79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" жовтня 2025 р. Справа №914/1377/25
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Третій Легіон» від 29.07.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/2354/25 від 30.07.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2025 (суддя - Король М.Р.)
у справі № 914/1377/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Правобережна Енерджі Груп» (надалі - ТОВ “Правобережна Енерджі Груп), м. Березань, Київська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Третій Легіон» (надалі - ТОВ “Третій Легіон»), с. Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область
про стягнення 94 770,39 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Правобережна Енерджі Груп» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Третій Легіон» про стягнення боргу в сумі 84201,38 грн (з ПДВ), пені в сумі 6929,89 грн., 3% річних в сумі 692,07 грн та інфляційні втрати у сумі 2 947,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору про постачання електричної енергії, який є публічним договором приєднання №01/03/21 від 04.03.2021, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату за спожиту електроенергію, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлену у грудні 2024 року електричну енергію у розмірі 84201,38 грн. За неналежне виконання зобов'язань по договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 6929,89 грн, 2947,05 грн інфляційних втрат та 3% річних в сумі 692,07 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.07.2025 у справі № 914/1377/25 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ “Третій Легіон» на користь ТОВ “Правобережна Енерджі Груп» основну заборгованість у розмірі 84 201,38 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу №01/03/21 від 04.04. 2021, пеню у сумі 6 929,89 грн, 3 % річних у сумі 692,07 грн, інфляційні втрати у сумі 2 947,05 грн, всього - 94 770,39 грн та 2 422,00 грн. судового збору.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідачем підписано акт купівлі-продажу електричної енергії №866 від 31.12.2024, згідно з яким загальна вартість електричної енергії за грудень 2024 року становить 570 943,71 грн. з ПДВ і акт купівлі-продажу електричної енергії №2 від 31.01.2025 згідно з яким загальна вартість електричної енергії за січень 2024 року становила 46987,04 грн з ПДВ. При цьому, судом встановлено, що відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати за отриману електроенергію у встановлений договором строк не виконав, чим порушив умови договору та вимоги законодавства щодо обов'язковості виконання зобов'язання належним чином. Таким чином , судом встановлено, що на час ухвалення даного рішення заборгованість за спожиту електроенергію протягом грудня 2024 року склала 84 201,38 грн. є несплаченою , і відповідачем така не спростована. Врахувавши п.5.8 договору та положення ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 6929,89 грн. пені, 3% річних в сумі 692,07 грн. та інфляції в сумі 2947,05 грн., які визнано арифметично вірними та також задоволено до стягнення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району), звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та призначити новий розгляд з доданими матеріалами. Також просить витребувати у позивача акт купівлі-продажу №422 від 30.06.2024.
Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним дослідженням матеріалів справи. Зокрема, скаржник зазначає, що до апеляційної скарги додаються всі акти купівлі-продажу електричної енергії за весь період співпраці, починаючи з січня 2021 року до січня 2025 року. Однак, відсутнім є акт купівлі-продажу № 422 від 30.06.2024. Вказує, що по актах, підписаних ТОВ «Третій Легіон», всі розрахунки сходяться. Звертає увагу на те, що в позовній заяві позивач сам зазначив, що станом на 01.12.2024 була переплата за електричну енергію, спожиту відповідачем по договору №01.03.2022 від 04.03.2021, і становила 44053,98 грн з ПДВ, однак, вказує на відсутність в додатках жодного підтвердження цієї переплати.
До апеляційної скарги скаржником долучено копії: актів купівлі-продажу електричної енергії за 2021-2025 роки та акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2021-червень 2025 року.
Позивач - ТОВ «Правобережна Енерджі Груп» у відзиві на апеляційну скаргу (за вих.. №11/09-01 від 11.09.2025) заперечує проти доводів скаржника, вказуючи на те, що на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який є публічним договором приєднання №01/03/21 від 04.03.2021, позивачем було здійснено поставку електроенергії і за електричну енергію спожиту у 2021, 2022 і 2023 роках, січні-листопаді 2024 року та січні 2025 року по договору ТОВ «Третій Легіон» розрахунок провів у повному обсязі. Проте, за електричну енергію, спожиту у грудні 2024 року ТОВ «Третій Легіон» розрахунок провів частково, заборгувавши в сумі 84201,38 грн. Даний борг підтверджується рахунком №Е000002021 за грудень 2024 року від 31.12.2024, платіжними інструкціями №6628 від 09.12.2024, №6635 від 12.12.2024, №6694 від 09.01.2025 №6695 від 09.01.2025; актом купівлі-продажу №866 від 31.12.2024; звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку; реєстром фактичних даних споживачів постачальника позивача; копією розпорядження ТОВ «Правобережна Енерджі Груп» про тарифи на електричну енергію у нудні 2024 року №01 від 14.01.2025; розрахунком боргу та довідкою про заборгованість. Позивач також покликається на п.11.1, 11.2 договору, п.2.3.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, п.10.2.1 і п.10.2.2 Кодексу комерційного обліку електричної енергії та зазначає, що відповідач жодного разу не звертався із заявами про вирішення спору щодо проведених ТОВ «Правобережна Енерджі Груп» нарахувань за час постачання електричної енергії за договором, не звертався із заявами про перевірку обґрунтування виставлених платіжних документів, а також не звертався із заявами до адміністратора комерційного обліку та оператора системи передачі. Щодо долучених скаржником доказів до апеляційної скарги, то зазначає, що такі в порядку ч. 3 ст. 269 ГПК України не повинні прийматися судом апеляційної інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2025 в даній справі без змін.
У відповіді на відзив від 17.09.2025 відповідач зазначає, що лише після отримання рішення суду першої інстанції та аналізу відзиву позивача йому стало зрозуміло, що останній у своїх розрахунках фактично зробив взаємозалік із непідтвердженою переплатою 44 053,98 грн, що і зумовило подання додаткових документів відповідачем в апеляційному провадженні. Щодо акту купівлі-продажу №866 від 31.12.2024, то зазначає, що такий сам по собі не може підтверджувати наявність заборгованості у спірному розмірі, тому що він не враховує стану попередніх розрахунків між сторонами, наявності переплат, про яку сам зазначає позивач, а також відсутність погодженого сторонами акту звірки, а отже, цей документ не може вважатися достатнім та беззаперечним доказом існування боргу.
В свою чергу, представником позивача подано заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу за вих. №24/09-02 від 24.09.2025, які по суті дублюють відзив на апеляційну скаргу.
Сторони та їх представники належним чином повідомлені ухвалою суду від 01.09.2025 про розгляд справи № 914/1377/25 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду від 01.09.2025) в їхні електронні кабінети.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч.3 ст. 269 ГПК України).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач, подаючи апеляційну скаргу, фактично долучає нові докази, які не були подані до суду першої інстанції без надання доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, крім цього такі могли бути долучені до відзиву на позов з огляду на те, що такі були в нього на час розгляду справи.
Отже, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не бере до уваги ні докази, долучені відповідачем, ні докази, долучені позивачем, з огляду на те, що такі не подані до суду першої інстанції і без обґрунтування причин неможливості подання таких до суду першої інстанції. Відтак, суд апеляційної інстанції розглядає справу по доказах, які наявні в матеріалах справи на час ухвалення оскаржуваного рішення.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
ТОВ “Третій Легіон», керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України і Правилами роздрібного ринку електричної енергії, 04 березня 2021 року заявою-приєднанням приєдналося до договору ТзОВ “Правобережна Енерджі Груп» (постачальник) про постачання електричної енергії споживачу, який є публічним договором приєднання, на умовах комерційної пропозиції №2 “Оплата частинами без ОСР». ТОВ “Правобережна Енерджі Груп» встановлено ідентифікатор договору з ТОВ “Третій Легіон» як № 01/03/21 від 04 березня 2021 року, згідно реєстру договорів позивача із споживачами (а.с.39-59).
Згідно з умовами даного договору ТОВ “Правобережна Енерджі Груп» продає електричну енергію ТОВ “Третій Легіон» для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п.2.2. договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
У відповідності до п.5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Пунктом 5.2. договору визначено, що спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Відповідно до п.5.4. договору ціна електричної енергії зазначається постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Згідно з п. 5.5. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п.5.6. договору оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спец рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) постачальника.
Абз 3 п. 5.6 договору встановлено, що оплата вважається здійсненою після того, як на спец рахунок постачальника надійшла вся сума коштів , що підлягала сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Пунктом 5.7 договору передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5(п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Згідно з умовами розділу 13 даного договору такий діє до 31.12.2022.
Однак, згідно з комерційної пропозиції №2 «оплата частинами без ОСР» договір може бути пролонгований на наступний календарний рік за умови відсутності письмового повідомлення від однієї із сторін про розірвання договору. З врахуванням даного його дія пролонговувалась.
Згідно з умовами підписаної відповідачем комерційної пропозиції оплата електричної енергії здійснюється на підставі отриманого рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у договорі або розрахункових документах на умовах попередньої оплати.
Як стверджує позивач, за електричну енергію, спожиту у 2021 , 2022 і 2023 роках, січні-листопаді 2024 роках та січні 2025 року по договору про постачання електричної енергії споживачу №01/03/21 від 04.03.2021 ТОВ «Третій Легіон» здійснив розрахунок у повному обсязі.
Однак, за електричну енергію, спожиту у грудні 2024 року ТОВ «Третій Легіон» розрахувалося частково і заборгованість за постачання електричної енергії становить 84 201,38 грн.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №01/03/21 за період з 01.12.2024 по 31.01.2025 поставлено відповідачу електричну енергію в кількості 71286 кВт*год на загальну суму 617 930,75 грн з ПДВ, і останньому скеровано рахунок №Е000002021 за грудень 2024 року від 32.12.2024 на суму 570 943,71 грн. з ПДВ та рахунок №Е000002115 за січень 2025 року від 31.01.2025 на суму 46 987,04 грн. з ПДВ. Одночасно з рахунками позивачем надавалися відповідачу для підписання акти купівлі-продажу електричної енергії за місяць.
Згідно з актом купівлі-продажу енергії №866 від 31.12.2024 загальна вартість електричної енергії за грудень 2024 року становила 570 943,71 грн. з ПДВ (а.с.67), а з акту купівлі-продажу електричної енергії №2 від 31.01.2025 (а.с.68) - загальна вартість електричної енергії за січень 2025 року становила 46 987,04 грн. з ПДВ, і такі підписані сторона. Відповідно до вказаних актів замовник - ТОВ «Третій Легіон» не мав претензій по об'єму, якості та строках виконання робіт (надання послуг).
29.01.2025, з метою погашення відповідачем боргу у добровільному порядку, ТОВ «Правобережна Енерджі Груп» зверталося до ТОВ «Третій Легіон» з претензією №29/01-01 на суму 84201,38 грн, яка отримана відповідачем, однак залишена без відповіді та задоволення (а.с.77).
З врахуванням положень п.5.8 договору позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 6929,89 грн.
В свою чергу комерційною пропозицією до договору встановлено, що сума боргу сплачується з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, 692,07 грн 3% річних та 2947,05 грн інфляційних втрат. Всього разом - 94 770,39 грн згідно розрахунку (а.с.73-74).
Вказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом до суду.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
В свою чергу договір, відповідно до ст.638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника його виконання. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Третій легіон» 04.03.2021 заявою-приєднання приєдналося до договору постачальника ТОВ «Правобережна Енерджі Груп» про постачання електричної енергії споживачу, який є публічним договором приєднання на умовах комерційної пропозиції №2 «оплата частинами без ОСР». Позивачем встановлено ідентифікатор договору з ТОВ «Третій Легіон» як №01/03/21 від 04.03.2021.
Із заяви-приєднання від 04.03.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу на об'єкти відповідача, що розташовані у с. Сокільники і м. Пустомити (початок постачання електричної енергії з 01.04.2021), вбачається, що оператор, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії, є ПрАТ «Львівобленерго».
Відповідно до заяви - приєднання до договору на об'єкти відповідача, що розташовані у місті Новий Розділ (початок постачання елек4тричної енергії з 01.07.2022), оператор, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії, є ТОВ «Нафтогаз Тепло».
З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п. 7 п.6.1. договору між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №01/03/21 від 04.03.2021 у письмовій формі.
Як вбачається з умов договору обсяг (кількість) місячного постачання позивачем відповідачу електричної енергії по договору підтверджується актами купівлі-продажу і переданими даними оператора системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго» - Звітами щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів ТОВ «Правобережна Енерджі Груп», які приєднані до електричних мереж або відносяться до територіальної ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПрАТ «Львівобленерго» та переданими даними оператора системи розподілу ТОВ «Нафтогаз Тепло» - реєстрами фактичних даних споживачів постачальника ТОВ «Правобережна Енерджі Груп», яким забезпечується розподіл електричної енергії мережами ОСР ТОВ «Нафтогаз Тепло» філія (Новороздільські електромережі).
Згідно до переданого оператором системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго» звіту за розрахунковий період грудень 2024 року, обсяг постачання ТОВ «Правобережна Енерджі Груп» електричної енергії ТОВ «Третій Легіон» становив: 2987 вКт.г за точкою комерційного обліку електричної енергії 62Z1011791579662 і 27823 кВт.г за точкою комерційного обліку електричної енергії 62Z2028220978195.
Відповідно до переданого оператором системи розподілу ТОВ “Нафтогаз Тепло» реєстру за грудень 2024 року , обсяг постачання ТОВ «Правобережна Енерджі Груп» електричної енергії ТОВ «Третій Легіон» становив 34962 кВт.г по об'єкту за адресою вул.. Гірнича, 2, ЕІС код точки обліку 62Z3393097329564.
Згідно з отриманими даними від операторів системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго» і ТОВ «Нафтогаз Тепло» позивачем проведено нарахування відповідачу, сформовані та надані на початку кожного місяця, що слідує за розрахунковим , рахунки за спожиту електричну енергію, а саме: №Е000002021 за грудень 2024 року від 31.12.2024 на суму 570 943,71 грн. з ПДВ, який відповідачем оплачено частково; №Е000002115 за січень 2025 року від 31.01.2025 на суму 46987,04 грн. з ПДВ, який відповідачем оплачено 13.02.2025.
Одночасно з рахунками позивачем надсилалися відповідачу для підписання акти купівлі-продажу електричної енергії за місяць, а саме: акт №866 від 13.12.2024, згідно з яким загальна вартість електричної енергії за грудень 2024 року становила 570 943,71 грн. з ПДВ і №2 від 31.01.2025, згідно з яким загальна вартість електричної енергії за січень 2025 року становила 46987,04 грн. з ПДВ.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані акти №866 від 13.12.2024 та №2 від 31.01.2025 є підписаними та скріплені печатками обох сторін, тобто, не зазначено претензії по об'єму, якості чи строках виконання робіт (надання послуг).
Пунктом 2.3.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що у разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів засобів вимірювальної техніки та/або обсягів споживання електричної енергії, на підставі яких здійснювались нарахування у пред'явленому до оплати документі, споживач подає про це заяву оператору системи/постачальнику послуг комерційного обліку, а у разі виникнення сумніву у правильності суми у пред'явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії - учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ. Учасник ринку протягом 5 робочих днів від дня одержання заяви перевіряє документ (рахунок) щодо оплати електричної енергії, послуг з розподілу (передачі), комерційного обліку електричної енергії, компенсації перетікань реактивної електричної енергії тощо, у разі необхідності звертається в установленому Кодексом комерційного обліку порядку щодо перевірки даних комерційного обліку. На підставі отриманих за результатами перевірки даних комерційного обліку електропостачальник, оператор системи та постачальник послуг комерційного обліку за необхідності проводять відповідні коригування. За результатами перевірки учасник роздрібного ринку повідомляє споживача.
В свою чергу п.10.2.1. та п.10.2.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії АКО (адміністратором комерційного обліку) розглядаються суперечки, що попередньо розглядались сторонами та щодо яких не було досягнуто згоди. Розгляд такої суперечки може бути ініційовано будь-якою зі сторін шляхом відповідного звернення до АКО. У зверненні можуть також міститись вимоги щодо улаштування ЗКО (засобу комерційного обліку) та вузлів обліку, перегляду або виправлення будь-якого результату та значення даних комерційного обліку електричної енергії, проведення повторних обчислень і, за умови виявлення помилок, проведення заміни відповідних даних комерційного обліку електричної енергії.
Як зазначалося вище, ТОВ “Правобережна Енерджі Груп» отримує дані щодо обсягів електричної енергії, необхідні для формування платіжних документів, від адміністратора комерційного обліку, якими у даному випадку є ПрАТ “Львівобленерго» і ТОВ “Нафтогаз Тепло», тому в разі незгоди з вказаними в платіжних документах даними стосовно обсягу зазначеної розподіленої електроенергії, відповідач мав право звернутися до ОСР, якими є ПрАТ “Львівобленерго» і ТОВ “Нафтогаз Тепло» щодо перевірки даних комерційного обліку.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати за отриману електроенергію у встановлений договором строк не виконав, чим порушив умови договору та вимоги чинного законодавства щодо обов'язковості виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та у строк, встановлений у зобов'язанні.
Покликання скаржника в апеляційній скарзі на не підписаний акт купівлі-продажу № 422 за червень 2024 року, не заслуговує на увагу суду, оскільки предметом даного спору є стягнення боргу за спожиту ТОВ «Третій Легіон» електричну енергію у грудні 2024 року.
Окрім того, з 09.01.2025 (дати отримання рахунку за грудень 2024 року) і за час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач погоджувався з розміром переплати на 01.12.2024, не ставив її під сумнів і не оспорював.
Згідно рахунку №Е000002021 за грудень 2024 року від 31.12.2024 відповідачу поставлено електричну енергію на суму 570943,71 грн., оплачено відповідачем 442688,35 та додано позивачем переплату в сумі 44053,98 грн з ПДВ, отже, сума боргу склала 84201,38 грн.
Отже, з врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість за спожиту електроенергію протягом грудня 2024 року наявна в сумі 84 201,38 грн і така не спростована належними і допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 ГПК України, а відтак правомірно задоволена до стягнення.
Як зазначалося вище, пунктом 5.8. договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені.
За внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Комерційною пропозицією до договору встановлено, що сума боргу сплачується з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку нарахованих сум, дійшов висновку, що нараховані позивачем 6929,89 грн пені, 3% річних в сумі 692,07 грн та інфляційних втрат в сумі 2947,05 грн є обґрунтованими та арифметично правильними, відтак, судом першої інстанції правомірно задоволено їх до стягнення.
Отже, за наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 09 липня 2025 року у справі №914/1377/25, а зводяться до переоцінки доказів у даній справі.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. Апеляційну скаргу ТОВ «Третій Легіон» від 29.07.2025 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2025 у справі №914/1377/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук