Справа № 344/14272/25
Провадження № 2/344/4923/25
03 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Домбровської Г.В.
при секретарі c/з Катрич М.-Т.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (надалі «Позивач») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 («Відповідач»), в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» суму заборгованості за кредитним договором №1498687 від 25.01.2021 року у розмірі 19 680,00 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 25.01.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1498687 у формі електронного документу з використанням електронного підпису на суму 6000,00 грн.
Позикодавець свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит. Натомість, Відповідачем ОСОБА_1 не виконано умов укладеного з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» кредитного договору №1498687 в електронній формі, зокрема, не повернуто основну суму кредиту та не сплачено відсотки.
На підставі укладених договорів факторингу ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права вимоги до ОСОБА_1 , у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з даним цивільним позовом.
Зазначає, що Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить - 19 680,00 грн., яка складається з: 6 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 13 680,00 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, про причини неявки суду не сповістила, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином. Заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань від Відповідача не надходило.
Крім того, повідомлення Відповідача було здійснено на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада» на веб-сайті Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Оскільки Відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала, а Позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
25.01.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1498687 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитора або додаток.
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Згідно п. 1.2 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у гривні в сумі 6 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки передбачені цим договором.
Строк кредиту 30 днів. Стандартна процентна ставка - 1,90%, Знижена процентна ставка - 0,01%
Згідно пункту 2.1, 2.2 Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.
Відповідно до п 3.1. кредитного договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації/автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Порядок продовження строку користування кредитом сторонами узгоджено в пункті 4.1 Договору.
Так, у випадку неможливості виконання зобов'язань за договором у повному обсязі у встановлений термін клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення додаткової угоди до договору (підпункт 4.1.1 договору).
Пропозиція (оферта) Клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання кнопки «…/ПРОДОВЖИТИ КРЕДИТ» в Особистому кабінеті або відповідної кнопки в платіжному терміналі та здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (та у разі їх наявності - штрафних санкцій). Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів та штрафних санкцій (у разі наявності останніх), заява Клієнта про продовження строку користування кредитом вважається поданою.
Відповідно до п. 4.2.1 Договору сторони домовились, що у випадку, якщо у Клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та Клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п. 4.1.1.-4.1.6 Договору, за цим Договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту.
Клієнт, підписуючи цей Договір, дає згоду на його автопролонгацію, - продовження дії Договору та строку користування кредитом з закінчення строку кредиту або продовженого строку кредиту (п. 1.3, п. 4.1.5 Договору) ще на 15 календарних днів ( п. 4.2.2. Договору).
Згідно з п. 4.2.3. Договору сторони погодили, що за користування кредитом в період автопролонгації нараховування процентів здійснюється в порядку, визначеному розділом 3 Договору, за стандартною процентною ставкою у відповідності до п.1.5.1 Договору.
Відповідно до п. 4.2.5. Договору, загальна кількість атовпролонгацій за цим Договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період, визначений в п.1.3 Договору). Тобто, якщо у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав.
Підпунктом 6.1.3 Договору передбачено, що Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта.
Пунктом 9.7 договору передбачено, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі.
При цьому, підписуючи цей договір, відповідач підтвердила, що вона, зокрема, ознайомлена з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», розміщені на вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися (п.9.9 Договору).
Вказаний договір був підписаний електронним підписом ОСОБА_1 21.01.2021 року о 20:07:18 год. електронним підписом К945.
В паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором ІК945 від 25.01.2021 року міститься детальна інформація щодо укладення договору, зокрема інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування (тип кредиту - кредит, сума кредиту 6000 грн., строк кредитування 30 днів, мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби, процентна ставка 693,50% річних, тип процентної ставки - фіксована, загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою 3420,00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною процентною ставкою 9420,00 грн.).
Згідно з довідкою про ідентифікацію, відповідачку ОСОБА_1 ідентифіковано первісним кредитором за одноразовим ідентифікатором К945, час відправки ідентифікатору позичальнику: 25.01.2021, номер телефону на який відправлено ідентифікатор: 380959445781.
Крім того, Договір №1498687 від 25.01.2021 містить паспортні дані ОСОБА_1 , її РНОКПП та адресу місця реєстрації.
Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2643_250702150948 від 02.07.2025 року - 25.01.2021 на картковий рахунок НОМЕР_2 перераховано кошти в сумі 6000 грн. за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 (а.с.37).
Вказану маску картки зазначено у підписаному між сторонами Договорі №1498687 від 25.01.2021 (пункт 2.1).
07.09.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» було укладено договір факторингу №1-07092021, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Витягом з Реєстру Божників до договору факторингу № 1-07092021 від 07.09.2021 підтверджується передання права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1498687 від 25.01.2021, на загальну суму заборгованості 19680,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - залишок по тілу кредиту; 13680,00 грн. - залишок по відсотках.
07.09.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» було укладено договір № 2-07/09/2021 відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» відступило за плату ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» належні йому права вимоги за кредитним договором, а ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» замінив ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» як сторону-кредитора у кредитному договорі , та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором.
Витягом з Реєстру Божників до договору відступлення прав вимоги № 02-07/09/2021 від 07.09.2021 підтверджується відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1498687 від 25.01.2021, на загальну суму заборгованості 19680,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - залишок по тілу кредиту; 13680,00 грн. - залишок по відсотках.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №1498687 від 25.01.2021 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1498687 від 25.01.2021 станом на 12.06.2025 (включно) складає 19680,00 грн. Прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 6000,00 грн. Прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 13680,00 грн.
Станом на дату 12.06.2025 заборгованість відповідачки перед ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за кредитним договором 1498687 від 25.01.2021 не погашена; нарахування відсотків, пені, штрафів ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» не здійснювало.
13.06.2025 позивач як новий кредитор у зобов'язанні за кредитним договором №1498687 від 25.01.2021, скерував відповідачці вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 повідомлена про відступлення права грошової вимоги ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» та про обов'язок відповідачки сплатити наявну заборгованість в сумі 19680,00 грн. новому кредитору на вказані у вимозі реквізити.
Таким чином, відповідачка перед ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» має невиконані зобов'язання з повернення коштів, які в добровільному порядку не виконує, що зумовило звернення до суду з відповідним позовом та стягнення заборгованості в судовому порядку.
Також Позивач посилається на те, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги до Відповідача перейшло до нього, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним цивільним позовом до Відповідача.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст.1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7 статті 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що 25.01.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1498687 у формі електронного документу з використанням одноразового ідентифікатора К945.
Первісний кредитор свої зобов'язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти відповідно до умов договору, що не спростовано в ході розгляду справи.
Зокрема, факт видачі кредиту згідно договору №1498687 від 25.01.2021 року, підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2643_250702150948 від 02.07.2025 року - 25.01.2021 на картковий рахунок НОМЕР_2 перераховано кошти в сумі 6000 грн. за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 (а.с.37).
Вказаний номер платіжної картки зазначено у Договорі №1498687 від 25.01.2021 року, який підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного ідентифікатора.
У свою чергу, Відповідач ОСОБА_1 , будучи ознайомленою з умовами договору, в тому числі і з розміром відсоткової ставки, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала та у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування коштами не повернула, унаслідок чого в останньої виникла заборгованість за вказаним кредитним договором.
Докази, які б спростовували вищевказану обставину - в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не надала суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.
Отже, долучені до справи договори факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягають до виконання.
Враховуючи те, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» як первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором перед Відповідачем виконало у повному обсязі, будь-яких доказів в спростування чого суд не встановив, а Відповідач не надала, тому, враховуючи правомірність набуття прав вимоги ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», Суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог до ОСОБА_1 в частині стягнення з неї на користь Позивача тіла кредиту у розмірі 6000,00 грн.
Щодо стягнення процентів за кредитним договором суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Частиною четвертої статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
Так, у Договорі №1498687 від 25.01.2021 року сторони обумовили строк кредиту у 30 днів. Стандартна процентна ставка - 1,90%, Знижена процентна ставка - 0,01%
Відповідно до п 3.1. кредитного договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації/автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
У випадку неможливості виконання зобов'язань за договором у повному обсязі у встановлений термін клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення додаткової угоди до договору (підпункт 4.1.1 договору).
Пропозиція (оферта) Клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання кнопки «…/ПРОДОВЖИТИ КРЕДИТ» в Особистому кабінеті або відповідної кнопки в платіжному терміналі та здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (та у разі їх наявності - штрафних санкцій). Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів та штрафних санкцій (у разі наявності останніх), заява Клієнта про продовження строку користування кредитом вважається поданою.
Відповідно до п. 4.2.1 Договору сторони домовились, що у випадку, якщо у Клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та Клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п. 4.1.1.-4.1.6 Договору, за цим Договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту.
Клієнт, підписуючи цей Договір, дає згоду на його автопролонгацію, - продовження дії Договору та строку користування кредитом з закінчення строку кредиту або продовженого строку кредиту (п. 1.3, п. 4.1.5 Договору) ще на 15 календарних днів ( п. 4.2.2. Договору).
Згідно з п. 4.2.3. Договору сторони погодили, що за користування кредитом в період автопролонгації нараховування процентів здійснюється в порядку, визначеному розділом 3 Договору, за стандартною процентною ставкою у відповідності до п.1.5.1 Договору.
Відповідно до п. 4.2.5. Договору, загальна кількість атовпролонгацій за цим Договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період, визначений в п.1.3 Договору). Тобто, якщо у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав.
Тобто, укладаючи Договір №1498687 від 25.01.2021 року, його сторони визначили строк кредитування (30 днів) та можливість пролонгації строку як за ініціативою клієнта, наслідком якого є укладення Додаткової угоди до Договору, так і автопролонгацію, яка не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період, визначений в п. 1.3 Договору).
В матеріалах справи відсутні докази вчинення позичальником - Відповідачкою ОСОБА_1 у справі дій, направлених на пролонгацію строку Договору №1498687 від 25.01.2021 року, та укладання Додаткової угоди до цього Договору.
Щодо умови Договору №1498687 від 25.01.2021 року про автопролонгацію строку кредитного договору, Суд зауважує наступне.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Зі змісту наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості Позивача вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за процентами за кредитним договором №1498687 від 25.01.2021 року розраховано за 120 днів (тобто з урахуванням встановленого договором максимального строку автопролонгації): 120 днів х 1,90% х 6000,00 грн. = 13 680,00 грн.
Однак, в спірних правовідносинах Суд, застосовуючи принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав), оскільки фактично сторони Договору №1498687 від 25.01.2021 року у пункті 4.2 (Порядок авто пролонгації строку кредиту) мали на увазі встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування, а не передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Про такий висновок свідчить саме формулювання пункту 4.2.1 Договору: «у випадку, якщо у Клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та Клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п. 4.1.1.-4.1.6 Договору, за цим Договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту».
Суд також враховує, що право на продовження строку кредитування охоплюється фундаментальним принципом цивільного права «свобода договору», і таке право повинно знаходити свій прояв у вчиненні з боку позичальника відповідних активних дій (укладення додаткової угоди, сплата комісії за пролонгацію строку кредитування тощо).
Відтак, сума відсотків за користування кредитом за договором Договору №1498687 від 25.01.2021 року, яка підлягає стягненню з Відповідача, повинна розраховуватися в межах узгодженого сторонами 30-денного строку кредитування наступним чином:
30 днів х 1,90% х 6000,00 грн. = 3 420,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог про стягнення відсотків слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю (нараховано проза межами строку кредитування).
Отже, позов підлягає до часткового задоволення, а саме стягнення з Відповідача в користь Позивача заборгованість за договором №1498687 від 25.01.2021 року в загальній сумі 9 420,00 грн., яка складається з: 6000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 3 420,00 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 12 922,40 гривень витрат на правову допомогу в рамках договору про надання правничої допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025 року.
На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав відповідні докази.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.
Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 12900,00 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правничої допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.
Враховуючи характер виконаної адвокатським об'єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, факт часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, так як позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 1 159,50 грн., слід стягнути з Відповідача.
На підставі та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 259, 223, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (код ЄДРПОУ: 44002941, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд., 12, інше, нежитлове приміщення 1008) заборгованість за Договором №1498687 від 25.01.2021 року в загальній сумі 9 420,00 грн., яка складається з: 6000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 3 420,00 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (код ЄДРПОУ: 44002941, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд., 12, інше, нежитлове приміщення 1008) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1159,50 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2025 року.
Суддя Домбровська Г.В.