Справа № 465/8851/25
Провадження 2-а/465/272/25
Іменем України
03.11.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Мартьянової С.М.,
за участю секретаря судового засідання Безпяткової Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Представник ОСОБА_1 - адвокат Сапіга А.В. звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позов обґрунтовує тим, що 11 серпня 2025 року інспектором УПП у Львівській області Бавдисом Ю.Б. винесено постанову ЕГА №1845326 про нібито вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 135 КУпАП. У вказаній постанові зазначено, що 11.08.2025 року, у Львівській області, м. Львів, на вул. Вітовського, 41, ОСОБА_1 нібито здійснив безквитковий проїзд у трамваї №3 (бортовий № 1211), який рухався за маршрутом пл. Соборна - вул. Кн. Ольги. На підставі цього дії позивача були кваліфіковані за ч. 2 ст. 135 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 500 грн.
Зазначає, що фактично обставини були наступними: близько 17:50 год. ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 зайшли у трамвай №3 (маршрут «пл. Соборна - Аквапарк») на зупинці «пл. Соборна». Відразу після входу позивач здійснив оплату проїзду шляхом придбання та валідації електронного квитка через мобільний пристрій з використанням технології Apple Pay. Оплата була проведена шляхом піднесення пристрою до валідатора, після чого на екрані з'явилося повідомлення про успішну валідацію квитка, що супроводжувалося звуковим сигналом та світловим індикатором у вигляді зеленої галочки. Переконавшись у належній оплаті, позивач і свідок зайняли вільні місця в салоні та через деякий час трамвай розпочав свій рух по маршруту. Близько 18:20 год., на зупинці «пл. Івана Франка», до салону зайшли контролери. При перевірці квитка позивача пристрій контролера показав, що валідація не здійснена. ОСОБА_1 надав усне пояснення, що оплату здійснено належним чином, і свідок ОСОБА_2 підтвердила, що бачила успішну валідацію квитка на валідаторі. Позивач висловив припущення, що проблема могла бути зумовлена технічною несправністю валідатора та/або терміналом контролера. Незважаючи на це, контролери відмовилися перевірити справність обладнання та проігнорували як пояснення позивача, так і показання свідка. Вони вимагали негайно сплатити штраф готівкою у розмірі 400 грн. без «офіційного оформлення», а після відмови - поводилися грубо, надали вказівку ОСОБА_1 вийти з трамваю на зупинці «пл. Лема», почали погрожувати внесенням до «бази порушників» та викликали поліцію. Очікуючи на прибуття поліції, позивач висловив прохання до контролерів пред'явити службові посвідчення, однак лише один контролер це зробив, інший назвав лише прізвище, ім'я та по батькові. Позивач також зазначає, що свідок ОСОБА_2 , яка заходила з ним одночасно, здійснила оплату вартості проїзду через той самий валідатор, використавши транспортну картку «ЛеоКарт», і ця оплата була успішно підтверджена системою. Водночас, ОСОБА_1 оплату здійснював іншим способом - шляхом використання мобільного пристрою з технологією Apple Pay. Він виконав усі необхідні дії для належної оплати, отримав підтвердження у вигляді звукового та світлового сигналу валідатора і переконався, що платіж пройшов успішно. Це свідчить про відсутність умислу уникнути оплати та вказує на можливу технічну несправність саме валідатора або платіжного терміналу контролерів під час перевірки. Близько 18:51 год. прибула поліція, проте пояснення позивача про належну оплату та технічну можливу помилку валідатора, а також свідчення очевидця, до уваги не бралися; було враховано виключно усні пояснення контролерів, після чого винесено постанову про адміністративне правопорушення.
Вважають, що постанова серії ЕГА №1845326 по справі про адміністративне правопорушення від 10.08.2025 року є протиправною, незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю, оскільки фактичні обставини події за участі ОСОБА_1 та положення відповідних нормативно-правових актів, якими регламентовано проїзд у пасажирському транспорті загального користування на території Львівської міської територіальної громади, вказують на відсутність у діях позивача складу будь-якого правопорушення, в тому числі адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 135 КУпАП.
Щодо визначення факту оплати проїзду то відповідно до Порядку функціонування автоматизованої системи оплати проїзду у пасажирському транспорті загального користування на території Львівської міської територіальної громади, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.08.2021 № 690, належною оплатою визнається здійснення пасажиром валідації проїзного документа та підтвердження її успішності за допомогою світлового та звукового сигналу. Позивач, одразу після входу до транспортного засобу, здійснив оплату за допомогою мобільного пристрою з технологією Apple Pay, провів валідацію електронного квитка та переконався у її успішності за звуковим сигналом і зеленим світловим індикатором. Вказані обставини підтверджуються також показаннями свідка, викладеними у нотаріально посвідченій заяві, яка долучена до позовної заяви. Таким чином, позивач виконав усі обов'язки пасажира, передбачені чинними нормативно-правовими актами, а факт безоплатного проїзду, який є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, відсутній.
Окрім цього, на думку сторони позивача, відсутня суб'єктивна сторона, оскільки у діях позивача відсутня вина як у формі умислу, так і у формі необережності. Він діяв добросовісно, розумно та був переконаний у правомірності своїх дій, адже здійснив оплату у спосіб, прямо передбачений законодавством, і перевірив чинність квитка. Разом з тим, уповноважена особа поліції при розгляді справи не забезпечила повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин, залишила поза увагою пояснення позивача та показання свідка, чим порушила вимоги ст. 7, 245, 280 та 251 КУпАП. Такі порушення процесуальних норм самі по собі свідчать про незаконність винесеної постанови.
Також, зазначається, що відеозапис містить відомості, які підтверджують відсутність складу адміністративного правопорушення: на 10-й хвилині чітко зафіксовано факт здійснення списання коштів з рахунку позивача у розмірі 1 грн., що спростовує твердження про безоплатний проїзд. На підтвердження вказаного та належної оплати проїзду надано наступні докази: виписку з банківського рахунку, дата формування 25.09.2025 за № 80TQOR50P86GLPRP, чек POS-термінала від 12.08.2025 за № MCS68LjG80812, скріншот з мобільного застосунку «Приват24» позивача 12.08.2025 року, з яких вбачається, що у вказаний період було здійснено зняття коштів за Еквиток ЛеоКарт, а саме: 12.08.2025 року з рахунку позивача знято кошти у розмірі 80 грн., категорія транзакції: «транспорт». Оскільки автоматизована система оплати проїзду побудована на принципі відкладеної авторизації, у зв'язку з чим інформація про фактичне списання коштів за поїздку надходить упродовж 1-2 днів. Це підтверджується й наданими доказами: 11.08.2025 року позивач здійснив оплату проїзду, а списання коштів відбулося наступного дня - 12.08.2025. Крім того, наголошує, що при здійсненні платежу системою спершу формується резервація 1 гривні як технічний елемент авторизації. Цей доказ був наданий для огляду відповідачу, однак такий ним не досліджений і до уваги не взятий, що є процесуальним порушенням.
Враховуючи вищевикладене, просить постанову серії ЕГА №1845326 по справі про адміністративне правопорушення від 11.08.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 135 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 500 грн. скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відзив обґрунтовує тим, що постанова серії ЕГА №1845326 від 11.08.2025 винесена інспектором УПП у Львівській області Бавдис Ю. Б. в межах наданих йому повноважень розглядати справи про адміністративні правопорушення, в тому числі і передбачені ст. 135 КУпАП. Повноваження контролера обмежуються фіксацією порушення, випискою штрафу та, у разі необхідності, викликом поліції. Відповідно, контролер має при собі спеціальний пристрій (валідатор контролера), до якого пасажир повинен прикласти свою «ЛеоКарт», банківську картку чи інший пристрій з NFC, щоб підтвердити валідацію.
Як вбачається із відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського поліцейський опитав позивача, а також контролера, щодо суті вчиненого адміністративного правопорушення, крім цього перевірив його переносний зчитувальний пристрій. Як вбачається із відеозапису (Clip - 0:09 хв. 57 с.) встановлено, що квиток картки позивача недійсний.
Зазначає, що надані Позивачем документи не є прямими доказами проїзду саме у транспортному засобі, в якому було здійснено перевірку та виявлено безквитковий проїзд, оскільки усі надані документи, що свідчать про списання коштів, мають дату 12.08.2025 (чек POS-термінала, скріншот), або відображають операції від цієї дати (виписка). Якщо Позивач стверджує, що він здійснив оплату проїзду 11.08.2025 , то документи, датовані наступним днем (12.08.2025), фіксують лише факт списання коштів за якусь транзакцію з категорії "транспорт", але не підтверджують факт валідації/оплати проїзду саме на момент перевірки 11.08.2025.
Навіть з урахуванням принципу відкладеної авторизації, коли списання відбувається пізніше, надані докази (банківські виписки/чеки) підтверджують лише факт успішної фінансової транзакції, але не замінюють собою Е-квиток або підтвердження успішної валідації/оплати проїзду на момент входу/поїздки. При перевірці контролер має право вимагати підтвердження оплати проїзду на місці, і фіксація списання коштів наступного дня не може бути пред'явлена як доказ оплаченого проїзду в день перевірки.
Вказує також, що банківські транзакції на 80 грн. за «Е-квиток ЛеКарт» у категорії "транспорт" свідчать про загальну оплату транспортних послуг, яка могла стосуватися проїзду, здійсненого раніше, чи іншої поїздки, але не містять інформації про конкретний рейс, маршрут, час та місце, які б співпали з місцем та часом виявлення безквиткового проїзду. Це може бути списання за поїздку, здійснену раніше, або списання за накопичені поїздки. Посилання на резервацію 1 гривні як технічний елемент авторизації є загальним механізмом платіжних систем, але це не є доказом успішної повної оплати проїзду і не доводить, що повна сума була успішно списана саме за поїздку в день перевірки.
Зазначає, що ключовим моментом є те, чи мав Позивач дійсний та підтверджений контролером проїзний документ/валідацію безпосередньо на момент перевірки. Якщо на той момент оплата не була валідована або відповідний Е-квиток не був сформований/ пред'явлений, то факт безквиткового проїзду був наявний, незалежно від того, чи відбулося списання коштів наступного дня. Надані Позивачем банківські документи лише підтверджують списання коштів з його рахунку 12.08.2025, але не спростовують факт безквиткового проїзду на момент його виявлення та складання постанови/штрафу 11.08.2025, оскільки не містять інформації про успішну валідацію/оплату саме цієї поїздки.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак його представник подала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримала просила такий задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, однак у поданому відзиві просила проводити розгляд справи без їх участі.
Згідно ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Судом встановлено, що постановою серії ЕГА №1845326 від 11.08.2025 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.135 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500,00 грн.
Згідно із вказаною постановою 11.08.2025 у м.Львові по вул.Вітовського, 41 ОСОБА_1 здійснив безквитковий проїзд в трамваї №3 (борт 1211), що рухався за маршрутом пл.Соборна - вул.Княгині Ольги, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.135 КУпАП.
Згідно з ч. 17, ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» Правила користування міським пасажирським автомобільним транспортом затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування. Вони визначають порядок проїзду і його оплати, права та обов'язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду.
Відповідно до п. 3.4.1. рішення Львівської міської ради № 361 «Разова поїздка» тариф, який застосовується лише в одному транспортному засобі і надає можливість однієї поїздки до кінцевого пункту маршруту в одному напрямку.
Пункт 4.1. рішення Львівської міської ради № 361 встановлює, що право проїзду у громадському транспорті м. Львова надає відповідним чином завалідований разовий квиток або проїзний абонемент з чинним на дату поїздки терміном дії. Оплата проїзду та перевезення багажу здійснюється незалежно від відстані проїзду та ваги багажу згідно з встановленим тарифом. Завалідований квиток на разову поїздку дає право на одну поїздку у межах кінцевих зупинок маршруту в одному напрямку (п. 4.3. рішення Львівської міської ради № 361).
Відповідно до п. 6.3.1.5. рішення Львівської міської ради № 361 у разі виявлення контролером відсутності підстав для проїзду пасажир зобов'язаний придбати у контролера проїзний документ за тарифним планом «квиток у контролера» та завалідувати його і сплатити штраф у розмірі, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 4.2 рішення Львівської міської ради №361 пасажир, увійшовши у салон рухомого складу, зобов'язаний негайно (одразу, першочергово, без затримок) оплатити проїзд (завалідувати проїзний документ) з використанням того обладнання оплати проїзду (валідації), яке встановлено у цьому транспортному засобі. Відсутність або часткова несправність певних засобів оплати проїзду (валідації) не звільняє пасажира від обов'язку оплатити проїзд в інший доступний у цьому транспортному засобі спосіб.
Відповідно до п. 6.4.1.6. рішення Львівської міської ради №361 у разі відмови від сплати штрафу або порушення пасажиром громадського правопорядку контролер зобов'язаний звернутися до Національної поліції.
Приписами статті 222 КУпАП визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються органами Національної поліції (зокрема справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 135 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ч. 2 ст. 222 КУпАП).
Встановлено, що постанова серії ЕГА №1845326 від 11.08.2025 винесена інспектором 2 батальйону 1 роти 1 взводу Управління патрульної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції Бавдисом Ю.Б. в межах наданих йому повноважень розглядати справи про адміністративні правопорушення, в тому числі і передбачені ст. 135 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою на те посадовою особою. Матеріалами справи встановлено, що позивачем не надано жодного підтвердження проведення ним оплати за проїзд, зазначаючи лише про неналежне функціонування валідатора.
Частиною 2 ст. 135 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у виді накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду за безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років в міському транспорті.
Стягнення у виді штрафу в розмірі 500,00 гривень накладено на позивача в межах санкції ч. 2 ст.135 КУпАП, що відповідає загальним правилам накладення стягнення за адміністративне правопорушення та є безальтернативним.
Згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду відображеній в постанові від 25 червня 2020 року у справі №520/2261/19, визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд, ухвалюючи рішення, враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами доводи в заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 4 Закону України «Про міський електричний транспорт» визначено, що право на користування транспортними послугами надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка, посвідчення або довідка, що дає право на пільговий проїзд згідно із законодавством, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєстрований електронний квиток.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що жодного порушення чинного законодавства не допускав, так як ним було здійснено оплату (валідацію) проїзду через мобільний пристрій з використанням технології Apple Pay, після чого на екрані з'явилось повідомлення про успішну валідацію квитка, що супроводжувалось звуковим сигналом та світловим індикатором у вигляді зеленої галочки.
Суд не бере до уваги надані стороною позивача докази, на їх думку, сплати проїзду (виписка з банківського рахунку ОСОБА_1 , чек POS-термінала від 12.08.2025, скріншот з мобільного застосунку «Приват24» від 12.08.2025), оскільки такі не підтверджують сплату проїзду саме у трамваї №3 (борт 1211), що рухався за маршрутом пл.Соборна - вул.Княгині Ольги 11.09.2025. Вказані докази лише підтверджують факт списання грошових коштів у розмірі 80,00 грн. за послуги у категорії «транспорт».
Окрім цього, суд не бере до уваги надану стороною позивачем заяву ОСОБА_2 , посвідчену 15.08.2025 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області, відповідно до якої остання повідомила, що 11.08.2025 близько 18:10 год. ОСОБА_1 виконав дії з придбання та валідації електронного квитка на разову поїздку, використовуючи мобільний пристрій з технологією Apple Pay, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.92 КАС України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі. В ухвалі про відкриття провадження у справі або в іншій ухвалі, якою суд вирішує питання про виклик свідка, суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.
Згідно ч.3 ст.212 КАС України перед допитом свідка головуючий у судовому засіданні встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання, відношення до справи і стосунки зі сторонами та іншими учасниками справи, роз'яснює його права та обов'язки, встановлені статтею 65 цього Кодексу, з'ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених законом, від давання показань, і під розписку попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань.
Разом з тим, надана стороною позивача заява ОСОБА_2 не містить попередження такої про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань, а відтак й не може братись судом до уваги, як письмова заява свідка.
Клопотань (заяв) про виклик ОСОБА_2 у судове засідання для допиту її в якості свідка стороною позивача в ході розгляду справи не заявлялось.
Враховуючи вищевикладене, стороною позивача, всупереч вимогам КАС України, не надано доказів здійснення ОСОБА_1 оплати за проїзд у трамваї №3 за 11.08.2025. Наведене дає підстави для висновку, що доводи позивача про здійснення оплати за проїзд є голослівними та непереконливими.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а позов є безпідставним та не підлягає до задоволення.
За змістом вимог ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача судові витрати понесені останнім не відшкодовуються.
Керуючись ст.5, 7, 77, 241-246, 268, 271, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3.
Суддя Мартьянова С.М.