ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" жовтня 2025 р. Справа№ 920/546/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Коробенка Г.П.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
представники учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.07.2025 року
у справі №920/546/24 (суддя Яковенко В.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Аргос"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.07.2025 року у справі №920/546/24, зокрема, заяву Кофко Ресорсіз СА з кредиторськими вимогами задоволено частково; визнано грошові вимоги Кофко Ресорсіз СА до боржника ТОВ "Агрохім-Партнер" в сумі 23243748,32 грн., з яких: 23237692,32 грн. - вимоги четвертої черги, 6056,00 грн. - вимоги першої черги реєстру; в іншій частині вимог відмовлено; до реєстру вимог кредиторів у справі №920/546/24 про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер" включено визнані судом вимоги: ТОВ "СП-Аргос" в сумі 108336,00 грн. (перша черга), 49466401,21 грн. (четверта черга), 27376001,19 грн. (шоста черга); ГУ ДПС у Сумській області в сумі 6056,00 грн (перша черга), 602348,79 грн. (шоста черга); Кофко Ресорсіз СА в сумі 6056,00 грн. (перша черга), 23237692,32 грн. (четверта черга).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Агрохім-Партнер" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.07.2025 року у справі №920/546/24 в частині визнання кредиторських вимог Кофко Ресорсіз СА та ГУ ДПС у Сумській області та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у повному обсязі Кофко Ресорсіз СА та ГУ ДПС у Сумській області у задоволенні заяв про визнання кредиторами боржника.
Витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 22.07.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Коробенко Г.П., Буравльов С.І.
Ухвалою суду від 24.07.2025 відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження апеляційною скаргою ТОВ "Агрохім-Партнер" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.07.2025 року у справі №920/546/24, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/546/24.
28.07.2025 року супровідним листом Господарського суду Сумської області №920/546/24/216 від 25.07.2025 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 28.07.2025 року по 29.08.2025 року перебував у відпустці, а тому фактично справу передано головуючому судді 01.09.2025 року.
У зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 року для розгляду справи №920/546/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Коробенко Г.П., Сотніков С.В.
Ухвалою суду від 15.09.2025 року апеляційну скаргу ТОВ "Агрохім-Партнер" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.07.2025 року у справі №920/546/24 залишено без руху у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
18.09.2025 року та 19.09.2025 року через систему "Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали суду від 15.09.2025 року подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та заяву про часткову відмову від частини вимог апеляційної скарги та часткове закриття провадження у справі №920/546/24, в яких останнім фактично уточнено вимоги прохальної частини апеляційної скарги та зазначено про оскарження ухвали Господарського суду Сумської області від 10.07.2025 року у справі №920/546/24 лише в частині кредиторських вимог ГУ ДПС у Сумській області.
Ухвалою суду від 23.09.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агрохім-Партнер" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.07.2025 у справі №920/546/24 в частині кредиторських вимог ГУ ДПС у Сумській області, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 23.10.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Сумській області просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
10.10.2025 року через систему "Електронний суд" від представника ГУ ДПС у Сумській області Пшик Т.С надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 23.10.2025 року та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, яке ухвалою суду від 14.10.2025 року було задоволено.
Представник ГУ ДПС у Сумській області в судове засідання 23.10.2025 в режимі відеоконференції на зв'язок не вийшов, в телефонному режимі повідомив про неможливість прийняти участь в судовому засіданні по даній справі в режимі відеоконференції, що було зафіксовано в протоколі судового засідання від 23.10.2025 року.
Представники інших учасників справи в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.
У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
23.10.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції від 10.07.2025 року у даній справі в оскаржуваній частині - залишити без змін, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 45 наведеного кодексу, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.
Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Згідно ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:
- розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;
- розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;
- дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;
- дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу.
Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.
Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Крім того, суд у цій справі враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, за якими:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);
- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 року у справі №904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18);
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 року у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 року у справі №904/9024/16).
Наведені правові висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 року КУзПБ та втратою чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки КУзПБ (статті 45-47) містить подібне в цій частині правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Щодо підвищеного стандарту доказування кредиторських вимог у справах про банкрутство.
Суд у справі про банкрутство розглядає заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 року у справі №910/4510/20).
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредитора здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредитора у справі про банкрутство суд виходить з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч.1 статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Також суд зазначає, що у справах про банкрутство існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, яка полягає серед іншого, що господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження документів (накладних, актів, поданих розрахунків, тощо), які надані кредитором в підтвердження його грошових вимог до боржника. (Відповідні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19). Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ (введеного в дію з 21.10.2019).
Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено само на заявника грошових вимог. Отже, в даному випадку, суд на підставі поданих до заяви кредитора документів вирішує питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником до боржника.
У зв'язку з вищенаведеним, надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Отже, комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "СП-Аргос" звернулось до господарського суду Сумської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер", посилаючись на положення КУзПБ.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.06.2024 року у даній справі відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна ТОВ "Агрохім-Партнер" арбітражного керуючого Чупруна Є.В. та призначено попереднє засідання суду.
25.06.2024 року на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер". Строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника встановлено до 25.07.2024 року.
24.07.2024 року до Господарського суду Сумської області надійшла заява ГУ ДПС у Сумській області про визнання кредиторських вимог до боржника на загальну суму 608 404,79 грн., з яких: 6056,00 грн. - судовий збір, 602 348,79 грн. - грошове зобов'язання.
ГУ ДПС у Сумській області у своїй заяві вказав, що станом на 25.06.2024 року (дата відкриття провадження у справі про банкрутство) за ТОВ "Агрохім-партнер" обліковувалось неузгоджене грошове зобов'язання у розмірі 602348,79 грн., а саме платежем "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства" у тому числі: основний платіж - 0,00 грн.; штрафна санкція - 0,00 грн.; пеня - 602 348,79 грн., таким чином, заявник зазначає, що вказана заборгованість є грошовим зобов'язанням в розумінні норм КУзПБ та підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.
На підтвердження вказаних грошових вимог ГУ ДПС у Сумській області до заяви додано:
- ідентифікаційні дані;
- розрахунок податкового боргу, сформований на підставі даних ІКПП ІКС "Податковий блок" до ТОВ "Агрохім-партнер" станом на 17.07.2024 року;
- витяг з ІКПП ІКС "Податковий блок" по пені за порушення термінів розрахування у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язання та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства за 2024 рік;
- копія акту від 14.11.2023 року №6942/18-28-07-07-07/38397547/302 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агрохім-партнер" та копія податкового повідомлення-рішення від 01.12.2023 року №781518280707 з доказами направлення;
- копія рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 року у справі №480/1715/24.
Розпорядником майна подано до місцевого суду відомості про результати розгляду вимог кредитора, в якому останній повідомив, що боржником не визнаються кредиторські вимоги ГУ ДПС у Сумській області, оскільки сума платежів по податковому повідомленню-рішенню №781518280707 від 01.12.2023 на суму 602348,79 грн. є неузгодженим податковим зобов'язанням та оскаржується у Другому апеляційному адміністративному суді.
За наслідками розгляду заявлених вимог ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.02.2025 року у даній справі, зокрема, заяву ГУ ДПС у Сумській області про визнання кредиторських вимог задоволено та визнано вимоги ГУ ДПС у Сумській області до боржника - ТОВ "Агрохім-Партнер" у розмірі 602 348,79 грн. з віднесенням до шостої черги задоволення вимог кредитора та 6 056,00 грн. судового збору до першої черги.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Сумської області від 10.07.2025 року у справі №920/546/24, зокрема, включено до реєстру вимог кредиторів у справі №920/546/24 про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер" визнані судом вимоги ГУ ДПС у Сумській області в сумі 6056,00 грн (перша черга), 602348,79 грн. (шоста черга); Кофко Ресорсіз СА в сумі 6056,00 грн. (перша черга), 23237692,32 грн. (четверта черга).
Згідно ч. 3 ст. 47 КУзПБ ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
При цьому, судом взято до уваги позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2024 року по справі № 904/1266/23, згідно якої ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора (так звана "індивідуальна" ухвала) не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, у відповідній частині (в частині конкретних вимог кредиторів) в силу прямої вимоги закону, а визначені про це в абзаці другому частини другої статті 47 КУзПБ положення є тим винятком із загального правила оскарження судових рішень/ухвал у справі про банкрутство, що передбачено частиною другої статті 9 цього Кодексу та пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України.
ТОВ "Агрохім-Партнер" з ухвалою попереднього засідання суду першої інстанції від 10.07.2025 року в частині визнання кредиторських вимог ГУ ДПС у Сумській області та включення цих вимог до реєстру вимог кредиторів, з урахуванням заперечень на індивідуальну ухвалу суду від 27.02.2025 року, не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
За твердженням скаржника сума платежів по податковому повідомленню-рішенню від 01.12.2023 року №781518280707 на суму 602 348,79 грн. є неузгодженим податковим зобов'язанням, а тому заява ГУ ДПС у Сумській області задоволенню не підлягає.
Оскільки доводи та вимоги скаржника фактично зводяться до незгоди з ухвалою суду першої інстанції від 10.07.2025, з урахуванням заперечень на індивідуальну ухвалу суду від 27.02.2025, в частині наслідків розгляду заяви ГУ ДПС у Сумській області про визнання його кредиторських вимог до боржника та включення цих вимог до реєстру вимог кредиторів, то у відповідності до ст.269 ГПК України ухвала місцевого господарського суду переглядається лише в цій частині. В іншій частині ухвала суду першої інстанції не переглядається.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної ухвали в оскаржуваній частині, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.
Порядок виникнення грошових зобов'язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом про банкрутство, регулюються цим Законом.
Статтею 41 ПК України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб'єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних позапланових виїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до пунктів 54.1 та 54.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Стаття 57 ПК України регулює строки сплати податкового зобов'язання: за загальним правилом платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57); у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу; у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).
Положеннями пункту 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов'язує із цією дією виникнення податкового зобов'язання у платника податку.
За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.
Водночас, пунктом 56.18 цієї ж статті передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З урахуванням викладеного до податкового боргу, окрім власне суми грошового зобов'язання, яке стало узгодженим, включається також і пеня, яка є заходом фінансової відповідальності.
Тож аналіз наведених вище приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов'язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов'язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов'язання, а також як неузгоджене зобов'язання, коли грошове зобов'язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Агрохім-Партнер" відповідно до даних Інформаційної системи "Податковий блок", зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 18.09.2012 року перебуває на обліку ГУ ДПС у Сумській області.
Станом на 25.06.2024 року за ТОВ "Агрохім-Партнер" обліковувалося неузгоджене грошове зобов'язання у сумі 602 348,79 грн, а саме за платежем "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства", у тому числі: пеня - 602 348,79 грн.
ГУ ДПС у Сумській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Агрохім-Партнер", за результатами якої складено акт від 14.11.2023 року №6942/18-28-07-07/38397547/302.
Актом від 14.11.2023 року №6942/18-28-07-07/38397547/302 встановлено допущення порушень вимог валютного законодавства по експортному контракту від 30.09.2022 року №32/22, укладеного з GLOBAL GRAIN LODISTICS S.R.L. (Румунія) на суму 23 972 євро за період з 12.04.2023 року по 07.11.2023 року.
На підставі акту від 14.11.2023 року №6942/18-28-07-07/38397547/302 прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2023 року №781518280707, яким за вказане порушення нараховано пеню у розмірі 602 348,79 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення №781518280707 від 01.12.2023 року протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, ТОВ "Агрохім-Партнер" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з відповідним позовом, на наслідками розгляду якого рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 року у справі №480/1715/24 у задоволенні позову відмовлено.
За твердженням боржника, вказане рішення оскаржено в апеляційному порядку, а тому грошові вимоги за ППР від 01.12.2023 року №781518280707 є неузгодженими.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що неузгодженість суми грошового зобов'язання не означає, що зобов'язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів статті 45 КУзПБ (або ст.23 Закону №2343-XII) (правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 15.12.2020 року у справі №904/1693/19).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі №908/710/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17).
Разом з тим, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду сформовано сталу практику про те, що обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі №925/1165/16, від 07.08.2019 року у справі №922/1014/18, від 09.08.2018 року у справі №921/184/16-г/10, від 26.02.2019 року у справі №908/710/18, від 05.03.2019 року у справі №910/3353/16, від 17.04.2019 року у справі №43/75-15/7-б).
Таким чином, в силу положень ст.ст.45-47 КУзПБ, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.06.2023 року у справі №904/5743/20).
Отже, у справі, що розглядається, грошове зобов'язання боржника базується на податковому повідомленні-рішенні №781518280707 від 01.12.2023 про застосування до ТОВ "Агрохім-Партнер" пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 602 348,79 грн.
Законом "Про валюту і валютні операції" (далі - Закон №2473-VIII) визначено правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлено відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Статтею 13 вказаного Закону регламентовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Частиною другою означено статті обумовлено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону №2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Як визначено частиною шостою статті 13 Закону №2473-VIII у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Частиною сьомою статті 13 Закону №2473-VIII регламентовано, що у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
Отже, з наведеного висновується, що за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які встановлюються Національним банком України, встановлено відповідальність у вигляді пені.
Відповідно до пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Постанову Національного банку України від 24.02.2022 №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" було доповнено пунктом 14-2 (згідно з Постановою Національного банку України №68 від 04.04.2022), яким визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи покладено, серед іншого, функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.
Так, згідно матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у Сумській області від 01.11.2023 №1596-кп проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агрохім-Партнер" з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 30.09.2022 №32/22 за період з 30.09.2022 по 07.11.2023.
Перевірку проведено на підставі інформації ДПС України про виявлення факту ненадходження в установлені граничні строки розрахунків грошових коштів за експортним контрактом від 30.09.2022 №32/22 (лист ДПС України від 30.05.2023 №12279/7/99-00-07-05-01-07), скерованої Національним банком України до ГУ ДПС у Сумській області.
За результатами перевірки складено акт від 14.11.2023 №6942/18-28-07-07-07/38397547/302.
Перевіркою встановлено, що ТОВ "Агрохім-Партнер" (Продавець) укладено експортний контракт від 30.09.2022 №32/22 (далі - Контракт) з GLOBAL GRAIN LOGISTICS S.R.L., Румунія (Покупець) на постачання кукурудзи у кількості 1600,00 метричних тон, +/-10%.
Загальна вартість контакту за додатковою угодою №1 від 08.11.2022 до контракту №32/22 від 30.09.2022 становить 315265,35 євро, +/- 10% (ціна товару 1250,20 тон за ціною 209,00 євро за 1 метричну тону, 339,45 тон за ціною 159,00 євро за 1 метричну тону).
Умови поставки: DAP Vadul-Seret/Dornesti, Румунія.
Умови оплати: оплата в євро 100% від загальної ціни відповідної партії товару здійснюється не пізніше 30 календарних днів після митного оформлення партії товару.
Термін дії контракту: поставка товару до 31.12.2022, контракт набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами.
На виконання контракту ТОВ "Агрохім-Партнер" відвантажило кукурудзу (код товару 1005900000) на загальну суму 315264,35 євро, що засвідчено оформленою митною декларацією від 14.10.2022 №UA805020/2022/011382, граничний строк розрахунків надходження грошових коштів 11.04.2023.
ТОВ "Агрохім-Партнер" отримано оплату за контрактом від нерезидента GLOBAL GRAIN LOGISTICS S.R.L. в загальній сумі 291 291,80 євро згідно з банківськими виписками:
- від 16.11.2022 на суму 261 291,80 євро;
- від 09.12.2022 на суму 30 000,00 євро.
Станом на 07.11.2023 ТОВ "Агрохім-Партнер" розрахунки за контрактом від 30.09.2022 №32/22 не завершено, перевіркою встановлено прострочену дебіторську заборгованість в сумі 23972,55 євро за розрахунками з нерезидентом GLOBAL GRAIN LOGISTICS S.R.L. (Румунія), що відповідає даним бухгалтерського обліку підприємства.
Також, згідно з висновками акта перевірки, у періоді, який охоплювався перевіркою, ТОВ "Агрохім-Партнер" не зверталось до судових органів із вимогою про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла за контрактом від 30.09.2022 №32/22.
З урахуванням викладеного, перевіркою констатовано порушення ТОВ "Агрохім-Партнер" частини другої статті 13 Закону №2473-VIII, пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", а саме: недотримання граничних строків розрахунків за контрактом від 30.09.2022 №32/22, укладеного з GLOBAL GRAIN LOGISTICS S.R.L. (Румунія), за митною декларацією від 14.10.2022 №UA805020/2022/011382, граничний строк розрахунків надходження грошових коштів 11.04.2023, на суму 23 972,55 євро за період з 12.04.2023 по 07.11.2023 на 210 днів.
В свою чергу, порушення резидентом встановленого ст. 13 Закону №2473-VIII строку розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) тягне за собою нарахування пені.
Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом надано належну оцінку заявленим вимогам, та вірно встановлено наявність заборгованості боржника перед ГУ ДПС у Сумській області, яка підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Додатково судова колегія зазначає, що станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали від 10.07.2025 року, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 року у справі №480/1715/24 про відмову у задоволенні позову ТОВ "Агрохім-Партнер" залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 року, а ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 23.06.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ТОВ "Агрохім-Партнер" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 року у справі №480/1715/24 за позовом ТОВ "Агрохім-Партнер" до ДПС України, ГУ ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Таким чином, податкове повідомлення від 01.12.2023 №781518280707 є чинним та у встановленому законом порядку не скасовано, а грошові вимоги ГУ ДПС у Сумській області за таким ППР станом на дату проведення судового засідання апеляційного господарського суду є узгодженими, що спростовує відповідні доводи апелянта про необґрунтованість вимог податкового органу.
Враховуючи наведене вище, переглянувши в апеляційному порядку законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в частині наслідків розгляду заяви ГУ ДПС у Сумській області, дослідивши заяву кредитора на підставі наданих останнім та наявних у справі доказів, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про визнання кредиторських вимог ГУ ДПС у Сумській області до боржника у розмірі 602 348,79 грн. з шостою чергою задоволення та 6056,00 грн. судового збору - вимоги першої черги.
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалу місцевого господарського суду в оскаржуваній частині прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є недоведеними, безпідставними, необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній боржником частині не вбачається.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Агрохім-Партнер" та скасування ухвали Господарського суду Сумської області від 10.07.2025 року у даній справі в частині кредиторських вимог ГУ ДПС у Сумській області, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній боржником частині - без змін. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.07.2025 року у справі №920/546/24 залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.07.2025 року у справі №920/546/24 в частині кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у Сумській області залишити без змін.
3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4.Справу повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 04.11.2025 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Г.П. Коробенко
С.В. Сотніков