Справа № 344/19344/25
Провадження № 2-н/344/1245/25
про відмову у видачі судового наказу
04 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Бабій О.М., вивчивши матеріали заяви Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу з ОСОБА_1 , відповідно до ст.ст. 160-164, 167, 168 Цивільного процесуального кодексу України,-
Представник Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернувся до суду із заявою про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу з ОСОБА_1 в розмірі 3 574 гривень 51 коп.
Так, у поданій заяві заявник зазначає, що боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом, в порядку частини 5 статті 165 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи, що в заяві боржником вказано фізичну особу, яка не має статусу підприємця, було з застосуванням підсистеми Електронний Суд отримано відомості з Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно відомостей із Єдиного державного демографічного реєстру №1949273 боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
В заяві про видачу судового наказу вказано, що послуга надається за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 160 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, у разі якщо: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Так, згідно з п. 3 ч. 3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
З системного аналізу зазначених норм законодавства слідує, що судовий наказ може бути виданий за умови, що боржником є індивідуальний споживач фізична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, з яким повинен бути укладений договір про надання житлово-комунальної послуги; або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Між сторонами виникли відносини щодо наявності заборгованості за послуги з теплопостачання та у даному випадку, при визначенні підсудності заяви про видачу судового наказу слід виходити з того, що вимоги стягувача виникли з приводу надання послуг ЖКГ до відповідного нерухомого майна, а тому підлягають застосуванню відповідні положення ч.1 ст. 30 ЦПК України, які регулюють правила виключної підсудності у цивільних справах щодо нерухомого майна.
Частина перша статті 30 ЦПК України передбачає, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Так, згідно з висновком, що викладений у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 провадження № 12-73гс20 висловила наступні правові позиції: п. 7.15. приписами цивільного судочинства (частина першастатті 114 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина першастатті 30 ЦПК Українив чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або його основної частини. В пункті 7.25. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
З урахуванням наведеного, заява про стягнення заборгованості за надання послуг з розподілу природного газу має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності, до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.
Пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», передбачено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року №807-IX, але не пізніше 1 січня 2022 року.
В листі Ради суддів України від 22 липня 2020 року № 9рс-466/20-вих, адресованому місцевим та апеляційним загальних судам, зазначено, що до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Також, суд звертає увагу заявника на те, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з відповідними вимогами у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Керуючись ст. 165, 166, 260 ЦПК України, суд, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою представника Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу з ОСОБА_1 ,.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Бабій О.М.