067) та/або ТОВ «ІНФО КАР» (код в ЄДРПОУ: 36584168).
Відповідно до пунктів 5.3, 5.4 Договору поставки Покупець здійснює оплату у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, на умовах зазначених в Специфікації(-ях). При проведенні оплати Покупець у призначені платежу обов'язково вказує дату та номер цього Договору. Покупець зобов'язаний повністю оплатити Товар, що підлягає поставці за відповідною специфікацію, протягом трьох (3) днів із дня підписання Сторонами такої специфікації, якщо сторони не погодять інший строк оплати у самій специфікації.
Згідно п. 3.2 Договору поставки поставка Товару здійснюється окремими партіями на підставі транспортної інструкції Покупця, яка надається Постачальнику в письмовій (електронній) формі з обов'язковим зазначенням:
- найменування Покупця;
- реквізити Договору про поставку Товару;
- найменування Товару, вид упаковки;
- кількість Товару;
- бажаний строк (термін) поставки;
- умови поставки;
- найменування отримувача та його поштова адреса;
- найменування та код станції призначення (в разі перевезення Товару залізничним транспортом, при умові, що передачу Товару перевізникові має здійснити Постачальник);
- код отримувача.
Покупець зобов'язаний надати транспортну інструкцію (інструкції) на всю кількість Товару, що підлягає постачанню за відповідною специфікацією, протягом 30 днів з моменту виконання умов оплати зазначених в такій специфікації при умові що інший строк Сторонами не зазначається у такій специфікації.
Пунктом 3.3 Договору поставки встановлено, що якщо поставка Товару здійснюється у напіввагонах, цистернах, мінераловозах у такому випадку Постачальник передає Товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів, від дати надання транспортної інструкції Покупцем, якщо інший строк не погоджений Сторонами у відповідній Специфікації. У випадку поставки Товару у критих вагонах Постачальник передає Товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати надання транспортної інструкції Покупцем, якщо інший строк не погоджений Сторонами у відповідній Специфікації.
Відповідно до Договору поставки Покупець є одержувачем Товару.
Пунктом 3.8 Договору визначено, що при поставці Товару на умовах CPT або FCA обов'язок Постачальника поставити Товар вважається виконаним з моменту передачі Товару першому перевізнику, з цього моменту до Покупця переходить право власності.
Згідно Специфікації № СП-АМС-NG-25359/1 до Договору № ДГ- АМС-NG-25359 від 01.02.2022 сторони погодили найменування, вид упаковки, кількість, ціну, вартість товару:
Найменування товару, вид упаковки: Амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б, біг-бег 1000 кг;
Код УКТЗЕД: 3102.30.90.00;
Од. виміру: т;
Кількість: 136,000;
Ціна за одиницю, грн., без ПДВ: 22416,7000;
Ціна за одиницю, грн., з ПДВ: 26900,04;
Всього з ПДВ: 3658405,44 грн.
Загальна вартість товару, який поставляється по даній специфікації складає 3658405,44 (Три мільйона шістсот п'ятдесят вісім тисяч чотириста п'ять гривень сорок чотири копійки), в тому числі ПДВ - 609734,24 гривень.
Умови (базис) поставки товару: CPT.
Товар поставляється на наступні станції: станція Лихачове, код станції - 443300, станція Перещепине , код станції 452403.
Умови оплати: 100% попередня оплата на підставі отриманого рахунку.
01.02.2022 року Постачальником було сформовано Рахунок на оплату № СФ-АМС-NG-19874 на суму 3658405,44 грн. Рахунок дійсний до сплати по 08.02.2022 року.
Згідно Платіжного доручення № 1 від 08 лютого 2022 року СТОВ «ДМИТРОВКА» перерахувало на рахунок ТОВ «НІКА-ГРЕЙН» 3658400,00 грн., призначення платежу: сплата за амоній нітрат зг. Рах № СФ-АМС-NG-19874 від 01.02.2022, дог. № ДГ-АМС-NG-25359 від 01.02.22 спец. № СП-АМС-NG-25359/1 від 01.02.22р, у т.ч. ПДВ - 609734,24 гр.
Згідно Платіжного доручення № 2 від 08 лютого 2022 року СТОВ «ДМИТРОВКА» перерахувало на рахунок ТОВ «НІКА-ГРЕЙН» 5,44 грн., призначення платежу: сплата за амоній нітрат зг. Рах № СФ-АМС-NG-19874 від 01.02.2022, дог. № ДГ-АМС-NG-25359 від 01.02.22 спец. № СП-АМС-NG-25359/1 від 01.02.22р, у т.ч. ПДВ - 609734,24 гр.
Згідно Виписки по рахунку № НОМЕР_1 з 01.02.2022 до 28.02.2022 СТОВ «ДМИТРОВКА» перерахувало на рахунок ТОВ «НІКА-ГРЕЙН» 3658405,44 грн., це підтверджується в тому числі Податковою накладною № 6 від 08.02.2022.
Листом вих. № ТИ-904766 від 08.02.2022 СТОВ «ДМИТРОВКА» просило провести відвантаження вказаних товарно-матеріальних цінностей згідно укладених договорів:
Договір ДГ-АМС-NG-25359 від 01.02.2022р
Специфікація № СП-АМС-NG-25359/1 від 01.02.2022
Рахунок-фактура № СФ-АМС-NG-19874 від 01.02.2022
Найменування продукції: Амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б;
Упаковка: біг-бег 1000 кг;
Од.: т;
Кількість продукції, т: 68,000;
Тип вагонів: напіввагон;
Кількість вагонів - 1.
Дата відвантаження: 23.03.2022
У відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138) було оформлено перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 Правил.
Відповідно до залізничної накладної № 53430484 у пункті « 1. Відправник» зазначено ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», а у графі « 4. Одержувач» - ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (ЄДРПОУ 40960674, м. Київ, вул. Ризька, 12, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1, тел.: НОМЕР_2).
В гр. 15 власником вантажу зазначено СТОВ «ДМИТРОВКА» (ЄДРПОУ:30774357). Договір № ДГ-АМС-NG-25359 від 01.02.2022 з ТОВ «НІКА-ГРЕЙН». Договір №29ОПР/18-13/ХР від 23.10.2018 р. з ТОВ «ХІМТРЕЙД».
Відстань перевезення складає 341 км.
Власником вагону є ООО (ТОВ) «ЛЕМТРАНС», воно ж є і оператором.
Згідно п. 29 відправка вагонна.
Календарний штемпель станції відправлення - 21.02.2022.
Відмітки залізниці - Охорона залізниці 498708.
Пунктом 20 «Найменування вантажу» визначено, що вантаж застрахований на підставі договору № 33.153 від 18.02.2020 Страховою компанією ПрАТ «СК «ВАН КЛІК».
Календарний штемпель прибуття вантажу - відсутній.
Згідно Сертифікату якості № 25754 маса нетто становить 68000,000 кг, маса брутто 68136,000 кг.
Згідно Листа ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» вих. № 27-02/2 від 27.02.2023 станом на 25.02.2022 року вагони (власні та орендовані) перебували на ст. Куп'янськ-Сортувальний (430002) регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Згідно Додатку № 1 до Листа ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» вих. № 27-02/2 від 27.02.2023 р. вагон № 51805927 належить ТОВ «ЛЕМТРАНС», дата операції - 20.12.2022, операція - «БРОС».
Листом від 29.06.2023 АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» повідомило, що відповідно до інформаційних баз вагон № 51805927 знаходиться на станції Куп'янськ-Сортувальний регіональної філії «Південна залізниця» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» з 23.02.2022.
Таким чином, на перевезенні АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» у вагоні, що перебуває на праві власності/користування у ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» знаходився вантаж Амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б, маса нетто становить 68000,000 кг, маса брутто 68136,000 кг., загальною вартістю 1829202,72 грн. (26900,04 грн. х 68).
Згідно Договору № 235/НТЛ/ЕЗ-18 ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» виступає експедитором стосовно зазначеного вантажу та майна, що перевозиться, організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі по території України.
Згідно з інформацією про вагонні операції ГІОЦ УЗ від 28.04.2025, вагон №5180527 прибув на станцію Куп'янськ-Сортувальний 23.02.2022 об 11:30 та був покинутий 25.02.2022 о 21:05 на тій же станції.
В подальшому за спірним вантажем неодноразово повторно фіксувалися операції з покидання (БРОС), зокрема, 25.04.2022 о 12:26, 23.06.2022 о 09:01, 22.08.2022 о 13:01, 21.10.2022 о 09:01, 20.12.2022 о 13:01, 18.02.2023 о 10:01, 17.04.2023 о 13:01, 16.06.2023 о 10:01, 15.08.2023 о 10:01, 13.10.2023 о 09:01, 12.12.2023 о 13.01, 09.02.2024 о 14.01, 08.04.2024 о 13:01, 07.06.2024 о 09:01, 06.08.2024 о 13:01.
Надалі інформація про операції з вказаним вагоном відсутня.
Тобто, впродовж 2022-2024 років фіксувалися численні операції «БРОС», що свідчить про відсутність доставки вантажу одержувачу. Відомості про подальші маніпуляції з вантажем або його доставку відсутні.
З огляду на те, що вантаж не було доставлено та вкручено покупцю, СТОВ «ДМИТРОВКА» звернувся з позовом до господарського суду, в якому зазначає, що АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» та ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» мали законодавчо визначені обов'язки щодо забезпечення перевезення майна, забезпечення охорони майна, забезпечення дотримання термінів доставки вантажу до станції призначення, призначенням яких є забезпечення схоронності майна.
Вказує, що внаслідок невиконання відповідачами визначених законодавством зобов'язань в частині збереження перевезеного вантажу, зазначеного у залізничній накладній №53430484, що призвело до втрати цього вантажу, позивачу як власнику завдані фактичні збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу в сумі 1829202,72 грн. (68 тонн (маса нестачі) *26 900,04 грн.).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів та збитками, вини - з огляду на таке:
- вантаж не було доставлено одержувачу; відсутність результату у вигляді доставки вантажу до місця призначення, у поєднанні з невжиттям відповідачами необхідних заходів щодо охорони вантажу, свідчить про неналежне виконання ними покладених обов'язків та є прямим причинно-наслідковим зв'язком із завданою позивачу шкодою;
- посилання відповідача-1 на наявність форс-мажору є необґрунтованими, оскільки надані ним докази не підтверджують факту настання форс-мажору, його початок та кінець обставин непереборної сили і не засвідчують неможливості продовження перевезення саме на момент здійснення операції з кидання вагону; окрім того, після 09.09.2022 (дата завершення тимчасової окупації м. Куп'янська, де знаходився вантаж) відповідачі не вчинили певних дій щодо здійснення перевезення спірного вантажу до станції призначення та не забезпечили збереження спірного вантажу.
Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає про таке.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, та іншими актами законодавства України, в т.ч. Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138), Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №862/5083.
У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (далі - Статут), статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).
Відповідно до підпункту «а» статті 5 Статуту Правила перевезення вантажів (далі - Правила) є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
За змістом частини 2 статті 307 Господарського кодексу України та частини 2 статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У відповідності до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Порядок експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування регламентують Правила експлуатації власних вантажних вагонів затверджених наказом Міністерство інфраструктури України від 29.01.2015 року №17, відповідно до пункту 1.1 яких Правила є обов'язковими при перевезеннях вантажів вагонами, що перебувають у власності перевізників, операторів, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майном, договору про спільну діяльність тощо.
Відповідно до п. 5.1 Правил експлуатації власних вантажних вагонів перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вантажних вагонах здійснюється на договірних засадах згідно із затвердженими залізницею планами перевезень. Власники, оператори, орендарі вагонів на підставі договорів з відправниками, одержувачами, експедиторами та перевізником організовують ефективне використання рухомого складу для перевезення вантажів.
Пунктом 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів передбачено, що перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084.
Згідно з пунктами 1.1., 1.2 Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989). У відповідності до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.
Наявністю залізничних накладних як форми договору перевезення вантажів встановлено факт укладення між ПрАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ» як вантажовідправником та АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» як перевізником договірних зобов'язань щодо приймання, транспортування вантажу та видачі його у пункті призначення.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Отже, оскільки спірні вагони прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу статті 110 Статуту покладається на залізницю, тобто на відповідача 1.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у пункті 113 Статуту.
Відповідно до п. 117 Статуту залізниць України відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за втрату, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки, а у разі перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня приймання вантажу до перевезення.
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниць України залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Відповідно до пункту 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу (затверджені наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086) (далі - Правила) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
У пункті 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1 Правил).
Як вбачається з Накладної № 53430484 вантаж було прийнято залізницею 21.02.2022 року.
За даних графи 30 "Тарифні відмітки" відстань перевезення складає 341 км. Відповідно, 341:200=1,705 (2 доби)
Відповідно до пункту 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу (затверджені наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086) (далі - Правила) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Пунктом 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1 Правил).
Таким чином, термін доставки вантажу до станції призначення Лихачево (наразі - Златопіль) настав о 24 годині 24 лютого 2022 року.
30 діб з того моменту сплило 26 березня 2022 о 24:00.
З матеріалів справи вбачається, що відправником при оформленні перевезення був визначений отримувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Транс Логістика".
Це підтверджується змістом залізничної накладної (т.1 а.с.22, зворотн.арк.), яка є основним перевізним документом згідно ст.6 Статуту залізниць.
Таким чином, відправником узгоджено порядок перевезення, в якому отримувачем є саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Транс Логістика" - відповідач-2.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що позивач не приймав участі в організації перевезення спірного вантажу.
Відповідач-2 є користувачем спірного вагону, експедитором перевезення та вантажоодержувачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", який визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;
транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;
експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;
клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Згідно вимог ст. 929 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з вимогами ст. 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Так, за договором експедирування сторона зобов'язана організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Така організація, зокрема включає в себе контроль за належним забезпечення збереження вантажу під час його перевезення, що може охоплювати вжиття заходів щодо охорони, супроводження вантажу, вибір належного виду транспорту та перевізника, контроль за умовами транспортування, а також інформування клієнта про істотні обставини, які можуть вплинути на безпечне і своєчасне доставлення вантажу.
Таким чином, у межах належного виконання обов'язку з організації перевезення експедитор повинен діяти з урахуванням не лише положень договору, але й вимог спеціального законодавства, що регулює порядок охорони та супроводження вантажів.
Враховуючи, що відповідач-2 одночасно виступає як експедитор, відповідальний за організацію перевезення, так і в якості вантажоодержувач, на якого покладено обов'язок прийняття вантажу у пункті призначення, саме на нього покладається комплексний обов'язок забезпечити належне перевезення та доставлення вантажу, а також вручення вантажу покупцю - позивачу.
Зазначений вантаж, а разом з ним і майно, до станції призначення не прибув. Протягом тривалого часу експедитором/отримувачем вантажу та перевізником не надано жодної інформації щодо часу та місця виконання своїх зобов'язань. Отже, колегія суддів констатує, що вантаж втрачено.
Відсутність факту доставки вантажу до пункту призначення у сукупності з невжиттям відповідачами необхідних та належних заходів щодо організації перевезення, оформлення відповідних документів та супроводу вантажу, охорони вантажу, свідчить про неналежне виконання ними покладених обов'язків та є прямим причинно-наслідковим зв'язком із завданою позивачу шкодою.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги відповідача-1 про те, що відповідно до статті 130 Статуту залізниць позивач, як власник вантажу, не має права пред'явлення позову до АТ "Укрзалізниця", натомість правом на такий позов наділені лише відправник на вантажоодержувач.
Судова колегія наголошує, що вимоги позивача про відшкодування шкоди за втрачений вантаж виникли з деліктних відносин, а не з відносин перевезення, оскільки позивач не є учасником перевезення. Відтак позивачем правомірно пред'явлено позов до осіб, спільні дії яких призвели до втрати спірного вантажу.
Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.07.021 у справі №910/12930/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21 тощо.
Спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов'язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.
Отже, у правовідносинах з відшкодування шкоди (у деліктних зобов'язаннях) позивач має довести неправомірність рішень, дій / бездіяльності відповідачів, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов'язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату. Одночасно, відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов'язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам позивача та про відсутність підстав для їх відповідальності.
Так, зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди (аналогічний висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2022 у справі №922/2860/18). Тому спростування цієї вини є процесуальним обов'язком її заподіювача.
Таким чином, встановивши, що майну позивача було завдано шкоди, в розмірі дійсної вартості вантажу 1829202,72 грн. (68 тонн (маса нестачі) *26 900,04 грн.). саме внаслідок протиправної поведінки відповідачів, яка полягала у бездіяльності щодо забезпечення воєнізованої охорони та неналежній організації процесу експедирування майна позивача, яке перебувало у цей час на перевезені відповідача 1 (невиконання вимог Наказу Міністерства транспорту України від 20.01.97 № 18 «Про охорону і супроводження вантажів, що перевозяться залізничним транспортом України»), правомірним є висновок щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення завданих позивачу збитків на підставі ст. 1166 ЦК України (позадоговірна шкода).
Відповідно до статті 224 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Таким чином, у вигляді реальних збитків відшкодовуються тільки ті витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (частина перша статті 541 ЦК України). Згідно ч. 1. ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
З огляду на фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, яке було вчинено відповідачами, відсутність в матеріалах справи доказів у спростування заявлених позивачем вимог, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не спростовані відповідачами.
Щодо посилання відповідача-1 на наявність форс-мажору, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, на яку за текстом касаційної скарги посилається скаржник), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).
У постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 Верховний Суд зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду, зокрема, щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.
Суд не бере до уваги надані відповідачем 2 Акт від 27.03.2023, Повідомлення про кримінальне правопорушення № НЗ-1-37 від 26.04.2023, Витяг з ЄРДР за к/п № 12023221100001323 від 17.05.2023, Лист Служби безпеки України від 27.11.2024, Указ № УГ-26/22 від 01.07.2022, Наказ № 8 від 01.07.2022, Указ № УГ-37/22 від 26.07.2022, Положення від 26.07.2022, Лист № Н/Н3-1-41/68 від 16.03.2023, Лист № 03-01-02/742 від 27.03.2023, оскільки останні не підтверджують факту настання форс-мажору, його початок та кінець обставин непереборної сили і не засвідчують неможливості продовження перевезення саме на момент здійснення операції з кидання вагону.
Таким чином, відповідачем 2 не доведено факту настання обставин непереборної сили належними та допустимими доказами.
Окрім того, суд зауважує, що відповідно до інформації, зазначеної у змісті Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, територія міста Куп'янськ Куп'янської територіальної громади, в адміністративних межах яких знаходиться станція Куп'янськ-Сортувальний, з 24.02.2022 була окупована військами РФ. 09.09.2022 була завершена тимчасова окупація міста Куп'янськ Куп'янської територіальної громади, в адміністративних межах яких знаходиться станція Куп'янськ-Сортувальний. Втім, після 09.09.2022 (дата завершення тимчасової окупації) відповідачі не вчинили певних дій щодо здійснення перевезення спірного вантажу до станції призначення та не забезпечили збереження спірного вантажу (селітра аміачна масою 68 тонн).
Посилання відповідача-2 в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.10.2024 у справі №910/5611/23, є недоречними, оскільки у справі №910/5611/23 спір виник з договірних відносин експедирування, натомість у цій справі спір виник з деліктних зобов'язань.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача-2 по порушення правил виключної підсудності, колегія суддів зазначає про таке.
Приписами статті 27 та частини 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позови у спорах, які виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися за їх місцезнаходженням.
Відповідно до частини 1 статті 30 Господарського кодексу України, спори, що виникають з договору перевезення, у разі коли одним з відповідачів є перевізник розглядаються судом за місцезнаходженням перевізника.
Частиною 5 статті 306 Господарського кодексу України визначено, що загальні умови перевезення вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу); укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа - транспортної накладної.
Згідно з приписами статей 131, 137 Статуту залізниць України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, претензії та позови, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
Визначення терміну «залізниця» наведено за змістом статті 1 Закону України «Про залізничний транспорт», під яким розуміється відокремлений підрозділ акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - АТ "Укрзалізниця"), утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", який здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні залізничної мережі.
З позовної заяви вбачається, що вимоги позивача у справі №922/1275/25, поміж іншого, обґрунтовуються позивачем укладеним договором перевезення вантажу залізничним транспортом, на засвідчення якого була складена залізнична накладна №53430484. Цей правочин був укладений відправником - ПрАТ «СЕВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ» та перевізником - АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» на користь третьої особи отримувача- ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТІКА». За наведеною накладною вантаж у вагоні №51805927 мав бути доставлений на станцію Лихачове РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ «ПІВДЕННА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (станцію Лихачове перейменовано на станцію Златопіль).
Тобто залізницею призначення вантажу за договором перевезення, на підставі якого виник спір, є РЕГІОНАЛЬНА ФІЛІЯ «ПІВДЕННА ЗАЛІЗНИЦЯ» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ».
Підпунктом 1) пункту 10.5 ПОЛОЖЕННЯ ПРО РЕГІОНАЛЬНУ ФІЛІЮ «ПІВДЕННА ЗАЛІЗНИЦЯ» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», що затверджене протоколом № Ц-56/71 Ком.т. засідання правління АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 15.06.2021 (далі - Положення, витяг додається), для здійснення діяльності РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ «ПІВДЕННА ЗАЛІЗНИЦЯ» в межах, встановлених законодавством, статутом АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» та цим положенням, АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» наділило філію правами від імені товариства, зокрема, вести претензійну роботу, набувати майнових та немайнових прав, виступати позивачем, у тому числі цивільним, та відповідачем у судах усіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх процесуальних документів у межах своїх повноважень, передбачених внутрішніми документами філії, а також вчиняти інші дії, які необхідні для здійснення господарської діяльності філії. При цьому, відповідно до пункту 1.4.
Положення місцезнаходженням філії визначено за адресою: 61052, м. Харків, Холодногірський район, вул. Євгена Котляра, буд. 7.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що територіальна підсудність Господарського суду Харківської області до спору у справі №922/1275/25 обрана позивачем відповідності до приписів статей 27, 29 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, доводи апеляційної скарги відповідача-2 в цій частині також є безпідставними.
Крім того, відповідач-1 як в суді першої інстанції, так і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначав, що позов пред'явлено вірно до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача-2 про відсутність ознак солідарної відповідальності відповідачу колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначено вище, вина осіб, які спричинили делікт, презюмується.
Спростування презумпції вимагає доведення одним або усіма зобов'язаними особами відсутності своєї вини в спричиненні шкоди.
У даній справі ця презумпція відповідачами не спростована.
Так, Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" покладає на експедитора обов'язок прийняття вантажу у пункті призначення, саме на нього покладається комплексний обов'язок забезпечити належне перевезення та доставлення вантажу, а також вручення вантажу покупцю - позивачу.
Наведені вище норми права також покладають на перевізника обов'язок збереження вантажу.
Оскільки презумпція вини не була спростована відповідачами у судовому засіданні, і жодний з відповідачів не займався доказування ступеню та розміру участі іншого відповідача у спричиненні шкоди, колегія суддів із необхідністю приходить до висновку про сумісну участь відповідачів у спричиненні шкоди, що повністю підпадає під визначення солідарної відповідальності, передбачене ст.1190 ЦК України.
В матеріалів справи містяться заяви відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Щодо позовної давності, колегія суддів зазначає про таке.
До позовів, поданих на підставі ст. 1166 ЦК України застосовується загальний строк позовної давності у три роки, визначений статтею 257 ЦК України.
Відповідно до п. 19 Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Указом Президента України від 15.04.2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" постановлено на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-IX, Указом від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, Указом від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-IX, Указом від 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-IX, Указом від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-IX, та Указом від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Таким чином, строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України не сплив.
За таких обставин заява позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, заяви відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності не приймається судами.
Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження вимог та заперечень сторін, колегія суддів вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими, а рішення суду таким, що прийняте при неправильному застосуванні норм чинного законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню.
Доводи, викладені в апеляційних скаргах, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг, судові витрати понесені відповідачами, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Транс Логістика" та Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 у справі №922/1275/25 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 03.11.2025.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя М.М. Слободін