справа № 208/27/23
провадження № 1-кп/208/119/25
03 листопада 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263 КК України, під час судового розгляду до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, колегія суддів, -
В провадженні Заводського районного суду міста Кам'янського перебуває кримінальне провадження № 12022041430000184 від 10.07.2022 р. за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263 КК України.
В межах кримінального провадження, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 06.11.2025 року.
Прокурором подане клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , яке обгрунтовано тим, що продовжують існувати ризики, визначені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні низки кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі. Суворість можливого покарання доводить існування ризику переховування обвинуваченого від суду. Окрім того, перебування на волі може призвести до того, що обвинувачений ОСОБА_6 може повторно вчинити новий злочин, в тому числі й тяжкий чи особливо тяжкий. Знаходячись на волі обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитані в судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурором підтримано клопотання з заявлених у ньому підстав. Крім іншого, прокурором зазначено, що ризики є актуальними, оскільки по кримінальному провадженню не допитані ще всі свідки, а тому обвинувачений, пербуваючи на волі може самостійно або через третіх осіб, здійснювати на них вплив, в результаті чого свідки можуть змінити свої покази. Окрім того ОСОБА_6 , перебуваючи на волі також може вчиняти інші дії, які будуть спрямовані на зриви судових засідань та затягування розгляду справи по суті, або взагалі вчинити новий злочин тому вважає, що інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 вважали клопотання не обґрунтованим та просили суд обрати інший, біль м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт або, у разі визнання судом клопотання обґрунтованим, визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. В обґрунтування зазначили, що потерплі по справі вже допитані, тому ризик впливати на них в даному випадку припинив своє існування, більша частина свідків теж допитані, тому зазначені прокурором ризики вже зменшилися. Окрім того прокурором у своєму клопотанні взагалі не вказано яким саме способом, перебуваючи під домашнім арештом ОСОБА_6 зможе впливати на свідків, які ще не допитані судом. Також наголошували на тому, що ОСОБА_6 має на утриманні двох дітей, батьків похилого віку, які є інвалідами та потребують догляду, а також постійне місце проживання в м. Верхньодніпровську, вперше притягається до кримінальної відповідальності. Якщо ОСОБА_6 буде перебувати під цілодобовим домашнім арештом, яким саме чином, він матиме змогу впливати на свідків.
Колегія суддів, розглянувши клопотання, вислухавши учасників судового засідання, приходить до наступного висновку.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно з частиною 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
За правилами ч. 5 ст. 199 КПК України, суд, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, зобов'язаний перевірити те, що заявлені стороною обвинувачення ризики не зменшилися.
ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні трьох злочинів, один з яких є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я людини, а в даному випадку - вбито дві людини, при цьому, за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Тобто, у випадку вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження причетність особи до вчинення кримінального правопорушення не повинна мати категоричного висновку, а свідчити лише про її можливість.
Колегія суддів вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Наявність у обвинуваченого відповідних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, на яких наголошує сторона захисту, як аргумент для зміни запобіжного заходу, сама по собі не є достатнім фактором, який буде стримувати ОСОБА_6 від порушення процесуальних обов'язків. Окрім того, посилання адвоката на той факт, що ОСОБА_6 перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом не зможе жодним чином здійснювати вплив на свідків, суд також не вважає достатніми, оскільки зазначені дії можуть потім здійснювати за його вказівкою інші особи, які матимуть можливість спілкуватися з ним та виконувати доручення ОСОБА_6 , спрямовані на залякування свідків з метою зміни їх показів.
Колегія суддів вважає, що будучи обізнаними про ступінь тяжкості інкримінованих злочинів та покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків є обгрунтованими.
При встановленні наявності цього ризику, враховується встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, згідно якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Колегія суддів не вправі обґрунтовувати судові рішення іншими показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, і за таких обставин, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом таких показань та дослідження їх судом.
Потерпілі у справі допитані, і ризик незаконного на них впливу судом враховано бути не може.
Судова колегія враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 року введено воєнний стан.
Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про продовження запобіжного заходу. Як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Приймаючи до уваги запровадження в Україні військового стану, утрудненість контролю за зобов'язаннями обвинуваченого, такі обставини у своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, може переховуватися від суду зважаючи на вид покарання, який може бути до нього застосований у разі визнання його винним в інкримінованих йому злочинах, окрім того не має визначеного джерела доходу, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Будь-які дані про стан здоров'я ОСОБА_6 , які б унеможливлювали продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суду не надано.
Вказане узгоджується з практикою ЄСПЛ, який, посилаючись на практику застосування ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях «Кудла проти Польщі» та «Маккейн проти Сполученого Королівства» констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Проте, безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Наразі достатніми і належними підставами тримання ОСОБА_6 під вартою є не лише очікування завершення судового розгляду справи, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, що вимагає ізоляції осіб, які із встановленою високою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
На підставі наведеного, судова колегія переконана у необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.176-178, 183, 350 КПК України, колегія суддів -
Клопотання прокурора - задовольнити.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою - відмовити.
Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб до 29.12.2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 03 листопада 2025 р. о 17:10 год.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3