Справа № 953/7809/25
Провадження № 2/953/3297/25
03 листопада 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Бірукової Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,
29 липня 2025 року Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради звернувся до Київського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 не виконує свої батьківські обов'язки відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , не займається його вихованням та утриманням, покинула дитину чотири роки тому, місце її перебування невідоме. В грудні 2021 року виїхала до м. Києва та не повернулась, з родиною відносин не підтримує.
Відомості про батька в свідоцтві про народження ОСОБА_2 внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
Малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку ССД по Київському району з 14.07.2025 як дитина, яка опинилась в складних життєвих обставинах.
До ССД по Київському району 09.07.2025 надійшло повідомлення від сектору ювенальної превенції ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області про факт домашнього насилля, який стався за адресою: АДРЕСА_1 , між онуком та дідом. При з'ясуванні обставин стало відомо, що за вказаною адресою проживає малолітня дитина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітній самостійно викликав поліцію. Було здійснено виїзд за адресою та встановлено наступне: умови проживання жахливі, квартира до стелі захаращена брудними речами, сморід, по стінах повзають таргани, у дитини немає місця для відпочинку, занять. Дитина брудна, одяг брудний, сезонного та чистого одягу немає, в холодильнику їжа непридатна для вживання, члени родини не дотримуються особистої гігієни.
Малолітній ОСОБА_2 був вилучений з небезпечних для проживання та здоров'я умов та влаштований до КНП МДКЛ № 24 для медичного обстеження. За час перебування у стаціонарі, мати та інші родичі дитину не відвідували, станом здоров'я не цікавились.
Зі слів бабусі ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , мати дитини в грудні 2021 року покинула дитину та поїхала до м. Києва. ОСОБА_2 до 01.01.2025 проживав з тіткою - ОСОБА_4 . З 01.01.2025 ОСОБА_2 проживає з дідсусем та бабусею, мати долею дитини не цікавиться, зв'язок із сином не підтримує, в утриманні сина участі не приємає.
За інформацією Харківського ліцею № 55 ХМР мати не підтримує зв'язок із закладом освіти, не цікавиться успіхами дитини у навчанні, в батьківських зборах участі не приймає.
Адміністрація КНП «Міська дитяча поліклініка № 23» ХМР також повідомила, що останні 5 років здоров'ям дитини цікавилась лише бабуся ОСОБА_3 та рідна тітка ОСОБА_4 .
Ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини є підставою для позбавлення її батьківських прав відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025 визначено головуючого суддю Юрлагіну Т.В.
Ухвалою суду від 30 липня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 11 вересня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання представник позивача Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Оганова В.В. не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання, на підтвердження чого в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.
Відповідно до ч. 3 ст. 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за його відсутності та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Батьками малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 26.07.2013 Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 557 (а.с.4).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00052496747, відомості про батька в свідоцтві про народження ОСОБА_2 внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері) (а.с.5).
Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Згідно ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жеребкування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Для позбавлення батьківських прав слід впевнитися в невиконанні обов'язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.
Згідно п. 16 постанови особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
09.07.2025 на адресу заступника директора Департаменту начальника Служби у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей ХМР Матвіїв В.В. з сектору ювенальної превенції ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області направлено повідомлення про те, що 09.07.2025 до ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення від оператора 102, що за адресою: АДРЕСА_1 , у заявника відбувається конфлікт із родичами. Заявник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час прибуття на вказану адресу, поліцейськими ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області встановлено, що дитина мешкає разом із бабусею та дідусем похилого віку. В помешканні купа сміття, сморід, антисанітарія, відсутнє свіже повітря. Доступ до кімнат та житлових приміщень майже неможливий через звалища сміття. ОСОБА_2 пояснив, що бабуся та дідусь несуть додому сміття із сміттєзвалища, захаращують помешкання. В холодильнику відсутня свіжа їжа, а та, що є в наявності непридатна для вживання (а.с.9).
Відповідно до листа КНП «Міська дитяча поліклініка № 23» ХМР від 14.07.2025 № 604/0/567-25, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває під спостереженням фахівців поліклініки. За інформацією лікаря-педіатра останні 5 років хлопчиком опікується тітка - ОСОБА_4 , 1979 р.н., яка сумлінно займається вихованням дитини та виконує рекомендації лікарів. ОСОБА_7 разом з тіткою проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Амбулаторні прийоми лікаря дитина відвідує в супроводі тітки. Місцезнаходження матері хлопчика невідомо. В січні 2025 року бабуся ОСОБА_2 забрала його до себе за адресою: АДРЕСА_1 , звідки і була вилучена дитина. В травні 2025 року ОСОБА_7 відвідав амбулаторний прийом лікаря в супроводі бабусі. Додатково повідомляють, що за адресою проживання бабусі у хлопчика неналежні умови проживання (а.с.10).
Відповідно до листа КНП «Міська клінічна лікарня № 13» ХМР від 15.07.2025 № 1004/0/590-25 встановлено, що 09.07.2025 о 16:30 в КНП «Міська клінічна лікарня № 13» ХМР відділення № 3 згідно Протоколу тимчасового вилучення дитини з небезпечного середовища доставлений малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина надійшла в стані середньої тяжкості, на тлі проведеної терапії стан дитини покращився. За час перебування у стаціонарі, мати та інші родичі дитину не відвідували та станом здоров'я не цікавились (а.с. 11).
За інформацією Харківського ліцею № 55 ХМР від 11.07.2025 № 01-31/329 мати, ОСОБА_6 . не підтримує зв'язок із закладом освіти, нее цікавиться успіхами дитини у навчанні, в батьківських зборах участі не приймає (а.с.12 зворот).
Відповідно до повідомлення Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова від 16.07.2025 № 507, для з'ясування обставин працівниками Відділу, Служби у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей ХМР, сектору протидії домашньому насильству 09.07.2025 було здійснено відвідування за адресою проживання ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 . Під час бесіди з'ясовано, що мати ОСОБА_7 на початку 2022 року виїхала до м. Києва та не повернулась. З родиною відносин не підтримує, участі у догляді, вихованні та утриманні ОСОБА_7 не бере. За словами бабусу, ОСОБА_7 до грудня 2024 року проживав з її жонькою, але вона виїхала за кордон, ОСОБА_7 залишила з бабусею та дідусем. На момент відвідування санітарно-гігієнічні умови проживання сім'ї незадовільні. У ОСОБА_2 відсутній сезонний та чистий одяг, окреме місце для сну, члени родини не дотримуються особистої гігієни. В квартирі купа сміття, брудно, є таргани (а.с.14-21).
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4 , з листопада 2021 року ОСОБА_8 проживав з нею, вона займалась його вихованням, медичними обстеженнями, шкільними справами. Мати участі у вихованні дитини не приймає. В січні 2025 року у них з ОСОБА_7 виник конфлікт, який вирішити не вдалось, а тому ОСОБА_2 поїхав до своєї бабусі за адресою : АДРЕСА_1 . У зв'язку з відсутністю контакта з дитиною, не може взяти його під опіку (а.с.22).
Вищевикладені докази свідчать про те, що громадянка ОСОБА_6 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків та не приймає участі у вихованні сина.
Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.
Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Суд бере до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 47), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідач не має прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.
Відповідно до положень ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до вимог ст. 164 СК України позбавлення батьківських прав є способом захисту прав і інтересів дитини.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка діє на Україні з 27.07.1991 року та ратифікована Україною, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні для її благополуччя, приймаючи до уваги права та обов'язки їх батьків, опікунів та інших осіб, які відповідають за них по закону і з цією метою приймати всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи.
Враховуючи викладене, як встановлено, мати ОСОБА_6 байдужа до життя, здоров'я та розвитку малолітньої дитини ОСОБА_2 , не цікавиться його життям, матеріальної допомоги останньому не надає, тривалий час без поважних причин ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач без поважних причин ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітньої дитини ОСОБА_2 , а тому позовні вимоги про позбавлення її батьківських прав є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Поряд з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_9 положення статті 169 Сімейного кодексу України про те, що вона має право на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав після усунення умов, які стали підставою для позбавлення її батьківських прав.
Таким чином, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 459/3411/17.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
За частиною шостою вищевказаної статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, а суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00 гривень.
На підставі ст.ст. 141, 150, 155, 157, 164 СК України, ст.ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 264-265, 280, 281 ЦПК України, суд, -
Позов Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав - задовольнити у повному обсязі.
Позбавити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Роз'яснити, що особа позбавлена батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 6 ст. 164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено у встановленому законом порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, 55.
Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна