Постанова від 30.10.2025 по справі 915/1347/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1347/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» - адвокат Мокан О.О.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» - адвокат Храпицька М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025, суддя суду першої інстанції Олейняш Е.М., м. Миколаїв, повний текст рішення складено та підписано 22.08.2025

по справі №915/1347/24

за позовом: Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ»

про стягнення коштів у розмірі 2 094 622,98 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» суму заборгованості за Договором стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи № 17-П від 07.06.2013 у сумі 2 094 622,98 грн.

Позов обгрунтовано неналежним виконанням товариством зобов'язань за договором стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради проформи «BARECON 89» від 07.06.2013 №17-П (далі-договір), а саме, зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за період з червня 2022 по серпень 2024 року, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ТОВ «МАРКОНІ» з 24.02.2022 року було позбавлене можливості використовувати баржу «ДМ-2020» внаслідок ведення військових дій на території держави, протилежного позивачем не доведено, то відповідно до положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України ТОВ "МАРКОНІ" підлягає звільненню від сплати виставлених ДП «Миколаївський морський торговельний порт» рахунків.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 по справі №915/1347/24.

Апелянт вказав, що Порт Миколаїв, на відміну від порту Бердянськ, Маріуполь, Скадовськ, Херсон, які закриті на підставі наказу Мінінфраструктури України від 28.04.2022 №256, є відкритим. Ці дані відображені у Реєстрі морських портів України, порядок ведення якого затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №496, із позначкою «Відкриті морські порти України».

Апелянт зазначив, що починаючи з 09.03.2022 і по цей час на судноплавній ділянці річки Південний Буг, Бузькому лимані в межах Миколаївської області, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, встановлений особливий режим судноплавства морських суден з урахуванням розпоряджень капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 №15,15/1 та наказу Миколаївської обласної військової адміністрації №101/25 від 30.07.2024 року.

Позивач також вказав, що наявні в матеріалах справи листи морських агентів вказують на існування в порту Миколаїв певного порядку погодження плавання суден та плавзасобів шляхом направлення листів та отримання резолюцій.

Апелянт також зазначив, що надані ним докази, які містяться в матеріалах справи, свідчать про наявну у Відповідача можливість користуватись баржею «ДМ-2020» у заявлений період, так як:

- порт Миколаїв не закритий і доступ до орендного майна є вільним;

- заборона руху суден на судноплавній ділянці річки Південий Буг та в Бузькому лимані скасована.

Крім того, апелянт вказав, що Відповідач використовував баржу для ведення своєї господарської діяльності, метою якої є отримання прибутку.

На думку позивача, належним доказом у даній справі мав би бути висновок Торгово-промислової палати України щодо унеможливлення виконання зобов'язань за Договором бербоут - чартеру №17-П від 07.06.2013 за період з червня 2022 по серпень 2024 року, але такий висновок ТПП України в матеріалах справи відсутній.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 по справі №915/1347/24 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» в повному обсязі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі» надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 по справі №915/1347/24.

Відповідач вказав, що він довів належними та допустимими доказами неможливість використання орендованої баржі «ДМ-2020» у період з червня 2022 по серпень 2024 року внаслідок блокування цивільного судноплавства в Миколаївському морському порту.

Відповідач зазначив, що заборона руху по річках Південний Буг та Інгул, а також в акваторії Миколаївського морського порту, встановлена Розпорядженнями капітана Миколаївського морського порту №15 та №15/1 від 09.03.2022 на виконання ПРИП 100/22, виданого ДУ «Держгідрографія», продовжувала діяти протягом усього періоду, за який Позивач просить стягнути заборгованість. Твердження ДП «ММТП» про зворотне є безпідставними. Дана заборона є однією з обставин, які унеможливлювали використання баржі «ДМ-2020» у спірний період.

Також відповідач вказав, що Верховним Судом в аналогічних справах за участі Позивача та Відповідача було підтверджено, що обставини блокування судноплавства по річках Південний Буг та Інгул та відсутності морських перевезень в акваторії Миколаївського морського порту є підставою для звільнення Відповідача від орендної плати на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України. Ці обставини лишались незмінними протягом заявленого Позивачем періоду, а отже, є підставою для звільнення ТОВ «МАРКОНІ» від орендної плати та відмови ДП «ММТП» у позові і в цій справі.

Крім того, відповідач зазначив, що цільове призначення баржі полягає у перевезенні вантажів. Таке використання є неможливим в умовах триваючої заборони судноплавства та небезпеки переміщень суден та плавзасобів в Миколаївському морському порту.

Відповідач також послався на те, що Позивач уклав із Відповідачем додаткову угоду №8 від 31.08.2024 р. до договору бербоут-чартеру баржі «ДМ-2020», за змістом якої фактично погодився, що Відповідач не має можливості використовувати спірну баржу за призначенням і має бути звільнений від оплати бербоут-чартерної ставки.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить апеляційну скаргу Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 у справі №915/1347/24 залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/1347/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/1347/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 по справі №915/1347/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/1347/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1347/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 по справі №915/1347/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 15.10.2025; призначено справу №915/1347/24 до розгляду на 30.10.2025 о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 461 від 28.10.2025, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді зі складу колегії суддів Таран С.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/1347/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 справу №915/1347/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 прийнято справу №915/1347/24 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Поліщук Л.В., Філінюк І.Г.

30.10.2025 у судовому засіданні прийняли участь представник Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» - адвокат Мокан О.О. та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» - адвокат Храпицька М.О.

Фактичні обставини, встановлені судом.

07.06.2013 між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт», як Судновласником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марконі», як Фрахтувальником, укладено договір стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» №17-П (надалі також - договір), строком на шість місяців, з пролонгацією у випадку відсутності претензій сторін.

Відповідно до п. 5 ч. І договору назва судна і прапор (ст. 9 "с") "ДМ-2020", Україна (несамохідна суднова Баржа).

За умовами частини ІІ Стандартного бербоут-чартеру «БЕРКОН 89» сторони дійшли згоди, зокрема, про таке:

- судно надається в бербоут-чартер та приймається фрахтувальником в порту або в місці, вказаному в боксі 13, біля підготовленого причалу за вказівкою фрахтувальників (пункт 2);

-(а) судно має протягом терміну дії чартеру перебувати у повному володінні та в абсолютному розпорядженні для всіх цілей фрахтувальника та в усіх відношеннях під їх повним контролем. Фрахтувальники зобов'язані утримувати судно, його механізми, котли, пристрої та запасні частини у належному відремонтованому стані та у хорошому робочому стані відповідно до звичайної комерційної експлуатаційної практики та, крім того, що передбачено у статті 13(1), забезпечити наявність на борту судна класифікаційних документів з терміном дії для збереження класу, зазначеного в боксі 10, та інших необхідних свідоцтв, дійсних протягом усього часу. Фрахтувальники зобов'язані вживати негайних заходів для необхідного ремонту в межах розумного терміну. Якщо не погоджено інше, у разі виникнення необхідності вдосконалення, конструктивних змін або придбання дорого нового обладнання для подальшої експлуатації судна через нові класифікаційні вимоги або обов'язкові правила вартістю понад 5 % від вартості морського страхування судна, як зазначено в боксі 27, величина, на яку ставка бербоут-чартерної плати має бути змінена, та пропорція, на яку згадана вартість підлягає розподілу між зацікавленими сторонами, з метою досягнення справедливого розподілу її між судновласниками і фрахтувальниками з урахуванням, крім іншого, тривалості строку бербоут-чартера, що залишився, по даному чартеру, повинна за відсутності згоди бути передана до арбітражу згідно зі статтею 26. Фрахтувальники зобов'язані внести і підтримувати фінансове забезпечення або зобов'язання щодо збитків від забруднення моря нафтою іншими речовинами на вимогу будь-якого уряду, включаючи федеральні, штатні або муніципальні, або інші підрозділи або органи, для того, щоб судно могло без сплати штрафу або збору законно входити, залишатися в будь-якому порту або виходити з нього, з будь-якого місця, територіальних або прилеглих вод будь-якої країни, штату або округу при виконанні чартеру без будь-яких затримок. Це зобов'язання застосовується незалежно від того, чи запроваджена така вимога законодавчим шляхом таким урядом або його відділів або органом. Фрахтувальники зобов'язані досягти і підтримувати всі домовленості через гарантію або інакше, дивлячись за необхідністю, для задоволення таких вимог виключно за рахунок фрахтувальників, а останні звільняють судновласників від відповідальності за будь-які наслідки (у тому числі за втрату часу) у разі неможливості прийняття таких заходів судновласниками (пункт 9);

-(b) Фрахтувальники зобов'язані власним коштом укомплектувати екіпаж, харчування, судноплавство, експлуатацію, постачання, бункерування і ремонт судна у будь-який час протягом терміну дії чартеру, і оплачують власним коштом всі збори та витрати будь-якого роду і характеру, у будь-якому випадку їх використання та експлуатації судна за даним чартером, включаючи будь-які місцеві та іноземні загальні муніципальні та/або державні податки, у тому числі будь-які податки та/або збори на бербоут-чартерну плату. Капітан, командний склад та екіпаж судна є службовцями фрахтувальників у будь-якому разі, навіть якщо вони з якоїсь причини призначені судновласниками. Фрахтувальники щодо командного та рядового складу екіпажу підпорядковуються законам країни прапора судна (пункт 9);

-(с) протягом терміну дії цього чартеру судно має зберігати свою назву, як зазначено у боксі 5 (пункт 9);

-(d) Фрахтувальники не повинні робити жодних конструктивних змін на судні або змін у механізмах, котлах, допоміжному обладнанні або запасних частинах до них без отримання на це у кожному разі дозволу судновласників. Якщо судновласники дозволяють це, фрахтувальники повинні на вимогу судновласників привести судно в його колишній стан до закінчення строку чартеру (пункт 9);

-(а) Фрахтувальники сплачують судновласникам плату за бербоут-чартер судна на умовах люмпсум за календарну добу, як зазначено в боксі 21, починаючи з дати та години здачі судна фрахтувальникам та виплачують узгоджену тверду суму (люмпсум) за будь-яку частину доби. Оплата бербоут-чартера триває до дати та години, коли судно повертається фрахтувальниками його власникам (пункт 10);

-(b) виплата плати за бербоут-чартер, за винятком першого та останнього платіжних місяців, якщо застосовується підпункт (с) цієї статті, провадиться відповідно до умов, зазначених в адендумі (пункт 10);

-(с) плата за бербоут-чартер за перший та останній платіжні місяці, якщо вони становлять неповний місяць, розраховується пропорційно числу повної та неповної доби у конкретному календарному місяці, та виплата проводиться відповідно (див. Адендум) (пункт 10);

-(d) у разі загибелі або зникнення судна оплата припиняється з дня його загибелі або від часу отримання останньої звістки про нього. Будь-яка плата за бербоут-чартер, видана авансом, регулюється відповідно (пункт 10);

-(f) будь-яка затримка з виплатою бербоут-чартерної плати дає судновласникам право на отримання відсотків за ставкою згідно з боксом 22. Якщо ж бокс 22 не заповнений, то - за існуючою ринковою ставкою в тій країні, де розташована головна контора судновласників (пункт 10);

-Фрахтувальники не мають права переуступати цей чартер або здавати судно в суббербоут-чартер (пункт 20);

- (с) ч. ІІ договору у випадку початку війни незалежно від того, чи була вона оголошена між двома або кількома країнами, зазначеними в боксі 31, як судновласники, так і фрахтувальники мають право скасувати цей чартер, після чого фрахтувальники зобов'язані повернути судно судновласнику відповідно до статті 41 або в найближчому та безпечному порту за вказівкою судновласника. У всіх випадках виплата бербоут-чартерної плати триває відповідно до статті 10, і, окрім зазначеного вище, всі інші положення цього чартеру повинні застосовуватися до повернення судна (пункт 24).

Умовами адендуму до договору бербоут-чартера №17-П від 07.06.2013 передбачено, зокрема, таке:

Судновласник передає Фрахтувальнику за обумовлену плату (надалі - бербоут-чартерна ставка) в користування на строк, встановлений даним адендумом, судно згідно з додатком №1 до договору бербоут-чартеру №17-П від 07.06.2013 (пункт 1);

Відповідно до п. 2 Адендуму (в редакції Додаткової угоди № 3) бербоут-чартер діє по 31.12.2030 (включно).

Судно в даному адендумі розуміється як об'єкт з усіма механізмами і обладнанням до нього, включаючи двигуни, електростанцію, радіостанцію, рятувальні засоби, завантажувально-розвантажувальні механізми, навігаційні та вимірювальні прилади, інше суднове обладнання, протипожежні, рятувальні і захисні засоби, аварійне постачання і інструменти, які є невід'ємною частиною судна відповідно до його проекту і вимог класифікаційної спілки (пункт 3).

Відповідно до п. 4 Адендуму (в редакції Додаткової угоди № 7) бербоут-чартерна ставка складає за місяць 1 736,16 дол. США. Розрахунки проводяться в гривні за курсом НБУ на день виставлення рахунку. Бербоут-чартерна ставка вказана без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму бербоут-чартерної ставки здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Бербоут-чартерна ставка сплачується Фрахтувальником з моменту підписання акта приймання-передачі судна в чартер. Зазначений розмір бербоут-чартерної ставки вступає в силу з 01.01.2024.

Відповідно до п. 5 Адендуму доходи, отримані Фрахтувальником від експлуатації судна, є його власністю і не впливають на розмір бербоут-чартерної ставки по договору.

Відповідно до п. 6 Адендуму судновласник надає фрахтувальнику рахунок і акт виконаних робіт (надання послуг) за звітний місяць у строк до 10 числа наступного місяця. Акти підписуються уповноваженими особами судновласника та фрахтувальника і завіряються їх печатками. Рахунки, надіслані факсом або електронною поштою, вважаються переданими та прийнятими. Дата відправлення рахунку факсом або електронною поштою є датою його отримання.

Відповідно до п. 7 Адендуму фрахтувальник сплачує бербоут-чартерну ставку протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та акта виконаних робіт (надання послуг) за звітний місяць, але не пізніше 20 числа.

Відповідно до п. 10 Адендуму (в редакції додаткової угоди № 1) з моменту передачі судна в бербоут-чартер фрахтувальник експлуатує судно від свого імені відповідно до умов договору та чинного законодавства України. Фрахтувальник не має права здавати судно в субберрбоут-чартер, а також не має права пересувати бербоут-чартер. Судно не повинно виступати предметом стягнення в разі виникнення спорів між фрахтувальником та третіми особами.

Відповідно до п. 13 Адендуму фрахтувальник зобов'язаний повернути судно Судновласнику в порту Миколаїв на дозволеному портовою владою причалі. Повернення судна оформлюється актом повернення судна із бербоут-чартеру. Форма акту надається Фрахтувальником. Акт підписується уповноваженими представниками Судновласника і Фрахтувальника. Повернення судна здійснюється у строк, зазначений у боксі 20 частини 1 Договору.

Відповідно до п. 15 Адендуму виявлені протягом цього договору будь-які невідповідності судна вимогам Регістру судноплавства України та інших органів нагляду за безпекою судноплавства Фрахтувальник зобов'язаний усунути власними коштами у встановлені строки.

Відповідно до п. 17 Адендуму Фрахтувальник на весь період бербоут-чартеру здійснює власними коштами страхування судна на користь Судновласника від морських ризиків, ризику від відповідальності Фрахтувальника перед третіми особами з наступним наданням Судновласнику копій договорів і документів, що підтверджують оплату страхових платежів. Фрахтувальник продовжує договори страхування таким чином, щоб протягом всього строку бербоут-чартеру судно було застрахованим.

Відповідно до п. 18 Адендуму будь-які конструктивні зміни судна, здійснені Фрахтувальником за згодою Судновласника, а також без такої згоди стають власністю Судновласника, а грошові кошти, витрачені на їх виробництво, відшкодуванню Фрахтувальнику не підлягають.

Відповідно до п. 20 Адендуму поточні ремонти судна Фрахтувальник виконує власними силами або із залученням спеціалізованих підприємств.

Відповідно до п. 27 Адендуму за результатами передачі судна в бербоут-чартер представниками Фрахтувальника і Судновласника буде складено акт приймання-передачі, із зазначенням технічного стану судна. Фрахтувальник має право за свій рахунок залучити незалежного сюрвейєра або іншого компетентного спеціаліста для оцінки (перевірки) технічного стану судна на момент його передачі в бербоут-чартер.

Відповідно до п. 29 Адендуму Фрахтувальник бере на себе зобов'язання по експлуатації судна у відповідності до положень системи управління безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті по управлінню безпечною експлуатацією суден і попередженню забруднення, і виконує вимоги Міжнародного кодексу по охороні суден і портових засобів.

Відповідно до п. 32 Адендуму (в редакції додаткової угоди № 1) у разі необхідності виконання судном робіт за межами акваторії морського порту Миколаїв, фрахтувальник має отримати на це письмову згоду судновласника. Фрахтувальник бере на себе всі обов'язки щодо забезпечення пожежної безпеки при виконанні в акваторії морського порту Миколаїв робіт, що вимагають дотримання правил пожежної безпеки, зафіксованих у технологічних та інших документах. У разі проведення пожежно-тактичних, аварійно-рятувальних та інших навчань Міністерством надзвичайних ситуацій, державними контролюючими органами, фрахтувальник за письмовою заявкою судновласника зобов'язаний виділяти судно.

Відповідно до п. 36 Адендуму сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по договору, якщо воно було наслідком природних явищ, дії зовнішніх об'єктивних факторів та інших обставин непереборної сили і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на невиконання договору.

Відповідно до п. 37 Адендуму при настанні вказаних форс-мажорних обставин сторона, для якої ці обставини настали, зобов'язана негайно повідомити про це іншу сторону та надати підтвердження компетентного органу.

Відповідно до п. 38 Адендуму (в редакції Додаткової угоди № 1) фрахтувальник та судновласник мають право вимагати розірвання договору у таких випадках: закінчення строку дії договору; загибель судна; порушення фрахтувальником зобов'язань за договором, у тому числі ст. 17, 19 цього Адендуму; затримка оплати бербоут-чартерної ставки більше 3 місяців; достроково за згодою сторін; за рішенням суду; ліквідація фрахтувальника; банкрутство фрахтувальника; реорганізація судновласника або фрахтувальника.

Відповідно до п. 4-1 Адендуму (в редакції Додаткової угоди № 8) нарахування бербоут-чартерної ставки призупиняється з 01.09.2024.

Відновлення нарахування бербоут-чартерної ставки відбудеться з дати набрання законної сили законодавчого/розпорядчого документа, що регулює настання однієї із наступних обставин:

- відновлення роботи морського порту та здійснення суднозаходів до нього, або використання буксирів за призначенням, що настане раніше;

- встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони в морському Миколаїв нижче 3;

- завершення воєнного стану (введеного в Україні 24.02.2022).

На період призупинення нарахування бербоут-чартерної ставки фрахтувальник зобов'язаний компенсувати судновласнику здійснені витрати, пов'язані з амортизацією і зберіганням майна".

12.06.2013 між сторонами складено акт приймання-передачі судна «ДМ-2020» в бербоут-чартер №17-П від 07.06.2013, відповідно до якого позивачем передано відповідачу судно «ДМ-2020» разом з регістровими документами, свідоцтвом на право власності та свідоцтвом на право плавання під Державним прапором України, при цьому згідно із пунктом 6 цього акту технічний стан судна потребує докового ремонту на клас РЕГІСТРУ СУДНОПЛАВСТВА УКРАЇНИ та знаходиться у технічно несправному стані, згідно акту узгодження стану судна.

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до договору бербоут-чартеру №17-П від 07.06.2013, а саме:

- №1 від 29.12.2015, якою, серед іншого, змінено як строк дії чартеру (три роки з 07.12.2015 по 07.12.2018), так і збільшено бербоут-чартерну ставку до 1452,83 дол.США, що у гривневому еквіваленті складає 34357,43 грн;

-№2 від 25.01.2018, якою, зокрема, збільшено бербоут-чартерну ставку до розміру 1684,9 дол.США;

-№3 від 19.03.2018, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2030;

-№4 від 06.02.2019, якою збільшено бербоут-чартерну ставку до розміру 1728,67 дол.США;

- №5 від 20.02.2020, якою збільшено бербоут-чартерну ставку до 1730,28 дол.США;

- №6 від 05.04.2021, якою збільшено бербоут-чартерну ставку до 1733,74 дол.США;

- №7 31.08.2024, якою збільшили бербоут-чартерну ставку до 1736,16 дол.США;

- №8 від 31.08.2024, якою передбачили, що нарахування бербоут-чартерної ставки призупиняється з 01.09.2024, а відновлення нарахування бербоут-чартерної ставки відбудеться з дати набрання законної сили законодавчого/розпорядчого документа, що регулює настання однієї із наступних обставин: відновлення роботи морського порту та здійснення суднозаходів до нього, або використання буксирів за призначенням, що настане раніше; встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у морському порту Миколаїв нижче, ніж 3; завершення воєнного стану (введеного в Україні 24.02.2022 року). На період призупинення нарахування бербоут-чартерної ставки фрахтувальник зобов'язаний компенсувати судновласнику витрати, пов'язані з амортизаційними нарахуваннями.

Відповідно до Додаткової угоди № 9 від 04.09.2024 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2024 № 189 "Про вилучення засобів водного транспорту в умовах воєнного стану" відповідно до вимог Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указу України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, щодо вилучення індивідуального вилученого водного транспорту, погодженого Миколаївською обласною військовою адміністрацією відповідно до статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану", та керуючись пунктами 33 та 39 Адендума договору, сторони домовились, Договір № 17-П від 07.06.2013 вважати розірваним з дати підписання цієї додаткової угоди на підставі підписаного акта приймання-передачі судна, а частині розрахунків - договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

04.09.2024 на виконання наказу директора ДП «Миколаївський морський торговельний порт» № 75 від 03.09.2024 комісією ДП «Миколаївський морський торговельний порт» та комісією ТОВ «МАРКОНІ» складено та підписано Акт приймання-передачі несамохідної баржі «ДМ-2020» із фрахту (договір № 17-П від 07.06.2013), відповідно до якого виконано передачу: регістрових документів згідно з переліком документів, оформлених при черговому огляді несамохідної баржі «ДМ-2020», рег.№ 1-040031; свідоцтва на право власності PV № 02671 від 17.10.2007; свідоцтва на право плавання під Державним прапором України СВ № 001627 від 14.05.2020; інвентарний опис основних засобів на 04.09.2024, при цьому згідно із п. 6 цього Акта технічний стан несамохідної баржі «ДМ-2020»-знаходиться у технічно справному стані (згідно Акту узгодження стану судна).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач за період з червня 2022 року по серпень 2024 року виставив та направив відповідачу рахунки та акти наданих послуг на загальну суму 2 094 622, 98 грн., а саме:

- рахунок № 09361973 від 30.06.2022 на суму 60 864,47 грн. та акт наданих послуг №09361973 від 30.06.2022 на суму 60 864,47 грн.;

- рахунок № 10611973 від 31.07.2022 на суму 76 080,53 грн. та акт наданих послуг №10611973 від 31.07.2022 на суму 76 080,53 грн.;

- рахунок № 11671973 від 31.08.2022 на суму 76 080,53 грн. та акт наданих послуг №11671973 від 31.08.2022 на суму 76 080,53 грн.;

- рахунок № 12811973 від 30.09.2022 на суму 76 080,53 грн. та акт наданих послуг №12811973 від 30.09.2022 на суму 76 080, 53 грн.;

- рахунок № 13901973 від 31.10.2022 на суму 76 080,53 грн. та акт наданих послуг №13901973 від 31.10.2022 на суму 76 080,53 грн.;

- рахунок № 15841973 від 30.11.2022 на суму 76 080,53 грн. та акт наданих послуг №15841973 від 30.11.2022 на суму 76 080,53 грн.;

- рахунок № 17501973 від 31.12.2022 на суму 76 080,53 грн. та акт наданих послуг №17501973 від 31.12.2022 на суму 76 080,53 грн.;

- рахунок № 00691973 від 31.01.2023 на суму 76 080,53 грн. та акт наданих послуг №00691973 від 31.01.2023 на суму 76 080,53 грн.;

- рахунок № 02371973 від 28.02.2023 на суму 76 080,53 грн. та акт наданих послуг №02371973 від 28.02.2023 на суму 76 080,53 грн.;

- рахунок № 04141973 від 31.03.2023 на суму 76 080,53 грн. та акт наданих послуг №04141973 від 31.03.2023 на суму 76 080,53 грн.;

- рахунок № 05061973 від 30.04.2023 на суму 76 080,53 грн. та акт наданих послуг №05061973 від 30.04.2023 на суму 76 080,53 грн.;

- рахунок № 07651973 від 31.05.2023 на суму 76 080,53 грн. та акт наданих послуг №07651973 від 31.05.2023 на суму 76 080,53 грн.;

- рахунок № 09391973 від 30.06.2022 на суму 76 080,53 грн. та акт наданих послуг №09391973 від 30.06.2022 на суму 76 080,53 грн.;

- рахунок № 11171973 від 31.07.2023 на суму 76 080,53 грн. та акт наданих послуг №11171973 від 31.07.2023 на суму 76 080,53 грн.;

- рахунок № 12751973 від 31.08.2023 на суму 76 080,53 грн. та акт наданих послуг №12751973 від 31.08.2023 на суму 76 080,53 грн.;

- рахунок № 14371973 від 30.09.2023 на суму 76 080,53 грн. та акт наданих послуг №14371973 від 30.09.2023 на суму 76 080,53 грн.;

- рахунок № 16341973 від 31.10.2023 на суму 75 658,82 грн. та акт наданих послуг №16341973 від 31.10.2023 на суму 75 658,82 грн.;

- рахунок № 17781973 від 30.11.2023 на суму 75 678,17 грн. та акт наданих послуг №17781973 від 30.11.2023 на суму 75 678,17 грн.;

- рахунок № 19071973 від 31.12.2023 на суму 79 021,93 грн. та акт наданих послуг №19071973 від 31.12.2023 на суму 79 021,93 грн.;

- рахунок № 00011973 від 31.01.2024 на суму 78 797,65 грн. та акт наданих послуг №00011973 від 31.01.2024 на суму 78 797,65 грн.;

- рахунок № 01641973 від 29.02.2024 на суму 79 490,66 грн. та акт наданих послуг №01641973 від 29.02.2024 на суму 79 490,66 грн.;

- рахунок № 04221973 від 31.03.2024 на суму 81 599,65 грн. та акт наданих послуг №04221973 від 31.03.2024 на суму 81 599,65 грн.;

- рахунок № 05581973 від 30.04.2024 на суму 82 530,47 грн. та акт наданих послуг №05581973 від 30.04.2024 на суму 82 530,47 грн.;

- рахунок № 07251973 від 31.05.2024 на суму 84 259,97 грн. та акт наданих послуг №07251973 від 31.05.2024 на суму 84 259,97 грн.;

- рахунок № 08261973 від 30.06.2024 на суму 84 337,57 грн. та акт наданих послуг №08261973 від 30.06.2024 на суму 84 337,57 грн.;

- рахунок № 10451973 від 31.07.2024 на суму 85 360,55 грн. та акт наданих послуг №10451973 від 31.07.2024 на суму 85 360,55 грн.;

- рахунок № 12261973 від 31.08.2024 на суму 85 815,12 грн. та акт наданих послуг №12261973 від 31.08.2024 на суму 85 815,12 грн.

Позивач вказав, що на підставі підписаної додаткової угоди № 7, позивачем здійснено перерахунок розміру бербоут-чартерної ставки по раніше виставленим рахункам за період з 01.01.2024 по 31.08.2024 та виставлено відповідачу нові рахунки та акти на загальну суму 577 181,05 грн., а саме:

- рахунок № 00011973 від 31.08.2024 на суму 78 907,64 грн. та акт наданих послуг №00011973 від 31.08.2024 на суму 78 907,64 грн.;

- рахунок № 01641973 від 31.08.2024 на суму 79 601,62 грн. та акт наданих послуг №01641973 від 31.08.2024 на суму 79 601,62 грн.;

- рахунок № 04221973 від 31.08.2024 на суму 81 713,56 грн. та акт наданих послуг №04221973 від 31.08.2024 на суму 81 713,56 грн.;

- рахунок № 05581973 від 31.08.2024 на суму 82 645,66 грн. та акт наданих послуг №05581973 від 31.08.2024 на суму 82 645,66 грн.;

- рахунок № 07251973 від 31.08.2024 на суму 84 377,58 грн. та акт наданих послуг №07251973 від 31.08.2024 на суму 84 377,58 грн.;

- рахунок № 08261973 від 31.08.2024 на суму 84 455,29 грн. та акт наданих послуг №08261973 від 31.08.2024 на суму 84 455,29 грн.;

- рахунок № 10451973 від 31.08.2024 на суму 85 479,70 грн. та акт наданих послуг №10451973 від 31.08.2024 на суму 85 479,70 грн.

Факт направлення рахунків та актів наданих послуг на електрону пошту відповідача office@marconi.com.ua підтверджується скрінами екрану сторінок електронної пошти, які наявні в матеріалах справи.

Всі акти зі сторони ТОВ «МАРКОНІ» не підписано.

Таким чином, на виконання умов договору позивач за період з червня 2022 року по серпень 2024 року виставив та направив відповідачу рахунки та акти наданих послуг (з урахування здійсненого перерахунку) на загальну суму 2 095 427,51 грн.

При цьому, позивачем в позовній заяві зазначено, що з урахуванням змін, внесених до договору 31.08.2024, загальна сума заборгованості по вищевказаним рахункам за період з червня 2022 по серпень 2024 року становить 2 094 622,98 грн.

08.08.2024 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 06/1004 від 08.08.2024, в якій позивач просив негайно погасити заборгованість за договором бербоут-чартеру № 17-П від 07.6.2013 у сумі 571 347,65 грн.

У відповідь на претензію відповідачем 13.09.2024 направлено на адресу позивача лист № 74/І-П, в якому відповідач, посилаючись на ч. 6 ст. 762 ЦК України, зазначив, що вимоги у претензії не підлягають задоволенню, у зв'язку з неможливістю використання майна, та запропонував ДП «Миколаївський морський торговельний порт» врахувати правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 19.03.2024 у справі № 915/458/23 та від 03.04.204 у справі 915/436/23.

З матеріалів справи також вбачається наступне.

09.03.2022 Міністерством інфраструктури України видано розпорядження № 15, яким заборонено:

1. Рух всіх суден та плавзасобів по річці Південний Буг та Інгул. У разі потреби плавання питання виходу погоджувати з військовими.

2. Відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону.

09.03.2022 Міністерством інфраструктури України видано розпорядження № 15/1 яким заборонено:

1. Рух всіх суден та плавзасобів від І коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу.

25.07.2022 відповідачем направлено на адресу позивача лист-звернення (вх. № 329 від 25.07.2022), яким повідомлено, що з початку військової агресії РФ фактично блокує порти України на вхід/вихід та здійснює мінування Чорного моря, у зв'язку із чим було закрито роботу більшості морських портів України, що фактично унеможливлює виконання відповідачем зобов'язань за договорами на час дії таких обставин. Крім того, у листі відповідач зауважив на тому, що на даний час на території України (зокрема, на території Миколаївської області) агресором ведуться активні бойові дії, що унеможливлює здійснення товариством господарської діяльності в акваторії морського порту Миколаїв та за його межами, оскільки становлять реальну загрозу життю і здоров'ю мешканців України та працівників підприємства. Посилаючись на ч. 6 ст. 762 ЦК України, повідомив про неможливість виконання прийнятих на себе зобов'язань зі сплати бербоут-чартерної ставки за договором, а також просив звільнити його від обов'язку сплати бербоут-чартерної ставки до офіційного закінчення форс-мажорних обставин та відновлення можливості використання майна за відповідним договором.

23.08.2023 на запит ДП «Миколаївський морський торговельний порт» капітан Миколаївського морського порту (Адміністрації Миколаївського морського порту) надав інформацію листом (вх. № 772 від 23.08.2023), відповідно до якої в період з 24.02.2022 по 09.03.2022 капітан Миколаївського морського порту не забороняв рух суден.

З 09.03.2022 року по теперішній час відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону заборонено. Але у разі потреби питання виходу погоджується з військовими.

Кожен суб'єкт господарювання у разі потреби, перестановка суден, перетягування вздовж причалів, завезення постачання на судно, зміна екіпажу та інші потреби, пов'язані із забезпеченням життєдіяльності судна та екіпажу, а також проведення розвантаження судна самостійно запрошує та отримує (або не отримує) дозвіл на виконання цих дій. Капітан порту до цього ніякого відношення не має.

В службі капітана Миколаївського морського порту облік цих дій не ведеться. Під час військового стану рух суден здійснюється в режимі радіомовчання та без оформлення будь- яких документів.

30.07.2024 спільним наказом ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, Миколаївської обласної військової адміністрації № 101/25 від 30.07.2024 «Про здійснення координації судноплавства на внутрішніх водних шляхах в умовах воєнного стану» вирішено, а саме:

1. Тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, встановити особливий режим судноплавства морських суден та суден внутрішнього плавання, плавучого обладнання, риболовних суден, малих суден, спортивних суден усіх форм власності (далі - суден), а також військових кораблів, плавзасобів (у тому числі безекіпажних) військових формувань, правоохоронних органів і органів спеціального призначення на судноплавній ділянці річки Південний Буг, Бузькому лимані в межах Миколаївської області.

2. Встановити такий порядок отримання погодження на вихід судна, проведення діяльності судном на судноплавній ділянці річки Південний Буг, Бузькому лимані в межах Миколаївської області:

1) судновласник (судноводій/капітан) подає заявку на вихід (захід, перехід або проведення діяльності судном (водолазні, гідрографічні роботи тощо) (далі-заявка) не пізніше 11.00 год. четверга тижня, що передує тижню, на якому планується вихід (проведення діяльності), до управління інфраструктури Миколаївської обласної військової адміністрації на електрону адресу york@mk.gov.ua за формою згідно з додатком 1;

2) управління інфраструктури обласної військової адміністрації узагальнює отримані заявки, складає План виходу;

5) управління інфраструктури обласної військової адміністрації повідомляє судновласником про погодження / непогодження здійснення ними виходу (проведення діяльності) до їх початку.

11.10.2024 Миколаївською філією ДП «Адміністрація морських портів України» направлено на адресу позивача лист № 1254/18-04-05/Вих, в якому зазначено, що усі пересування буксирів ТОВ «МАРКОНІ» в акваторії Миколаївського морського порту здійснювалось на підставі наданих заявок від агентуючих компаній. Інформація щодо проведення будь-якої активності в акваторії Миколаївського морського порту буксирами ТОВ «МАРКОНІ» відображена в додатку 1.

Наявна інформація щодо оформлення перепусток на працівників та/або транспорт для доступу на територію Миколаївського морського порту за період з 01.06.2022 по 01.09.2024 року відображена в додатку 2.

Позивач на підтвердження факту використання буксирів позивачем подав суду листи ТОВ «МАРКОНІ», адресовані начальнику Миколаївської філії ДП «АМПУ» та капітану Миколаївського морського порту, а саме:

- лист ТОВ «МАРКОНІ» № 44-п від 24.05.2024 року про надання дозволу на бункеровку буксирів на причалі № 1 з метою постачання дизпалива на буксири компанії «Ровангард»;

- листи Морського агентства «АТЛАС» № 13/03 від 13.03.2024, № 15/03 від 15.03.2024, від 22.04.2024, від 06.05.2024 про погодження перешвартування буксирів «Нескорений Бахмут», «Ровангард», «Капітан Міхаліс»;

- листи ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН» № 23-17 від 22.08.2024 про погодження доставки членів екіпажу на т/х "Mallard S" на внутрішньому рейді п. Ольвія (якірна стоянка) за допомогою буксиру «Ровангард»;

- лист ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН» № В54/81 від 08.08.2024 про дозвіл на оформлення перепусток з метою відвідування т/х "Mallard S" представнику судновласника для виконання своїх сулжбових обов'язків на борту судна;

- лист ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН» № 23-01 від 08.08.2024 про погодження постачання провізії на т/х "Mallard S";

- листи ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН» № В54/78 від 07.08.2024 та № В54/05/05 від 22.05.2024 про погодження постачання продуктів, дизпалива та технічного постачання;

- лист ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН» № В23 від 20.05.2024 про погодження бункерування т/х "Mallard S" дизельним паливом;

- лист ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН» № В23/04/12 від 28.02.2024 про оформлення перепусток з метою постачання продуктів, дизпалива та технічного постачання т/х "Mallard S".

Відповідно до інформації начальника бюро перепусток служби морської безпеки щодо ТОВ «МАРКОНІ» в період з червня 2022 по грудень 2022 року було оформлено 6 перепусток на осіб та 5 транспортних, в 2023 оформлено 56 перепусток на осіб та 9 транспортних, в період з січня 2024 по серпень 2024 року оформлено 82 перепустки на осіб та 1 транспортну.

17.10.2024 Управління інфраструктури Миколаївської ОДА направило ДП «Миколаївський морський торгівельний порт» лист № 422/03-24, в якому зазначило, що за увесь період правового режиму воєнного стану в Україні до Миколаївської обласної військової адміністрації від ТОВ «МАРКОНІ» надійшла одна заявка (вих. № 20 від 12.08.2024) на вихід буксиру "ROWANGARTH" до т/х "MALLARD S", з метою доставлення води, продуктів харчування та представників судновласника.

Також в листі зазначено, що за результатами розгляду переліку буксирів, який було надано додатково, встановлено відсутність жодної заявки на вихід (захід, перехід) як від ТОВ «МАРКОНІ», так і від інших підприємств.

18.10.2024 ДП "Миколаївський морський торговельний порт" направлено лист № 06/1278 ДУ "Держгідрографія", в якому позивач просить повідомити дату виключення ПРИП № 100/22, № 101/22 з переліку діючих прибережних попереджень.

Колегією суддів також встановлено, що відповідач звертався із адвокатськими запитами, зокрема, № 4/11/24 від 05.11.2024 до капітану Миколаївського морського порту, на який надано відповідь листом № 36 від 08.11.2024, а саме:

1. Чи було дозволено рух суден та плавзасобів в акваторії Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року? Відповідь: "Не було".

2. Чи була безпечною для судноплавства акваторія Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року? Відповідь: "Акваторія Миколаївського морського порту не була та не є до цього часу безпечною для судноплавства з початком військової агресії рф про України".

3. Чи виконувалось Вами оформлення приходу в Миколаївський морський порт невійськових суден, що прямували для здійснення вантажних операцій, у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року? Якщо так, якою є загальна кількість таких суден, прихід яких було Вами оформлено за вказаний період? Відповідь: "Не виконувались".

4. Чи є наразі чинними Розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09 березня 2022 року № 15 та № 15/1, якими було заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, також заборонено відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу? Відповідь: "Дія розпорядження капітана Миколаївського порту є чинною".

5. Чи відомо Вам, за якою процедурою з 09 березня 2022 року відбувається отримання дозволу на рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, та на рух суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу? Ким затверджена така процедура? Просимо також надати копію документа, що містить затверджену процедуру отримання дозволу на рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул та на рух суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу.

Відповідь: "Порядок руху суден (на вхід та вихід в/з морських портів України) врегульовано Кодексом торговельного мореплавства України, Порядком оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженим Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.06.2013 № 430, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.007.2013 за № 1230/23762".

6. Чи відомі Вам випадки отримання у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року дозволів на рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, та на рух суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу за зазначеною у п. 5 цього запиту процедурою? Чи є серед них невійськові судна, що зайшли в акваторію Миколаївського морського порту для здійснення вантажних операцій? Відповідь: "Не відомі".

На адвокатський запит № 2/11/24 від 05.11.2024, адресований ДУ "Держгідрографія", надано відповідь листом № 1686/2521/07/24 від 08.11.2024, а саме:

1. Чи було дозволено рух суден та плавзасобів в акваторії Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року?

Відповідь: "ДУ "Держгідрографія" не володіє інформацією щодо дозволу руху суден в акваторії Миколаївського морського порту в період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року, окрім інформації, яка наводиться у прибережному попередженні 100/22".

2. Чи була безпечною для судноплавства акваторія Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року?

Відповідь: "ДУ "Держгідрографія" не володіє інформацією та не уповноважена надавати оцінку щодо безпечності судноплавства акваторією Миколаївського морського порту в зазначений Вами період.

3. Чи відомо Вам, за якою процедурою з 09 березня 2022 року відбувається отримання дозволу на рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, та на рух суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу? Ким затверджена така процедура?

Відповідь: "До ДУ "Держгідрографія" в межах виконання її функціональних обов'язків не надходила інформація, за якою процедурою з 09.03.2022 відбувається отримання дозволу на рух суден і плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул та рух суден і плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу та ким затверджена така процедура".

4. Чи видавала ДУ "Держгідрографія" з 09 березня 2022 року повідомлення мореплавцям, прибережні попередження чи будь-які інші документи в межах своїх повноважень, що стосувалися б зазначеної у п. 3 процедури отримання дозволу на рух суден та плавзасобів

Відповідь: "З 09.03.2022 ДУ "Держгідрографія" не видавала повідомлень мореплавцям, прибережних попереджень та інших документів, в яких би містилась інформація про процедуру отримання дозволу на рух суден та плавзасобів, зазначених у пункті 3".

5. Надати копії ПРИП (прибережних попереджень) №№83-91/22, №№96-97/22 ВМСУ, №111/22 у зв'язку з мінною небезпекою, №108/22, №№118/22 - загроза піратства з боку суден чорноморського флоту РФ в Чорному та Азовському морях, №100/22 та інших ПРИП, якими оголошено забороненим для плавання район на підході до Миколаївського морського порту, район Миколаївського морського порту, райони річок Південний Буг, Інгул, Бузько-Дніпровськолиманського каналу.

ДУ "Дергідрографія" надано належним чином завірені копії прибережних попереджень (ПРИП):

- 83-91/22 від 24.02.2022 закриття району у зв'язку з мінною небезпекою;

- 96-97/22 від 27.02.2022 закриття району у зв'язку з мінною небезпекою;

- 100/22 від 09.03.2022 закриття водного простору на р. Південний Буг та р. Інгул;

- 108/22 від 19.03.2022 військова загроза;

- 111/22 від 30.03.2022 інформація щодо поширення дрейфуючих мін;

- 118/22 від 13.05.2022 загроза піратства зі сторони рф".

6. Повідомити, чи діяли вищевказані ПРИП у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року? Якщо зазначені ПРИП були скасовані, то з якої дати вони припинили свою дію? Просимо також надати копії ПРИП, які скасували/замінили ПРИП, зазначені в п. 5 цього запиту.

Відповідь: "Зазначені вище ПРИПи у зазначений Вами період діяли і діють донині. ПРИПи 83- 91/22, 96- 97/22, 100/22 були розміщені в Повідомленнях мореплавцям для відповідної коректури, випуски № 8 від 01.09.2022 та № 9 від 09.09.2022, тобто інформація є чинною".

На адвокатський запит №1/11/24 від 05.11.2024, адресований Філії «Дельта-Лоцман» ДП «Адміністрація морських портів України», надано відповідь листом № 1320/29-00-06/Вих від 08.11.2024, а саме:

На питання 1, 2, 4, 5 надано наступну відповідь: "Вказані у Запиті питання виходять за межі компетенції філії "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ", філія вказані у Запиті дозволи не надає".

3. Якою є загальна кількість невійськових суден, що зайшли в акваторію Миколаївського морського порту для здійснення вантажних операцій, у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року?

Відповідь: "За наявною у філії "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" інформації, невійськові судна в акваторію Миколаївського морського порту для здійснення вантажних операцій, в період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року не заходили".

На адвокатський запит № 5/11/24 від 05.11.2024, адресований Миколаївській філії ДП «Морських портів України», надано відповідь листом № 1407/18-04-05/Вих від 12.11.2024, а саме:

Відповідь: "У запитуваний період рух суден та плавзасобів в акваторії Миколаївського морського порту було заборонено, згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 51/1".

Відповідь: "Питання щодо безпечності акваторії Миколаївського морського порту для судноплавства в період дії військового стану знаходиться поза межами компетенції Філії. Разом з тим зазначаємо, що в разі необхідності рух суден та плавзасобів в акваторії Миколаївського морського порту потребує узгодження з відповідними компетентними органами".

3. Якою є загальна кількість суден, прийнятих під обробку вантажів у межах акваторії порту Миколаїв у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року?

Відповідь: "У запитуваний період суден, прийнятих під обробку вантажів у межах акваторії порту Миколаїв не приймались".

4. Чи було включено Миколаївський морський порт до "Ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів"? Якщо так, то у який період часу Миколаївський морський порт був задіяний у такій ініціатив.

Відповідь: "У Філії відсутня інформація щодо залучення Миколаївського морського порту до "Ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів".

5. Чи існують/існували тимчасові маршрути руху суден, за допомогою яких є (був) можливим рух цивільних суден до/з Миколаївського морського порту від початку повномасштабного вторгнення РФ (24 лютого 2022 року) до 31 серпня 2024 року? Якщо так, то у який період часу такий рух був можливим.

Відповідь: "У філії відсутня інформація щодо існування тимчасових маршрутів руху суден, за допомогою яких є (був) можливим рух цивільних суден до/з Миколаївського морського порту від початку повномасштабного вторгнення РФ (24 лютого 2022 року) до 31 серпня 2024 року".

6. Обов'язкові постанови по Морському порту Миколаїв, затверджені наказом АМПУ від 13.12.2016 № 451 Звід звичаїв морського порту Миколаїв, затверджений наказом МІУ від 17.05.2013 № 301 є чинними".

7. Повідомити інформацію про вихід (захід, перехід) або проведення будь-якої активності в акваторії Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року наступними судами: - буксир "Бузький", рік побудови - 1989; тип - буксир товкач; прапор - Україна, клас судна - КМ+ЛЗ ІІІ буксир; - буксир "Зюйд", рік побудови - 1979; тип - буксир; прапор - Україна, клас судна - КМ+ЛУ ІІІ буксир; - буксир "Урал", рік побудови - 1961; тип - буксир; прапор - Україна, клас судна - КМ+ЛЗ ІІІ буксир; - буксир "Докер", рік побудови - 1974; тип - буксир; прапор - Україна, клас судна - КМ+ЛУ5 ІІІ А2 буксир; - буксир "Українець", рік побудови - 1987; тип - буксир; прапор - Україна, клас судна - КМ+УЛ П А2 буксир; - ДМ-2020, рік побудови - 1981; тип - баржа; прапор - Україна, клас судна - К+ ІІІ А2 суднова баржа.

Відповідь: "У запитуваний період, активність в акваторії Миколаївського морського порту серед вище зазначених суден у буксира "Урал", який здійснив перехід 03.06.2022 року з причалу № 0 до причалу № 6 філії".

На адвокатський запит № 6/11/24 від 05.11.2024, адресований Віце-міністру з відновлення України - Міністру розвитку громад на території України, надано відповідь листом № 21000/46/10-24 від 12.11.2024, а саме:

Відповідь на питання 1, 2 та 5: "Встановлення режиму руху транспортних засобів, зокрема морських суден, відноситься до повноважень військового командування та відповідних військових адміністрацій".

Відповідь: "За інформацією державного підприємства "Адміністрація морських портів України", у період з 01 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року судна не приймалися під обробку вантажів у межах акваторії морського порту Миколаїв".

Відповідь: "Підписана 22.07.2022 у м. Стамбулі Ініціатива про безпечне транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів передбачала здійснення прийому та відвантаження на судна закордонного плавання експортних вантажів з морських портів Чорноморськ, Одеса та Південний".

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України № 653/1.2 від 09.03.2023 щодо унеможливлення виконання зобов'язань за договорами бербоут-чартер № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П від 07.06.2013, спричиненого обставинами, за які жодна зі сторін не відповідає, відповідно до якого зроблено висновки:

1. Повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, яке призвело до введення воєнного стану в Україні, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час, військова агресія Російської Федерації з цього часу щодо окремих територій України; окупація Херсонської області та наближення військ агресора притул до міста Миколаїв; бойові дії в період з березня по грудень 2022 року в безпосередній близькості до міста Миколаєва та незважаючи на звільнення міста Херсона по теперішній час залишаються окупованими частина Миколаївської області та значна частина Херсонської області, що перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також робить неможливим вихід суден у Чорне море, у зв'язку з цим, згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15 та № 15/1, заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, а також відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалу портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу, є обставинами, за які сторони не можуть бути відповідальними в договірних відносинах, оскільки такі обставини є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними, вони не залежать від волі, бажань та дій сторін.

2. За законодавством України, а саме: частина шоста стаття 762 Цивільного кодексу України, регламентовано право сторони, за цим висновком -ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАРКОНІ", ідентифікаційний код юридичної особи: 31883013, вимагати звільнення від сплати бербоут-чартерної ставки, встановленої за договорами бербоут-чартеру № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П, що укладені 07 червня 2013 року (зі змінами, внесеними додатковими угодами № 1 від 29.12.2015, № 2 від 25.04.2018, № 3 від 19.03.2018, № 4 від 06.02.2019, № 5 від 20.02.2020, № 6 від 05.04.2021) між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАРКОНІ (Фрахтувальник) та ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" (Судновласник), за весь час, протягом якого Фрахтувальник не міг використовувати орендоване майно (судна) через обставини, за які він не відповідає, правова оцінка яким надана в пункті 1 цього висновків.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (постанови КГС ВС від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20; від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

Договір, який є обов'язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов'язки, тобто виконати свою частину зобов'язання. Кожна зі сторін у зобов'язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.

Водночас зобов'язання, невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом. Верховний Суд наголошує, що таке невиконане зобов'язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення, та діяти на свій власний розсуд (постанова КГС ВС від 14.02.2024 № 911/94/23).

Як зазначалося вище, 07.06.2013 між сторонами був укладений договір №17-П від 07.06.2013, який має назву "договір стандартного бербоутного чартеру".

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Південно-західний апеляційний господарський суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

У контексті наведеного, колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.03.2024 у справі №915/458/23, в якій переглядались рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі» про стягнення коштів за договором стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» від 07.06.2013 №15-П, з яких: 1084835,59 грн - основна заборгованість, 274924,08 грн - пеня.

Позовні вимоги у справі №915/458/23 обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 07.06.2013 №15-П, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість (з 24.02.2022 - 28.02.2022; з березня по травень 2022 року), яка підлягає стягненню разом із пенею.

За результатами касаційного перегляду судових рішень у справі №915/458/23, Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, розглядаючи доводи скаржника у справі №915/458/23 Верховний Суд відзначив таке:

«…Статтею 912 ЦК України, яка міститься у гл. 64 ЦК України «перевезення», визначається правова природа договору чартеру (фрахтування).

Так, за ст. 912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства (ст. 1 цього Кодексу).

За ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер)…

За змістом ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

…У ст. ст. 207, 208 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що судновласник зобов'язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов'язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу. Фрахтувальник зобов'язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з цих документів, зокрема, з коносаментів або інших перевізних документів (ст. 209 Кодексу торговельного мореплавства України).

За ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.

Врахувавши вказані вище норми матеріального права, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Кодексом торговельного мореплавства України передбачено укладення відмінних між собою договорів, зокрема, ст. 133 цього Кодексу регламентовано укладення договорів морського перевезення (чартеру), а ст. 203 цього Кодексу визначена можливість укладення договорів фрахтування судна на термін з екіпажем (тайм-чартер) та фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер).

Приписами 759 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу (ст.798 ЦК України).

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору від 07.06.2013 №15-П, встановивши те, що позивачем не надано жодного доказу, з яким чинне законодавство пов'язує здійснення перевезень, зокрема, коносаментів, рейсових чартерів тощо та, що узгоджені у договорі від 07.06.2013 № 15-П права та обов'язки сторін не є характерними для зобов'язань із перевезення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для кваліфікації вказаного договору як договору перевезення, на що помилково посилається скаржник у касаційній скарзі.

…Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій було надано належну комплексну правову оцінку умовам договору у сукупності (у тому числі предмету, характеру прав та обов'язків сторін, результатам виконання), на підставі чого встановлено, що договорі від 07.06.2013 №15-П за своїх змістом є саме договором найму (оренди), на якого поширюються норми гл. 58 ЦК України. Водночас, скаржник, посилаючись у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо визначення правової природи договору фрахтування судна у бербоут чартері, зокрема, про те, чи є він договором перевезення у сфері торговельного мореплавства чи є договором оренди морського транспортного засобу у розумінні ЦК України у спірних правовідносинах фактично окреслює лише межі правовідносин, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, правовою оцінкою договору від 07.06.2013 №15-П, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

При цьому за загальним поняттям фрахт - це саме у торговому мореплавстві обумовлена договором або законом плата за перевезення вантажу або надання судна в користування за договорами бербоут-чартер або тайм-чартеру. Разом з тим чартером є договір між судновласником і фрахтувальником про оренду судна або його частини на певний рейс або термін.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Разом з тим, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України).

…Суди попередніх інстанцій оцінивши всі наявні у матеріалах справи докази відповідно до норм ст. 86 ГПК України, за встановлених обставин, зокрема того, що позивачем було нараховано відповідачу заборгованість за період з 24.02.2022 по травень 2022 року, тобто в період здійснення повномасштабної агресії російської федерації проти України, яка і на час розгляду справи у господарському суді перешкоджала судноплавству по річках Південний Буг та Інгул та унеможливлювала безпечний вихід суден у Чорне море; що тимчасова окупація території Миколаївської та Херсонської областей, що вбачається із Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, фактично паралізувала морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв, а відповідно до боксу 19 ст. 5 ч. ІІ договору від 07.06.2013 № 15-П використання відповідачем буксиру "Докер" можливо лише в межах та кордонах акваторії морського порту Миколаїв і зоні відповідальності порту, а також БДЛК (Бузько-Дніпровсько-лиманський канал), дійшли обґрунтованого висновку про доведеність відповідачем неможливості використання ним з 24.02.2022 буксиру "Докер" за договором від 07.06.2013 № 15-П, який, як встановили суди, за своєю правовою природою є договором найму (оренди), з незалежних від нього причин, що в силу норм ч. 6 ст. 762 ЦК України є обставиною для звільнення ТОВ "Марконі" від сплати заборгованості та пені за спірний період».

Отже, Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 у справі №915/458/23 виклав висновок щодо правової природи договору фрахтування судна у бербоут-чартер з огляду на положення статей 759, 762, 912 ЦК України, статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України.

Відтак, проаналізувавши висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №915/458/23, колегія суддів вважає, що він стосується правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, за змістовним критерієм (з огляду на правове регулювання та права й обов'язки сторін саме цих відносин). Тому такі висновки є релевантними до даної справи.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення у справі, що переглядається, проаналізувавши умови укладеного сторонами договору, дійшов вірного висновку, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди) транспортного засобу баржі «ДМ-2020», у зв'язку з чим застосуванню підлягають відповідні норми законодавства, що регулюють вказані правовідносини

Згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №910/7495/16, вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

У постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 915/458/23 з аналогічних правовідносин вказано, що для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2024 у справі № 916/599/23).

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 запроваджено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Внаслідок військової агресії з цього часу почалася окупація Херсонської області та війська агресора наблизилися в притул до м. Миколаєва. В період з березня по грудень 2022 року бойові дії відбувались у безпосередній близькості до м. Миколаїв. Незважаючи на звільнення міста Херсона, частина Миколаївської області та значна частина Херсонської області залишаються окупованими й по теперішній час, що перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також робить неможливим вихід суден у Чорне море.

Дані обставини підтверджуються відомостями з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75, від 22.12.2022 року № 309, від 20.02.2023 року №56.

У зв'язку з захопленням територій Миколаївської та Херсонської областей фактично паралізовано морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв, що негативно вплинуло і на роботу ТОВ "МАРКОНІ" і можливість використання зафрахтованої за умовами Договору баржі «ДМ-2020».

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 та від 22.12.2022 року № 309, територією активних бойових дій Миколаївська міська територіальна громада була у період з 26.02.2022 по 11.11.2022 року (з 11.11.2022 року по теперішній час є зоною можливих бойових дій), м. Очаків Очаківської міської територіальної громади - у період з 24.02.2022 до 01.06.2023 року.

Населені пункти, що знаходяться на Кінбурнській косі, з 24.02.2022 року перебувають в окупації - с. Покровське Очаківської міської територіальної громади, с. Покровка Очаківської міської територіальної громади та с. Василівка Очаківської міської територіальної громади.

25.02.2022 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 183-р установлено третій (вищий) рівень охорони у морських портах України, на період введення воєнного стану.

Колегія суддів зазначає, що загальновідомі обставини щодо існування блокування судноплавства в Миколаївській та Херсонській областях (Дніпровсько-Бузький лиман, по якому проходить БДЛК, територія вздовж Кінбурнської коси), які також встановлені судами під час розгляду справи №915/458/23, існували також у спірному періоді, протилежне позивачем не доведено.

Так, відповідно до пункту 19 та статті 5 частини ІІ договору №15-П від 07.06.2013 року, використання зафрахтованої баржі «ДМ-2020» можливо лише в межах та кордонах акваторії морського порту Миколаїв та зоні відповідальності порту, а також БДЛК.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 №934 акваторія морського порту Миколаїв включає в себе водний простір річки Південний Буг, водний простір тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу та першого коліна каналу акваторії порту Миколаїв, водний простір територіального моря (акваторія приписаного портового пункту Очаків), акваторію підхідного каналу портового пункту Очаків, акваторію портового пункту Очаків, акваторію Очаківського каналу.

09.03.2022 на виконання виданого ДУ "Держгідрографія" прибережного повідомлення (ПРИП) №100/22, №101/22 капітаном Миколаївського морського порту підписано розпорядження № 15, № 15/1 про заборону руху всіх суден та плавзасобів по річкам Південний Буг та Інгул та від коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу, але у разі потреби плавання, питання виходу погоджувати з військовими.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про морські порти України" нагляд за мореплавством у морському порту здійснюється капітаном морського порту, який очолює службу капітана морського порту.

У ст. 75 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях здійснюється капітаном морського порту. Межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження капітана морського порту щодо здійснення ним державного нагляду за безпекою мореплавства, визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту.

Згідно частини 2 розділу V Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.11.2021 року № 621, розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в порту, що входять до його компетенції, обов'язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають на території та акваторії морського порту, та працівників Служби.

18.07.2023 з метою забезпечення координації та взаємодії суб'єктів щодо питань судноплавства внутрішніми водними шляхами в умовах воєнного стану Кабінетом Міністрів України підписано розпорядження № 633-р "Деякі питання здійснення координації та контролю за судноплавством на внутрішніх водних шляхах в умовах воєнного стану", відповідно до якого під час прийняття рішень щодо пересування плавучих транспортних засобів судноплавними внутрішніми водними шляхами в обов'язковому порядку погоджувати такі рішення з річковою флотилією Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Місцем використання і знаходження баржі «ДМ-2020» за спірним договором є морський порт Миколаїв, на який поширюється дія розпоряджень капітана Миколаївською морською порту від 09.03.2022 року №15 та №15/1.

За змістом ст. 79 КТМ України розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов'язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту.

Розпорядження капітана морського порту може бути скасовано центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту, або адміністративним судом у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на адвокатський запит, поданий в інтересах ТОВ «МАРКОНІ», капітан Миколаївського морського порту у листі від 08.11.2024 року №36 зазначив наступне:

- розпорядження капітана №№ 15 та 15/1 є діючими;

- в акваторії Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року не був дозволений рух суден та плавзасобів;

- акваторія Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року була небезпечною для судноплавства;

- у зазначений період жодного приходу судна у порт не було оформлено;

- випадки отримання дозволів на рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, та на рух суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу капітану Миколаївського морського порту невідомі.

У відповідь на адвокатський запит ДП "Держгідрографія" листом від 08.11.2025 надало відповідачу копії прибережних попереджень (ПРИП), а саме:

- №83-91/22 від 24.02.2022 р. про закриття району у зв'язку з мінною небезпекою;

- №96-97/22 від 27.02.2022 р. про закриття району у зв'язку з мінною небезпекою;

- №100/22 від 09.03.2022 р. про закриття водного простору на р. Південний Буг та р. Інгул; №108/22 від 19.03.2022 р. щодо військової загрози;

- №111/22 від 30.03.2022 р. щодо поширення дрейфуючих мін;

- №118/22 від 13.05.2022 р. щодо загрози піратства з боку суден РФ.

Вказані прибережні попередження є чинними і діяли у спірний період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року, протилежного матеріали справи не містять.

Згідно з відповіддю Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 12.11.2024 року №21000/46/10-24 вбачається таке:

- у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року у межах акваторії морського порту Миколаїв судна під обробку вантажів не приймались;

- у переліку морських портів України, через які здійснювалось транспортування продуктів харчування згідно Ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів, підписаної 22.07.2022 року у м. Стамбул - морського порту Миколаїв немає.

Листом від 12.11.2024 року №1407/18-04-05/Вих Миколаївська філія ДП "АМПУ" у відповідь на адвокатський запит повідомила таке:

- у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року рух суден та плавзасобів в акваторії морського порту Миколаїв було заборонено згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15/1;

- судна під обробку вантажів у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року у межах акваторії морського порту Миколаїв не приймались;

- у Філії відсутні відомості щодо існування тимчасових маршрутів руху суден, за допомогою яких є (був) можливим рух цивільних суден до/з Миколаївського морського порту з 24.02.2022 року до 31.08.2024 року;

- баржа ДМ-2020 будь-якої активності (вихід, захід, перехід) в акваторії Морського порту Миколаїв у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року не здійснювала.

Листом від 12.11.2024 №475/03-24 Миколаївська обласна військова адміністрація у відповідь на адвокатський запит зазначила, що відповідно до розпорядження капітана Миколаївського морського порту №15 від 09.03.2022 року забороняється: 1. Рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу. 2. Відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону.

Щодо надання інформації стосовно надходження, за увесь період правового режиму воєнного стану в Україні, до Миколаївської обласної військової адміністрації заявок на вихід (захід, перехід) або проведення діяльності судами, судновласником (фрахтувальником) яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» (код ЄДРПОУ 31883013) повідомило, що за увесь період правового режиму воєнного стану в Україні, до Миколаївської обласної військової адміністрації від ТОВ «МАРКОНІ» надійшла одна заявка (Вих. №20 від 12.08.2024) на вихід буксиру «ROWANGARTH» (тобто не спірного буксиру «Докер») до т/х «MALLARD S», з метою доставлення води, продуктів харчування та представників судновласника.

Також матеріали справи містять висновок Торгово-промислової палати України від 09.03.2023 № 653/1.2 щодо унеможливлення виконання зобов'язань за договорами бербоут-чартер № 12-п, № 13-п, № 14-п, № 15-п, № 16-п, № 17-п від 07.06.2013, спричиненого обставинами, за які жодна зі сторін не відповідає.

За висновками Торгово-промислової палати України від 09.03.2023 встановлено наступне:

- повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, яке призвело до введення воєнного стану в Україні, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час, військова агресія Російської Федерації з цього часу щодо окремих територій України; окупація Херсонської області та наближення військ агресора впритул до міста Миколаїв; бойові дії в період з березня по грудень 2022 року в безпосередній близькості до міста Миколаєва та незважаючи на звільнення міста Херсона по теперішній час залишаються окупованими частина Миколаївської області та значна частина Херсонської області, що перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також робить неможливим вихід суден у Чорне море, у зв'язку з цим згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 №15 та №15/1 заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, а також відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалу портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу, є обставинами, за які сторони не можуть бути відповідальними в договірних відносинах, оскільки такі обставини є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними, вони не залежать від волі, бажань та дій сторін;

- за законодавством України, а саме: частина шоста стаття 762 Цивільного кодексу України, регламентовано право сторони за цим висновком - ТОВ "Марконі" вимагати звільнення від сплати бербоут-чартерної ставки, встановленої за договорами бербоут-чартеру № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П, що укладені 07 червня 2013 року (зі змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 29.12.2015, №2 від 25.04.2018, №3 від 19.03.2018, №4 від 06.02.2019, №5 від 20.02.2020, №6 від 05.04.2021) між ТОВ "Марконі" (фрахтувальник) та ДП "Миколаївський морський торговельний порт" (судновласник), за весь час, протягом якого фрахтувальник не міг використовувати орендоване майно (судна) через обставини, за які він не відповідає, правова оцінка яким надана в пункті 1 цього висновку.

Щодо посилань апелянта на те, що вказані у висновку ТПП України обставини стосуються періоду з 24 лютого 2022 року та по дату його складання 09.03.2023, та не є застосовними до спірного періоду нарахування орендної плати (червень 2022 - серпень 2024), колегія суддів зазначає наступне.

Вказані у висновку ТПП України обставини накладаються на спірний період, а саме у період червень 2022 - березень 2023 року, дія розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15, № 15/1, яке полягло в основу такого висновку Торгово-промислової палати України, продовжує діяти і на теперішній час, а з урахуванням обставин даної справи у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами, на переконання суду апеляційної інстанції, вищевказаний висновок є належним підтвердженням того, що у вказаний період існували обставини, за яких відповідач як фрахтувальник не міг використовувати орендоване майно (судна) через обставини, за які він не відповідає.

Крім того, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Щодо наданих позивачем до суду доказів, які, на думку останнього, свідчать про використання відповідачем у спірний період баржі ДМ-2020, переданого йому позивачем на підставі договору №17-П від 07.06.2013, судова колегія зазначає таке.

Так, позивач посилається на наказ Миколаївської обласної військової адміністрації від 30.07.2024 року №101/25 «Про здійснення координації судноплавства на внутрішніх водних шляхах в умовах воєнного стану». Вказаним наказом №101/25 була врегульована загальна процедура отримання погодження військового командування на вихід суден, які провадять свою діяльність на внутрішніх водних шляхах в Миколаївській області.

Колегія суддів зауважує, що вказаний наказ №101/25 було затверджено лише 30 липня 2024 року, в той час як спірний період у цій справі, за який Позивач просить стягнути заборгованість, охоплює 1 червня 2022 року - 31 серпня 2024 року.

Таким чином, дія цього Наказу взагалі не розповсюджувалась майже на весь заявлений Позивачем період, за винятком останнього місяця.

Суд апеляційної інстанції також вважає, що видача вказаного наказу №101/25, яким встановлено порядок отримання дозволу на вихід судна, автоматично не підтверджує отримання відповідачем такого дозволу на вихід баржі ДМ-2020 (виходів якого і не було, що підтверджено відповідями Миколаївської обласної військової адміністрації), адже не свідчить про усунення існуючої небезпеки судноплавства та заборону руху суден в акваторії порту, про що свідчить відповідь капітана Миколаївського морського порту від 08.11.2024.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що

на підставі запитів морських агентів, відповідач використовував буксири у порту Миколаїв з березня по серпень 2024 включно, а саме, що підтверджується листом Миколаївської філії ДП «АМПУ» №1254/18-04-05/вих. від 11.10.2024.

Колегія суддів зазначає, що у додатках до вказаного листа Миколаївської філії ДП «АМПУ» №1254/18-04-05/вих. від 11.10.2024 року, на які посилається Позивач, фігурує судно (буксир) «ROWANGARTH», який не пов'язаний із предметом спору в цій справі.

Крім того, надані Позивачем документи свідчать про те, що він використовувався для доставки членів екіпажу, постачання продуктів, палива та технічного постачання на судно "MALLARD S", заблокованого в морському порту «Ольвія» з 24.02.2022.

Так, зокрема, листом №44-п від 24.05.2024 відповідач у зв'язку з виробничою необхідністю та з метою постачання дизельного палива на буксири компанії «Ровангард» просив дозволу на бункеровку буксирів на причалі №1 24.05.2024.

За поясненнями відповідача, такі випадки мали поодинокий характер, відбувалися у травні та у серпні 2024 року, і були обумовлені виключною потребою у підтриманні життєдіяльності судна та попередженні виникнення надзвичайних ситуацій на ньому. Буксир «ROWANGARTH» було використано для швартовних робіт при переміщенні судна "Aquamarine" між причалами Миколаївського морського порту для його термінового розвантаження у березні 2024 року та повернення до попереднього місця стоянки у травні 2024 року. Цей випадок також мав разовий характер, а необхідність розвантаження судна "Aquamarine", так само заблокованого в Миколаївському морському порту з 24.02.2022 року, була аналогічно обумовлена надзвичайними обставинами: вантаж внаслідок тривалого зберігання вже перебував у стані самозігрівання, що створювало ризики його самозаймання у майбутньому.

Із листа Миколаївської філії ДП «АМПУ» №1254/18-04-05/Вих від 11.10.2024 року та додатків до нього не слідує, що буксир «ROWANGARTH» використовувався для буксирування суден в акваторії Миколаївського морського порту, або що такі операції загалом виконувалися в акваторії порту.

Колегія суддів наголошує, що документи, на які посилається Позивач, жодним чином не підтверджують можливість використання саме спірної баржі ДМ-2020 за її цільовим призначенням у період з червня 2022 року по серпень 2024 року включно.

Відповідно до наданих позивачем разом з позовною заявою відповідей ДП "АМПУ" та Миколаївської обласної військової адміністрації, відомостей щодо використання відповідачем саме спірної баржі ДМ-2020 не надано.

Крім того, безпідставними є доводи скаржника про існування обставин щодо можливого використання відповідачем орендованої баржі ДМ-2020 з огляду на отримання позивачем відповіді Миколаївської філії ДП "АМПУ" про оформлення відповідачем у період з 01.06.2022 по 01.09.2024 перепусток на територію Миколаївського морського порту, адже оформлення перепусток не свідчить саме про використання спірного буксиру за цільовим призначенням.

В свою чергу, з наданих позивачу з боку Миколаївської філії ДП «АМПУ» копій документів щодо пересування буксирів, які належать ТОВ «МАРКОНІ» в акваторії Миколаївського морського порту, не вбачається жодного згадування про використання саме орендованої баржі ДМ-2020.

Щодо посилань апелянта про те, що оскільки відповідач не висловив жодних заперечень щодо факту користування буксиром з огляду на складені позивачем у період з червня 2022 року по серпень 2024 року акти наданих послуг, які направлялись відповідачу і не були підписані останнім, а тому є безспірними, колегія суддів зазначає, що відповідачем 13.09.2024 року у відповіді на претензію позивача було висловлено незгоду за нарахуванням оплати із запереченням факту використання буксиру, а тому такі акти неможливо вважати безспірними.

Колегія суддів також звертає увагу на наявну в матеріалах справи укладену між сторонами додаткову угоду №8 від 31.08.2024 до спірного договору бербоут-чартеру №17-П від 07.06.2013, згідно якої сторони доповнили Адендум до цього договору пунктом 4-1, згідно з яким нарахування бербоут-чартерної ставки призупиняється з 01.09.2024 року, а відновлення нарахування відбудеться з дати набрання законної сили законодавчого/розпорядчого документа, що регулює настання однієї із наступних обставин: відновлення роботи морського порту та здійснення суднозаходів до нього, або використання буксирів за призначенням, що настане раніше; встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у морському порту Миколаїв нижче, ніж 3; завершення воєнного стану (введеного в Україні 24.02.2022 року).

Вказаними діями з укладення додаткової угоди №8 від 31.08.2024 до спірного договору бербоут-чартеру і погодження призупинення нарахування відповідачу бербоут-чартерної ставки з 01.09.2024 року позивач фактично визнав факт неможливості використання відповідачем орендованої баржі ДМ-2020.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що Відповідач був позбавлений можливості використовувати баржу ДМ-2020 з незалежних від нього причин - внаслідок припинення морських та річкових перевезень в акваторії Миколаївського морського порту, перешкоджання судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, та неможливості безпечного виходу суден у Чорне море з огляду на небезпеку будь-яких переміщень буксиру для життя та здоров'я його екіпажу, а також для цілісності самого судна.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про неможливість використання відповідачем з 24.02.2022 баржі ДМ-2020, переданої йому позивачем на підставі договору №17-П від 07.06.2013, в силу приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, що зумовлює наявність правових підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКОНІ" від сплати нарахованої позивачем за період з червня 2022 по серпень 2024 року (включно) плати за цим договором.

Отже, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв'язку із чим, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 по справі №915/1347/24, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 по справі №915/1347/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 по справі №915/1347/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 по справі №915/1347/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.11.2025.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

І.Г. Філінюк

Попередній документ

131491811

Наступний документ

131491813

Інформація про рішення:

№ рішення:	131491812
№ справи:	915/1347/24
Дата рішення:	30.10.2025
Дата публікації:	05.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Південно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; оренди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (30.10.2025)
Дата надходження:	10.09.2025
Предмет позову:	про стягнення коштів у розмірі 2 094 622, 98 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

03.12.2024 14:00	Господарський суд Миколаївської області
30.01.2025 14:30	Господарський суд Миколаївської області
14.03.2025 12:00	Господарський суд Миколаївської області
08.05.2025 11:30	Господарський суд Миколаївської області
19.05.2025 13:00	Господарський суд Миколаївської області
02.06.2025 13:30	Господарський суд Миколаївської області
30.10.2025 12:00	Південно-західний апеляційний господарський суд