вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" листопада 2025 р. Справа№ 911/3037/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
без виклику представників сторін
розглядаючи матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2025 року (повне судове рішення складено 13.08.2025 року)
у справі №911/3037/24 (судді - Бацуца В.М.)
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс"
про стягнення 32 024, 29 грн,-
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (.далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" (далі - відповідач) про стягнення 27 973, 89 грн основної заборгованості, 2 892, 91 грн пені, 836, 69 грн інфляційних втрат, 320, 80 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати за надані йому послуги згідно з договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-729 від 16.07.2021 року.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.06.2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 15 412,29 грн основної заборгованості, 1059,35 грн пені, 601,85 грн інфляційних втрат, 119,31 грн 3 % річних та судові витрати 1 300,50 грн. судового збору. Відмовлено в задоволенні інших позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2025 року скасувати в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 12 561,60 грн основного боргу, 1 833,56 грн пені, 234,84 грн інфляційних втрат, 201,49 грн 3% річних, 1 121,90 грн судового збору за подачу позовної заяви та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, скаржник вказав, що починаючи з 24.02.2022 року по теперішній час жодним із органів управління позивача не було ухвалено і документально оформлено рішення про зупинення роботи суб'єкта господарювання державного сектору економіки - Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на період дії воєнного стану. Тим більше, і матеріали справи № 911/3037/24 не містять жодного належного, допустимого і достовірного письмового доказу, зміст якого підтверджував би зупинення роботи позивача на період дії воєнного стану.
Водночас, матеріали справи № 911/3037/24 не містять жодних належних допустимих і достовірних доказів того, що позивач будь-яким чином обмежував доступ відповідача до інфраструктури ДП МА «Бориспіль» або повідомляв відповідача про неможливість її використання у зв'язку із закриттям повітряного простору України для цивільних користувачів, починаючи з 24.02.2022 року.
При цьому, за твердженням скаржника, на виконання взятих на себе на умовах договору зобов'язань, балансоутримувачем орендарю у період квітень (29.04-30.04 року) 2021 року - липень 2024 року були надані визначені умовами договору послуги.
Разом з цим, скаржник наголосив, що самостійно прийняте відповідачем рішення щодо невикористання в період дії воєнного стану орендованого майна, для якого позивачем надаються послуги відповідно до умов договору, жодним чином не пов'язане з будь- якими обмеженнями, встановленими на законодавчому рівні на період дії в Україні воєнного стану або з обмеженнями, встановленими локальними нормативними актами позивача.
Крім того, за твердженням скаржника, станом на сьогоднішній день сформована стала судова практика у рішеннях, що набрали законної сили, зокрема, постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 року в аналогічній справі № 911/2907/24 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2025 року у справі №911/3037/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
28.08.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшло клопотання , відповідно до якого відповідач просив суд керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України долучити до матеріалів справи судову практику щодо аналогічних правовідносин.
Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 30.07.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди № 1608 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, згідно з умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене нерухоме майно, а саме - частина приміщення № 3.1.4 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 60, 0 кв. м. (далі - Майно), розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7 на 3-му поверсі термінального комплексу "D" (інв. № 47578), загальною площею 107 850,5 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі об'єктів державної власності - 20572069.1435.НЛТНПД1884), що перебуває на балансі державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30 квітня 2014 року і становить 3 078 387, 00 грн, без ПДВ (далі - договір № 1608).
Пунктами 2.1., 5.10., 5.18. договору № 1608 визначено, що орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати державної реєстрації Договору та підписання акта приймання-передавання Майна (п. 2.1.).
5.10. Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання Майна за переліком всіх видів послуг та цін згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.
5.18. Орендар зобов'язується на наступний робочий день, що слідує за днем за днем підписання договору звернутись до Балансоутримувача (тел.: (044) 281-77-33) для отримання проекту договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю.
Відповідно до п. 10.1. договору № 1608 цей договір укладено строком (терміном) на 10 (десять) років, що діє з « 30» липня 2014 року до « 29» липня 2024 року.
29.04.2021 року на виконання договору оренди нерухомого майна від 30.07.2014 року № 1608, Балансоутримувач - ДП МА "Бориспіль" передав, а Орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, - частина приміщення № 3.1.4 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 60, 0 кв. м.
02.07.2021 року з метою забезпечення виконання умов п.5.10, п.5.18 договору оренди від 30.07.2014 року № 1608, позивачем разом із супровідним листом від 30.06.2021 року №25-22-359 на підписання відповідачу було надіслано два примірники проекту договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю (без номера та дати) з додатками до нього (далі - Договір відшкодування), підписані зі сторони позивача.
21.07.2021 року на адресу позивача, із супровідним листом від 16.07.2021 року № 248-07-21, надійшов підписаний відповідачем із протоколом розбіжностей від 16.07.2021 року договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - протокол розбіжностей).
Згідно з протоколом розбіжностей відповідач наполягає на виключенні з тексту договору п. 8 таблиці №1 додатку №1 договору наступного змісту: "Створення та підтримання Балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення Орендарем господарської діяльності в ДП МА "БОРИСПІЛЬ" (код 68.20) - Послуга надається з 29.04.2021 року відповідно до Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" від 11.03.2019 року №01-35-16, вартість послуги складає 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності в орендованому Майні.
Щомісячна сплата розраховується за наступною формулою: чистий дохід орендаря х 18% - орендна плата (без ПДВ), де чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів у закладі, розташованому в орендованому майні. Чистий дохід підтверджується довідкою за звітний місяць".
Також, стосовно п.2.8. договору "Для послуги "Забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника": орендар протягом 5-ти робочих днів з дати укладання договору надає інформацію про кількість працівників орендаря, які працювали в орендованому приміщенні за період з 12.02.2019 року до дати укладання договору. Інформація надається офіційним листом, такий лист вважається невід'ємною частиною договору, що не потребує внесення змін до договору. В подальшому, при зміні кількості працюючих, орендар до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає оновлену інформацію офіційним листом (такий лист вважається невід 'ємною частиною договору, що не потребує внесення змін до договору). В разі отримання Балансоутримувачем такої інформації після 5-го числа місяця, наступного за звітним, така інформація приймається Балансоутримувачем для виставлення рахунку-фактури з оновленою кількістю працюючих, починаючи з місяця отримання листа (місяця, наступного за звітним). Перерахунок за попередні місяці не здійснюється"
Відповідач в протоколі розбіжностей запропонував дату - з 29.04.2021 року і відповідна пропозиція прийнята позивачем.
В протоколі розбіжностей відповідач наполягав на виключенні п. 2.9. Договору "Для Послуги "Створення та підтримання Балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА "БОРИСПІЛЬ" - орендар, щомісячно, до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, надає до бухгалтерії Балансоутримувача довідку про чистий дохід (далі - довідка), отриманий від своєї діяльності в орендованому згідно з договором оренди приміщенні, за звітний місяць. Довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером орендаря. Орендар несе відповідальність завчасне надання довідки та достовірність даних в Довідці".
Також в протоколі розбіжностей відповідач наполягав на виключенні наступних умов договору:
Підпункту 3.2.2 договору "Своєчасно надсилати Балансоутримувачу довідку та листи, визначені розділом 2 договору".
Підпункту 3.2.14 договору "дотримуватись вимог та нести відповідальність за порушення правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" від 11.03.2019 року №01-35-16, далі - Правила від 11.03.2019 року №01-35-16, які є обов'язковими для виконання усіма суб'єктами господарювання, що знаходяться та/або здійснюють свою діяльність в аеропорту "Бориспіль".
Пункту 3.2.1 "Дотримуватись вимог і нормативів екологічної безпеки чинної редакції Правил від 11.03.2019 року № 01-35-16".
Пункту 5.7 договору "У разі порушення орендарем встановленого п.2.9 договору строку надання Довідки більш, ніж на 5 календарних днів, орендар сплачує Балансоутримувачу неустойку в розмірі 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) за кожний випадок порушення вказаного строку окремо".
Пункту 5.8 договору "У разі надання орендарем недостовірних даних у визначеній п.2.9 договору довідці, що буде встановлено в ході перевірки Балансоутримувача контролюючими органами (відображено в Акті перевірки), орендар відшкодовує Балансоутримувачу завдані цим збитки (неодержаний прибуток) на підставі окремо виставленого рахунку-фактури у порядку і строки, визначені п.3.2.4 договору. Додатково орендар сплачує на користь Балансоутримувача штраф у розмірі 20% від суми збитків (неодержаного прибутку)".
За результатом розгляду Протоколу розбіжностей від 16.07.2021 року до договору відшкодування позивачем було відхилено пропозицію про укладення договору на інших, ніж було запропоновано, умовах та зроблено нову пропозицію, яку було оформлено у вигляді протоколу узгодження розбіжностей від 29.07.2021 року до протоколу розбіжностей від 16.07.2021 року до договору, відповідно до якого позивач погодився із пунктом 2.8. договору в редакції відповідача, зазначеній в протоколі розбіжностей від 16.07.2021 року, інші пункти договору позивач залишив в первісній редакції.
Таким чином, протокол розбіжностей від 16.07.2021 року до договору був підписаний позивачем з протоколом узгодження розбіжностей від 29.07.2021 року.
Супровідним листом від 29.07.2021 року №01-22-777 два екземпляри підписаного з боку позивача протоколу узгодження розбіжностей від 29.07.2021 року до протоколу розбіжностей від 16.07.2021 року до договору були направлені для підписання відповідачу.
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.01.2022 року у справі № 911/2677/21 за позовом ДП МА "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" про визнання договору укладеним позов задоволено повністю, визнано укладеним між ДП МА "Бориспіль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (з додатком № 1) в редакції ДП МА "Бориспіль", в якому погоджено умови: - п. 8 Таблиці № 1 додатку № 1 договору "Створення та підтримання Балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА "БОРИСПІЛЬ" (код 68.20) - Послуга надається з 29.04.2021 року відповідно до Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" від 11.03.2019 року №01-35-16, вартість послуги складає 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності в орендованому Майні. Щомісячна сплата розраховується за наступною формулою: Чистий дохід орендаря х 18% - орендна плата (без ПДВ), де Чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів у Закладі, розташованому в орендованому Майні. Чистий дохід підтверджується довідкою за звітний місяць"; - 2.8. "Для послуги "Забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника": Орендар протягом 5-ти робочих днів з дати укладання договору надає інформацію про кількість працівників орендаря, які працювали в орендованому приміщенні за період з 29.04.2021 до дати укладання договору. Інформація надається офіційним листом, такий лист вважається невід'ємною частиною договору, що не потребує внесення змін до договору. В подальшому, при зміні кількості працюючих, орендар до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає оновлену інформацію офіційним листом (такий лист вважається невід'ємною частиною договору, що не потребує внесення змін до Договору). В разі отримання Балансоутримувачем такої інформації після 5-го числа місяця, наступного за звітним, така інформація приймається Балансоутримувачем для виставлення рахунку-фактури з оновленою кількістю працюючих, починаючи з місяця отримання листа (місяця, наступного за звітним). Перерахунок за попередні місяці не здійснюється"; - 2.9. "Для Послуги "Створення та підтримання Балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення Орендарем господарської діяльності в ДПМА "БОРИСПІЛЬ" - Орендар, щомісячно, до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, надає до бухгалтерії Балансоутримувача довідку про чистий дохід (далі - Довідка), отриманий від своєї діяльності в орендованому згідно з договором оренди приміщенні, за звітний місяць. Довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером орендаря. Орендар несе відповідальність завчасне надання Довідки та достовірність даних в довідці"; - 3.2.2. "Погоджувати всі зміни зовнішнього вигляду обладнання (конструкції), розміщеного на орендованому майні, протягом всього строку дії договору"; - 3.2.14. "Дотримуватись вимог та нести відповідальність за порушення Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" від 11.03.2019 № 01-35-16, далі - Правила від 11.03.2019 № 01-35-16, які є обов'язковими для виконання усіма суб'єктами господарювання, що знаходяться та/або здійснюють свою діяльність в аеропорту "Бориспіль"; - 3.2.15. "Дотримуватись вимог і нормативів екологічної безпеки чинної редакції Правил від 11.03.2019 року № 01-35-16"; - 5.7. "У разі порушення орендарем встановленого п. 2.9 договору строку надання Довідки більш, ніж на 5 календарних днів, орендар сплачує Балансоутримувачу неустойку в розмірі 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) за кожний випадок порушення вказаного строку окремо"; - 5.8. "У разі надання орендарем недостовірних даних у визначеній п.2.9 договору довідці, що буде встановлено в ході перевірки Балансоутримувача контролюючими органами (відображено в Акті перевірки), Орендар відшкодовує Балансоутримувачу завдані цим збитки (неодержаний прибуток) на підставі окремо виставленого рахунку-фактури у порядку і строки, визначені п.3.2.4 договору. Додатково Орендар сплачує на користь Балансоутримувача штраф у розмірі 20% від суми збитків (неодержаного прибутку)", а також присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" на користь ДП МА "Бориспіль" 2 270,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 року рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 року у справі № 911/2677/21 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.05.2023 року у справі № 911/2677/21 за позовом ДП МА "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" про визнання договору укладеним виправлено описку в описовій частині рішення та пункті 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 року у справі № 911/2677/21 замінивши слова: "3.2.2. "Погоджувати всі зміни зовнішнього вигляду обладнання (конструкції), розміщеного на орендованому майні, протягом всього строку дії договору" на "3.2.2 Своєчасно надсилати Балансоутримувачу довідку та листи, визначені розділом 2 договору", абзац 2 сторінки 13 описової частини рішення та абзац 6 пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 року у справі № 911/2677/21 читати в наступній редакції: "3.2.2 Своєчасно надсилати Балансоутримувачу довідку та листи, визначені розділом 2 договору".
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 4, 5, 7 ст. 75 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що вищевказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 25.01.2022 року у справі № 911/2677/21 за позовом ДП МА "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" про визнання договору укладеним.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином 16.07.2021 року між позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) було укладено договір № 02.5-14/1-729 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю саме в редакції ДП МА "Бориспіль" (далі - договір № 02.5-14/1-729), положеннями пунктів 1.1, 1.3-1.6 якого передбачено, що у зв'язку з укладанням між РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та орендарем договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, № 1608 від 30.07.2014 року (далі - договір оренди), за яким орендарем отримано в строкове платне користування частину приміщення № 3.1.4, загальною площею 60,0 кв. м. на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578) (далі - Майно або приміщення), для розміщення та експлуатації бару. Що здійснює продаж товарів підакцизної групи (далі - Заклад):
1.1.1 Балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує послуги, перелік, вартість (ціну), далі - вартість, яких визначено додатком № 1 до договору, далі - послуги.
1.1.2 Балансоутримувач забезпечує технічну можливість для під'єднання обладнання орендаря до електричних мереж Балансоутримувача з метою передачі орендарю електричної енергії. Відшкодування вартості спожитої електричної енергії здійснюється орендарем за окремо укладеним договором.
1.1.3 Орендар щорічно сплачує Балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за користування майном. Сума компенсації розраховується пропорційно площі иайна, що знаходиться в оренді. Сплата відбувається в термін, визначений п. 3.2.4 договору (п. 1.1).
1.3 Розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат Балансоутримувача, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.
1.4 В разі припинення надання в строкове платне користування Майна нарахування оплати за Послуги відбувається до дати фактичного повернення Майна (включно), що фіксується Сторонами у відповідному Акті повернення з оренди орендованого Майна до договору оренди.
1.5 Вартість послуг може змінюватись у разі зміни витрат Балансоутримувача, пов'язаних з наданням цих послуг, та інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Балансоутримувач зобов'язаний повідомити орендаря у письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням, електронною поштою або вручити уповноваженій особі під підпис) не пізніше, ніж за 15 (п?ятнадцять) календарних днів до введення їх в дію, а орендар зобов'язаний прийняти їх для розрахунків. Даний лист буде вважатися невід'ємною частиною договору. При цьому сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних дій щодо знесення змін в договір.
1.6 Якщо не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до дня введення нової вартості в дію орендар не повідомить письмово Балансоутримувача про відмову прийняття до розрахунку нової вартості послуг, вона вважається прийнятою.
Згідно з підпунктом 3.2.4. пункту 3.2 договору № 02.5-14/1-729 орендар зобов'язується щомісяця, з 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акту. Датою отримання рахунку та акту вважається 15 (п'ятнадцяте) число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 (двадцятого) числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5 (п?яти) робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 (п?яти) робочих днів акт не буде повернутий Балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним Сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акту орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.
Відповідно до пунктів 7.1 - 7.2 договору № 02.5-14/1-729 договір набирає чинності з моменту укладення сторонами та діє до 29.07.2024 року. Датою укладання договору вважається пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами окремо. Сторони домовились, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 29.04.2021 року.
Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 1 до договору 02.5-14/1-729 від 16.07.2021 року- перелік послуг, що надаються орендарю в орендованому майні, додаток № 2 до договору 02.5-14/1-729 від 16.07.2021 року, додаток № 3 до договору 02.5-14/1-729 від 16.07.2021 року, додаток № 4 до договору 02.5-14/1-729 від 16.07.2021 року, додаток № 5 до договору 02.5-14/1-729 від 16.07.2021 року, додаток № 6 до договору 02.5-14/1-729 від 16.07.2021 року, додаток № 7 до договору 02.5-14/1-729 від 16.07.2021 року.
Листом № 25-22/1-581 від 19.12.2023 року "Про зміну вартості послуг" ДП МА "Бориспіль" в порядку п. 1.5 договору № 02.5-14/1-729 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" про ведення нової вартості послуг в дію, а саме: 1 Виробництво, транспортування та постачання теплової енергії - за 1 Гкал - 4310, 29 грн без ПДВ; 2. Забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника - за місяць - 116, 13 грн без ПДВ; 3. Вода, використана для прибирання 1-го кв. м приміщення самостійно - за місяць - 6,60 грн без ПДВ; 4. Централізоване водопостачання - за 1 куб. м - 46, 99 грн без ПДВ; 5. Централізоване водовідведення - за 1 куб. м - 61,52 грн без ПДВ; 6. Постачання гарячої води - за 1 куб. м - 412, 42 грн без ПДВ.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому в вищевказаній цій частині спірне рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2025 року у справі №911/3037/24 колегією суддів на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється.
Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 27 973, 89 грн основної заборгованості за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю № 02.5-14/1-729 від 16.07.2021 року.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказав, що в порушення договірних зобов'язань, відповідач не сплатив на користь позивача відповідну плату за отримані послуги.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором про надання послуг.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. І ст. 902 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач в порушення положень пп. 3.2.4. п. 3.2 договору № 02.5-14/1-729 у встановлений договором строк, свого обов'язку щодо самостійного одержання в бухгалтерії Балансоутримувача рахунків, актів приймання-здачі робіт виконаних послуг не виконав, у зв'язку з чим позивачем засобами електронного зв'язку та засобами поштового зв'язку було направлено на адресу реєстрації місцезнаходження відповідача, а також за допомогою модуля електронного документообігу в програмному забезпеченні «M.E.D.O.C.» оформлені та підписані в односторонньому порядку акти приймання-здачі робіт виконаних послуг та рахунки-фактури.
Тобто, позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки а також надіслано акти приймання-здачі робіт виконаних послуг за спожиті ним у період з квітня 2021 року по 24.02.2022 року послуги з водопостачання води гарячої, водовідведення води стічної, водопостачання води холодної, а також за спожиті ним у період з 24.02.2022 рокупослуги з використання води для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно, компенсація за земельний податок, виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Мотивовані відмови відповідача полягали в тому, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до інформації на офіційній сторінці ДП "МА "Бориспіль" роботу аеропорту призупинено, аеропорт не працює, всіх пасажирів евакуйовано, злітно-посадкову смугу заблоковано. З незалежних від орендаря причин з 24.02.2022 року майно, розташоване в пасажирському терміналі "D", орендарем не використовувалось, а послуги, зазначені у рахунках, орендарю не надавались. Впродовж неможливості використання орендарем майна балансоутримувач не міг надавати послуги, передбачені договором, об'єми яких залежать від фактичного користування приміщенням та кількості працівників.
Загальновідомою є інформація про те, що Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX "Про затвердження указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений.
24.02.2022 року ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на офіційному сайті оприлюднило інформацію про те, що у зв'язку із військовим вторгненням РФ згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положення про використання повітряного простору України органами ОЦВС та Державіаслужбою вжито заходів щодо закриття повітряного простору України, а також інформацію про те, що роботу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» призупинено, аеропорт не працює, всіх пасажирів аеропорту евакуйовано, злітно-посадкова смуга заблокована.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 188-р від 26.02.2022 року "Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю" вирішено у зв'язку із військовою агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану на території України тимчасово закрити з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 року пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю за переліком згідно з додатком.
Тобто, з 24.02.2022 року по теперішній час у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації, веденням воєнного стану на території України, закриттям пунктів пропуску через державний кордон та зупинки діяльності ДП МА "Бориспіль" Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" не мало можливості користуватись за цільовим призначенням орендованим нерухомим майном.
Поряд з цим, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що закриття повітряного простору не є перешкодою для здійснення господарської діяльності сторонами, а розміщене на офіційному сайті повідомлення про призупинення роботи аеропорту не свідчить про розповсюджується такої зупинки на весь період дії воєнного стану, починаючи з 24.02.2022 року.
Колегія суддів зазначені доводи визнає непереконливими, оскільки діяльність із використання повітряного простору є інтегрованою у загальну виробничу структуру аеропорту та забезпечувала комплекс послуг, що зазвичай має надаватися аеропортом пасажирам, які відлітають з нього. Відповідні обмеження, що зумовлені в т.ч. загрозою ракетного обстрілу стратегічно важливого об'єкта, виключає можливість повноцінного функціонування аеропорту та використання відповідачем об'єктів оренди за цільовим призначенням згідно умов договору, доступу як сторонніх осіб, так і працівників відповідача в приміщення аеропорту.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що відповідно до ч.ч. 1-2, 4 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується:
- Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності;
- представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності.
Якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна.
Договір оренди може відрізнятися від примірного договору оренди, якщо об'єкт оренди передається в оренду з додатковими умовами. Рішенням Кабінету Міністрів України (представницького органу місцевого самоврядування - для комунального майна) можуть бути передбачені особливості договору оренди майна, що передається в оренду з додатковими умовами.
Отже, положеннями примірного договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 820 від 12.08.2020 року "Про затвердження примірних договорів оренди державного майна", а також положеннями договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 30.07.2014 року № 1608, підписаного між відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області передбачено обов'язок орендаря своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання Майна за переліком всіх видів послуг та цін згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві. Орендар зобов'язується на наступний робочий день, що слідує за днем за днем підписання Договору звернутись до Балансоутримувача (тел.: (044) 281-77-33) для отримання проекту договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Положеннями п. 10.9. договору № 1608 передбачено, що майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання Майна.
При цьому, як було зазначено вище, п. 1.4. договору № 02.5-14/1-729 в разі припинення надання в строкове платне користування майна нарахування оплати за послуги відбувається до дати фактичного повернення майна (включно), що фіксується сторонами у відповідному акті повернення з оренди орендованого майна до договору оренди.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, передане відповідачу в оренду майно - частина приміщення № 3.1.4 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 60, 0 кв. м., станом на момент розгляду справи не було повернуто відповідачем з оренди, що підтверджується відсутністю підписаним та оформленим уповноваженими представниками сторін у встановленому порядку акта повернення з оренди орендованого майна.
Отже, враховуючи все вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що сам факт збереження відповідачем майна в оренді згідно з договором № 1608 зобов'язує його, як орендаря своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утримання даного орендованого майна шляхом компенсації тих комунальних послуг, що не можуть бути ані припинені, ані зменшені у залежності від кількості працівників орендаря (зокрема, виробництво, транспортування та постачання теплової енергії), а також сплати компенсації податку на землю.
Тобто, відповідач на виконання умов договору № 02.5-14/1-729 зобов'язаний компенсувати відповідачу за спожиті ним у період з квітня 2021 року по 24.02.2022 року послуги з водопостачання води гарячої, водовідведення води стічної, водопостачання води холодної (на підставі відібраних показників лічильників холодної води, гарячої води, стоків), сплатити за спожиті ним у період з 24.02.2022 року по липень 2024 року послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, оскільки опалення не може бути ні припинено, ані зменшено у залежності від факту користування чи не користування орендованим майном за цільовим призначенням, а також компенсувати позивачу витрати за земельний податок.
При цьому, колегія суддів приймає до уваг твердження відповідача, що не заперечується скаржником, що відповідач листами від 08.11.2022 р. № 67-11/22, № 34-11/22, № 29-11/22, № 30-11/22, № 30-11/22 повідомляв позивача, що в зв'язку з військовою агресією Російської Федерації з 24.02.2022 року чисельність працюючих відповідача складає « 0», а електрообладнання не використовується.
Тобто починаючи з 24.02.2022 року відповідач з причин, що не залежали від нього, не мав можливості вільно відвідувати орендоване приміщення та користуватись послугами з забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, а також використовувати воду для самостійного прибирання.
Водночас, позивач в матеріалами справи не представив жодних доказів на підтвердження факту зміни пропускного режиму в приміщення аеропорту, що був запроваджений у зв'язку із закриттям повітряного простору згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України №188-р від 26.02.2022 року.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не виникнув обов'язок по сплаті за послуги з використання води для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно, в силу відсутності доступу працівників відповідача до орендованого приміщення з 24.02.2022 року та не здійснення ними самостійного прибирання даного приміщення.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Слід зазначити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.
Крім того, Верховним Судом неодноразово зазначалось, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар доказування обставин) покладається на особу, яка посилається на ці обставини (постанови Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 року у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 року у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 року у справі № 10/8763/17).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 року у справі № 904/1103/20 та від 25.06.2020 року у справі № 924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що матеріали справи не містять доказів, що б підтверджували споживання відповідачем тих послуг, споживання яких можливе лише при умові наявності у відповідача доступу та у процесі безпосереднього використання орендованого приміщення працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс", - використання води для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно на загальну суму 12 561, 60 грн.
Відповідачем в свою чергу у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факт не споживання наданих йому позивачем у період з квітня 2021 року по 24.02.2022 року послуг з водопостачання води гарячої, водовідведення води стічної, водопостачання води холодної, а також наданих йому позивачем у період з 24.02.2022 року по липень 2024 року послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, а також витрат за земельний податок.
Отже, загальний розмір основної заборгованості відповідача договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю № 02.5-14/1-729 від 16.07.2021 року становить 15 412, 29 грн (27 973, 89 грн (заявлена до стягнення позивачем основна заборгованість) - 12 561,60 грн (нараховані послуги з використання води для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення із відповідача основної заборгованості за спірним договором у розмірі 15 412, 29 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2892,91 грн пені, 836,69 грн інфляційних втрат та 320,80 грн 3 % річних, колегія суддів відзначає наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 5.5 договору № 02.5-14/1-729 орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.
Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов'язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов'язань.
Нарахування неустойки (пеня, штраф) здійснюється замовником, починаючи з наступного дня від кінцевої дати постачання товару, визначеної договором, до моменту надходження (постачання) товару, визначеного актом приймання-передачі.
Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов'язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов'язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов'язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків (в тому числі у вигляді збитків).
Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов'язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов'язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми.
При цьому, для деяких видів зобов'язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідного зобов'язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми Закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Колегія суддів, здійснивши перерахунок, погоджується з судом першої інстанції, що до стягнення з відповідача підлягають 1059,35 грн пені, 601,85 грн інфляційних втрат та 119,31 грн 3% річних.
Щодо посилання скаржника на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 року в аналогічній справі № 911/2907/24, колегія суддів суду зазначає, що посилання на постанови Північного апеляційного господарського суду не є належним правовим обґрунтуванням підстав апеляційного оскарження судових рішень, оскільки неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновків, викладених у постановах Апеляційних господарських судів, не визначено ст. 254 Господарського процесуального кодексу України як підстава апеляційного оскарження судових рішень. Згідно із ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Схожий за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 року у справі № 920/653/18 та від 07.10.2021 року у справі № 922/3447/20.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи приписи ст. 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, розгляд даної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 140, 234, 235, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2025 року у справі №911/3037/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2025 року у справі №911/3037/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/3037/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун