справа № 208/2664/25
провадження № 2/208/2446/25
03 листопада 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді - Гречаної В.Г.,
за участі секретаря судового засідання- Агеєвої В.Г.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/2664/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» про захист прав споживачів, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Кам'янського з позовом до АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» про захист прав споживачів.
В обґрунтування позову позивач посилається те, що на підставі договору оренди житла від 28 лютого 2017 року позивач є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
01.11.2016 року комісія Міської ради місто Дніпродзержинськ по ЖКХ надала дозвіл на відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання квартири за умови отримання деяких документів.
Для отримання житлово-комунальних послуг з постачання тепла і закінчення процедури оформлення документів на індивідуальне опалення позивач другого березня 2017 року уклав договір з теплопостачальним підприємством.
16.01.2017 року власниця квартири зверталася до управляючої компанії по обслуговуванню житлового фонду з приводу відсутності опалення у квартирі по причині відсутності підключення труб опалення квартири до контуру подачі опалення на даху будинку, про що 23.03.2017 року був складений відповідний акт. На підставі цього акту заборгованість за послугою опалення до цього періоду була скасована і послуги після цього більше не отримували.
28.02.2017 року позивач звертався до Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Тепломережі» з вимогою відкриття нового особистого рахунку для ведення обліку взаємних розрахунків за договором про що отримав відмову з незаконною вимогою сплатити борги попередніх власників квартири.
03.03.2017 року позивач звертався з вимогою відкриття особового рахунку і заперечував проти незаконної вимоги платити борги попередніх власників за опалення, вчинення дій по виконанню умов договору КП КМР «Тепломережі».
09.03.2017 року позивач звертався до КП КМР «Тепломережі» з вимогою закрити особовий рахунок у зв'язку з відсутністю опалення і/або зупиненням нарахувань на цих підставах.
Позивач, як користувач житлово-комунальних послуг, отримав відмову від надання послуги з технічних причин, а також отримав незаконну вимогу вчинити дії по погашенню боргів які не мають до мене відношення, отримав відмову у відкритті на мене особового рахунку що призвело до неможливості виконати умови для відключення. Вважав і вважає такі дії незаконними і тому свою частину договору я не виконував її також не виконував постачальник, а законодавством не встановлено відповідальність споживача сплачувати за не отримані послуги теплопостачання.
06.09.2024 року через отримання поштового листа від судді Юрченко І.М. Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська позивачу стало відомо, що підприємство КП КМР «Тепломережі» передало договором від 02.11.2020 року свої зобов'язання іншому підприємству КП КМР «Центральні тепломережі» і нараховувало борг за ненадані послуги по теплопостачанню.
16.10.2024 року через Додаток "Дія" та повідомлення в ньому про відкрите виконавче провадження позивач дізнався, що Акціонерне товариство "Дніпровські теплоелектроцентралі" нараховує борги за ненадані йому послуги по теплопостачанню. З цього моменту вважає почалося порушення його права як споживача.
У зв'язку з наведеним позивач просить:
- зобов'язати Відповідача визнати борг неіснуючим, припинити нарахування і стягнення боргу без надання послуги.
- обов'язати Відповідача відкрити особовий рахунок для відповідача без боргу та надати відповідне документальне підтвердження.
- зобов'язати Відповідача надати Позивачу технічні умови на відключення від центрального опалення, та протокол обстеження об'єктів споживача теплової енергії, інші необхідні для впорядкування відносин по встановленню індивідуального опалення документи. - зобов'язати Відповідача сплатити моральну шкоду у розмірі 50000 гривень.
Притягнути до кримінальної відповідальності посадових осіб Відповідача за незаконне використання персональних даних.
Притягнути до адміністративної відповідальності посадових осіб Відповідача за незаконне використання персональних даних.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 року цивільну справу №208/2664/25 було передано до провадження судді Величко О.В.
Ухвалою суду від 04.03.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду. Суддя прийшов до висновку про можливість відкриття провадження по справі в частині позовних вимог:
-зобов'язати відповідача визнати борг неіснуючим, припинити нарахування і стягнення боргу без надання послуг,
- зобов'язати відповідача відкрити особовий рахунок для відповідача без боргу та надати відповідні документи на підтвердження,
- зобов'язати відповідача надати позивачу технічні умови на відключення від центрального опалення, та протокол обстеження об'єктів споживача теплової енергії, інші необхідні для впорядкування відносин по встановленню індивідуального опалення документи,
-зобов'язати відповідача сплатити моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень.
Відмовити у відкритті провадження в частині притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Відповідача за незаконне використання персональних даних та до адміністративної відповідальності посадових осіб Відповідача за незаконне використання персональних даних.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 року, цивільну справу №208/2664/25 передано до провадження судді ОСОБА_2 узв'язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку.
Ухвалою суду від 02.06.2025 року цивільну справу №208/2664/25 прийнято до свого провадження.
28.10.2025 року у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначив, що звертався до відповідача особисто, через електронну адресу, проте відповіді не отримав, на позовну заяву відзив не надали. Вказав, що для отримання послуг з теплопостачання, ним 02.03.2017 року було укладено договір з КП КМР «Тепломережі». Викликав їх представників, щоб зафіксувати факт відсутності опалення у квартирі. Є акт, у якому зазначено що відрізані стояки, опалення відсутнє, відбувся перерахунок. Потім правонаступник КП КМР «Тепломережі» (відповідач) витребував борги через суд. Але позивач не знав про передачу прав відповідачу, його про це не повідомили. Вважає, що в нього не існує юридичного обов'язку перед відповідачем. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
28.10.2025 року представник відповідача, Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль», в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлявся шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв'язку «Укрпошта» за зареєстрованим місцем знаходження та на електронну пошту, що в розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Заяв та клопотань про проведення розгляду справи за йго відсутності не подавав.
28.10.2025 року у судовому засіданні після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. На підставі ч.1 ст. 244 ЦПК України ухвалення судового рішення було відкладено та визначено дату та час судового засідання, в якому буде відбуватися проголошення судового рішення, про що учасники справи були повідомлені у спосіб, встановлений ЦПК України.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.280,281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
28 лютого 2017 року між власником житла ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено Договір оренди житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 строком на 1090 діб.
Відповідно до п. 2.2.1. Договору, Орендар зобов'язується використовувати здану йому за договором оренди квартиру за призначенням, укласти договори користування усіма комунальними послугами і сплачувати їх у повному обсязі.
Відповідно до висновку комісії від 01.11.2016 року, у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 надано дозвіл на відключення від мереж ЦО і ГВП квартири та встановлення індивідуального теплопостачання.
16.01.2017 року ОСОБА_4 звернулась до керівника КПКМР «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду» з письмовим повідомленням, у якому довела до відома, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 не опалюється внаслідок відключення її стояків від контуру подачі опалення (під дахом) ще до початку опалювального сезону 2016-2017 р. співробітниками КП «Тепломережа». Просила посприяти в коригуванні обчислення заборгованості і припиненні її нарахування КП «Тепломережа».
23.03.2017 року представниками КПКМР «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду» складено акт обстеження будинкової системи опалення за адресою: АДРЕСА_2 , де заключення комісії - заглушені ОТО.
Від КП КМР «Тепломережі» на ім'я ОСОБА_1 надійшов лист від 01.03.2017 року №00090216/3, у якому зазначено, що ініціатором укладання договору відповідно п.3.1.ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» є споживач, який зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем, на основі типового договору. Особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу. Відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже відкритого номерного особового рахунку на іншого квартиронаймача або власника. У зв'язку з тим, що переоформлення відбувається не за особою, а за житловим приміщенням, переоформлення відбувається лише в ПІБ власника або квартиронаймача. Для переоформлення особового рахунку на сплату послуг теплопостачання, потрібно надати КП «Тепломережі» довідку про склад сім'ї, договір купівлі-продажу квартири, копію паспорту та РНОКПП.
03.03.2017 року ОСОБА_1 на ім'я генерального директора КП КМР «Тепломережа» надіслав досудову вимогу.
Від КП КМР «Тепломережі» на ім'я ОСОБА_1 надійшов лист від 22.03.2017 року №Ю-388, у якому зазначено, що особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 відкритий на ОСОБА_5 . Власником зазначеної квартири є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу. Після переоформлення особового рахунку на іншого квартиронаймача/власника номер особового рахунку та всі інші облікові дані по особовому рахунку, залишаються без змін. Тому списати або не переводити заборгованість попередніх власників у КП КМР «Тепломережі» не має жодних підстав.
02.11.2020 року КП КМР «Тепломережі» та КП КМР «Центральні тепломережі» уклали договір №16, відповідно до п.1.1 якого, сторона 1 передає стороні 2, а сторона 2 набуває право вимоги, належне стороні 1 в стає кредитором за грошовими вимогами сторони 1 до споживачів теплової енергії (послуг з централізованого опалення) 1-ї групи (населення).
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Згідно зіст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Одними із способів захисту цивільного права є припинення дії, яка порушує право (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина перша статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 6 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
За приписами ст. 5 цього Закону до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлові послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 751/3840/15-ц, від 04.07.2018 року у справі № 904/7183/17.
Частиною 1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з частиною шостою статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
Статтею 15 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основними завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання, зокрема є захист прав споживачів; забезпечення рівних можливостей доступу суб'єктів відносин у сфері теплопостачання на ринок теплової енергії; запобігання монополізації та створення умов для розвитку конкурентних відносин у сфері теплопостачання.
Суб'єктами відносин у сфері теплопостачання у розумінні статті 1 зазначеного Закону є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Частиною 3 статті 19 Закону передбачено, що споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо.
Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
У п.39 Правил користування тепловою енергією передбачено право споживача вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором.
Пунктами 24, 25, 26 Правил надання послуг визначено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Повноваженнями щодо визначення правил (умов, порядку) реалізації споживачами права на відмову від послуг з централізованого опалення (ЦО) та гарячого водопостачання (ГВП) наділено виключно Міністерство регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України.
Наказом №4 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Процедура відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП визначена Порядком відключення від мереж ЦО і ГВП.
Відповідно до п. 1.2 Порядку для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від вказаних мереж.
Згідно з п. 2.1. Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинку) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку. Про відмову у розгляді заяви Комісія повідомляє заявника у десятиденний строк ( п.2.2.3).
Відповідно до п. 2.2.1 Порядку при позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) опалення.
Згідно з п. 2.3. Порядку отримання технічних умов може виконуватися безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією.
Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником.
Відповідно до п. 2.5. Порядку відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири, або уповноваженої ним особи.
Згідно з п. 2.6 Порядку по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Встановлено, що 28.02.2017 року між ОСОБА_4 (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) укладено Договір оренди житлового прииміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_1 строком на 1090 діб.
02.03.2017 року між КП КМР «Тепломережі» та ОСОБА_1 укладено Договір про наданя послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, 01.11.2016 року комісією Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Кам'янської міської ради вирішено надати дозвіл на відключення від мереж ЦО і ГВР квартири для встановлення індивідуального теплопостачання за умови тримання переліку документів. Дозволено виконання робіт, відповідно до укладених договорів з підрядною організацією з відключення приміщення від ЦО та ПГВ та встановлення системи індивідуального теплопостачання в між опалювальний період. На дату відключення від мереж ЦО та ПГВ не повинного бути заборгованості за житлово-комунальні послуги.
23.03.2017 року представниками КПКМР «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду» складено акт обстеження будинкової системи опалення за адресою: АДРЕСА_2 , де заключення комісії - заглушені ОТО.
Позивач зазначив, що йому як користувачу житлово-комунальних послуг, відмовлено від надання послуги з технічних причин, а також отримав незаконну вимогу вчинити дії по погашенню боргів, які не мають до нього відношення, отримав відмову у відкритті на нього особового рахунку що призвело до неможливості виконати умови для відключення.
Проте, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з матеріалів справи, квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_4 , відповідно до Договору купівлі-продажу №НВА053782, НВА 053783 від 12.10.2016 року.
Згідно з договором оренди, орендар отримує тимчасове право користування майном орендодавця. Договір оренди дає право орендарю користуватися майном, але не переходить права власності від орендодавця до орендаря. Це право є тимчасовим і діє протягом строку, зазначеного в договорі.
Згідно договору оренди від 28.02.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 строк дії договору 1090 діб.
Станом на подачу позову, строк дії договору оренди житлового приміщення від 28.02.2017 року, давно сплинув. Суду не надано підтвердження щодо підписання додаткової угоди щодо продовження строку дії договору оренди. А отже, невідомо, який правовий статус має ОСОБА_1 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за для вчинення щодо даної квартири будь-яких дій, у тому числі вирішувати питання щодо комунальних послуг.
Відключити квартиру від централізованого теплопостачання може лише власник квартири або співвласники, подавши письмову заяву до органу місцевого самоврядування.
Орендар не може ініціювати процес відключення, оскільки це право пов'язане з правом власності на помешкання.
Окрім того, ОСОБА_1 зазначив, що йому було відмовлено щодо вчинення дій по погашенню боргів, які не мають до нього відношення.
Слід наголосити, що ОСОБА_1 є орендарем квартири, проте власником квартири є ОСОБА_4 , яка несе відповідальність за своє майно, у тому числі й щодо заборгованості за комунальні послуги.
До матеріалів справи не долучено Договір купівлі-продажу №НВА053782, НВА 053783 від 12.10.2016 року, у якому повинні були вказати домовленість між новим та старим влаником квартири щодо наявності заборгованості за житлом, та порядок їх сплати.
А отже, суд позбавлений можливості встановити наявність або відсутність заборгованості попереднього власника.
З матеріалів справи вбачається, що на всі запити до КП КМР «Тепломережі», останнім було надано відповіді, у яких обґрунтовано неможливість виконання відповідачем заявлених вимог позивача.
Згідно з ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з'ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» про захист прав споживачів є необґрунтованим, а тому не підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд -
У позовних вимогах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» про захист прав споживачів - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль», код ЄДРПОУ 00130820, адреса: Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця Заводська, будинок 2.
Повний текст судового рішення складено та проголошено 03.11.2025 року о 16:05 год.
Суддя В.Г.Гречана