ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про закриття апеляційного провадження
29 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5147/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючої судді Принцевської Н.М.;
Суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29)
секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;
за участю представників сторін:
від прокуратури - Місюрко Г.А.;
від ОСОБА_1 - Чабан О.О.;
від ОСОБА_2 - Чабан О.О. та Вейко А.В.;
від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях - Басюк Т.В.;
від Товариства з обмеженою відповідальністю “Йорк Індустрі» - Лях Р.М.;
від Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОТ ГРУП» - Бриленко К.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 (повний текст складено 14.05.2025)
по справі №916/5147/24
за позовом Виконувача обов'язків керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Йорк Індустрі»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОТ ГРУП»
про розірвання договору, повернення майна та стягнення 707 060 грн,
(суддя першої інстанції Д'яченко Т.Г., дата та місце ухвалення рішення: 07.05.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29),
Виконувач обов'язків керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Йорк Індустрі», у якій просив суд розірвати Договір купівлі-продажу №245 від 11.05.2023, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю “Йорк Індустрі», повернути об'єкт малої приватизації - Єдиний майновий комплекс державного підприємства “Енергомонтажний поїзд № 754», що розташований за адресами: Одеська обл., м. Одеса, вул. Семінарська, 15а, та Одеська обл., Одеський район (колишній Овідіопольський) смт. Авангард, вул. Базова, 5, у державну власність та стягнути з Відповідача штрафні санкції у розмірі 707 060 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 у даній справі в задоволенні позовних вимог Виконувача обов'язків керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю “Йорк Індустрі» про розірвання договору, повернення майна та стягнення 707060 грн було відмовлено; витрати по сплаті судового збору у розмірі 13633,90 грн покладено на прокуратуру; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.03.2025 у справі №916/5147/24 про накладення арешту та заборону будь-яким особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з переходом права власності щодо нерухомого майна об'єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу Державного підприємства “Енергомонтажний поїзд № 754», що розташований за адресами: Одеська область, м. Одеса, вул. Семінарська, 15-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2733116951100; Одеська область, Одеський район (колишній Овідіопольський район) смт. Авангард, вул. Базова, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 547697251237.
Не погоджуючись з таким рішенням, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги окружної прокуратури задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з Відповідача на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір сплачений за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по справі №916/5147/24; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/5147/24.
05.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5147/24.
12.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшли додаткові пояснення.
16.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Йорк Індустрі» надійшов відзив на апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури.
16.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, у яких ОСОБА_2 , як третя особа на стороні Позивача, підтримав апеляційну скаргу Прокурора.
Крім того, 18.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по справі №916/5147/24.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що вона безпідставно не була залучена до участі у справі № 916/5147/24 під час розгляду справи у суді першої інстанції, попри те, що її права безпосередньо стосуються предмета спору, оскільки вона є колишнім працівником ДП “Енергомонтажний поїзд № 754» і має документально підтверджену заборгованість із заробітної плати. Після приватизації майнового комплексу Відповідач не здійснив повного розрахунку з працівниками та ігнорує вимоги щодо надання документів, які підтверджують факт звільнення і суми заборгованості. Скарги до Фонду держмайна та інших інстанцій залишились безрезультатними. Рішення суду прямо впливає на можливість захисту її прав та отримання належних виплат, однак суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам та не залучив до справи осіб, інтереси яких порушуються, чим істотно порушив норми процесуального права.
На переконання, Апелянта суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що ДП “Енергомонтажний поїзд № 754» не було залучене до участі у справі, хоча відповідно до п. 6.5 Договору ТОВ “Йорк Індустрі» зобов'язувалося забезпечити державну реєстрацію припинення цього підприємства протягом одного року з моменту переходу права власності на об'єкт приватизації. Вказане зобов'язання не було виконане, що є порушенням умов договору, однак ці обставини залишилися поза увагою суду.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухвалені рішення не враховано, що форс-мажорні обставини вже тривали на момент укладення Договору, і Відповідачу про них було достеменно відомо, але він не повідомив про це іншій стороні Договору. Таким чином, форс-мажор, на який посилається ТОВ “Йорк Індустрі», не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання умов приватизаційного договору.
Апелянт у своїй апеляційній скарзі вважає, що місцевий господарський суд безпідставно врахував Сертифікат Запорізької торгово-промислової палати №033/943 від 10.12.2024 року про наявність форс-мажорних обставин, хоча сам документ засвідчує період дії таких обставин лише з 01.09.2023 року по 10.12.2024 року, а отже лише останні 2 місяці з 6-місячного строку виконання зобов'язань припадають на період дії форс-мажору. Протягом цього часу Відповідач мав можливість виконати умови Договору, однак не вжив жодних дій для цього. Більше того, Сертифікат було отримано лише через рік після спливу строку виконання зобов'язань, що свідчить про його формальний характер та спробу уникнення відповідальності. Ці істотні обставини залишилися поза увагою суду, що вплинуло на правильність прийнятого рішення.
Крім того, Апелянт зазначає, що Господарським судом Одеської області не було враховано факт невиконання Відповідачем умов договору щодо повідомлення про настання обставин непереборної сили. Згідно з положеннями договору, сторона, яка не може виконувати свої зобов'язання внаслідок дії таких обставин, зобов'язана протягом 5 робочих днів з моменту, коли їй стало відомо про їх виникнення, письмово повідомити про це іншу сторону та регіональне відділення ФДМУ. Однак Відповідач цього не зробив, що свідчить про недотримання встановленого порядку.
Також Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено наявності чи відсутності обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов'язання, а саме невиконання умов п. п. 6.3., 6.4., 6.5. Договору. У Сертифікаті не зазначено номеру чи дати договору, відсутня конкретизація зобов'язання, яке не може бути виконаним, у зв'язку з чим наданий Відповідачем Сертифікат торгово-промислової палати, не може вважатися беззаперечним доказом існування форс - мажорних обставин, а повинен був бути критично оцінений судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував положення Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна» та умов укладеного договору, які прямо передбачають можливість розірвання договору купівлі-продажу у разі невиконання покупцем зобов'язань у визначені строки. Зокрема, пункти 6.4.1, 6.4.2, 8, 10.2 та 10.4 договору зобов'язували Відповідача погасити заборгованість із заробітної плати та не допустити звільнення працівників підприємства, що приватизувалося. Ці обов'язки мали бути виконані до 11.11.2023, однак Відповідач їх не виконав. Згідно зі статтями 26 і 27 Закону, така бездіяльність є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору судом без необхідності доведення істотності порушення або його наслідків, як того вимагає Цивільний кодекс України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по справі №916/5147/24 залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів доплати судового збору протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
25.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги до якого апелянтом надано докази доплати судового збору у розмірі 3633,60 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по справі №916/5147/24; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по справі №916/5147/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 продовжено розгляд апеляційних скарг Заступника керівника Одеської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по справі №916/5147/24 у розумний строк; призначено розгляд апеляційних скарг Заступника керівника Одеської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по справі №916/5147/24 до сумісного розгляду на: 08.09.2025 року о 12-30 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 виправлено описку в п.2 резолютивної частини ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у справі №916/5147/24, замінивши слова з “ 08.09.2025 року о 12-30 год.» на “ 06.10.2025 о 12-30 год.».
У зв'язку з тим, що головуюча суддя Принцевська Н.М. з 09.09.2025 по 10.10.2025 перебувала у відпустці, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 судове засідання з розгляду апеляційних скарг Заступника керівника Одеської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по справі №916/5147/24 призначено на 20.10.2025 року о 12-00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 оголошено перерву до 29.10.2025 року об 11-00 год.
29.10.2025 у судове засідання, з'явились Прокурор, представник ОСОБА_1 , Позивача, Відповідача та Третьої особи на стороні Позивача та Представник Третьої особи на стороні Відповідача.
Обговоривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі №916/5147/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по справі №916/5147/24 підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 6 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що законодавством передбачений виключний перелік суб'єктів, які вправі оскаржити в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду у випадку наявності підстав для цього. Визначаючи коло вказаних суб'єктів, законодавство передбачає попередню участь апелянта у справі з певним процесуальним статусом, за винятком випадків, коли рішення стосується прав та обов'язків скаржника, який не брав участь у справі.
Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її 1) право, 2) інтерес, 3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Колегія суддів наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 11.07.2018 у справі №5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі №911/1316/17, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 09.07.2019 у справі №905/257/18, від 12.09.2019 у справі №905/946/18, від 12.09.2019 у справі №905/947/18.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 зі справи №910/22354/15, від 19.06.2018 зі справи №910/18705/17, від 11.07.2018 зі справи №911/2635/17, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі №918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15, від 11.12.2018 №916/2878/14, від 15.01.2019 у справі №7/74, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17.
Встановлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення її прав, інтересів та (або) обов'язків оскаржуваним судовим рішенням ґрунтується на принципі res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов'язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.
Здійснення апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання за відсутності передбачених законом виняткових підстав є порушенням зазначеного принципу, що не є виправданим.
Як передбачено ч. 1, 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому статтями 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №5023/3214/11.
Отже Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд апеляційної інстанції обов'язок з'ясувати, чи вирішив суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, питання про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не брала участі у справі, та встановити наявність чи відсутність правового зв'язку між особою, яка не брала участі у справі (скаржником), і сторонами у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 сформульовано висновок про те, що у разі якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов'язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
Відтак, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав, інтересів та (або) обов'язків ОСОБА_1 , і лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи до розгляду спору як третьої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги про розірвання Договору купівлі-продажу №245 від 11.05.2023, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю “Йорк Індустрі» та повернення об'єкту малої приватизації - Єдиний майновий комплекс Державного підприємства “Енергомонтажний поїзд № 754», що розташований за адресами: Одеська обл., м. Одеса, вул. Семінарська, 15а, та Одеська обл., Одеський район (колишній Овідіопольський) смт. Авангард, вул. Базова, 5, у державну власність та стягнення з Відповідача штрафних санкцій у розмірі 707 060 грн.
За результатами розгляду таких вимог, судом першої інстанції прийнято рішення від 07.05.2025, яким у задоволенні позовних вимог Виконувача обов'язків керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю “Йорк Індустрі» про розірвання договору, повернення майна та стягнення 707 060 грн було відмовлено.
Як зазначалось раніше, не погодившись з ухваленим рішенням, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на означене рішення, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов Виконувача обов'язків керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю “Йорк Індустрі» про розірвання договору, повернення майна та стягнення 707060 грн - задовольнити повністю.
Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася із скаргами до Регіонального фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в яких просила зобов'язати ТОВ “Йорк Індустрі» надати довідку про заробітну плати за весь період трудової діяльності; довідку про середню заробітну плату за кожний рік відповідно; належним чином завірену копію наказу про звільнення, а також здійснити ефективні і дієві заходи контролю щодо виконання умов приватизації Єдиного майнового комплексу державного підприємства “Енергомонтажний поїзд № 754». Надати відповідні доручення посадовим особам Регіонального відділення щодо більш ефективного контролю за умовами приватизації Державного підприємства “Енергомонтажний поїзд № 754» та вирішити питання щодо погашення заборгованості з заробітної плати.
Листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.03.2024 № 13-08-01252 Апелянту повідомлено, що на адресу ТОВ “Йорк Індустрі» направлено листи щодо надання звіту про виконання умов Договору з попередженням застосування штрафних санкцій.
Зокрема, у листі від 26.03.2024 року № 13-08-01252 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеські та Миколаївській областях повідомило Заявнику, що листом від 19.03.2024 року № 11-08-01126 Регіональне відділення зобов'язало ДП “Енергомонтажний поїзд № 754» надати ОСОБА_1 довідку із заробітної плати за весь період трудової діяльності, довідку про середню заробітну плату та копію наказу про звільнення.
Однак, як стверджує ОСОБА_1 , доручення Регіонального відділення ТОВ “Йорк Індустрі» були проігноровані, а копії запитуваних документів: довідка із заробітної плати за весь період трудової діяльності, довідка про середню заробітну плату та копія наказу про звільнення так і не були надані.
Наразі, Апелянту достеменно невідомо про остаточний розмір заборгованості та строки її погашення. ОСОБА_1 має змогу підтвердити заборгованість за період з 2016 по 2021 роки на підставі бухгалтерської довідки щодо нарахованої але не виплаченої заробітної плати від 06.01.2022 за № 06/01/1, яка була видана до зміни керівництва ДП “Енергомонтажний поїзд № 754». Згідно вказаної довідки розмір заборгованості по заробітній платі з урахуванням утримань складає 161 767,20 грн.
Після переходу права власності Єдиного майнового комплексу Державного підприємства “Енергомонтажний поїзд № 754» до ТОВ “Йорк Індустрі», з ОСОБА_1 та іншими працівниками державного підприємства жодним чином не намагалися зв'язатися для врегулювання питання щодо погашення існуючої заборгованості по заробітній платі.
Отже, на переконання Апелянта, єдиним способом захисту інтересів ОСОБА_1 є підтримання позову Прокуратури, оскільки у разі задоволення позову, відбудеться повернення майнового комплексу у державну власність та подальше проведення нової приватизації з можливістю передачі об'єкта добросовісному та відповідальному інвестору, який виконає умови приватизаційного договору, зокрема щодо погашення боргів із заробітної плати.
Таким чином, наведені вище обставини, на переконання ОСОБА_1 , свідчать про безпосередній зв'язок між предметом розгляду у справі № 916/5147/24 та законними інтересами Заявника, що було підставою для її залучення у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача.
Апелянт звертає увагу суду, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на права та інтереси ОСОБА_1 з огляду на те, що: вона є колишнім працівником ДП “Енергомонтажний поїзд № 754» та має документальні підтвердження існування заборгованості по заробітній платі, яку не погашено після переходу майнового комплексу до ТОВ “Йорк Індустрі», розгляд справи стосується виконання умов приватизаційного договору, зокрема в частині забезпечення прав працівників, серед яких - право на отримання повного розрахунку із виплати заробітної плати та інші належні виплати при звільненні та у разі задоволення позову і повернення об'єкта у державну власність, відкривається реальна можливість передачі об'єкта новому інвестору, який добросовісно виконає умови приватизаційного договору, включно з погашенням боргів перед працівниками, зокрема перед ОСОБА_1 .
Колегія суддів дослідивши зміст, мотиви та резолютивну частину оскаржуваного рішення наголошує на тому, що рішенням Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по даній справі не вирішувалося питання про права, інтереси чи обов'язки ОСОБА_1 , оскільки предметом позову у даній справі є розірвання Договору купівлі-продажу №245 від 11.05.2023, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю “Йорк Індустрі» та повернення об'єкту малої приватизації - Єдиний майновий комплекс Державного підприємства “Енергомонтажний поїзд № 754», що розташований за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 , у державну власність та стягнення з Відповідача штрафних санкцій у розмірі 707 060 грн, а не питання погашення заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 .
Як вбачається зі змісту Договору купівлі-продажу №245 від 11.05.2023, останній був укладений між двома самостійними суб'єктами господарювання, а саме Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю “Йорк Індустрі».
Оскаржуваним рішенням не вирішувалось жодних питань про права, обов'язки та інтереси особисто ОСОБА_1 , оскільки як вбачається з тексту рішення суду першої інстанції по даній справі, ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення суду першої інстанції у даній справі не містять будь-яких суджень чи висновків суду саме про права, інтереси та (або) обов'язки Скаржника.
Самим Скаржником також не вказано конкретні пункти, абзаци тощо мотивувальної або резолютивної частини оскаржуваного рішення в яких йдеться про його права, інтереси та (або) обов'язки та про які саме, тобто чи повинен Апелянт виконати будь-які зобов'язання, чи утриматись від вчинення певних дій, тощо.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання Апелянта на те, що оскаржуване рішення може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_1 , зокрема, щодо погашення боргів із заробітної плати Відповідачем, оскільки такі посилання не можуть бути підставою для перегляду справи.
Так, Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №924/699/20 зазначив, якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду.
В свою чергу, як вже було вказано вище, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Рішення є таким, що прийнято про права / інтереси та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права / інтереси та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права / інтереси та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги.
Відтак, суд апеляційної інстанції вказує, що в даному випадку оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, не порушувалося питання про права і обов'язки ОСОБА_1 , і під час вирішення даного спору питання щодо її прав та обов'язків судом не вирішувалось. Ані мотивувальна, ані резолютивні частини оскаржуваного рішення не містять жодних висновків суду про прав/інтересів та обов'язків цієї особи.
Колегія суддів також зазначає, що ОСОБА_1 не надано, а наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вона є учасниками саме спірних правовідносин, які були предметом розгляду у суді першої інстанції.
З огляду на таке, суд апеляційної інстанції вказує, що в даному випадку Скаржником, як особою яка не брала участі у справі, оскаржується рішення суду першої інстанції, яке жодним чином не стосується і не впливає на права і обов'язки ОСОБА_1 , і під час вирішення даного спору питання щодо її прав та обов'язків судом не вирішувалось.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також зауважував, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Дія 97" проти України").
До того ж ЄСПЛ вказував, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції у разі якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов'язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).
Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.
Так, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/7523/15-г, від 12.11.2018 у справі № 21/358-06-11049, від 30.01.2019 у справі № 47/66-08, від 25.04.2019 у справі № 5004/639/12 , від 18.04 2019 у справі № 916/2179/17, від 12.08.2019 у справі № 909/1190/17 та від 19.09.2019 у справі № 910/17558/18.
З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційне провадження по справі №916/5147/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 слід закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження встановлено, що оскаржуваним рішенням господарського суду питання про права, інтереси та/або обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалося.
Відповідно, доводи Скаржника по суті оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по справі №916/5147/24 судовою колегією не розглядаються.
Керуючись ст. 233, 234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по справі №916/5147/24 - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 03.11.2025 року.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Суддя: Я.Ф. Савицький
А.І. Ярош