Справа №345/6036/25
Провадження № 2/345/2817/2025
04.11.2025 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області:
в складі: головуючого судді Мигович О.М.
секретаря Бабійчук Л.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Калуші справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Служба у справах дітей Калуської міської ради про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів, суд
Позивач звернувся до суду з вищенаведеним позовом, в якому просив визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із ним, одночасно ухвалити рішення про припинення, стягнення аліментів з нього на утримання доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частки всіх видів доходу (заробітку), призначених рішенням Калуського міськрайонного суду від 15.12.2023 року, стягнення яких проводиться на підставі виконавчого листа Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №345/4451/23 виданого 22.01.2024 року. Питання про судові витрати не вирішувати.
Позовні вимоги мотивовано, тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народилися: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, рішенням Калуського міськрайонного суду від 28.09.2023 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з матір'ю ОСОБА_2 за її місцем проживання: АДРЕСА_1 .
Окрім того рішенням Калуського міськрайонного суду від 15.12.2023 року ухвалено стягувати з ОСОБА_1 в користь Відповідачки аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки всіх видів доходу (заробітку). Однак з січня 2025року діти почали проживати із позивачем з причини тимчасової відсутності Відповідачки, яка поїхала за межі України в Німеччину. Діти весь час проживання з позивачем перебували на його утриманні та вихованні, він дбав за них, забезпечував їх всім необхідним для проживання, для навчання, тощо. У вересні 2025 року Відповідач приїхала в Україну і сторони дійшли спільної згоди, що старша донька ОСОБА_3 , (з врахуванням самого бажання дитини) залишається проживати із позивачем, а молодша донька ОСОБА_5 , залишається проживати із Відповідачем.
Питання проживання дітей розглядалося Службою у справах дітей Калуської міської ради, згідно висновку якої служба вважає за доцільне визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 із позивачем, а ОСОБА_5 із Відповідачем. Під час засідання комісії у справах дітей досліджувалися всі обставини проживання доньок, також і Відповідач направила Комісії заяву, що не заперечує проти проживання старшої доньки із батьком. Таким чином просив суд визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із ним.
Враховуючи те, що їхня неповнолітня донька ОСОБА_3 проживає із позивачем та перебуває на його утриманні, вважає, що його слід звільнити від сплати аліментів в користь Відповідачки на доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а Виконавчий лист Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №345/4451/23 виданий 22.01.2024 року слід відкликати.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, де вказує, що позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задоволити розгляд справи проводити у його відсутності.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати без її участі, не заперечує щодо задоволення позову.
Представник Служби у справах дітей Калуської міської ради Леся Дзундза в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати без її участі, не заперечує щодо задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав:
Зі копії свідоцтва про народження, яке видане Калуським відділом ДРАЦС у Калуському районі Івано-Франківської області 10.01.2024 року (а.с.5) вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження, яке видане Калуським відділом ДРАЦС у Калуському районі Івано-Франківської області 10.01.2024 року (а.с.6) встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.09.2023 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 26.05.2010 у Відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Калушу Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 148 - розірвано (а.с.7-9).
Відповідно до Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.12.2023 ухвалено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_2 в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , аліменти на утримання дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 08.09.2023 (а.с.10-13).
Згідно з висновком органу опіки та піклування служби у справах дітей Калуської міської №01-23/681 від 15.10.2025, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 , а ОСОБА_6 з матір'ю ОСОБА_2 (а.с.14-15).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї складеного головним спеціалістом служби у справах дітей Калуської міської ради, Чаборик Т. спільно з в.о. начальника служби Гвоздецькою І. , батько ОСОБА_1 разом із донькою ОСОБА_3 , та його сім'єю проживають у двохкімнатній квартирі. Матеріально-побутові умови є задовільними, для дітей створено усі необхідні умови для їхнього розвитку, є місце для сну, відпочинку та підготовку уроків. Діти забезпечені одягом та взуттям (а.с.16).
Як вбачається із довідки №572 від 05.08.2025 виданої Калуським відділом ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області, на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа Калуського міськрайонного суду №345/4451/23 від 22.01.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Заборгованість по аліментах станом на 31.07.2025 відсутня (а.с.19).
Згідно характеристики учениці 9-А класу Калуського ліцею №6 ОСОБА_3 , складеної 10.09.2025 року значиться, що учениця на даний час проживає з батьком ОСОБА_1 , який приділяє дівчинці належну увагу, забезпечує її всім необхідним для навчання, розвитку та комфортного проживання, підтримує зв'язок зі школою, цікавиться успіхами та дозвіллям доньки (а.с.20).
Таким чином, факт проживання дитини, ОСОБА_3 , з батьком, а також факт перебування дитини на його утриманні підтверджений матеріалами справи.
Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , із позивачем, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Нормами чинного цивільного законодавства, зокрема статтями 31 та 32 ЦК України, визначено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років є малолітньою особою, а фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років є неповнолітньою особою. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, згідно із ч.4 ст.29 ЦК України.
Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом, відповідно до ч.2 ст.29 ЦК України.
Вказані норми кореспондуються із нормами Сімейного кодексу України.
Так, статтею 161 СК України визначено порядок вирішення спору між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини. При цьому, в ч.3 ст.160 СК України закріплено, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Зі копії свідоцтва про народження, яке видане Калуським відділом ДРАЦС у Калуському районі Івано-Франківської області 10.01.2024 року (а.с.5) вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на даний час досягла чотирнадцяти років, а відтак з цього часу втратила статус малолітньої дитини.
Провівши системний аналіз вищезазначених норм матеріального права, суд звертає увагу на те, що в судовому порядку можливе вирішення спору щодо місця проживання лише малолітньої дитини, а місце проживання неповнолітньої дитини визначається нею самою. Таким чином, пред'явлення до суду вимоги одним із батьків щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини не передбачено нормами чинного законодавства.
Окрім того розгляд справи можливий тільки за наявності спору щодо місця проживання дитини, враховуючи факт визнання позову відповідачкою, такі правовідносини носять безспірний характер.
За таких обставин, керуючись вимогами ч. 3 ст. 206 ЦПК України, суд не приймає визнання позову відповідачкою в цій частині, оскільки таке визнання суперечить закону та порушує право на вибір місця проживання неповнолітньою ОСОБА_3 .
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 необхідно відмовити за безпідставністю.
Щодо позовної вимоги про припинення стягнення аліментів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до п. 17 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Згідно із ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
З аналізу статей 267 - 271 СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
З наведеного слідує, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері на її утримання є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.
Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Судом встановлено, що донька сторін по справі ОСОБА_3 з січня 2025 року проживає з батьком, а не з мамою на користь якої були стягнуті аліменти, а згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Зважаючи на те, що неповнолітня дитина, ОСОБА_3 , проживає з батьком ОСОБА_2 та повністю знаходиться на його утриманні, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання доньки.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо моменту припинення стягнення аліментів з батька на користь матері на утримання дитини ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
Позивачем при поданні позову до суду заявлено вимогу про припинення стягнення аліментів з нього на користь відповідачки на утримання дитини, починаючи з часу набрання рішенням законної сили.
При вирішенні питання про момент припинення стягнення аліментів у справі, що розглядається, суд зауважує, що таке припинення здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, тому стягнення аліментів має бути припинено з дати подання позову до суду, тобто з 24.10.2025 року.
Що стосується позовної вимоги про припинення стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає наступне.
Обов'язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч.2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України.
Згідно з ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.09.2023 розірвано.
Відповідно до Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.12.2023 ухвалено стягувати з позивача накористь відповідачки, аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 08.09.2023.
Враховуючи що неповнолітня дитина, ОСОБА_3 , проживає з батьком ОСОБА_2 та повністю знаходиться на його утриманні, суд прийшов до переконання про необхідність припинення стягнення аліментів на її утримання. Проте малолітня донька ОСОБА_5 продовжує проживати з матір'ю та не втратила право на отримання аліментів на своє утримання.
Твердження позивача, про те що факт проживання доньки ОСОБА_3 з ним надає йому право на стягнення з Відповідачки аліментів на її утримання, у той же час інша донька ОСОБА_5 залишається проживати із Відповідачкою, тому є нелогічним стягнення аліментів на утримання дітей з кожного з них, при існуванні рівного права на стягнення аліментів не заслуговують на увагу.
Суд констатує, що позивач у випадку проживання дитини з ним має право заявляти позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, і таке право з'являється в майбутньому.
Матеріалами справи встановлено та підтверджено дослідженими у судовому засіданні доказами, факт проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 із матір'ю та її утримання, а тому виходячи із інтересів дитини, суд вважає, що вона не втрачає право на продовження отримувати аліменти ухвалені Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.12.2023.
Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Окрім того позивач не позбавлений права звернутися до суду із позовними вимогами про зменшення розміру аліментів із врахуванням його сімейного та матеріального становища.
За таких обставин, керуючись вимогами ч. 3 ст. 206 ЦПК України, суд не приймає визнання позову відповідачкою в цій частині, оскільки таке визнання суперечить закону та порушує право доньки ОСОБА_5 на отримання аліментів від батька.
Таким чином, позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, ст. 9 Конвенції про права дитини, ст. 51 Конституції України, ст.ст. 160, 182, 184, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст. 8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 289 ЦПК України, суд
Позов задоволити частково.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , в розмірі 1/3 частки всіх видів доходу (заробітку), призначених рішенням Калуського міськрайонного суду від 15.12.2023 року, стягнення яких проводиться на підставі виконавчого листа Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №345/4451/23 виданого 22.01.2024 року.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , які стягуються, згідно рішенням Калуського міськрайонного суду від 15.12.2023, починаючи з 24.10.2025 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя