Справа №: 638/13379/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №:11-кп/818/1963/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
04 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 липня 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вироком вказаного суду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
У відповідності з ч. 1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складення покарання, призначеного за цим вироком, та покарання, призначеного за Вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 березня 2025 року, за правилами складання покарань, передбачених ст. 72 КК України, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 20 (двадцять) днів.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 необхідно рахувати з моменту вступу вироку в законну силу та затримання самого обвинуваченого.
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засуджений вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 березня 2025 року за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 180 (сто вісімдесят) годин громадських робіт.
09 червня 2025 року працівниками Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центру пробації» в Харківській області письмово ознайомлено із порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт та наслідки їх невиконання згідно ст. 40 КВК України, попереджено про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України за ухилення від відбування громадських робіт.
09 червня 2025 року ОСОБА_7 вручено направлення до КП «Харківблагоустрій», на підставі якого останній повинен був приступити до виконання громадських робіт з 10 червня 2025 року.
Проте, ОСОБА_7 допустив порушення порядку та умов відбування покарання у виді 180 (сто вісімдесят) годин громадських робіт, а саме: відповідно до повідомлення КП «Харківблагоустрій» від «13» червня 2025 року, ОСОБА_7 не прибув за направленням уповноваженого органу з питань пробації до підприємства та не розпочинав відбування покарання.
ОСОБА_7 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, маючи реальну можливість виконувати визначені йому судом години громадських робіт, не виконав їх.
Працівниками Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центру пробації» в Харківській області «19» червня 2025 року направлено виклик ОСОБА_7 для прибуття до уповноваженого органу з питань пробації. Згідно пояснень від 19.06.2025, наданих засудженим останній не з'явився без поважної на то причини.
Цього ж дня на підставі ч. 1 ст. 40 Кримінально-виконавчого кодексу України до ОСОБА_7 за порушення порядку та умов відбування покарання у вигляді громадських робіт, працівниками Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центру пробації» в Харківській області застосовано застереження у вигляді письмового попередження про те, що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України, однак засуджений ОСОБА_7 , не зважаючи на вказане попередження на шлях виправлення не став та знову допустив порушення умов та порядку відбування покарання, а саме: без поважних причин не з'являвся для відпрацювання встановлених йому судом громадських робіт.
Таким чином, ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що йому необхідно відбути покарання, призначене вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 березня 2025 року за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 180 (сто вісімдесят) годин громадських робіт, в період з 10.06.2025 по сьогоднішній день, ухилився від відбування громадських робіт та не відпрацював жодної години із встановлених вироком суду 180 годин громадських робіт.
Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального проступку передбачена ч. 2 ст. 389 КК України.
Обвинувальний акт надійшов до суду разом із клопотанням прокурора ОСОБА_9 про його розгляд у спрощеному провадженні.
Згідно заяви обвинуваченого ОСОБА_7 , яка була підписана в присутності захисника - адвоката ОСОБА_10 , обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчиненні проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, тобто, в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду та надав згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
При призначенні покарання суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, його щире каяття, наявність обставини, що обтяжує покарання, суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе у випадку призначення покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне у виді обмеження волі.
Саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень.
Крім того, суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення в період невідбутого покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 березня 2025 року, яким останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді 180 годин громадських робіт.
Тому суд вважає за необхідне при призначенні остаточного покарання обвинуваченому застосувати положення ч. 1 ст. 71 КК України, визначивши покарання за сукупністю вироків, та до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуте покарання за поставленим Вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 березня 2025 року за правилами складення покарань, передбачених в ст. 72 КК України, та остаточно призначити покарання у виді обмеження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із вказаним рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив про його зміну в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення.
Просив постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України та призначити покарання у виді 2 років обмеження волі. На підставі ст.71 К України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попередніми вироками Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 03 2025 року та Дзержинського районного суду м.Харкова від 23 04 2025 року, за правилами складання покарань, передбачених ст.72 КК України, остаточно призначити покарання у виді 2 років 30 днів обмеження волі.
В іншій частині вирок суду першої інстанції просив залишити без змін.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор просив про задоволення апеляційної скарги у повному обсязі. Зазначив, що судом першої інстанції було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення. Вказав, що оскаржуваним вироком при застосуванні остаточного покарання не було приєднано покарання за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 23 04 2025 року. Вважає, що необхідно призначити покарання ОСОБА_7 за сукупністю існуючих вироків.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив звернути увагу суду на його стан здоров'я та наявні захворювання, жодних правопорушень не вчинює, працює.
Захисник ОСОБА_8 підтримував позицію свого підзахисного, заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
В судових дебатах прокурор просив призначити покарання ОСОБА_7 за сукупністю трьох вироків, а саме за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 03 2025 року, вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 23 04 2025 року, вироком Шевченківського районного суду м.Харкова від 15 07 2025 року
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Так, дії обвинуваченого відповідають кваліфікації за інкримінованим йому кримінальним правопорушенням, а висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України не перевіряє.
Сам обвинувачений свою вину визнав повністю, пояснивши про обставини вчинення кримінальних правопорушень, як зазначено в обвинувальному акті.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та правильність кваліфікації його дій, а також із призначеним покаранням у виді обмеження волі строком на 1 рік, яке є необхідним і достатнім для його виправлення.
Разом з тим, колегія суддів, приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині необхідності призначення покарання ОСОБА_7 за сукупністю трьох вироків, а саме за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 03 2025 року, вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 23 04 2025 року, вироком Шевченківського районного суду м.Харкова від 15 07 2025 року, вважає ці доводи слушними та такими, що ґрунтуються на законі та матеріалах кримінального провадження.
Так, 18 березня 2025 року вироком Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_7 визнано винним за ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді 180 годин громадських робіт.
Так, 23 квітня 2025 року вироком Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_7 визнано винним за ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді 200 годин громадських робіт.
Так, 15 липня 2025 року вироком Шевченківського районного суду міста Харкова ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік. У відповідності з ч. 1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складення покарання, призначеного за цим вироком, та покарання, призначеного за вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 березня 2025 року, за правилами складання покарань, передбачених ст. 72 КК України, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 20 (двадцять) днів.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_7 , не врахував положення ст. 71 КК України, відповідно до яких у разі, коли після постановлення вироку особа вчиняє новий злочин або після постановлення кількох вироків не відбула покарання повністю за попереднім, суд зобов'язаний призначити покарання за сукупністю вироків.
У даному випадку на момент ухвалення вироку від 15 липня 2025 року ОСОБА_7 мав два попередні обвинувальні вироки, що не були відбуті, а тому суд першої інстанції повинен був визначити остаточне покарання шляхом часткового або повного приєднання невідбутої частини покарання за попередніми двома вироками.
Суд першої інстанції при визначені остаточного покарання не взяв до уваги наявність вироку Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 квітня 2025 року.
Отже, доводи прокурора про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання за сукупністю трьох вироків є обґрунтованими, а вирок суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні з урахуванням вимог статті 71 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо після постановлення вироку суду особа вчинила новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. З урахуванням того, що ОСОБА_7 за вироками Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року та від 23 квітня 2025 року був засуджений до покарання у виді 180 та 200 годин громадських робіт відповідно, які фактично не були відбуті, а за вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 липня 2025 року йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, колегія суддів вважає за необхідне визначити остаточне покарання за сукупністю трьох вироків.
Колегія суддів, призначаючи ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю трьох вироків, виходить із того, що за двома попередніми вироками ОСОБА_7 призначалося покарання у виді громадських робіт загальною тривалістю 380 годин, які ним не були відбуті.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КК України, під час складання різнорідних покарань менш суворий вид (громадські роботи) переводиться у більш суворий (обмеження волі) з розрахунку: 240 годин громадських робіт дорівнюють одному місяцю обмеження волі.
Визначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків, суд апеляційної інстанції керується положеннями ч. 1, 4 ст. 71 КК України, якими передбачено, що при складанні покарань суд визначає остаточне покарання у межах, необхідних і достатніх для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Крім того, згідно з положеннями ст. 65 КК України, покарання має бути справедливим, співмірним тяжкості вчиненого діяння та особі винного. Тому суд, маючи дискреційні повноваження щодо визначення остаточного строку, врахував характер і невисокий ступінь суспільної небезпеки вчинених правопорушень, врахував визнання вини ОСОБА_7 , та дійшов висновку про доцільність визначення остаточного строку покарання у виді 1 ріку 30 днів обмеження волі, що узгоджується з принципами індивідуалізації та справедливості покарання.
Суд апеляційної інстанції, при застосуванні ст.71 КК України, посилається на постанову Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 06 грудня 2021 року у справі № 243/7758/20, де вказується, що для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов'язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності:
- перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком;
- друга - наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.
Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш тяжкого покарання.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, та ухвалити новий вирок в цій частині.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому остаточне покарання на підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутих частин покарань за попередніми вироками Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 03 2025 року та Дзержинського районного суду м.Харкова від 23 04 2025 року, за правилами складання покарань, передбачених ст.72 КК України, остаточно призначити покарання у виді 1 (одного) року 30 (тридцяти) днів обмеження волі.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 420, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Шевченківського районного суду м.Харкова від 15 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,в частині призначеного покарання, - скасувати та постановити новий вирок в цій частині.
Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити частково.
Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та призначити ОСОБА_7 покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутих частин покарань за попередніми вироками Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 03 2025 року та Дзержинського районного суду м.Харкова від 23 04 2025 року, за правилами складання покарань, передбачених ст.72 КК України, остаточно призначити покарання у виді 1 (одного) року 30 (тридцяти) днів обмеження волі.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в частині постановленого вироку, в порядку ч.1 ст. 424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
___________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4