вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" жовтня 2025 р. Справа№ 910/7790/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - представник не прибув,
від відповідача - представник не прибув,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 про закриття провадження у справі №910/7790/25 (суддя Карабань Я.А.) за позовом фізичної особи-підприємця Загички Олени Олександрівни до Акціонерного товариства "Українська залізниця" стягнення 163 418,00 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Фізична особа-підприємець Загичка Олена Олександрівна (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 163 418,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором №ПР/Т-24708/НЮ від 19.11.2024, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7790/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
01.08.2025 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій останній зазначає, що ним повністю сплачено спірну суму боргу, а тому на даний час відсутній предмет спору, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
05.08.2025 від позивача надійшла заява про врахування судових витрат, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 18 000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу.
29.08.2025 від позивача надійшла заява про відмову від позову та стягнення з відповідача 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з посиланням на те, що відповідачем після відкриття провадження були задоволені його позовні вимоги у повному обсязі, а саме погашено борг у розмірі 163 418,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 прийнято відмову адвоката Шапошнікова Іллі Борисовича, який діє від імені та в інтересах фізичної особи-підприємця Загички Олени Олександрівни, від позову; провадження в справі №910/7790/25 закрито; повернуто фізичній особі-підприємцю Загичкі Олені Олександрівні ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп., сплачений згідно платіжної інструкції № 237 від 19.06.2025; стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь фізичної особи-підприємця Загички Олени Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Так, закриваючи провадження у даній справі суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем після відкриття провадження у справі погашено борг, а оскільки позивач не підтримує своїх вимог саме внаслідок цього, то витрати правничої допомоги у розмірі 18 000 грн слід покласти на відповідача.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду в частині покладення на нього витрат правничої допомоги, понесених позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі апелянт вказує про порушення позивачем строків виконання робіт та на обов'язок вжиття заходів досудового врегулювання спору, що мало б наслідком відсутність звернення позивача до суду з даним позовом та як наслідок не понесення ним витрат правничої допомоги.
Також, скаржник вказує про те, що стягнута судом сума цих витрат неспівмірна зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та ціною позову.
Сторони не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (ухвали суду від 17.09.2025) до електронних кабінетів позивача та відповідача.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від сторін до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення сторін, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню, з наступних підстав.
Предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги в сумі 163 418,00 грн.
Після відкриття провадження у справі від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій останній зазначає, що ним повністю сплачено спірну суму боргу, а тому на даний час відсутній предмет спору, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
29.08.2025 від позивача надійшла заява про відмову від позову та стягнення з відповідача 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з посиланням на те, що відповідачем після відкриття провадження були задоволені його позовні вимоги у повному обсязі, а саме погашено борг у розмірі 163 418,00 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Враховуючи погашення відповідачем суми боргу після відкриття провадження у справі, суд першої інстанції закрив провадження та дійшов висновку, з посиланням на положення частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, про покладення витрат правничої допомоги на відповідача.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується відповідачем лише в частині покладення на нього витрат правничої допомоги в сумі 18 000 грн.
Заперечуючи проти покладення на нього вказаних витрат відповідач вказує про порушення позивачем строків виконання робіт та на обов'язок вжиття заходів досудового врегулювання спору, що мало б наслідком відсутність звернення позивача до суду з даним позовом та як наслідок не понесення ним витрат правничої допомоги.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.
Положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи.
При цьому порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду визначено нормами статті 130 ГПК України.
Положенням частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Як вбачається з копії платіжного доручення №481772 від 31.07.2025, відповідачем у повному обсязі перераховано позивачу суму боргу у загальному розмірі 163 418,00 грн, тобто після звернення позивача до суду з даним позовом та відкриття провадження у даній справі.
Враховуючи, що позивач не підтримує позовні вимоги саме унаслідок задоволення їх відповідачем, тому позивач має право на стягнення з відповідача понесених ним витрат на правничу професійну допомогу.
При цьому, посилання скаржника на наявність обставин прострочення виконання робіт позивачем, а також на невжиття заходів досудового врегулювання спору не підлягають встановленню в межах даного предмету апеляційного оскарження та жодним чином не спростовують того, що позивач не підтримує своїх вимог саме внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач на підтвердження вказаних судових витрат надав:
копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3284/10;
копію договору про надання правничої допомоги №18/6, укладений 18.06.2025 між позивачем та АО "АЛЬВА ПРАЙВЕСІ";
копію додатку №1 від 18.06.2025 до договору про надання правничої допомоги №18/6 від 18.06.2025;
копію платіжної інструкції №5990-ЕТВ1-6НХЗ-ЕХАС від 19.06.2025 на суму 18 000,00 грн із посиланням у призначенні платежу на договір про надання правничої допомоги №18/6 від 18.06.2025 та на додаток №1 до нього;
копію акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 31.07.2025 на суму 18 000,00 грн
Згідно п.1.1 договору про надання правничої допомоги №18/6 від 18.06.2025 (надалі - договір) клієнт доручає, а об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу, передбачену Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", у сферах кримінального, цивільного, адміністративного та інших галузей права, а також здійснювати представництво інтересів клієнта в судах, інших органах та у відносинах з третіми особами, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, додатковими угодами (додатками) до нього та зверненнями (замовленнями) клієнта з відповідними дорученнями на надання правової допомоги, а клієнт у свою чергу зобов'язується оплатити надання такої правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
Відповідно до п.3.2 договору вартість надання правової допомоги (розмір гонорару) за цим договором встановлюється за домовленістю сторін і може визначатися сторонами у додатках / додаткових угодах до цього договору.
Згідно п.2 додатку №1 від 18.06.2025 до договору сторони домовились, що вартість надання правової допомоги (гонорар) та порядок розрахунків за цим додатком є наступними:
18 000,00 грн клієнт сплачує шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок об'єднання - протягом 3 банківських днів з дня підписання цього додатка;
сторони також домовились, що за кожне судове засідання клієнт зобов'язується додатково оплачувати по 4 250,00 грн (за 1 судове засідання).
У разі, якщо адвокат об'єднання бере участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду і таке засідання не відбулось з технічних чи інших причин (наприклад, оголошення повітряної тривоги, технічний збій, хвороба судді або іншого співробітника суду, зняття з розгляду у зв'язку із зайнятістю судді в іншому процесі тощо), які не залежали від адвоката, то клієнт зобов'язується оплатити таке засідання за ставкою 2 250,00 грн за кожне таке засідання, яке не відбулось.
Згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 31.07.2025 об'єднанням надані послуги на суму 18 000,00 грн, зокрема, із надання клієнту правової допомоги щодо представництва та захисту інтересів клієнта у суді першої інстанції у справі за позовом клієнта до АТ "Українська залізниця" про стягнення суми грошових коштів за Договором № ПР/Т- 24708/НЮ від 19.11.2024, у т.ч. (але не обмежуючись) підготовка і подання позову до суду, інших необхідних клопотань, пояснень, заяв тощо.
Сторони цим підтверджують, що вартість вищеописаної правової допомоги (послуг), фактично наданої об'єднанням клієнту, становить 18 000,00 грн, без ПДВ.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.
Колегія суддів зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат.
При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, скаржник не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат.
Таким чином, присуджений до стягнення розмір витрат правничої допомоги в сумі 18 000 грн колегія суддів не вважає завищеним.
Отже, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 про закриття провадження у справі №910/7790/25 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 03.11.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук