Справа №523/22755/25
Провадження №1-кс/523/7238/25
30 жовтня 2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчий в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_6 , погоджене начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025164110000163 від 29.09.2025 року у відношенні:
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Подільськ (колишня назва - місто Котовськ), Одеської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого, який проходить військову службу за контрактом на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме у незаконному переправленню осіб через державний кордон України, а також сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, вчинене з корисливих мотивів
29.10.2025 року до Пересипського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчий в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_6 , по кримінальному провадженню № 42025164110000163 від 29.09.2025 року «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 », в якому зазначено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , достовірно знаючи про те, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 07.007.2025 № 321-ОС ОСОБА_7 призначено на посаду інспектора прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Законом України «Про державну прикордонну службу України» визначено правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження.
Відповідно до ст. ст. 2, 10 Закону України «Про державну прикордонну службу України», основними функціями Державної прикордонної служби України окрім іншого є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення. Органи охорони державного кордону безпосередньо виконують поставлені перед Державною прикордонною службою України завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів. До складу прикордонного загону можуть входити прикордонні комендатури, відділи прикордонної служби, прикордонні застави, контрольно-пропускні пункти, відділення прикордонного контролю. Окремий контрольно-пропускний пункт є оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладається здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів. До складу окремого контрольно-пропускного пункту можуть входити інші підпорядковані йому контрольно-пропускні пункти, відділення прикордонного контролю і контролерські пости.
Пунктами 4, 5, 6, 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» визначено, що на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань зокрема покладаються: участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану; організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю; запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України.
Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про державну прикордонну службу України» визначено, що військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України під час виконання покладених на них обов'язків є представниками влади.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про державну прикордонну службу України», законні вимоги і розпорядження військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових повноважень залучені до оперативно-службової діяльності, є обов'язковими для виконання громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, посадовими і службовими особами.
У відповідності до посадової інструкції ОСОБА_7 повинен у своїй діяльності керуватися: Конституцією України, Законами України, Законом України «Про державну прикордонну службу України», «Про державний кордон «Про прикордонний контроль», посадовою інструкцією, іншими нормативно-правовими та розпорядчими актами України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Південного регіонального управління та прикордонного загону.
ОСОБА_7 у своїй діяльності зобов'язаний не допускати вчинення злочинів та адміністративних правопорушень, утому числі корупційних правопорушень; не використовувати своє службове становище з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб не допускати впливу членів сім?ї або інших осіб на виконання своїх службових обов?язків, якщо їх інтереси не збігаються з покладеними завданнями та/або суперечать їм, а також не вчиняти інших корупційних правопорушень; запобігати злочинам та адміністративним правопорушенням, протидіюяким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної службиУкраїни.
До основних завдань та обов'язків ОСОБА_7 входить: безпосередньо здійснення охорони державного кордону, виявлення та затримування осіб, які скоїли злочини та адміністративні правопорушення.
Законом України «Про державний кордон України» встановлено, що Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1, 2), а перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку (ст. 9).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Одночасно з цим, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 від 24 лютого 2022 року оголошено проведення загальної мобілізації.
Окрім того, Указами Президента України та відповідними законами воєнний стан та загальна мобілізація неодноразово продовжувався.
В останній раз, відповідно до Закон України від 21.07.2025 №4524-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким воєнний стан в Україні продовжують з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан та загальна мобілізація.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки , прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Так, відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 33 Конституції України, тобто право кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Окрім того, відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право вичерпний перелік військовозобов'язаних осіб віком 18-60 років.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_7 всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив злочин за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 визначив найбільш оптимальні шляхи реалізації злочинного плану та правила поведінки, спрямовані на досягнення його результату, бажанні вчиняти злочини з метою отримання кримінальних прибутків для задоволення власних потреб у грошах, організувавши свою злочинну діяльність за місцем несення служби в місті Подільськ, Одеської області яке розташоване біля кордону з Республікою Молдова.
З цією мето, на початку вересня 2025 року ОСОБА_7 у ході розмови з невстановленою на теперішній час особою дізнавшись від нього про, те, що у нього є знайомий ОСОБА_9 який бажає виїхати за кордон, але не має на це законних підстав діючи умисно з корисливих мотивів 26.09.2025 близько 21 години із застосуванням месенджера «WhatsApp» зв'язався з ОСОБА_9 та повідомив йому про те, що проходячи військову службу у Державній прикордонній службі України може організувати і здійснити перенаправлення ОСОБА_9 через державний кордон до Республіки Молдова за грошову винагороду у розмірі 5000 доларів США по за пунктом пропуску та для цього ОСОБА_9 необхідно прибути заздалегідь обумовлене місце, виконувати надані вказівки.
Далі, 23.10.2025 ОСОБА_7 діючи умисно з корисливих мотивів, із застосуванням месенджера «WhatsApp» зв'язався з ОСОБА_9 та вказав ОСОБА_9 на необхідності надання грошових коштів у більшому розмірі 7000 доларів США за переправлення через державний кордон України до Республіки Молдова, та надав поради та вказівки щодо подальших дій ОСОБА_9 , та необхідності його прибуття у найближчі дні до міста Подільськ, Одеської області.
На виконання наданих ОСОБА_7 вказівок 27.10.2025 близько о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_10 зателефонував останньому та повідомив про своє прибуття до міста Подільськ, Одеської області, та отримав вказівку від ОСОБА_7 поселитися у готелі та чекати подальших вказівок.
Далі, близько о 12 годині 00 хвилин 28.10.2025 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у ході телефонної розмови домовились про зустріч в заздалегіть обумовленому місці.
Цього ж дня, 28.10.2025 близько 12 години 20 у ході зустрічі, яка відбулася в заздалегідь обумовлено місці, у місті Подільськ, біля входу до КП «Подільський міський ринок» по вулиці Сільськогосподарська, 10 ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливим мотивом, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на здійснення незаконного перенаправлення ОСОБА_9 через державний кордон України з метою отримання грошових коштів у розмірі 7000 доларів США, надав ОСОБА_9 вказівку щодо способу передачі 7000 доларів США, з метою приховування своїх протиправних дій, та подальшого їх викриття працівникам правоохоронного органу.
Після чого, ОСОБА_7 , надав ОСОБА_9 поради та вказівки щодо його дій, які необхідно виконати для незаконного перетину державного кордону України визначивши час та місце незаконного перетину державного кордону України біля населеного пункту Тимкове, Подільського району, Одеської області в бік названої «Придністровської Молдавської Республіки», а також вжиття заходів щодо усунення перешкод у перетині державного кордону, вчинивши таким чином всі необхідні дії спрямовані на незаконне переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України.
Після чого, ОСОБА_7 був затриманий правоохоронним органом за вчинення кримінального правопорушення в порядку ст. 208 КПК України, а його злочинну діяльність припинено.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також на те, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Копії клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, вручені підозрюваному завчасно 29.10.2025.
Прокурор в судовому засіданні просив клопотання задовольнити та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, через недоведеність ризиків на які посилається прокурор, та можливість обрання іншого запобіжного заходу , не пов'язаного з триманням під вартою з огляду на особу підозрюваного.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві перебуває кримінальне провадження № 42025164110000163 від 29.09.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 368 КК України .
29.10.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
При розгляді вказаного клопотання було встановлено що підозра у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України відносно ОСОБА_7 , є обґрунтованою, що на цьому етапі досудового розслідування підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: матеріалами 7 управління ДВКР СБ України від 29.09.2025 №17/7/2/2-950; матеріалами ВВВБ по 2 прикордонному загону ДПС України від 29.09.2025 №16.3/77068-25; протоколами допиту свідка ОСОБА_9 від 30.09.2025 та 28.10.2025; протоколом затримання ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України, від 28.10.2025; протоколом огляду від 28.10.2025; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, в судовому засіданні прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
-Переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Зазначений ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, відповідальність за вчинення якого передбачає позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що згідно ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява
№ 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Маючи значний досвід роботи в Державній прикордонній службі України, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_7 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
На даний час, ОСОБА_7 також достатньо обізнаний зі змістом отриманих результатів слідчих (розшукових) дій стосовно нього, іншими доказами у кримінальному провадженні, що створює додатковий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим, застосування більш м'якого запобіжного заходу не є виправданим.
Крім того, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України з 24.02.2022 Україною згідно відкритих даних не контролюється орієнтовно 15-20% власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
Також, ОСОБА_7 будучи співробітником Державної прикордонної служби України, використовуючи наявні у нього засоби та можливості, знайомства з іншими співробітниками правоохоронних органів Одеської області, може отримати відповідні паролі для безперешкодного проходження пунктів пропуску та здійснити виїзд на непідконтрольні Україні території, а також в напрямку Республіки Молдова.
Під час проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 проживає в м. Подільськ, що розташоване біля кордону з Республікою Молдова, та виконує обов'язки з охорони державного кордону України, що свідчить про те, що останній маючи знання та вміння може перетнути у незаконний спосіб державний кордон України, що підтверджує існування реального ризику переховування від органів досудового розслідування або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється
Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного.
Водночас, варто зауважити, що ризик переховування від суду та слідства зростає в умовах воєнного стану та війни.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначений ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що характер інкримінованого підозрюваному злочину має корисливу спрямованість та вчинені з використанням службового становища.
Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, може надати можливість підозрюваному вчинити зазначені дії з такими речами у кримінальному провадженні, з огляду на викладені обставини.
Підозрюваний ОСОБА_7 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставинами, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
Згідно фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_7 розробив злочинний план спрямований на незаконне збагачення шляхом використання свого службового становища, у тому числі з можливостю здійснення впливу, в силу займаної посади та знайомств.
У зв'язку із чим, наразі органом досудового розслідування, вживаються заходи щодо встановлення інших осіб які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, зокрема серед співробітників НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Зокрема, як вже зазначалось, з метою конспірації підозрюваний для спілкування використовував мобільні додатки, а тому останній може вжити заходи щодо видалення такого листування, перейменування контактів телефонної книги.
Ризик незаконно впливати на свідків, експерта у цьому кримінальному провадженні.
Зазначений ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.
Враховуючи викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_7 може здійснювати вплив на свідків у кримінальному провадженні, на працівників НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з метою зміни, чи відмови від надання ними показань, або зміни вже наданих тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваним на таких осіб.
За рахунок займаної посади та реалізації своїх повноважень, ОСОБА_7 має постійні стійкі зв'язки з іншими структурними підрозділами органів державної влади, дає змогу впливати на свідків, експерта у цьому кримінальному провадженні.
Крім того, наразі у кримінальному провадженні заплановано призначення судових експертиз (щодо справжності грошових коштів) проведення яких буде доручено експертам ОНДІСЕ МЮ України, а тому існує ризик впливу на експертів, враховуючи стійкі зв'язки підозрюваного (в силу досвіду роботи в системі правоохоронному органі Одеської області) з іншими структурними підрозділами органів державної влади.
Таким чином, не будучи обмеженим у спілкуванні із працівниками НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, яких наразі встановлюються та які ще не допитані органом досудового розслідування, свідками, протоколи допиту яких є у додатках до клопотання про застосування запобіжного заходу, ОСОБА_7 матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності сам або за допомогою третіх осіб впливати на них.
Перебування ОСОБА_7 навіть під цілодобовим домашнім арештом, не виключає його можливості здійснення впливу на вказаних осіб.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначений ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що як вже зазначалося вище, ОСОБА_7 має досвід роботи в системі правоохоронних органів, а тому останній обізнаний з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень, та може вжити заходів щодо перешкоджання кримінальному провадженню (штучне затягування досудового розслідування; розголошення відомостей результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваних тощо).
Як зазначалось, наразі у кримінальному провадженні заплановано призначення судових експертиз (щодо справжності грошових коштів) проведення яких буде доручено експертам ОНДІСЕ МЮ України, а тому існує ризик перешкоджанню кримінальному провадженню шляхом впливу на експертів, враховуючи стійкі зв'язки підозрюваного (в силу досвіду роботи в системі правоохоронному органі Одеської області) з іншими структурними підрозділами органів державної влади.
Вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначений ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та обумовлюється військовою агресією проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку. Вказаний ризик підтверджує те, що теперішня криміногенна та економічна обстановка в Україні може схилити особу до нового злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені даною статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України до підозрюваного може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, до підозрюваного, слідчий суддя враховує, що у розпорядженні сторони обвинувачення по даному кримінальному провадженню є достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину та докази обґрунтованої підозри у його скоєнні саме ОСОБА_7 із кваліфікацією цього кримінального правопорушення за ч.3 ст.332 КК України, а також враховує те, що він раніше не судимий, працює, одружений, має на утриманні 4-х неповнолітніх дітей, характеризується позитивно, є учасником бойових дій, дружина є інвалідом 3-ї групи та хворіє тяжкою хворобою.
З огляду на вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного є достатньо обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Крім того, так як інкриміновані дії вичинені під час військового стану, з урахуванням обставин вчинення вказаних дій та тяжкість покарання яке загрожує підозрюваному, вважаю, що інший запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку, та уникнення встановлених ризиків.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З питання встановлення застави то її розмір повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та тому ступеню довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного (обвинуваченого), який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, та з урахуванням його майнового стану. З урахуванням наведеного, статті яка зазначена у клопотанні слідчого суд вважає за необхідне визначити розмір застави у відповідності до вимог п. 2 ч.5 ст.182 КПК України, у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних громадян, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З приводу доводів підозрюваного та захисника про недоведеності ризиків, то слідчим суддею досліджено докази які засвідчують їх наявність, а обставини які свідчать про міцні соціальні зв'язки існували на час інкримінованих дій, але не послугували стримуючим фактором для підозрюваного.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193-194, 197, 199, 369-372,376 КПК України, слідчий суддя,-
1.Клопотання старшого слідчий в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_6 , погоджене начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025164110000163 від 29.09.2025 року ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, - задовольнити.
2.Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із триманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 11 тобто до 26.12.2025 року включно.
3.Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та покладених на підозрюваного обов'язків у разі внесення застави, закінчується 26.12.2025 року.
4.Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі - 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 242 240,00 гривень.
5.Визначену заставу, необхідно внести у грошовій одиниці України на такі реквізити - отримувач коштів «Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області», код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435, банк отримувача «ДКСУ м. Київ», код банку отримувача 820172.
6.Підозрюваний (обвинувачений) або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.
7.У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , 22.01.1984 обов'язки строком до 26.12.2025 року, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_9 експертами
та іншими, особи яких на даний час встановлюються);
-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- прибувати до старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_11 із встановленою періодичністю.
8.Роз'яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
9. Виконання ухвали покласти на прокурора та ДУ «Одеський слідчий ізолятор», відповідно, в частинах, що стосуються їх повноважень.
10.Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
11.На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
12.Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, та направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Слідчий суддя : ОСОБА_1