вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" жовтня 2025 р. Справа№ 910/1920/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 16.10.2025:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Антимонопольного комітету України
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2025
про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича
у справі №910/1920/18 (суддя - Н.І. Зеленіна)
за позовом Антимонопольного комітету України
до Державної авіаційної служби України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача
1) Міністерство юстиції України,
2) Міністерство інфраструктури України
про зобов'язання виконати рішення,
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 у справі №910/1920/18 відмовлено Антимонопольного комітету України у задоволенні скарги на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Антимонопольний комітет України у встановлений процесуальний строк звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить суд прийняти апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України до розгляду. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 у справі № 910/1920/18. Прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Антимонопольного комітету України на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича із винесення постанови від 29.11.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП № 57210639. Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича від 29.11.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП № 57210639.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскільки Комітетом не встановлено факт виконання Державіаслужбою пункту 73 резолютивної частини Рішення № 526-р, наявні обґрунтовані підстави для скасування постанови ВДВС від 29.11.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП № 57210639, оскільки рішення Суду від 19.06.2018 у справі № 910/1920/18 в частині зобов'язання Державіаслужби виконати пункт 73 резолютивної частини рішення Комітету від 06.12.2016 № 654-р, а саме: розробити та затвердити в установленому порядку нормативно-правовий акт, який має встановити чіткі, прозорі, належні та об'єктивні критерії на недискримінаційних умовах ДОСТУПУ на конкурентних засадах суб'єктів господарювання на ринки послуг з наземного обслуговування в аеропортах є невиконаним, наявні обґрунтовані та достатні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
24.09.2024 через відділ документального забезпечення суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що наведені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними та необґрунтованими, ухвала суду прийнята з додержанням норм процесуального права, а тому просимо суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
29.09.2024 через відділ документального забезпечення суду від Міністерства інфраструктури України надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що вивчивши твердження апеляційної скарги Комітету на дії державного виконавця, варто зауважити на те, що фактично їх зміст зводиться виключно до незгоди із змістом наказу № 707, а не діями державного виконавця, отже можна стверджувати про необґрунтованість належними аргументами будь-яких порушень саме державного виконавця у межах розгляду скарги Комітету. Фактично Комітет намагається через суд зобов'язати Державіаслужбу виконати рішення у справі № 910/1920/25 у інший спосіб, аніж яким вже виконано таке рішення. Проте, такий спір по суті суперечить як повноваженням Комітету, так і предмету скарги Комітету на дії державного виконавця, адже такі дії не розглядаються та не повинні розглядатись державним виконавцем у межах виконавчого провадження.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича у справі №910/1920/18 залишено без руху, роз'яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.
09.09.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Антимонопольного комітету України надійшла заява про усунення недоліків вказаних в ухвалі від 08.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича у справі №910/1920/18. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича у справі №910/1920/18 у судове засідання 02.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича у справі №910/1920/18 на 16.10.2025
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
Представники стягувача, боржника, ДВС та Міністрества юстиції України зявились у судове засідання 16.10.2025 та надали пояснення по суті апеляційної скарги.
Інші учасники апеляційного провадження у судове засідання 16.10.2025 не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 (суддя Картавцева Ю.В.) позов задоволено повністю. Зобов'язано Державну авіаційну службу України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; ідентифікаційний код: 37536026) виконати п. 73 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 06.12.2016 №526-р, а саме: розробити та затвердити в установленому порядку нормативно-правовий акт, який має встановити чіткі, прозорі, належні та об'єктивні критерії на недискримінаційних умовах доступу на конкурентних засадах суб'єктів господарювання на ринки послуг з наземного обслуговування в аеропортах. Стягнуто з Державної авіаційної служби України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; ідентифікаційний код: 37536026) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; ідентифікаційний код: 00032767) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
24.07.2018 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі № 910/1920/18 видано накази.
Через діловодство суду 06.08.2025 від Антимонопольного комітету України надійшла скарга на дії державного виконавця.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався тим, що доводи скарги озвучені представником позивача зводяться виключно до не згоди зі змістом Авіаційних правил України «Вимоги до надання послуг з наземного обслуговування та порядок визначення відповідності суб'єктів авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування на підставі декларації», які затверджені наказом Державної авіаційної служби України 16 вересня 2024 року №707 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2024 року за №1610/42955, які не можуть слугувати підставою для скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00), від 27.07.2004 року в справі "Ромашов проти України" (заява № 67534/01), від 19.03.1997 року "Горнсбі проти Греції" зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року в справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії статті 6 Конвенції.
Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 року існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Також, у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав/ людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
З вищевикладеного вбачається, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних ("Артіко проти Італії", рішення від 13.05.1980 року). Особливо це стосується права на доступ до правосуддя в світлі того демократичному суспільстві право на справедливий суд, а саме: не сподівання, що справа не лише буде розглянута, але й державна влада буде дотримуватися прийнятого судом у відповідній справі остаточного рішення, буде діяти з урахуванням встановлених в ньому юридичних фактів і прав осіб та забезпечуватиме таким чином виконання рішення суду.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини поняття "майна" охоплює цілу низку інтересів економічного характеру: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема, акції, патенти, відшкодування шкоди згідно з рішеннями арбітражу, право на пенсію, право на орендну плату, економічні права, пов'язані з веденням підприємницької діяльності, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому (постанова Європейського суду у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції").
За умовами статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до статті 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».
Як вбачається із матеріалів справи, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 57210639 з примусового виконання наказу № 910/1920/18, виданого 24.07.2018 Господарським суд міста Києва, про зобов'язання Державної авіаційної служби України (далі - Державіаслужба/Боржник) виконати п. 73 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 06.12.2016 №526-р, а саме: розробити та затвердити в установленому порядку нормативно-правовий акт, який має встановити чіткі, прозорі, належні та об'єктивні критерії на недискримінаційних умовах доступу на конкурентних засадах суб'єктів господарювання на ринки послуг з наземного обслуговування в аеропортах.
У відповідності до вимог статей 3, 4, 24-27 Закону України "Про виконавче провадження", 14.09.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Даною постановою боржнику зазначено про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. 18.12.2018, керуючись нормами статей 3, 27, 40, 42 Закону, державним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
У встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк та станом на 16.10.2019 інформація від боржника щодо виконання рішення суду до Відділу не надійшла. Про поважні причини, які перешкоджають виконанню рішення суду, боржником не повідомлено. Документів, що є підставою для відкладення проведення виконавчих дій чи зупинення вчинення виконавчих дій боржником не надано.
01.03.2019, з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання рішення та керуючись положеннями Закону, державним виконавцем направлено вимогу повідомити про стан виконання рішення суду, про заходи які вжиті на його виконання та посадових осіб, які винні у його невиконанні.
На виконання вимоги, Державіаслужба листом від 26.03.2019 № 1.14-2123-19 повідомила державного виконавця, що частково виконано рішення суду, розроблено в установленому порядку проект нормативно-правового акту, який встановлює чіткі, прозорі, належні та об'єктивні критерії на недискримінаційних умовах доступу на конкурентних засадах суб'єктів господарювання на ринки послуг з наземного обслуговування в аеропортах. Однак наразі у відповідності до вимог чинного законодавства триває процедура його погодження.
Ухвалою Господарського суду від 18.04.2019 № 910/1920/18 заяву Державіаслужби про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 № 910/1920/18 задоволено.
Відстрочено виконання Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 № 910/1920/18 до 19.06.2019.
У зв'язку з чим, 20.05.2019 державним виконавцем винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій 19.06.2019. 01.07.2019, керуючись ч. 5 ст. 35 Закону, державним виконавцем винесена постанова про поновлення вчинення виконавчих дій та направлена вимога повідомити про стан виконання рішення суду, про заходи які вжиті на його виконання.
На виконання вимоги від 01.07.2019, Державіаслужба листом від 25.07.2019 № 1-14-5050-19 повідомила державного виконавця, що триває процедура погодження в установленому порядку нормативно-правового акту.
Вимоги виконавчого документа станом на 16.10.2019 не виконано.
16.10.2019 державним виконавцем винесена постанова про накладення арешту у розмірі 5100 грн та, з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, державним виконавцем направлено вимогу повідомити про стан виконання рішення суду, про заходи які вжиті на його виконання та посадових осіб, які винні у його невиконанні.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2020 № 640/22149/19 скасовано постанову від 16.10.2019 № 57210639 про накладення арешту.
У подальшому державним виконавцем неодноразово направлялися вимоги повідомити про стан виконання рішення суду, про заходи які вжиті на його виконання та посадових осіб, які винні у його невиконанні.
Протягом 2018-2021 років боржником повідомлялись державному виконавцю поважні причини невиконання рішення суду.
Згідно листа Державіаслужби від 26.10.2021 № 1.2.14-7084-21 на вимогу державного виконавця повідомлено таке: «Державною авіаційною службою України доопрацьовується розроблений проєкт наказу забезпечення виконання зобов'язань за Угодою. Виконання рішення суду, в частині затвердження в установленому порядку нормативно-правового акта, можливе лише після отримання всіх необхідних погоджень проекту нормативно-правового акта заінтересованими органами та проходження процедури його державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, які не залежать на пряму від Державної авіаційної служби України».
25.05.2023 державним виконавцем надіслано на адресу Державіаслужби вимогу щодо причин невиконання рішення суду та зобов'язаного останнього повідомити конкретно вжиті заходи, які здійснювались боржником на його виконання у строк до 15.06.2023.
Станом на 19.06.2023, у визначений Законом строк, боржником рішення суду не виконано, а також не повідомлено державного виконавця щодо поважності причин такого невиконання.
19.06.2023 державним виконавцем винесена постанова про накладення арешту у розмірі 5100 грн та, з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, державним виконавцем направлено вимогу повідомити про стан виконання рішення суду, про заходи які вжиті на його виконання та посадових осіб, які винні у його невиконанні.
На виконання рішення суду наказом Державіаслужби від 16.09.2024 № 707 (далі - наказ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2024 за №1610/42955 затверджено Авіаційні правила України «Вимоги до надання послуг з наземного обслуговування та порядок визначення відповідності суб'єктів авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування на підставі декларації».
Як доречно вказано судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що вказані авіаційні правила погоджені серед іншого Головою Антимонопольного комітету України Павлом Кириленком .
Пунктом 5 встановлено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 4, який набирає чинності через 3 місяці з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні. Згідно з даними Єдиного державного реєстру нормативно правових актів вищевказаний наказ опублікований в Офіційному віснику України 27.11.204 № 99, ст. 6379. Отже, наказ набрав чинності 27.11.2024.
За приписами п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
29.11.2024 виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже наказ про примусове виконання рішення від 24.07.2018, яким було зобов'язано Державну авіаційну службу України виконати п. 73 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 06.12.2016 №526-р, а саме: розробити та затвердити в установленому порядку нормативно-правовий акт, який має встановити чіткі, прозорі, належні та об'єктивні критерії на недискримінаційних умовах доступу на конкурентних засадах суб'єктів господарювання на ринки послуг з наземного обслуговування в аеропортах, є таким, що виконаний відповідачем шляхом прийняття наказу Державіаслужбою від 16.09.2024 № 707, яким затверджено Авіаційні правила України «Вимоги до надання послуг з наземного обслуговування та порядок визначення відповідності суб'єктів авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування на підставі декларації», які погодженні головою Антимонопольного комітету України.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів цілком погоджується із судом першої інстанції, що доводи як скарги так і апеляційної скарги зводяться виключно до не згоди зі змістом Авіаційних правил України «Вимоги до надання послуг з наземного обслуговування та порядок визначення відповідності суб'єктів авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування на підставі декларації», які затверджені наказом Державної авіаційної служби України 16 вересня 2024 року №707 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2024 року за №1610/42955, які не можуть слугувати підставою для скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Також колегія суддів звертає увагу скаржника, що Законом України «Про виконавче провадження», який є спеціальнім в процесі примусового виконання, державному виконавцеві не надано повноважень ставити під сумнів законність прийнятих рішень, спрямованих на виконання вимог виконавчого документа, та останній не наділений правом надавати вказівки боржнику щодо способів/шляхів такого виконання.
Відповідно до п. 1.6 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи» № 1395/5 від 24.04.2017, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Тобто здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
При цьому, як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Я (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Водночас, як зазначалось колегією суддів вище, що із обґрунтувань Комітету вбачається, що фактично, скаржник не згоден з рішенням, прийнятим Державіаслужбою на виконання вимог виконавчого документа.
Таким чином, вищевикладене свідчить, що між стягувачем та боржником існує спір про правомірність виконання рішення суду, і такий спір не може бути вирішений державним виконавцем у межах виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі № 910/1920/18. Отже, обставини цієї справи свідчать про дотримання державним виконавцем положень п.9 ч. 1 ст 39 Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження.
У обґрунтування апеляційної скарги Комітет також зазначив, що «судом неправильно надано оцінку доказам у справі, а саме взято за основу нормативно- правовий акт, який регулює діяльність наявних суб'єктів господарювання на ринку, а не тих, які мають вступати на ринок (доступ, як зобов'язував Комітет)». Разом з тим зазначив, що «Комітет має виключні повноваження на встановлення наявності факту виконання/невиконання його рішення, оскільки саме Комітет зобов'язує суб'єкта господарювання припинити порушення», при цьому посилаючись на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 № 910/2007/22.
Однак варто зазначити, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України). Більше того, слід зауважити, що обставини справи № 910/2007/22 суттєво відрізняються від обставин справи № 910/1920/18.
Крім того, Комітет зазначив: «При цьому, відповідно до усталеної судової практики, зокрема постанови Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 910/7898/23, господарські суди, розглядаючи спори щодо виконання рішень Комітету, не наділені правом перевіряти можливість чи неможливість їх виконання, оскільки рішення АМК є обов'язковими до виконання (частина перша статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Однак, слід зазначити, що у справі на яку посилається скаржник досліджувалось питання щодо (не)можливості виконання рішення АМК. Проте у справі, що розглядається досліджується факт (не)виконання вимог виконавчого документа та, відповідно, (не)правомірність постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону. Відтак, суд апеляційної інстанції констатує, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.05.2024 у справі № 910/7898/23, не є релевантними до обставин справи № 910/1920/18.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про відмову в задоволенні скарги Антимонопольного комітету України на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича у повному обсязі.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржуване судове рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 по справі №910/1920/18, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 по справі №910/1920/18 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 по справі №910/1920/18 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/1920/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 03.11.2025. (після виходу судді Суліма В.В. з відпустки)
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк