79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" жовтня 2025 р. Справа №909/187/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущак
Н.М. Кравчук,
секретар судового засідання Рахман Софія,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Джіенпі Фрутс» б/н від 29.07.2025 (вх № 01-05/2353/25 від 30.07.2025)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2025 року (повний текст рішення складено 28.07.2025, м. Львів, суддя Т.В. Максимів)
у справі №909/187/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «База 22»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Джіенпі Фрутс»
про: стягнення заборгованості в сумі 632 490 грн 59 коп. та усунення перешкод у користуванні майном
за участю представників:
від позивача: Булавинець М.М.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «База 22» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джіенпі Фрутс» про стягнення заборгованості в сумі 632 490 грн 59 коп., з яких 417 953 грн 00 коп. - заборгованість з орендної плати за період з серпня 2023 до січня 2025 року, 214 537 грн 59 коп. - вартість спожитих комунальних послуг за Договором оренди №1 від 01.03.2023 року та усунення перешкоди у користуванні нерухомим майном, що знаходиться за адресою: вул. С. Петлюри, буд. 2-з, м. Івано-Франківськ шляхом звільнення.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №1 від 01.04.2023 в частині сплати орендних платежів та вартості спожитих комунальних послуг за використання об'єкта оренди, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 632 490 грн 59 коп. Також зазначив, що у зв'язку із закінченням 01.04.2025 року строку дії договору, відсутністю наміру у відповідача скористатись переважним правом на укладення договору оренди об'єкта оренди на новий строк згідно пункту 5.1.9.1. Договору та невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо повернення об'єкта з оренди, що визначені пунктами 6.1. -6.4. Договору просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом його звільнення. Обґрунтовані позовні вимоги статтями 317, 319, 321, 525, 530, 631, 651, 785 Цивільного кодексу України, ст. 193, 283, 286 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2025 задоволено позовні вимоги. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джіенпі Фрутс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «База 22» заборгованість з орендної плати за період з серпня 2023 року до січня 2025 року у сумі 417 953 грн 00 коп. та 214 537 грн 59 коп. вартість спожитих комунальних послуг за Договором оренди №1 від 01 квітня 2023 року. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Джіенпі Фрутс» усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «База 22» нерухомим майном шляхом звільнення частини виробничого цеху, загальною площею 375 м.кв., частини приміщень спільного користування: котельні 4 кв.м, коридору 13 кв.м, приміщення щитової 2 кв.м, зовнішнього складу №2 38 кв.м, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Петлюри Симона, будинок 2з.
Суд першої інстанції оцінивши докази наявні в матеріалах справи зазначив, що факт порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати орендної плати в строк, встановлений договором, підтверджений матеріалами справи, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 417 953 грн 00 коп. заборгованості з орендної плати та 214 537 грн 59 коп. заборгованості з компенсації комунальних послуг обґрунтовані та належать до задоволення.
Разом з тим, місцевий господарський суд, враховуючи факт припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку його дії, дійшов висновку, що орендар має обов'язок повернути об'єкт оренди орендодавцю, якому кореспондується право вимагати усунення перешкод у користуванні об'єктом оренди шляхом його звільнення.
Не погодившись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джіенпі Фрутс» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 29.07.2025 (вх № 01-05/2353/25 від 30.07.2025), у якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2025 року у справі № 909/187/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає про проведену господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІЕНПІ ФРУТС» та перелік укладених правочинів товариством, а саме: договору про надання поворотної фінансової допомоги №3 від 01.12.2021 року між ТОВ «ДЖІЕНПІ ФРУТС» та ФОП Дячишин Наталією Петрівною; про внесення ФОП Дячишин Наталією Петрівною вкладу до статутного фонду ТОВ «ДЖІЕНПІ ФРУТС» 444 779,58 грн., що склало 20% статутного фонду товариства; договору поворотної фінансової допомоги № 01/03 від 10.03.2023 між ТОВ «ДЖІЕНПІ ФРУТС» та ФОП Дячишин Наталією Петрівною; про затвердження розподільчого балансу №1/1 від 14.07.2022, яким шляхом виділення створену нову юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЗА 22»; про проведення позапланової виїзною документальної перевірки ТОВ «ДЖЕІНПІ ФРУТС» на підставі наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 18.12.2024 №3789-п.
Скаржник також зазначає посилання на норми законодавства щодо виділу юридичної особи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «База 22» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 22.10.2025 з'явився представник позивача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.
У судове засідання 22.10.2025 відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, через систему «Електронний суд» 22.10.2025 подав клопотання про зупинення провадження у справі.
Розглянувши клопотання про зупинення провадження колегія суддів вказує наступне.
Подане клопотання мотивоване тим, що враховуючи оскарження відповідачем реєстрації права власності за позивачем на спірні об'єкти нерухомості (які водночас виступають об'єктом оренди) апелянт вважає, що є підстави для зупинення провадження у даній справі.
Відтак, просить суд, зупинити провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Джіенпі Фрутс» на рішення Господарського суду Івано- Франківської області від 09.07.2025 у справі №909/187/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №909/1237/25.
Суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (пункт 5 частини 1 статті 227 ГПК України).
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається господарським судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального провадження; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Отже, суд зупиняє провадження у справі в тому випадку, коли існує обґрунтована необхідність підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для вирішення справи.
При цьому, преюдиція - це встановлене процесуальним законом правило (нетиповий нормативний припис) звільнення від доказування обставин, встановлених в мотивувальній частині рішення суду у цивільній, господарській, адміністративній чи кримінальній справі, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Зупинення провадження у справі до вирішення іншої запобігає постановленню суперечливих рішень у різних, але пов'язаних між собою справах.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Таким чином, у клопотанні про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому саме полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
Однак, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не мітить будь-яких мотивів на обґрунтування висновку про неможливість суду самостійно встановити та оцінити коло обставин, які входять до предмета судового розгляду в цій справі.
Очікування правової позиції чи встановлення певних обставин в іншій справі, не є визначеною процесуальним законом підставою для зупинення провадження у справі (висновок Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 260/491/19, постанова від 16.12.2020).
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку позитивного вирішення розгляду справи № 909/1237/25, вказані обставини можуть стати виключно підставою для можливого перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у даній справі № 909/187/25.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі є необґрунтованим та безпідставним, відтак колегія суддів відмовляє в його задоволенні.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 305487196 від 21.07.2022 та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 412373221 від10.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «База 22» є власником нежитлового приміщення (виробничий цех), яке знаходиться за адресою Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Петлюри Симона, 2-з, загальною площею 667.5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 942308426101.
01.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «База 22» (Орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Джіенпі Фрутс» (Орендар) уклали Договір оренди №1, згідно з п. 1.1. якого Орендодавець, зобов'язується передати, а Орендар, прийняти в тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Петлюри Симона, будинок 2-з, а саме частину виробничого цеху, загальною орендованою площею 375 м.кв. (триста сімдесят п'ять), а також частини приміщень спільного користування, а саме: котельні - 4 кв.м, коридору -13 кв.м, приміщення щитової - 2 кв.м, зовнішній склад №2 - 38 кв.м (далі «Об'єкт оренди»).
Сторони погоджуються, що загальна площа Об'єкта оренди становить 432 кв.м (п. 1.1.1.).
Згідно з п. 2.1. Договору, метою оренди Об'єкта оренди є: використання його Орендарем для зберігання та переробки фруктів та овочів (в тому числі, але не виключно яблук), для виробництва продукції з них (в тому числі, але не виключно яблучних чіпсів), а також з метою обслуговування такого виробництва та забезпечення потреб найманих працівників, постачальників, покупців та підрядників у належних умовах праці, відпочинку та харчування.
В пунктах 2.2.1., 2.2.2. Договору оренди визначено, що термін (строк) оренди за згодою Сторін встановлюється з дати укладення цього Договору до 01.04.2025 року. Цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до закінчення терміну (строку) оренди, визначеного у п. 2.2.1. цього Договору, а в частині зобов'язань Сторін щодо проведення остаточних взаєморозрахунків, відшкодування збитків, сплати штрафних санкцій та повернення Об'єкта оренди діє до повного виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 3.1.1. Договору, розмір орендної плати за користування Об'єктом оренди становить 21 650,00 грн. (двадцять одна тисяча шістсот п'ятдесят гривень нуль копійок) без ПДВ, що в еквіваленті на день укладення цього договору згідно середнього курсу між купівлею і продажем долара США по курсу АТ КБ «ПриватБанк» становить 585,00 (п'ятсот вісімдесят п'ять) доларів США. Розмір орендної плати, компенсації комунальних послуг та/або інших експлуатаційних витрат або будь-яких інших платежів, які належать до сплати Орендарем Орендодавцю, зазначені в Договорі без урахування ПДВ. Суми рахунків, що будуть виставлятися Орендодавцем, будуть збільшені на розмір ПДВ, який сплачується Орендарем Орендодавцю відповідно до чинного законодавства України додатково та одночасно з відповідними сумами платежів. У випадку зміни (збільшення або зменшення) ставки цього податку упродовж Строку Оренди Орендар буде платити ПДВ із урахуванням таких змін (п. 3.1.3. Договору).
Протягом 1 місяця після підписання даного Договору Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за перший та останній місяць договору оренди згідно виставлених рахунків на оплату. Орендна плата за останній місяць утримується Орендодавцем, як гарантійний платіж по забезпеченню виконання зобов'язань Орендаря щодо повернення майна у належному стані (п. 3.1.4. Договору).
Відповідно до п. 3.2.1. Договору, орендна плата сплачується Орендарем за період фактичного користування Об'єктом оренди. При цьому Орендодавець зобов'язаний надати Орендарю підписані з його сторони рахунок на сплату орендної плати та акт наданих послуг з оренди за відповідний місяць, який підлягає оплаті.
Окрім сплати орендної плати на підставі виставлених Орендодавцем рахунків, Орендар додатково компенсовує (відшкодовує) Орендодавцю вартість спожитих Орендарем в Об'єкті оренди комунальних послуг, а саме: - вартість спожитої електроенергії - відповідно до показників лічильника обліку спожитої електроенергії, а також витрати на освітлення території; - вартість спожитих послуг з водопостачання та водовідведення відповідно до показників лічильника обліку водопостачання, зменшеного на 2 куб.м щомісяця (п. 3.3.1. Договору).
Орендар компенсовує (відшкодовує) Орендодавцю вартість спожитих Орендарем в Об'єкті оренди комунальних послуг, які визначені в п. 3.3.1. цього Договору, на підставі виставлених Орендодавцем рахунків та протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання Орендарем таких рахунків (п. 3.3.3. Договору).
Згідно з п. 3.4. Договору , оплата орендної плати, компенсація (відшкодування) Орендодавцю вартості спожитих комунальних послуг, а також всі інші взаєморозрахунки між Сторонами здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі.
Згідно з п. 4.1. Договору, прийом-передача Об'єкта оренди оформляється актом приймання- передачі та проводиться Сторонами (їх представниками) не пізніше як в перший день терміну (строку) оренди за цим Договором.
Обов'язок зі складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Об'єкт оренди іншій стороні Договору (п. 4.2. Договору ).
Акт приймання - передачі, підписаний Сторонами (їх представниками), є доказом фактичної передачі Об'єкта оренди Орендарю або повернення його Орендодавцю (п. 4.2. Договору ).
Згідно з п. 5.2.6., п. 5.2.7. Договору , Орендар зобов'язаний належно та своєчасно сплачувати Орендодавцю орендну плату відповідно до умов цього Договору; належно та своєчасно компенсовувати (відшкодовувати) Орендодавцю вартість спожитих комунальних послуг відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 6.1. Договору , повернення Об'єкта оренди Орендодавцю повинне бути проведене у день закінчення терміну (строку) оренди, який визначений у п. 2.2.1. цього Договору, чи в день дострокового припинення (розірвання) цього Договору.
В пункті 6.3. Договору визначено, що Орендар зобов'язаний за один день до дати підписання акта приймання-передачі звільнити Об'єкт оренди від будь-яких власних речей (предметів), що перешкоджатимуть Орендодавцю в подальшій реалізації його права на використання Об'єкта оренди, а також за власний рахунок забезпечити прибирання Об'єкта оренди у тому числі, забезпечити вивіз сміття за межі території Об'єкта оренди.
Повернення Об'єкта оренди проводиться за участю представників обох сторін на підставі акта прийому-передачі із відповідною фотофіксацією. Орендар передає орендодавцю два примірники акта прийому-передачі Об'єкта оренди для проведення огляду Об'єкта оренди та підписання актів. Орендодавець не пізніше як у день закінчення терміну (строку) оренди, який визначений у п. 2.2.1. цього Договору, чи в день дострокового припинення (розірвання) цього Договору зобов'язується підписати їх і передати один підписаний примірник Орендарю (п. 6.4. Договору).
Згідно з п. 7.3.1. Договору у разі несплати Орендарем орендної плати більше 2-х календарних місяців, Орендодавець має право достроково розірвати договір оренди попередивши про це Орендаря за 7 (сім) днів до такого розірвання (п. 7.3.1. Договору).
На виконання умов договору Сторони склали, підписали та скріпили печатками Акт приймання-передачі рухомого та нерухомого майна від 01.04.2023 до Договору оренди №1 від 01.04.2023, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв частину виробничого цеху, загальною орендованою площею 375 м.кв. (триста сімдесят п'ять), а також частини приміщень спільного користування, а саме: котельні 4 кв.м., коридору 13 кв.м, приміщення щитової 2 кв.м, зовнішній склад №2 38 кв.м. (надалі «Об'єкт оренди»), що розташоване за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Петлюри Симона, буд. 2-з.
У вказаному акті Сторони погоджуються, що загальна площа Об'єкта оренди, розрахована відповідно до технічного паспорту Об'єкта оренди та становить 432 кв.м (чотириста тридцять два).
Також, згідно з цим Актом приймання-передачі, разом із Об'єктом оренди, Орендодавець передає Орендарю рухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Петлюри Симона, буд. 2-з. Переданий Об'єкт оренди та рухоме майно, що в ньому розміщене, знаходиться в технічно справному стані. Жодних претензій в Орендаря до Орендодавця щодо об'єкта оренди немає.
Як вбачається з позовної заяви, з вересня 2023 року позивач є платником єдиного податку за ставкою без ПДВ, у зв'язку із чим з жовтня 2023 року орендна плата нараховувалась без ПДВ. На підставі усних домовленостей сторони узгодили зменшити орендну плату з травня 2024 року до 20 980 грн 00 грн.
На виконання умов Договору, у період з квітня 2023 до січня 2025 позивач нараховував орендну плату, а також вартість спожитих відповідачем комунальних послуг із направленням останньому через систему електронного документообігу «M.E.DOC» рахунків-фактур для їх оплати та актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідач в порушення умов договору, прийняті на себе договірні зобов'язання щодо сплати орендної плати та комунальних платежів, належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 417 953 грн 00 коп. та заборгованість з компенсації спожитих комунальних послуг в сумі 214 537 грн 59 коп.
01.04.2024 з метою досудового врегулювання спору позивач направляв на електронну пошту директора відповідача претензію № 1 з вимогою погасити заборгованість з орендної плати та комунальних платежів, докази направлення якої приєднані до матеріалів справи. Однак відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та виконання.
Позивач ствердив, що станом на 20.02.2025 відповідач заборгованість не сплатив, 01.04.2025 строк дії договору закінчився, про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк згідно з пунктом 5.1.9.1. Договору відповідач позивача не повідомляв, об'єкт оренди відповідно до п. 6.1. -6.5. Договору не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом його звільнення.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 171, 174 ГК України).
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Аналогічні визначення містить норма статті 759 ЦК України, згідно якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини перша, п'ята статті 762 ЦК України.
Згідно зі ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Відповідно до частини 1 статті 317, частин 1, 2 статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За змістом частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначене положення передбачає регулювання захисту права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.
Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Так, колегія суддів зазначає, що факт порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати орендної плати в строк, встановлений договором, підтверджений матеріалами справи, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 417 953 грн 00 коп. заборгованості з орендної плати та 214 537 грн 59 коп. заборгованості з компенсації комунальних послуг обґрунтовані.
Враховуючи факт припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку його дії, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що орендар має обов'язок повернути об'єкт оренди орендодавцю, якому кореспондується право вимагати усунення перешкод у користуванні об'єктом оренди шляхом його звільнення.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Варто наголосити, що положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України законодавцем встановлено лише орієнтовний перелік способів захисту прав, який не є вичерпним. Відтак, судом може здійснюватися захист прав та інтересів осіб в інші способи, встановлені договором або законом, як це передбачено в абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України. У разі порушення права чи інтересу особи, в останньої виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних відносин. Тобто особа, права якої порушено, обирає для себе саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом належним способом. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17, постанова Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 761/17142/15-ц).
Отже, такий предмет позову як усунення перешкод в користування майном шляхом його звільнення відповідає цілям та ефективному досягненню результату направленому на захист порушеного права.
Разом з тим, щодо посилання скаржнипка в апеляційній скарзі на проведену господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІЕНПІ ФРУТС» та перелік укладених правочинів товариством, колегія суддів вказує наступне.
Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідач відзиву на позов не подавав.
Відповідно до чинного законодавства України апелянт не може вводити нові вимоги або обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в межах тих вимог і обставин, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції та не досліджувалися сторонами у рамках цього провадження.
Тобто, проведення господарської діяльності та здійснення договірних відносин ТОВ «ДЖІЕНПІ ФРУТС» з ФОП Дячишин Наталією Петрівною не стосується даної справи.
Разом з тим, щодо посилання апелянта на норми законодавства щодо виділу юридичної особи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦК виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
При цьому виділ не є різновидом припинення юридичної особи, це один зі способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном. При цьому попередня юридична особа не припиняється, однак юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов'язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом.
Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням (ч.ч. 3, 4, ст. 109 ЦК).
Як і процедура виділу, розподільчий баланс затверджується загальними зборами юридичної особи, з якої виділяється нова юридична особа. Самі учасники юридичної особи вирішують долю активів та корпоративних прав під час здійснення процедури виділу (постанова Верховного Суду від 07.03.2024 року в справі № 908/702/22 (908/1478/22).
Отже, від учасників юридичної особи залежить не лише здійснення виділу, а й доля активів, в тому числі й корпоративних прав.
Відповідно до п.37 Постанови КГС ВП від 28 квітня 2023 року по справі № 904/5711/18 окрім правонаступництва щодо переданих за розподільним балансом зобов'язань, встановлена також взаємна субсидіарна (а в певних випадках і солідарна) відповідальність відповідних юридичних осіб за зобов'язаннями, боржником за якими була юридична особа, з якої здійснено виділ, та які існували перед виділом (тобто виникли до виділу та створення нової юридичної особи).
Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги ТОВ «БАЗА 22» стосуються договору оренди № 1 від 01 квітня 2023 року, укладеного між двома окремими юридичними особами, кожна з яких наділена правоздатністю та дієздатністю, та укладеного вже після виділу юридичної особи.
Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джіенпі Фрутс» в апеляційній скарзі не посилається на порушення судом першої інстанції матеріального, процесуального права та неправильного встановлення фактичних обставин справи чи не на відповідність висновків суду встановленим обставинам. А викладає виключно свою позицію щодо спірних правовідносин.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2025 у справі №909/187/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джіенпі Фрутс» б/н від 29.07.2025 (вх № 01-05/2353/25 від 30.07.2025) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2025 у справі №909/187/25 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя О.І. Матущак
Суддя Н.М. Кравчук