Справа № 640/23045/13-ц
н/п 6/953/323/25
"22" жовтня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Власової Ю.Ю.
секретар судового засідання - Тютюнова Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Захарова Олександра Сергійовича про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Захарова О.С. звернувся до Київського районного суду м. Харкова із заявою, в якій просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.01.2014 у справі № 640/23045/13-ц обмежено право виїзду за межі України громадянина України, керівника НВФ «Сінтал Д» - ТОВ ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. При цьому, НВФ «Сінтал'Д» - ТОВ ліквідовано ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.07.2019 у справі № 922/4938/13, а сам ОСОБА_1 перестав бути директором підприємства ще задовго до цього. Заявник звернувся до Київського ВДВС у м. Харкові Східного МРУ МЮ із заявою про скасування заходів виконання судового рішення у справі № 640/23045/13-ц. Листом від 29.08.2025 його повідомлено, що відділом ДВС в межах зведеного виконавчого провадження № 21751002, утвореного 06.10.2010, здійснювалось примусове виконання рішень про стягнення коштів з НВФ «Сінтал'Д» - ТОВ. 06.05.2016 виконавчі провадження, які входили до складу зведеного виконавчого провадження № 21751002, закінчені на підставі пункту 7 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із визнанням боржника банкрутом. Отже, враховуючи, що НВФ «Сінтал'Д» - ТОВ ліквідовано вже більше ніж 6 років тому, наголосив, що тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України на теперішній час є незаконним.
Представник заявника адвокат Захаров О.С. у судове засідання не з'явився, скерував до суду заяву про розгляд справи без його участі, заяву підтримує та просить її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Київського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ у судове не прибув, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали заяви, суд доходить такого висновку.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) нині діючим Цивільним процесуальним кодексом України передбачені у Розділі VІ, норма статті 441 якою регулює тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Так, відповідно до положень ч. 5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Стаття 441 ЦПК України, що діє на час розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень.
Відповідно дост. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і, по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів необхідно пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдане лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте, навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим з самого початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, у тому числі й ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
Також в ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісним з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Згідно з положеннямист. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон. Громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо: він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленогостаттею 12 цього Закону; стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань; він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.
Статтею 11 ч. 3 п. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи, або керівника юридичної особи за межі України, до виконання зобов'язань покладених на нього рішенням.
При розгляді питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон необхідно враховувати те, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки вона пов'язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Судові рішення у вказаній категорії справ мають бути постановлені з ретельним вивченням та обґрунтуванням наданих державним виконавцем доказів умисного ухилення боржника від виконання рішення суду. При чому, під поняттям ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням - слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів, тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні непереборні обставини.
Верховним Судом у постанові від 19.08.2020 по справі № 910/8130/17 наголошено, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов'язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права. Відтак якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України «Про виконавче провадження».
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28.10.2020 у справі № 331/8536/17-ц зробив правовий висновок про те, що оскільки особа, щодо якої застосовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вже не є директором боржника - юридичної особи тому застосування вказаного обмеження не є необхідним для зобов'язання виконання судових рішень боржника - юридичної особи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у випадку припинення виконання особою обов'язків керівника боржника, підстави для продовження застосування до такої особи заходів у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні та такий обмежувальний захід підлягає скасуванню, оскільки за встановлених обставин обмеження права особи залишати країну не може уважатися виправданим.
Таким чином, враховуючи те, що на теперішній час НВФ «Сінтал'Д» - ТОВ ліквідовано ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.07.2019 у справі № 922/4938/13, а сам ОСОБА_1 не є директором цього підприємства, тому його заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 260, 263, 441 ЦПК України, суд
Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Захарова Олександра Сергійовича про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, - задовольнити.
Скасувати обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , встановлене ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.01.2014 у справі № 640/23045/13-ц (н/п 6/640/25/14) за поданням старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Марченко О.М.
Копію ухвали направити Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26) - для виконання.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів із дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова.
Повний текст ухвали буде складено і підписано 27.10.2025.
Суддя - Ю.Ю. Власова