Справа №601/3651/24
Провадження № 1-кп/601/77/2025
03 листопада 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременець, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024211010000253 від 01.05.2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, Луганської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, не депутата, військовозобов'язаного (військовий квиток НОМЕР_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
встановив:
Згідно абзацу п'ятого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим того ж дня Законом України №2102-ІХ з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 затвердженого Законом України № 2219-IX від 15 березня 2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 затвердженого Законом України № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, затвердженим Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, затвердженим Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, затвердженим Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07 лютого 2023 року № 2915-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-ІХ, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ, Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-ІХ, та Указом Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про проводження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2024 року № 3564-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про проводження строку дії воєнного стану в Україні» від 08 травня 2024 року №3684-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 14 травня 2024 року на 90 діб; Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про проводження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року №3891 -IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 12 серпня 2024 року на 90 діб, Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 29.10.2024 року №4024-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про проводження строку дії воєнного стану в Україні» - строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року на 90 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено провести загальну мобілізацію. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено з 25.05.2022 на 90 діб згідно з Указом Президента від 17.05.2022. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 15 серпня 2022 року №2501-IX проведення загальної мобілізації продовжено з 23 серпня 2022 року на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 758/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації"» від 16 листопада 2022 року № 2739-ІХ продовжити з 21 листопада 2022 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року № 59/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації"» від 7 лютого 2023 року № 2916-ІХ, Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 1 травня 2023 року № 255/2023, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації"» від 2 травня 2023 року № 3058-ІХ, Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 452/2023, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації"» від 27 липня 2023 року № 3276-ІХ, Указом Президента України від 6 листопада 2023 року № 735/2023, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації"» від 8 листопада 2023 року № 3430-ІХ, указом Президента України №50/2024, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації"» 6 лютого 2024 року № 3565-ІХ продовжено з 14 лютого 2024 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №470/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 08 травня 2024 року №3685-ІХ проведення загальної мобілізації продовжено з 14 травня 2024 року на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №470/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 23 липня 2024 року №3892-ІХ проведення загальної мобілізації продовжено з 12 серпня 2024 року на 90 діб. Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №741/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 29 жовтня 2024 року №4025-IX проведення загальної мобілізації продовжено з 10 листопада 2024 року на 90 діб.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів ІНФОРМАЦІЯ_2 - Центральне управління або регіональні органи ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовозобов'язаних, резервістів ІНФОРМАЦІЯ_3 - відповідний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовозобов'язаних оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_3 - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Встановлено, шо у ОСОБА_3 після введення воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (конкретна дата не встановлена), виник злочинний умисел на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Зокрема, ОСОБА_3 є військовозобов'язаним та придатним до військової служби згідно довідки військово-лікарської комісії №512/1 від 11.03.2024 та не має відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією.
ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, переслідуючи мету ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в умовах особливого періоду, в порушення вимог вищевказаних нормативно-правових актів, будучи належним чином повідомленим у встановленому законом порядку про наслідки неявки за викликом, будучи належним чином повідомленим про зміст повістки на необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , що у АДРЕСА_2 , отримавши особисто 11.03.2024 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) повістку з вимогою прибути 12.03.2024 о 08:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки у складі команди № НОМЕР_2 для проходження військової служби у Збройних силах України за призовом під час мобілізації, на особливий період, не з'явився без поважних причин, чим вчинив кримінальне правопорушення.
ОСОБА_3 впродовж періоду часу з 12.03.2024 року не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_5 про причини свої неявки, вільний час проводить на власний розсуд по даний час.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений вину не визнав та пояснив, що він є громадянином України, однак не знає законів України. Проходив ВЛК в ІНФОРМАЦІЯ_6 . Йому видали довідку при придатність до служби в ЗСУ. Також йому дали повістку, від якої він відмовився. Не прибув в ІНФОРМАЦІЯ_5 на зазначену дату. Звернувся до лікаря, бо погано себе почував. Оскаржив рішення ВЛК. Підстав для відстрочки немає. Не є заброньований. Відмовляється проходити службу в ЗСУ. Має захворювання, які перешкоджають йому служити в ЗСУ. З юнацтва мав численні травми та побої і обвинуваченому встановили діагноз шизофренія астенічний синдром. Мав групу інвалідності. Працював в інституті лаборантом. Документи щодо стану його здоров"я залишись в Луганську.
Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України повністю доводиться наданими стороною обвинувачення доказами.
Зокрема, показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які є службовцями ІНФОРМАЦІЯ_7 і які суду пояснили, що обвинувачений 11.03.24р. отримав в ІНФОРМАЦІЯ_6 повістку про явку на 8 год 12.03.24р в ІНФОРМАЦІЯ_5 для відправки на службу в ЗСУ та був обізнаний із Законом України «Про мобілізацію». Свідки були присутні при вручені повістки обвинуваченому. Місце прибуття вказане в розписці - адреса АДРЕСА_2 . Обвинувачений пройшов ВЛК. У нього відсутні підстави для відстрочки. ОСОБА_3 по повістці не з"явився для проходження служби в ЗСУ. Повідомляв, що не бажає служити з релігійних міркувань.
Також, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доводиться письмовими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження, зокрема:
- відомостями, що містяться у повідомленні начальнику Кременецького відділення поліції ГУНП в Тернопільській області щодо ухилення громадянина ОСОБА_3 від призову за мобілізацією із рапортом ст. офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- розпискою із проставленням власноручного підпису ОСОБА_3 , як військовозобов'язаним на 08.00 год 12.03.2024, яка ним одержана о 15.00 год 11.03.2024 року та аркушем доведення вимог законодавства України з питань оборони, з яким ОСОБА_3 ознайомився, про що власноручно 11.03.2024р. поставив свій підпис;
- контрольним талоном мобілізаційного розпорядження № 3, згідно якого солдат ОСОБА_3 , 1973 року народження одержав мобілізаційне розпорядження об 15.00 год 11.03.2022 та поставив власноручний підпис у відповідній графі;
- довідкою ВЛК № 512/1 від 11.03.2024 р., згідно якої ОСОБА_3 , 1973 року народження проведено медичний огляд військово-лікарською комісією Кременецького району 11.03.2024 р. з визначенням діагнозу, який на підставі ст.49 а графи ІІ розкладу хвороб, графи 3,4,5,6,7,9,10 ТДВ «Б» придатний до військової служби;
- відомостями, що містяться у документах, отриманих згідно ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів, а саме: копії виписки із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_3 ; копії поіменного списку резервістів № 2571 від 12.03.2024 р.; належно завіреній копії обліково-послужної картки до військового квитка та військовим квитком ОСОБА_3 ; довідкою №6109-70 від 08.02.2017 р. про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; картки обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного для визначення придатності до військової служби ОСОБА_3 ; оригіналом довідки із зазначенням відомостей щодо придатності до військової служби; копією паспорта ОСОБА_3 ; розпискою про отримання повістки; оригіналом карти професійно-психологічного відбору кандидата ОСОБА_3 ; акту дослідження стану здоров'я, згідно якого визначено діагноз: міопія слабкого ступеня обох очей, хр.панкреатит, хр.простатит, часткова вторинна адентія, наслідки перенесеної ЗЧМТ без порушення функцій.
За клопотання ОСОБА_3 ухвалою суду 12.06.2025 року призначалась амбулаторна-судово психіатрична експертиза. Згідно висновку якої №533 від 01.07.2025 року обвинувачений ОСОБА_3 виявляє ознаки змішаного розладу особистості, що не досягає рівня психозу чи вираженого недоумства. На момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_3 виявляв ознаки змішаного розладу особистості,що не досягає рівня психозу чи вираженого недоумства, тому він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час обвинувачений ОСОБА_3 може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Обвинувачений ОСОБА_3 застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.
За клопотанням обвинуваченого суд опитував в режимі відеоконференції з Тернопільського апеляційного суду експерта.
В судовому засіданні ОСОБА_8 - головний судово-психіатричний експерт вищої категорії пояснив, що записи у висновку експертизи в розділі в суб"єктивних відомостях експертного заключення вказано зі слів підекспертного і на висновок дата 1990 чи 2000 рік не впливають. При проведенні експертизи не повинен експерт опитувати психіатра, достатньо документів, які подані обстежуваною особою. Травми у ОСОБА_3 були, однак вони не деталізуються скільки їх було і коли. Також наслідки травм не було ніде зазначено. Симуляція - це є поведінка обвинуваченого, як під час проведення експертизи, так і в судовому засіданні в присутності експерта. Розлад особистості не потребує особливого лікування.
Також судом досліджено виписки із медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_3 № 11138 з 06.08.2025 по 22.08.2025 р. та №13508 з 24.09.25 по 13.10.25 р., згідно яких у обвинуваченого встановлено діагноз: основний - органічний емоційно лабільний астенічний розлад. Супутній - гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертезивне серце, дифузний кардіосклероз. Синусова тахікардія. Складний міопічний астигматизм обох очей. Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_8 суду пояснив, що вказані діагнози враховані експертом під час проведення експертизи і зазначені у експертному висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов'язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов'язаного до такого місця.
Суб'єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто коли військовозобов'язаний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.
Статтею 336 Кримінального кодексу України, передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією. Злочин, передбачений вказаною статтею, має формальний склад та не є триваючим за своєю суттю. Факт вчинення суспільно небезпечного діяння (яке складає об'єктивну сторону злочину) утворює закінчений злочин. Об'єктивна сторона злочину в диспозиції ст. 336 КК визначена із застосуванням терміну «ухилення». Ухилятися - означає намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, відсторонятися від чогось. Таким чином зміст ухилення як діяння (дія чи бездіяльність) визначається змістом того, від чого ухиляється особа, в даному випадку - змістом понять «мобілізація» і «призов за мобілізацією». У статті 336 КК ці поняття не розкриваються, що свідчить про те, що її диспозиція є бланкетною.
Однак, згідно з ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачає, що чоловіки віком від 18 до 60 років зобов'язані за викликом з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. Відповідно виклик здійснюється шляхом вручення повісток.
Згідно з Законом України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
Відповідно до визначень наданих у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року під мобілізацією розуміється - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 вказаного вище Закону під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу, громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах.
Ухилення громадян від призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану вкрай негативно впливає на укомплектованість військових частин і підриває обороноздатність країни в умовах відсічі збройній агресії російської федерації, яка загрожує життю, здоров'ю, безпеці всіх громадян і самому існуванню нашої держави.
Відповідно до п. 56 Постанови КМУ «Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом» від 21 березня 2002 р. №352 оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Мобілізаційне розпорядження - це документ, який вручається військовозобов'язаному громадянину після проходження ним медичної комісії та визнання його придатним до військової служби для подальшої мобілізації.
Отже, військовозобов'язаний ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , пройшовши медичний огляд, що проводився військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби, яким останнього визнано придатним до військової служби, отримавши під розписку мобілізаційне розпорядження, проставивши свій власноручний підпис про отримання та повідомлення на 12.03.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився та не повідомив про місце свого перебування, не надав доказів поважності причин неявки. Вказане, суд вважає, містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, що інкриміноване ОСОБА_3 органом досудового розслідування, передбаченого ст.336 КК України.
У ході судового розгляду захисником обвинуваченого надано заперечення щодо обвинувального акту у яких адвокат зазначає щодо відсутності доказів отримання ОСОБА_3 бойової повістки в якій не зазначено місце прибуття на службу, що свідчить, що винуватість його підзахисного не доведена.
Розглянувши надані стороною захисту заперечення, суд вважає, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Як убачається з пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3 , йому інкриміновано неприбуття за викликом згідно мобілізаційного розпорядження на 12.03.2024 р на 8 год до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки у складі команди № НОМЕР_2 для проходження військової служби у Збройних силах України за призовом під час мобілізації, на особливий період. Однак ОСОБА_3 умисно не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( місце розташування якого йому відомо) без поважних причин, тобто умисне ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, доводи захисника і в цій частині не можна вважати слушними.
Окрім цього, у суду немає підстав ставити під сумнів підпис обвинуваченого у контрольному талоні до мобілізаційного розпорядження та розписці на 12.03.2024, оскільки доказів протилежного сторонами кримінального провадження не надано. За вказаних обставин, суд вважає доводи сторони захисту неспроможними та не доведеними.
Разом з тим, чинним законодавством встановлено ряд поважних причин, за яких громадяни України можуть не з'явитися до РТЦК, за наявності підтверджуючих документів, а саме: смерть близького родича, хвороба або необхідність догляду за хворими близькими родичами, здійснення стосовно військовозобов'язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття, потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову і стала перешкодою своєчасному прибуттю.
При цьому, слід повторно наголосити, що даних про такі обставини стороною захисту суду не надано і органом досудового розслідування детально підтверджено належними довідками медичних установ про те, що ОСОБА_3 за медичною допомогою у період, що йому інкримінований не звертався.
Таким чином, суд, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, особу винного, який несудимий, вчинив правопорушення вперше, має постійне місце проживання, його вік.
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
Суд приймає до уваги те, що покарання є заходом примусу, від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді позбавлення волі.
Вирішуючи питання можливості застосування ст.ст. 69, 75 КК України, суд виходить з наступного.
Судовим розглядом не встановлено пом'якшуючих покарання обставин у обвинуваченого ОСОБА_3 у зв'язку з чим підстав для застосування ст. 69 КК України немає.
Крім цього, суд враховує те, що практика звільнення від відбування покарання осіб, що вчинили дії, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_3 може створити небезпечні прецеденти можливості фактично безкарного нехтування військовозобов'язаними своїм конституційним обов'язком захисту Вітчизни. У цьому контексті особливе значення має необхідність і достатність призначеного покарання для досягнення визначеної у частині 2 статті 50 КК України мети загальної превенції - запобігання вчиненню нових аналогічних злочинів не лише засудженими, а й іншими особами.
При цьому суд керується не лише формальними критеріями визначеними кримінальним законодавством, а враховує реальний ступінь небезпеки відповідних діянь для інших осіб, інтересів держави, суспільства з огляду на особливості даного конкретного злочину, спосіб, наслідки, обстановку, а також соціальний контекст його вчинення. Оцінюючи наведені у вироку обставини, суд приходить до переконання про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без реального відбування покарання з врахуванням відсутності у санкції статті альтернативи покарання.
На думку суду, призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень
Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Міра запобіжного заходу не обиралась.
Судові витрати по справі відсутні.
Відповідно до п. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Строк відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Речові докази:
- копія поіменного списку від 12.03.2024 р. №2571 на 1 арк.; оригінал картки професійно-психологічного відбору кандидата із реєстраційним бланком на 2 арк.; копія картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_3 на 1 арк.; оригінал довідки ВЛК від 11.03.2024 №512/1 на 1 арк.; аркуш доведення вимог законодавства України з питань оборони на 1 арк.; розписка №2064 на ім'я ОСОБА_3 на 1 арк.; військовий квиток серія НОМЕР_1 , в який вклеєно мобілізаційне розпорядження на 1 арк.; обліково-послужна картка на сержантів та солдатів на 1 арк.- повернути у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий: