Справа № 601/2340/25Головуючий у 1-й інстанції Шульгач Н.М.
Провадження № 33/817/533/25 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
24 жовтня 2025 р. м.Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю:
особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1
захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Зембри Є.Й.,
розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Зембри Є.Й., в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 вересня 2025 року,
Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Як визнав суд, 28.07.2025 року о 17 год. 12 хв. в м. Кременець по вул. Вишнівецька,66 ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Ford» моделі «Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Алкотест 6810. Результат огляду 0,36 проміле. З результатом згідний. Від керування ТЗ відсторонений, чим порушив п.2.9а ПДР України.
В апеляційній скарзі адвокат Зембра Є.Й., що діє в інтересах ОСОБА_1 , вважає, постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин подій, які безпідставно визнано правопорушенням.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , не дотримався вимог статті 252 КУпАП, внаслідок чого суд прийшов до помилкового висновку про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Звертає увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено ознак сп'яніння, які були виявлені у водія.
Зазначає, що матеріали справи не містять даних, які підтверджують, що працівниками поліції його було відсторонено від керування транспортним засобом.
Вказує, що поліцейським належним чином не виконано вимоги п. 11 розділу ІІ “Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», що затверджені Наказом МВС №1376 (далі - Інструкція 1376) від 06 листопада 2015 року, не роз'яснивши ОСОБА_1 права, передбачені ст.55, 56, 59, 63, 268 КУпАП.
У роздруківці результату огляду на стан сп'яніння, зазначено, що проводилося тестування на алкоголь, однак, відсутні будь-які відомості, які б давали можливість ідентифікувати належність такої роздруківки до конкретного протоколу про адміністративне правопорушення, що унеможливлює перевірку достовірності та належності такого доказу. Разом тим, у роздруківці вказано, що вона складена у відношенні « ОСОБА_2 », що викликає об'єктивні сумніви у достовірності даного доказу і відношення його до особи ОСОБА_1 .. Не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неправильне зазначення у роздруківці результатів огляду прізвища, імені та по батькові особи, відносно якої проводилося тестування, є лише технічною опискою.
Вказує, що суддею не взято до уваги, що працівниками поліції було порушено вимоги пункту 10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 р/№ 1452/735 (далі Інструкції №1452/735), який закріплює обов'язок вручення водію другого примірника акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також відсутні належним чином засвідчені відомості про відмову отримати цей акт.
Зазначає, що з відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що поведінка працівника поліції прямо суперечить вимогам п.2 розділу І Інструкції №1452/735, оскільки замість повідомлення про встановлені ними ознаки алкогольного сп'яніння та формулювання обґрунтованої підозри у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, поліцейські здійснили формальне опитування.
Вказує, що на відеозаписі відсутні ознаки сп'яніння, поведінка ОСОБА_1 була адекватною, а видимих клінічних ознак алкогольного сп'яніння не було.
Крім того, захисник вказує, що сама по собі постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності серії ЕАН № 5337712 від 28.07.2025р. сама по собі не є достатнім доказом факту вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Наголошує на тому, що результати огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння становлять 0.36 проміле, що не перевищує допустиму норму алкоголю, оскільки є меншими за 0.50 мг на літр крові як вказано в п. 5 ст. 8 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована 25.04.1974 року Україною в складі СРСР.
На переконання сторони захисту, результат огляду у 0,36 проміле не може свідчити про перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий є в межах похибки та не тягне за собою наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначає, що адвокат заявляв клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з оскарженням постанови про накладення адміністративного стягнення та не отримання відповіді на адвокатський запит, однак суд першої інстанції не врахував зазначене та розглянув справу по суті, що призвело до порушення права на захист.
Просить скасувати постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останнього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Зембру Є.Й., який повністю підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 вересня 2025 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд констатує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції проведено у відповідності до розділу IV КУпАП, яким регламентовано порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Висновок суду про винуватість та кваліфікацію дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України доведений належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 405355 від 28 липня 2025 року, 28.07.2025 року о 17 год. 12 хв. в м. Кременець по вул.Вишнівецька,66 ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Ford» моделі «Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Алкотест 6810. Результат огляду 0,36 проміле. З результатом згідний. Від керування ТЗ відсторонений, чим порушив п.2.9а ПДР України.
В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КупАП.
Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Доводи апелянта щодо порушення працівниками поліції вимог Інструкції - 1376 при оформленні вказаного протоколу, які полягають в тому, що водію не були роз'яснені його права, є безпідставними.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
Твердження апелянта про те, що в протоколі не зазначено ознак сп'яніння, не впливає на законність висновків суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а саме це, згідно п. 2.9. а Правил дорожнього руху ставиться йому у вину.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення складено відносно ОСОБА_1 саме за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а не за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції, а тому зазначення ознак сп'яніння у протоколі не є обов'язковою вимогою щодо його змісту. Так само, відсутність вказівки у протоколі про роздруківку з газоаналізатора “Драгер», на що звертає увагу сторона захисту, не може свідчити про неналежність цього процесуального документа як доказу.
Доводи захисника про те, що другий примірник акту огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не вручався, не свідчить про істотне порушенням закону та не спростовують висновків суду про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що “з результатами згоден»
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Виходячи з вищенаведеного, доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати єдиним та безперечним доказом вчинення правопорушення, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки вказаний процесуальний документ об'єктивно підтверджений іншими доказами по справі, які були досліджені як судом першої, так і апеляційної інстанцій. Окрім того, вирішуючи справу суд першої інстанції взяв до уваги не лише протокол про адміністративне правопорушення, а й інші докази, наявні у матеріалах справи.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції, на якому зафіксована як причина зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а саме те, що він керував транспортним засобом та не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху.
Тому, стверджувати про незаконність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , як про це зазначає апелянт в апеляційній скарзі, апеляційний суд підстав не вбачає.
Окрім того, оглянутим апеляційним судом відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівників патрульної поліції, підтверджується, що працівниками поліції після зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , останньому було повідомлено наявні у нього ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини роти, порушення мови та координації рухів) та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці події за допомогою приладу «Drager 6820», на що ОСОБА_1 погодився. За результатом проведеного огляду з використанням технічного приладу газоаналізатора «Drager 6810» виявлено вміст алкоголю в організмі ОСОБА_1 0,36 %. З результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 погодився, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в найближчому медичному закладі відмовився. Працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що результати огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння становлять 0.36 проміле, що не перевищує допустиму норму алкоголю, оскільки є меншими за 0.50 мг на літр крові що передбачено п. 5 ст. 8 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована 25.04.1974 року Україною в складі СРСР є непереконливі.
Відповідно до статті 8 пункту 5 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25 квітня 1974 року, із змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух від 01 травня 1971 року, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Наведена вище норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп'яніння. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 мг у видихуваному повітрі, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0,2 ‰.
Відтак, положення зазначеної Конвенції застосуванню, у зазначеному випадку, не підлягають.
Покликання адвоката Зембри Є.Й., що результат огляду ОСОБА_1 знаходиться у межах допустимої похибки алкотестера, не заслуговує на увагу з огляду на наступне.
На відеозаписі події зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки працівниками поліції транспортного засобу, яким він керував. Результат огляду - 0, 36 проміле.
Даний показник зафіксований також результатом тесту № 6592 від 28.07.2025 року, проведеного приладом "Drager Alcotest 6810", який долучено до матеріалів справи.
Згідно п. 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0, 2 проміле алкоголю в крові.
Відповідно до технічних характеристик портативного газоаналізатора Alcotest 6810 «Drager» точність вимірювань у діапазоні 0, 00 - 0, 84 проміле похибка складає +/- 0,042 проміле.
Тому, результат огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , навіть з урахуванням вказаної похибки, перевищує допустимий показник алкоголю в організмі.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, на що він звертається увагу в апеляційній скарзі, жодним чином не спростовує безпосередньо самого факту керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що доведено судом належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на наявність клопотання про відкладення судового засідання та розглянув справу, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки розгляд справи проведено за участі особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника Зембри Є.Й., а наявні у справі докази давали підстави ухвалити рішення з урахуванням положень ст.ст.280, 283 КУпАП.
З огляду на вказані вище докази, які належним чином досліджені судом першої інстанції, вважаю, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 , узгоджуються з приписами ст.266 КУпАП та відповідають вимогам Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735.
Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв'язку з неповнотою судового розгляду, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Також, слід зазначити, що більшість доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 є аналогічними до тих, що наведені адвокатом у клопотанні про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 і були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Виходячи з аналізу досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу адвоката Зембри Є.Й. залишити без задоволення, а постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя