Справа № 581/784/25
Провадження № 2/581/436/25
04 листопада 2025 року селище Липова Долина
Суддя Липоводолинського районного суду Сумської області Сізов Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
30 вересня 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») через систему «Електронний суд» звернулося до суду із вказаним позовом.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14 серпня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, який підписано електронним підписом позичальника. Відповідно до умов вказаного договору позивач надав кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , реквізити якої були надані останнім первісному кредитору у сумі 6000 грн на строк 360 днів, зі сплатою процентів за користування грошима. Цього д дня між сторонами було укладено додатковий договір до вказаного договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту на суму 5000 грн. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання за кредитним договором перед відповідачем виконало, а останній у порушення своїх зобов'язань своєчасно не погасив заборгованість за кредитом відповідно до умов договору.
31 березня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу, за умовами якого кредитор передав останньому за плату належні йому права грошової вимоги до боржників, зокрема і до ОСОБА_1 в сумі 54375 грн, з яких: 11000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 37875 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 5500 грн заборгованість за пенею, штрафами. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, він не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ні на рахунки попереднього кредитора.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 70325 грн, з яких: 11000 грн кредит, 37875 грн проценти за користування кредитом (нараховані первісним кредитором), 21450 грн проценти за користування кредитом за 130 календарних днів (нараховані позивачем), 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до частини 10, 11 статті 265 ЦПК України, а також судові витрати.
Ухвалою суду від 1 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи провести у спрощеному порядку без виклику та повідомлення сторін.
Позивач та відповідач 2 жовтня 2025 року отримали ухвалу суду про відкриття провадження у справі.
22 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Маківського В.В. надійшов відзив на позов, у якому сторона відповідача позов не визнає та просить відмовити у задоволення позову у повному обсязі. Вказує, що відповідач не визнає дійсність договору № 4787876 від 14 серпня 2024 року, додаткової угоди до нього, які начебто були підписані одноразовим ідентифікатором, оскільки порядок і умови використання такого підпису не відповідають вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Зазначає, що якщо дослідити одноразові ідентифікатори, якими начебто було підписано договір та додатки до нього, то неможливо достовірно встановити хто саме його отримав, в який спосіб він був направлений та хто його використав. Також позивачем належним чином не доведено факту перерахування коштів на особистий рахунок відповідача та набуття права вимоги за вказаним кредитним договором відповідно до договору факторингу. У разі задоволення позову судом, просив врахувати пункт 15 частини 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чинний на час укладення кредитного договору, а також пункт 18 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України, звільнивши відповідача від сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 59325 грн, а також інфляційних втрат та 3 % річних, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
27 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому сторона позивача не погоджується з доводами, викладеними у відзиві та вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства з наступних підстав. Зазначає, що кредитний договір укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. А тому жодних сумнівів в тому, що 14 серпня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний договір №4887876 та додатковий договір від 14 серпня 2024 року, про надання коштів на умовах споживчого кредиту не виникає. Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору № 4887876 від 14 серпня 2024 року та додаткового договору від 14 серпня 2024 року здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копіями довідок платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» щодо зарахування грошових коштів на платіжну карту відповідача. Доказів того, що відповідач є військовослужбовцем, який має пільги відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ні первісному кредитору ні позивачу не надавалися.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
14 серпня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора 51885 укладено договір про надання споживчого кредиту №4887876.
14 серпня 2024 року між сторонами було укладено додатковий договір до договору, який також було підписано шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора 90250. Вказаним договором з урахуванням додаткового договору передбачені такі умови (а.с. 17-30, 32-33):
п. 1.3. - сума кредиту складає 11000 грн (6000 грн за основним договором і 5000 грн за додатковим договором);
п. 1.5. - строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору;
п. 1.6. - за користування кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п. 1.4. договору. Денна процентна ставка становить 1,498 %;
п. 2.1. - товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3 .
Згідно із таблицею обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4887876 від 14 серпня 2024 року в редакції додаткової угоди № 4887876-Т1 від 14 серпня 2024 року загальна вартість кредиту складає 70325 грн, з яких: 11000 грн - сума кредиту за договором, 59325 грн - проценти за користування кредитом, розрахунковий період складає 360 днів, річна реальна процентна ставка - 12320,05% (а.с. 34).
Із копії паспорта споживчого кредиту вбачається, що ОСОБА_1 , підписавши його, підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту, надану виходячи із обраних ним умов кредитування (а.с. 35-37).
Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та паспорт споживчого кредиту підписані електронним підписом відповідача шляхом використання одноразових ідентифікаторів № 90250.
Відповідно до договору про організацію переказу грошових коштів № 210222-1 від 21 лютого 2022 року, укладеним між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», фінансова компанія за дорученням клієнта на підставі окремо укладеного кредитного договору між клієнтом та споживачем, за допомогою сервісу фінансової компанії здійснює переказ коштів в національній валюті України з метою видачі кредитів, від клієнта на картки Visa Іnternational та/або Mastercard та/або НПС Простір Отримувачів (а.с. 44-48).
Із листів ТОВ «ПЕЙТЕК», адресованих ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», вбачається, що в рамках договору на переказ коштів та договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку 14 серпня 2024 року о 3 год 7 хв. та о 5 год 24 хв. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зарахувало фізичній особі на карту № НОМЕР_3 платіж у сумі 6000 грн та 5000 грн відповідно, банк-еквайр - АТ «ПУМБ» (а.с. 39).
Згідно з розрахунком заборгованості від 31 березня 2025 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 54375 грн, з яких: 11000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 37875 грн заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 14 серпня по 31 березня 2025 року), 5500 грн заборгованість за штрафами за користування кредитом (а.с. 40-43).
31 березня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 31/03/2025, згідно з яким ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» оплатно відступило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги (а.с. 66).
31 березня 2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників за договором факторингу № 31/03/2025 від 31 березня 2025 року, відповідно до якого загальна сума заборгованості складає 52138950,56 грн (а.с.75).
Згідно із платіжною інструкцією банку від 31 березня 2025 року ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» перерахувало ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 2181527,71 грн згідно із договором факторингу № 31/03/2025 від 31 березня 2025 року (а.с. 76).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4887876 у сумі - 54375 грн., з яких: 11000 грн - тіло кредиту, 37875 грн - проценти за користування кредитом, 5500 грн - заборгованість за штрафами за користування кредитом (а.с. 77).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за договором № 4887876 про надання споживчого кредиту від 14 серпня 2024 року за 130 календарних днів за період із 1 квітня 2025 року по 8 серпня 2025 року нараховано 21450 грн процентів за стандартною ставкою (а.с. 78).
23 жовтня 2025 року АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» надало витребувану судом інформацію, з якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_4 , 14 серпня 2024 року на вказану картку ОСОБА_1 були зараховані кошти у сумі 6000 грн та 5000 грн (а.с. 134).
Згідно із наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 29 вересня 2025 року становить 70325 грн, з яких: 11000 грн тіло кредиту, 37875 грн проценти за користування кредитом, нараховані ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», 21450 грн проценти за користування кредитом, нараховані позивачем за 130 календарних днів.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_5 від 13 листопада 2017 року ОСОБА_1 у квітні 2023 року мобілізований до Збройних Сил України (а.с. 125).
Відповідно до довідки військової частини № НОМЕР_6 від 29 жовтня 2024 року ОСОБА_1 з 26 квітня 2023 року по теперішній час перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині № НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 132).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статт 1078 ЦК України).
Отже, із огляду на встановлені судом обставини, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Суд вважає необґрунтованими доводи сторони відповідача щодо неукладення ним кредитного договору та неотримання кредитних коштів, оскільки договір № 4887876 про надання споживчого кредиту від 14 серпня 2024 року та додатковий договір до нього були підписані ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з приписами статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Доказів протилежного матеріали справи не містять. Отже підписавши кредитний договір одноразовим ідентифікатором відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту та засвідчив у встановленій законом формі свою обізнаність з усіма умовами кредитування, зокрема щодо ціни договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Щодо тверджень сторони відповідача про недоведеності факту отримання кредитних коштів.
Умовами договору передбачено, що кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх переказу на картковий рахунок. Перерахування кредитних коштів у розмірі 6000 грн та 5000 грн відбулося на належну ОСОБА_1 банківську картку за допомогою платіжного провайдера у спосіб обумовлений умовами кредитного договору, що доводиться наданою АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацією про зарахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_4 та інформацією про переказ коштів за договорами про наданні платіжних послуг. Жодних доказів на спростування вказаних обставин сторона відповідача суду не надала.
Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції станом на 21 серпня 2024 року) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Судом встановлено, що на відповідача, як на військовослужбовця, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, поширюються вказані положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому нарахована під час воєнного стану у період із 14 серпня 2024 року по 8 серпня 2025 року заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 59325 грн не підлягає стягненню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача після набрання рішення суду законної сили передбачених статтею 625 ЦК інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини 10, 11 статті 265 ЦПК України суд зазначає таке.
Відповідно до частин 10, 11 статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Вказані правила встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.
Правова мета приписів частин 10, 11 статті 265 ЦПК України полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як було ухвалено судове рішення.
При вирішенні цього питання, суд враховує дію пункту 18 Перехідних положень ЦК України, який у період дії в Україні воєнного стану звільняє від відповідальності за статтею 625 цього Кодексу у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за кредитним договором та від обов'язку сплати на користь неустойки (штрафу, пені), а також положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які вказують, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Таким чином, за відсутності правових підстав для стягнення із відповідача процентів та інших штрафних санкцій за користування кредитом, суд не вбачає і підстав для застосування положень статті 625 ЦК України, яка є особливою мірою відповідальності боржника, в порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 11000 грн, в іншій частині відмовляє у задоволенні позову.
При вирішенні питання щодо судових витрат суд виходить із наступного.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частина 1, 2 статті 141 ЦПК України вказує, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених витрат суду надано копію договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та адвокатом Столітнім М.М., за яким клієнт здійснює оплату гонорару адвоката згідно з узгодженим та підписаним актом прийому-передачі виконаних робіт протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили; ордера про надання правничої допомоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» від 10 грудня 2024 року; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 18 вересня 2020 року № 82; заявка на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, відповідно до якої вартість послуг становить 10000 грн; акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року - вартість професійної правничої (правової) допомоги становить 10000 грн.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд з прав людини застосовує такі критерії - заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим та мати мають розумний розмір.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування, суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд враховує, що адвокат участі у розгляді справи не брав, справа є не складною, тому неминучість витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі викликає сумнів. Справедливим і співмірним буде зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді пропорційно задоволеним позовним вимогам, що становить 1560 грн (10000 грн х 15,6 %).
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України у зв'язку з частковим (на 15,6%) задоволенням позову з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 378 грн (2422,40 грн х 15,6 %) на відшкодування сплаченого при зверненні з позовом судового збору.
Керуючись статтями 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 4887876 від 14 серпня 2024 року у розмірі 11000 грн (тіло кредиту).
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків у розмірі 59325 грн відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» 378 грн судового збору та 1560 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»; вул. Загородня, 15, офіс 118/2, м. Київ.; код ЄДРПОУ: 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_7 .
Суддя Д. В. Сізов