Справа № 346/4765/25
Провадження № 2/346/2664/25
03 листопада 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Калинюка О. П.
з участю секретаря Ковалюк А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді вказаного суду Калинюка Олександра Петровича в цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
22.09.2025 року в даній справі відкрито спрощене позовне провадження.
24.10.2025 року відповідач подав заяву про відвід судді Калинюка О. П., зазначивши в ній, що суддя Калинюк О. П. відмовився пред'явити відповідачу посвідчення судді. Оскільки цей суддя не підтвердив свої повноваження як судді та громадянина України, а саме копіями паспорта громадянина України, посвідчення судді України. Указу Президента України про призначення на посаду судді, постанови Верховного Ради України про обрання судді безстроково, тексту присяги, відповідач вважає, що ці обставини є підставами для відводу зазначеного судді.
Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про упередженість судді Калинюка О.П. Тому відповідач заявив про відвід цього судді.
Учасники процесу (їх представники) в судове засідання не викликалися.
У зв'язку з відсутністю в судовому засіданні учасників процесу (їх представників) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши подану заяву про відвід судді, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Суд розглядає вказану заяву 03.11.2025 року, оскільки 25.10. та 26.10. 2025 р. були вихідними днями, в період з 27.10. по 30.10.2025 р. включно суддя Калинюк О. П. перебував у щорічній відпустці, 31.10.2025 р. - у відрядженні до Івано-Франківського апеляційного суду, а 01.11. та 02.11. 2025 р. були вихідними днями.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках,коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Судом встановлено, що відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у даній справі засобами поштового зв'язку 15.10.2025 року, а тому вищевказаний строк на подання заяви про відвід судді відповідачем дотримано.
Згідно з частинами 1-3 ст. 40 вказаного Кодексу питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до,так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності неупередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак, вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
При оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року, у справі №5-15п12).
Аналогічна позиція викладена у рішенні ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», в якому зазначено, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Відповідно до статті 6 Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням XI чергового з'їзду суддів України від 22.02.2013 року, суддя повинен виконувати свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Крім того, неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Отже, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».
Аналізуючи обставини як підстави для відводу судді, про які вказує відповідач, суд зазначає, що дані обставини не є такими, які свідчать про неупередженість судді Калинюка О. П.
Твердження відповідача про те, що суддя Калинюк О.П. не підтвердив свої статус та повноваження судді шляхом безпосереднього пред'явлення копій вище вказаних документів, є безпідставними, адже в судді відсутній обов'язок пред'являти паспорт громадянина України на вимогу учасника справи, а такі нормативно-правові акти як Указ Президента України, постанова Верховної Ради України, на які вказує відповідач, є публічною інформацією з відкритим доступом.
З огляду на необґрунтованість, на думку суду, заявленого відводу дана заява підлягає передачі до канцелярії суду з метою визначення судді для її розгляду в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК України.
На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 33, 36-40, 260, 261 ЦПК України, суд
відвід, заявлений відповідачем ОСОБА_1 у заяві від 24.10.2025 року головуючому судді Калинюку Олександру Петровичу, у цивільній справі № 346/4765/25, вважати необґрунтованим.
Передати заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Калинюка Олександра Петровича до канцелярії суду для визначення судді для її розгляду, в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Калинюк О. П.