вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" жовтня 2025 р. Справа№ 910/15479/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 (повний текст підписано 04.08.2025)
у справі №910/15479/24 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 28318,08 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якій просило зобов'язати відповідача внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 28 318,08 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що всі пам'ятки, акти загальної форми та накопичувальні картки підписані позивачем без зауважень. При цьому, тривалість затримки (простою) вагонів на станції відправлення Бучач під накопиченням в очікуванні оформлення групової відправки залежала безпосередньо від вантажовідправника ТОВ «Грейнсвард» та не була обумовлена виключно наявністю договірних відносин з накопичення вагонів на коліях залізниці. Натомість, зберігання вантажу у вагонах на коліях станції відправлення, які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі й під час накопичення), є окремою послугою, якою замовник користується безпосередньо з моменту передачі завантажених вагонів перевізнику.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що збір за зберігання вантажу стягнутий залізницею під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування групової відправки, тобто поза межами укладеного між сторонами договору.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі №910/15479/24 позов задоволено.
Зобов'язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 28318 (двадцять вісім тисяч триста вісімнадцять) грн. 08 коп.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 20.08.2025 звернувся до суду з апеляційною скаргою (документ сформовано в системі «Електронний суд» 20.08.2025), в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове про відмову в позові.
Апелянт вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, прийнятим судом з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норми матеріального права.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного.
Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що представником ТОВ «Грейнсвард» (Сінельник В.І.) підписано без зауважень накопичувальну картку № 25110498 від 25.11.2023, крім того, Позивач не звертався до АТ «Українська залізниця» з претензією, в порядку встановленому п.7.1. Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, та у строки встановлені Статутом залізниць України.
При винесенні рішення суд не врахував, що пункт 8 Правил зберігання вантажів, встановлює, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах), у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.
Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), затверджений наказом Мінтрансу України № 551 від 15.11.1999, у пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів.
Отже, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
Апелянт вважає, що судом помилково не взято до уваги, що умовами Додатку 1-4 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, зокрема п. 9 Додатку 1-4 не передбачено звільнення Позивача від оплати послуги за зберігання вантажу, яка нараховується на весь час затримки вагонів, що виникла не з вини залізниці. Позивача у відповідності до п. 9 Додатку 1-4 звільнено тільки від плати за маневрову роботу, всі платежі пов'язані з затримкою вагонів,сплачуються згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору.
Як зазначалось, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
Вважає, що судом безпідставно не взято до уваго доводи АТ «Українська залізниця» про те, що ТОВ «Грейнсвард» допущено простій вагонів, з причин не залежних від залізниці, оскільки не маючи власних потужностей ТОВ «Грейнсвард» проводив навантаження вагонів на під'їзній колії ТОВ «ГАДЗ-АГРО».
Після забирання останньої партії вагонів з під'їзної колії, всі раніше віднесені на відповідальність ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» вагони знято з відповідальності підприємства, що зафіксовано актами загальної форми про закінчення затримки від 25.11.2023 12:25 год № 1898, 1899, 1900. Вагони прийнято до перевезення однією груповою відправкою за перевізним документом № 552885, призначенням на Румунську залізницю.
Всі пам'ятки та акти загальної форми підписані без зауважень повноважним представником ТОВ «Грейнсвард» Якубовським В.П., на якого видано доручення №10-М від 01.01.2023.
Апелянт зазначає, що залізниця виконала свої зобов'язання, та надала під навантаження Позивачу 28-м вагонів в добу 23.11.2023, проте, не маючи власних потужностей, ТОВ «Грейнсвард» проводив навантаження вагонів на під'їзній колії ТОВ «ГАДЗ-АГРО» до 25.11.2023 включно, фактично, допустивши простій навантажених вагонів, з причин, що не залежать від залізниці. Тривалість затримки (простою) вагонів на станції відправлення Бучач під накопиченням в очікуванні оформлення групової відправки залежала безпосередньо від вантажовідправника ТОВ «Грейнсвард» та не була обумовлена виключно наявністю договірних відносин з накопичення вагонів на коліях Залізниці.
Зазначає, що відповідачем було списано грошові кошти з особового рахунку позивача, тому належним способом захисту у спірних правовідносинах згідно з частиною 1 статті 1213 ЦК України є повернення грошових коштів шляхом стягнення, а позовна вимога про зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми, яка є фактично відновлення становища, яке існувало до порушення, не є належним способом захисту у спірних правовідносинах (кондикційних), та є підставою для відмови в позові.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15479/24.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/15479/24.
Матеріали справи №910/15479/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі №910/15479/24, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.10.2025.
17.09.2025 до матеріалів справи від представника позивача отримано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній спростовує доводи апелянта та просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Явка представників сторін
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.10.2025 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.10.2025 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, оскаржуване рішення залишити без змін.
В судовому засіданні 20.10.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
06.03.2020 між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020- 001 (далі - Договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується Повідомленням про укладення Договору.
Згідно п. 1.1 предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Залізниці, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.3 Договору маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення Замовником, який відповідає установленій Перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
Пункт 1.4 Договору визначає, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
За змістом пункту 1.5 Договір є публічним, за яким Залізниця бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Залізницею як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6 Договору).
Згідно п. 2.3.4 Договору Залізниця зобов'язана вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійсненні перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати Товариство відповідні розрахункові документи в електронній формі.
У пункті 4.1 Договору вказано, що розрахунки за цим Договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця».
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розд. 15 Договору.
Відповідно до п. 4.5 Договору щодобово, упродовж періоду виконання Договору, Залізниця надає Товариству переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Позивачем на виконання Договору за звітну добу.
Згідно п. 8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи Перевізника.
Пунктом 8.8 Договору передбачено, що у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.
Умови Договору мають пріоритет (вищу силу) над іншими правочинами укладеними між Сторонами. У випадку наявності суперечностей між Договором та такими іншими правочинами, виконанню підлягатимуть умови встановлені Договором (пункт 9.6 Договору).
У пункті 14 Договору вказано, що невід'ємною частиною останнього є додатки, зокрема, додаток 1-1 «Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами»; додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів».
Відповідно до п. 14.1 Договору у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.
На виконання п. 2.3.3 Договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для відповідача відкрито особовий рахунок з наданням коду платника №2829531.
31.10.2023 Залізницею оприлюднено нову редакцію Договору, яка введена в дію з 01.11.2023 року.
Згідно з Додатком 1-4 «Умови накопичення вагонів» встановлено, зокрема, наступне: На окреме замовлення Перевізник надає послуги Замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів Перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів) (п. 1). Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2). На станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення (п. 5). Початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику (п. 6). Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону Перевізником (п. 7). Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п. 8). За послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує: - плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1); - за затримку вагонів Замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2); за затримку власних вагонів Перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення Замовнику не нараховується (п. 9.3). Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10). Перевізник не несе відповідальності за втрату якості вантажу під час надання послуги з накопичення вагонів (п 11).
17.11.2023 залізницею проведено аукціон із застосуванням електронної торгової системи «ProZorrо.Продажі» щодо продажу послуги з використання 28 зерновозів, перевезення яких має бути оформлено однією груповою відправкою. Відповідно до протоколу електронного аукціону № RCЕ001-UA-20231113-72830 Позивача визнано переможцем аукціону. Протоколом також передбачено: навантаження та оформлення документів з 23.11.2023 по 30.11.2023; під час участі в аукціонах «ProZorrо.Продажі» першочергово необхідно враховувати переробну спроможність під'їзних колій, а також станцій відправлення та призначення; вагони мають бути оформлені однією груповою відправкою, заплановано навантаження вказаних вагонів на станції Бучач Львівської залізниці.
23.11.2023 о 04:44 год. на станцію Бучач Львівської залізниці для забезпечення аукціону електронних торгів №RCЕ001-UA-20231113-72830 для вантажоодержувача ТОВ «Грейнсвард» прибуло 8 порожніх вагонів власності АТ «Укрзалізниця» № №95524153, 95830311, 58562679, 95795043, 59598862, 95921250, 95366308, 95634424 та 24.11.2023 о 00:20 прибуло 20 порожніх вагонів власності АТ «Укрзалізниця» № №95712956, 95348603, 95629267, 95543120, 95352258, 95640884, 95697041, 95653259, 95654372, 95525408, 95695920, 95795118, 95531646, 58564295, 95527677, 95517165, 95636767, 95681250, 95832564, 95538484.
Отже, позивачем відвантажено, а залізницею прийнято до перевезення 28 вагонів у складі однієї групової відправки № 552885 зі станції Бучач Львівської залізниці зерна кукурудзи, що підтверджується перевізним документом № 552885 та відомістю вагонів до нього.
На підставі Заявки (угоди) №18 на замовлення ТОВ «Грейнсвард» подавання вагонів під навантаження проводилося: - 23.11.2023 о 14:50 год. подано вагони № 95524153, 95830311, 58562679, 95795043, 59598862, 95921250, 95366308, 95634424, згідно пам'ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 № 315; - 24.11.2023 в 11:50 год. подано вагони № 95712956, 95348603, 95629267, 95543120, 95352258, 95640884 - пам'ятка про подавання вагонів форми ГУ-45 № 316; - 24.11.2023 о 12:30 год. подано вагони № 95697041, 95653259, 95654372, 95525408, 95695920, 95795118, 95531646, 58564295 - пам'ятка про подавання вагонів форми ГУ-45 № 317; - 24.11.2023 о 13:00 год. подано вагони № 95527677, 95517165, 95636767, 95681250, 95832564, 95538484 - пам'ятка про подавання вагонів форми ГУ-45 № 318.
Листом від 25.11.2023 № 3 позивач просив забрати з під'їзної колії завантажені вагони №№95524153, 95830311, 58562679, 95795043, 59598862, 95921250, 95366308, 95634424,95712956, 95348603, 95629267, 95543120, 95352258, 95640884, 95527677, 95517165, 95636767, 95681250, 95832564, 95538484 (20 вагонів) на колії загального користування станції в очікуванні оформлення перевізного документа, та зазначив про гарантування оплати за зберігання вантажу та накопичення.
Після отримання повідомлень про закінчення вантажних операцій № 306, 307, 308, 309 вагони виставлені з під'їзної колії та затримано на коліях загального користування в очікуванні оформлення перевізного документа зі складанням актів загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника ТОВ «ГРЕЙНСВАРД», а саме: - 25.11.2023 в 11:10 год. проведено забирання вагонів № 95524153, 95830311, 58562679, 95795043, 59598862, 95921250, 95366308, 95634424, згідно пам'ятки про забирання вагонів № 304 та складено акт загальної форми про початок затримки вагонів № 1895; - 25.11.2023 в 11:30 год. проведено забирання вагонів № 95712956, 95348603, 95629267, 95543120, 95352258,95640884 згідно пам'ятки про забирання вагонів № 305 та складено акт загальної форми про початок затримки вагонів № 1896; - 25.11.2023 о 12:00 год. проведено забирання вагонів № 95527677, 95517165, 95636767, 95681250, 95832564, 95538484 згідно пам'ятки про забирання вагонів № 306 та складено акт загальної форми про початок затримки вагонів №1897; - 25.11.2023 о 12:25 год. проведено забирання вагонів № 95697041, 95653259, 95654372, 95525408, 95695920, 95795118,95531646, 58564295, пам'ятка про забирання вагонів № 307.
Після забирання останньої партії вагонів з під'їзної колії, всі раніше віднесені на відповідальність ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» вагони знято з відповідальності підприємства, що зафіксовано актами загальної форми про закінчення затримки від 25.11.2023 12:25 год № 1898, 1899, 1900. Вагони прийнято до перевезення однією груповою відправкою за перевізним документом № 552885, призначенням на Румунську залізницю
За час накопичення групової відправки № 552885 станцією Бучач Львівської залізниці нараховано: - плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу у розмірі 7 799,76 грн з ПДВ, що підтверджується Накопичувальною карткою № 25110498 та Переліком № 20231127; - збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 28 318,08 грн з ПДВ, що також підтверджується Накопичувальною карткою № 25110498 та Переліком № 20231127; - плату за користування вагонами у розмірі 65 878,56 грн з ПДВ, що підтверджується Відомостями №№ 26110013, 26110014, 26110015, 26110016 та Переліком № 20231127.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом частин 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (надалі - Статут) визначено термін накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно зі статтями 61, 62 Статуту тарифи на перевезення, збори і штрафи, встановлені відповідно до чинного законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту.
Тарифи на перевезення і ставки зборів, затверджені залізницями, публікуються у засобах масової інформації із зазначенням терміну введення їх у дію.
Порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Пунктом 46 Статуту встановлено, що вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до статті 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
За умовами додатку 1-4 до договору "Умови накопичення вагонів" на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (пункт 1 додатку 1-4).
Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2 додатку 1-4).
На станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення (п. 5 додатку 1-4).
Початком накопичення є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику (п. 6 додатку 1-4).
Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів: на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником (п. 7 додатку 1-4).
Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п. 8 додатку 1-4).
За послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору.
При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (підпункт 9.1. пункту 9 додатку 1-4); за затримку вагонів замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (підпункт 9.2. пункту 9 додатку 1-4); за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та пункту 3.4 договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується (підпункт 9.3. пункту 9 додатку 1-4).
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10 додатку 1-4).
Пунктом 3.4. договору визначено, що замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажених операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікування подавання під вантажні або інші операції, з причин, які не залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, які не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).
Згідно із пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, у редакції від 28.11.2014, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087 (надалі - Правила) збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.
Відповідно до пункту 9 Правил за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Водночас оформлення/не оформлення окремої накладної на кожну групу вагонів з маршрутного потягу, або одного документа на весь маршрутний потяг ніяк не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.
Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) у цьому випадку відбувається в межах договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже, не може кваліфікуватись як «матеріальна відповідальність» та не має такого елементу, як вина відправника.
Згідно положень пунктів 8 та 9 Правил нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є "очікування оформлення документів".
Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача.
Затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як порушення зобов'язань з боку позивача (замовника послуги), оскільки такі цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання послуги з накопичення вагонів, та додатку № 1-4 до нього.
Таким чином, у період накопичення вагонів з вантажем з метою формування відповідачем маршрутного потягу списання відповідачем з особового рахунку позивача плати за зберігання вантажу на коліях загального користування є безпідставним, оскільки у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку № 1-4 до договору з метою формування відповідачем маршрутного потягу і послуги з накопичення вагонів з вантажем.
При цьому із наявних у справі доказів не вбачається, що причина затримки вагонів є відмінною від накопичення маршрутного потягу.
Верховний Суд у постановах від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 та від 09.04.2024 року у справі № 915/5/23 виснував, що пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від відповідача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях відповідача з метою формування маршрутного потяга.
Відповідно до умов додатку 1-4 до договору "Умови організації накопичення вагонів" у період "накопичення" сплачується плата, встановлена у пункті 9.1. цього додатку - за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку 1-1 до договору. При цьому додаток № 1-1 - це "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами".
У період затримки вагонів з вини замовника (саме затримки вагонів, а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому обов'язковим елементом, встановленим для застосування пункту 9.2. додатку № 1-4 до договору, є "затримка з вини замовника", зазначеного залізницею не доведено.
Пункт 9 додатку 1-4 до договору не ототожнює, а розділяє поняття "накопичення рухомого складу" (підпункт 9.1. пункту 9) та "затримку вагонів перевізника" (підпункт 9.2. пункту 9).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Згідно ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
З огляду на викладене, списання відповідачем з особового рахунку позивача грошових коштів в сумі 28 318,08 грн з ПДВ як збору за зберігання вантажу відбулось у зв'язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином.
Оскільки залізниця неправомірно списала з рахунку позивача збір за зберігання вантажу відповідно до пункту 9 Правил при накопиченні вагонів з вантажем для формування відповідачем маршрутного потягу у сумі 28 318,08 грн з ПДВ на підставі накопичувальної картки №25110498, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що підписання позивачем накопичувальної картки не може позбавити його права на судовий захист при наявності порушеного права та не свідчить про суперечливу поведінку останнього.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в сукупності, колегія суддів зазначає, що судом обґрунтовано задоволено заявлені позовні вимоги.
Щодо доводів апелянта в частині неналежного способу захисту у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає наступне.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно п. 7.4 Договору у випадку задоволення грошових вимог (претензій) Товариства, Залізниця має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку Товариства в якості попередньої оплати. Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів Замовника щодо відображення Перевізником в особовому рахунку використання Замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку Замовника про зарахування коштів на нього.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначає, що на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, списання Залізницею з особового рахунку Товариства грошових коштів в сумі 28 318,08 грн як збору за зберігання вантажу відбулось у зв'язку з Договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином. При цьому, інших способів повернення коштів закон та Договір не передбачають.
Враховуючи, що у Залізниці були відсутні підстави для нарахування збору за зберігання при накопиченні вагонів для групової відправки у розмірі 28 318,08 грн, то останні підлягають поверненню Товариству шляхом внесення змін до особового рахунку.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову.
Доводи апелянта про ухвалення господарським судом рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладеним у рішенні суду першої інстанції, дійсним обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі №910/15479/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі №910/15479/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця"
4. Матеріали справи №910/15479/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 04.11.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко