Дата документу 03.11.2025
Справа № 334/2804/25
Провадження № 1-кс/334/2491/25
про застосування запобіжного заходу
3 листопада 2025 року слідчий суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025082050000305, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 лютого 2025 року за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 та її захисника адвоката ОСОБА_6 ,
встановив:
слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_5 , в якому слідчий просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування без визначення застави.
Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні. У вчиненні даного злочину обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Вона ОСОБА_4 офіційно не працює, не має стійких соціальних зв'язків, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке їй загрожує та вільно пересуваючись по території України може переховуватись від органів досудового розслідування. Підозрювана може незаконно впливати на свідка ОСОБА_7 . Зокрема, перебування ОСОБА_4 не в умовах ізоляції, негативно впливатиме на психологічний та моральний стан свідка, оскільки на момент здійснення злочину підозрюваній, відоме місце проживання свідка, отже підозрювана може впливати на свідка, що провокуватиме у останнього бажання відмовитися від наданих свідчень, які є доказом вини підозрюваної ОСОБА_4 , очікуючи на можливу помсту з його боку, або відчуваючи до підозрюваного співчуття. ОСОБА_4 не працевлаштована, будь-яких офіційних джерел доходу не має. Вказані обставини в сукупності свідчать про те, що вчинення корисливих кримінальних правопорушень є єдиним джерелом доходу підозрюваної, у зв'язку з чим вона може вчинити інше кримінальне правопорушення. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, оскільки особисте зобов'язання фактично не зможе запобігти вказаним ризикам.
Прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримали, з мотивів викладених в ньому.
Підозрювана ОСОБА_4 просила застосувати до неї домашній арешт. Пояснила, що три місяці тому їй було повідомлено про підозру у вчиненні даного злочину. Вона перестала з'являтись до слідчого після того, як він подав перше клопотання про застосування до неї запобіжного заходу, оскільки потерпілий повідомив їй, що у будь-якому випадку «закриє» її. Також після цього вона змінила місце проживання, а також загубила мобільні телефони, через що не могла повідомити слідчому про зміну свого місця проживання.
Захисник адвокат ОСОБА_6 проти клопотання заперечив. Пояснив, що підозрювана постійно перебуває за місцем свого проживання. Слідчий не виконані всі необхідні слідчі дії для викликів підозрюваної. Таким чином відсутня потреба в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просив застосувати до підозрюваної домашній арешт.
Слідчий суддя, заслухавши думки учасників провадження, дослідивши клопотання та додані до нього документи, дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 131 КПК України одними із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим відділенням Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025082050000305, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2025 за частиною четвертою статті 185 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснює Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 06 лютого 2025 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що за її діями не спостерігають сторонні особи, знаходячись у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за своїм місцем мешкання, таємно викрала золотий ланцюг 585 проби загальна вага 12,14 грамів та золотий хрестик 585 проби загальна вага 5,13 грамів, що належать ОСОБА_8 . ОСОБА_4 скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_8 знаходився у стані алкогольного сп'яніння, та спав, зняла з його шиї золотий ланцюжок з хрестиком та, не маючи наміру повернути викрадене майно, розпорядилася ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальний збиток на суму 24 000 гривень.
21.02.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні даного злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України..
Постановою слідчого від 21.03.2025 підозрювану ОСОБА_4 оголошено в розшук.
Постановою слідчого від 02.04.2025 у зв'язку з розшуком підозрюваної досудове розслідування зупинене.
09.10.2025 ухвалою слідчого судді наданий дозвіл на затримання підозрюваної ОСОБА_4 з метою її приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
02.11.2025 о 09.55 годині підозрювана була затримана на підставі ухвали слідчого судді від 09.10.2025.
Постановою слідчого від 02.11.2025 відновлене досудове розслідування.
Ухвалюючи судове рішення слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, які могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.
Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 12.02.2025; протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 .
За таких умов, слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, оскільки об'єктивно зв'язують її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити даний злочин.
Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України.
Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
При вирішенні питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
У клопотанні необхідність застосування запобіжного заходу обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрювана ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
Крім цього, у рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Таким чином, запобіжний захід не може бути виправданий очікуваним покаранням у виді позбавлення волі.
Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Також підозрювана, після повідомлення їй про підозру у вчиненні злочину переховувалась від органів досудового розслідування, у зв'язку з чим була оголошена у розшук. Вона не має стійких соціальних зв'язків, не працює, змінює місце проживання.
Надаючи оцінку можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість покарання, її переховування від органів досудового розслідування, відсутність стійких соціальних зв'язків, слідчий суддя дійшов висновку, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій, що свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.
Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України також знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки підозрюваній відоме місце проживання свідка, який є її знайомим, а отже підозрювана має можливість незаконного впливати на вказану особу з метою відмови нею від показань або зміну показань.
Підозрюваний є раніше неодноразово судимою особою за вчинення корисливих злочинів, не працює, що свідчить про наявність ризику того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиком, передбаченим пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, є обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України можуть забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, що випливають із частини п'ятої статті 194 КПК України, зокрема, її належну поведінку.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 182, частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, визначає заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб..
Відповідно до протоколу затримання особи від 02.11.2025 підозрювана ОСОБА_4 була затримана 02.11.2025 о 09.55 годині. Відповідно до частини другої статті 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту затримання підозрюваної.
Керуючись статтями 176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 18 днів в межах строку досудового розслідування з утриманням в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», а саме до 20 листопада 2025 року.
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання ОСОБА_4 з 09.55 години 2 листопада 2025 року.
Заставу визначити в розмірі двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у сумі 60 560 гривень, яка може бути внесена як самою підозрюваною так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя (отримувач платежу: ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, розрахунковий рахунок - UA928201720355289002015001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: Застава за ОСОБА_4 у провадженні № 1-кс/334/2491/25 (справа № 334/2804/25), Дніпровський районний суд міста Запоріжжя).
Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали. У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_4 наступні обов'язки: (1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора із встановленою періодичністю; (2) повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання, роботи; (3) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Термін дії покладених судом обов'язків, у разі внесення застави, визначити до 20 листопада 2025 року.
Роз'яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово суддю Дніпровського районного суду міста Запоріжжя. У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Термін дії ухвали закінчується 20 листопада 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Повна ухвала складена 4 листопада 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1