ЄУН: 336/8457/25
Провадження №: 3/336/5121/2025
04 листопада 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, прописаний за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 (зі слів захисника),
за ч.1 ст.130 КУпАП,
за участі захисника - адвоката Бахмута М.С.,
встановила:
19.08.2025 року о 22 год. 28 хв., водій ОСОБА_1 керував ТЗ ЗАЗ 110206, днз НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавстві порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 під час відеозапису. Результат позитивний: 2,03 ‰, тест 3662. З результатом огляду водій не погодився. Працівниками поліції було запропоновано водію пройти медичний огляд у медичному закладі у лікаря-нарколога, на що водій відмовився. Від керування відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР. Про повторність попереджений. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його адвокатом Бахмутом М.С. в судовому засіданні заявлено клопотання про закриття провадження по справі на підставі ст. 247 КУпАП. Клопотання мотивовано тим, що протокол про адміністравине правопорушення складено в порушення статті 247 КУпАП, а саме: під час складання протоколу працівниками поліції водій ОСОБА_1 був відсутній.
Вивчивши надані матеріали, заслухавши пояснення захисника, суд встановив, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР, а саме на вимогу поліцейського відмовився пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, пункт 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 передбачено, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
За керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення, в якому встановлено та вірно кваліфіковані дії ОСОБА_1 , який відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП;
- направленням водія на огляд до закладу охорони з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 19.08.2025, відповідно до якого у водія під час медичного огляду виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Результат огляду - позитивний, з результатом не згоден, від проходження повного медичного огляду водій відмовився;
- даними рапорту поліцейського;
- висновком спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820. Результат позитивний: 2,03 ‰, тест 3662;
- відеозаписом правопорушення, який був досліджений суддею та з якого встановлено, що водій керував транспортним засобом та відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога. Так, судом встановлено, що водій ОСОБА_1 у автомобілі перебуває один, факт керування водієм не заперечувався. На неодноразові прохання працівників поліції надати документи для встановлення особи, водій відмовлявся. На 7хв. 25сек. працівники поліції зазначають ознаки алкогольного сп'яніння та пропонують водію пройти медичний огляд на місці зупинки ТЗ за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager. На 15 хв. водій проходить медичний огляд, результат - 2,03 ‰, в результаті чого водій не згоден з результатом. Поліцейські запропонували водію проїхати до медичного закладу до лікаря-нарколога. Після того, як працівники поліції доставили водія до медичного закладу, водій вийшов з транспортного засобу працівників поліції та втік у невідомому напрямку, що зафіксовано на 33 хв. та на 1год. 11 хв. Поліцейський зазначив ОСОБА_1 , що все одно відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП. Вказане судом розцінюється як відмова від проходження ОСОБА_1 медичного огляду у лікаря-нарколога.
Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі доказів, судом не встановлено.
Матеріали справи не містять розбіжностей та в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому, суд приходить до переконання, що надані суду докази є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і в своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в ньому останнього. Підстав сумніватися в достовірності вказаних доказів у судді немає.
Щодо посилання захисника на той факт, що працівниками поліції була порушена процедура складання протоколу відносно ОСОБА_1 , а саме положення ст. 154 КУпАП, оскільки протокол складено не у присутності водія, то суд зазначає, що поліцейськими протягом двох годин з моменту виявлення ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 забезпечено його доставку до медичного закладу для проходження медичного огляду, що відповідає вимогам Закону. Разом з цим, водій після прибуття до медичного закладу, втік від поліцейських, що розцінюється судом як відмова від проходження медичного огляду. Поліцейськими було попереджено водія, що відносно нього все одно буде складено протокол за ст. 130 КУпАП. Враховуючи той факт, що водій втік від працівників поліції, був попереджений про складання відносно нього протоколу за ст. 130 КУпАП, відмовився від проходження медичного огляду у медичному закладі, а працівникам поліції було дотримано вимоги Закону, а тому суд відкидає вказане посилання захисника та вважає його непереконливим.
Об'єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення проявляється у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння регламентовано ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому «Інструкція №1452/735»).
Під час розгляду справи, порушень допущених працівниками поліції при складанні протоколу не виявлено. Протокол про адміністративне правопорушення містить всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП, та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07.11.2015.
Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Із аналізу положень вказаної норми Закону слід зробити висновок, що під час розгляду даної категорії справ однією з обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є перебування особи, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені ст. 266 КУпАП, п.п. 6,7 Розділу І, Розділами ІІ та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735).
Поліцейськими вказані вимоги законодавства дотримані та запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога, на що останній відмовився шляхом втечі від поліцейських після прибуття до медичного закладу. Вказане підтверджується відеозаписом, який міститься в матеріалах справи.
Стаття 9 КУпАП передбачає винність діяння, як обов'язкову ознаку складу правопорушення.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Слід зазначити, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
При цьому, суддя вважає за необхідне звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», згідно з висновком якого будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати значної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог Правил дорожнього руху.
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.
Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Санкцією ч.1 статті 130 КУпАП встановлено накладання на особу, якою вчинено таке правопорушення адміністративне безальтернативне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Враховуючи вище викладене, відсутність підстав для застосування іншого адміністративного стягнення, ніж передбаченого санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, суд приходить до висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП та ЗУ «Про судовий збір» у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Керуючись статтями 23, 33, 34, 130, 283, 284 КУпАП, суддя -
постановила:
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень (Адміністративні штрафи у сфері дорожнього руху: Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA708999980313000149000008001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок в дохід держави (Стягувач: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106; Призначення платежу: Судовий збір на користь держави).
Відповідно до вимог ст. ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя: Н.С. Звєздова
Строк пред'явлення виконавчого документа «____»_____________ 20___р.
Постанова набрала законної сили «____»_____________ 20___р.
Дата видачі постанови «____»_____________ 20___р.