Справа № 642/5180/25
Провадження № 1-кп/642/560/25
03 листопада 2025 року м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові кримінальне провадження № 12025221220000763 від 29.05.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, українця, із вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
Так, ОСОБА_4 , в період часу з з 22:31 год. 27.05.2025 по 01:13 год. 28.05.2025, прибув за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд.209, де розташований двоповерховий житловий будинок, в якому він з 19.05.2025 року здійснював ремонт крівлі, будучи неофіційно працевлаштованим в КП «Харківспецбуд», діючи з корисливих мотивів, вирішив вчинити крадіжку майна, належного КП «Харківспецбуд». Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, в умовах воєнного стану, вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе завадити скоєнню задуманого злочину, ОСОБА_4 піднявся на другий поверх будинку, де скориставшись металевою драбиною шляхом зривання петлі навісного замка, проник на дах вищевказаного житлового будинку, де зберігались: «МАSТЕRМАХ З ЕСО супердифузійна підпокр. мембрана (75м2)» - у кількості 10 рулонів, вартістю згідно судової товарознавчої експертизи №9309 від 01.07.2025 року 13027 грн.50 коп. та акумулятори «В- 1860 Q Li-Ion 18В, 6.0 А/r, Sharк» у кількості 2 штуки, вартістю згідно судової товарознавчої експертизи №9309 від 01.07.2025 року 3730 грн.98 коп, належні КП «Харківспецбуд», ЄДРПОУ 32168454, які переніс до салону свого автомобіля, тим самим викрав.
Після цього ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину, разом з викраденим майном, яким у подальшому розпорядився на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив КП «Харківспецбуд», матеріальні збитки на загальну суму 16758 грн.48 коп.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що він дійсно піднявся на другий поверх будинку, за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд.209, де скориставшись металевою драбиною шляхом зривання петлі навісного замка, проник на дах вищевказаного житлового будинку, де зберігалось майно, що належить КП «Харківспецбуд», яке він таємно переніс до салону свого автомобіля, тим самим викрав і в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.
Представник потерпілого - юридична особа КП «Харківспецбуд» ОСОБА_5 просив провести судовий розгляд без його участі та призначити покарання на власний розсуд.
Ураховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції - роз'яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які наполягали на розгляді кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглядає справу відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням документів, що характеризують особу обвинуваченого.
За таких обставин суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.
З вивчення особи обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має вищу освіту, офіційно не працевлаштований, характеризується посередньо.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Відповідно до досудової доповіді Слобідського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації», беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його ймовірну небезпеку для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення особи без ізоляції від суспільства є можливим.
У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушення від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов'язків, передбачені ч.1 ст.76 КК України, покласти на особу додаткові обов'язки, передбачені ч.3 ст.76 КК України, зокрема: не виїджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконати заходи, передбачені пробаційною програмою (зміна прокримінального мислення);.
Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
За таких обставин, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, у зв'язку з чим суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.
Але, враховуючи щире каяття обвинуваченого, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, хоча ОСОБА_4 і вчинив цей злочин в умовах воєнного стану, проте, за встановлених обставин, ним не використовувалися умови вказаного режиму для поліпшення його скоєння, кримінальне правопорушення не було заздалегідь сплановане як корисливе, а мало характер ситуативного, одиничного прояву, про що свідчить і сформоване в обвинувальному акті обвинувачення в частині моменту виникнення у обвинуваченого умислу на заволодіння майном.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання та враховуючи відомості про особу винного, його відношення до скоєного злочину, щире каяття, обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення, вартість викраденого майна та його значимість для потерпілого, а також те, що в результаті протиправних дій обвинуваченого тяжких наслідків не настало, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим вважає можливим застосовати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, оскільки вважає, що саме таке покарання є справедливим, а також необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Суд також покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, які сприятимуть його виправленню.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави належить стягнути процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 9309 від 23.06.2025 в розмірі 2544 (двох тисяч п'ятсот сорока чотирьох) грн. 48 коп.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 370, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк - 5 (п'ять років).
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим на строк - 2 (два) роки.
У відповідності зі ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку.
Речові докази, а саме : три паперових конверта, в середині яких знаходяться; 2 ВЛС зі слідами пальців рук, Змив на ватний аплікатор (з коробки з-під шуруповерта), Змив на ватний аплікатор (з коробки з-під шуруповерта), передані на зберігання в камеру схову речочих доказів ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 9309 від 23.06.2025 в розмірі 2544 (двох тисяч п'ятсот сорока чотирьох) грн. 48 коп. на користь держави.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, однак відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.
Суддя ОСОБА_1