Справа № 932/7842/25
03 листопада 2025 року колегія суддів Овідіопольського районного суду Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченої: ОСОБА_6 ,
захисника, адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду сел.Овідіополь, кримінальне провадження, що внесено до ЄРДР за № 12024043010000173 від 13.09.2024 р., з обвинувальним актом, яким:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Одеса Одеської області, громадянка України, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.263 КК України,-
22.09.2025 року до Овідіопольського районного суду Одеської області, на підставі Ухвали Верховного Суду, від 15.09.2025 р., надійшли матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.263 КК України.
Дніпропетровською обласною прокуратурою спрямовано до Шевченківського районного суду м.Дніпра обвинувальний акт від 09.07.2025 у кримінальному провадженні №12024043010000173 стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.263 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24.07.2025 вказаний обвинувальний акт з додатками направлено до Дніпровського апеляційного суду для визначення підсудності. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05.09.2025 кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 направлено до Верховного суду для вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів. Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 15.09.2025 кримінальне провадження передано для розгляду до Овідіпольського районного суду Одеської області.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 вересня 2025 продовжено строк тримання під вартою до 22 листопада 2025, та закінчити розгляд справи до зазначеної дати суд вважає неможливо.
Правова кваліфікація кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 :
1) державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України шляхом надання допомоги представнику іноземної організації у проведенні підривної діяльності проти України, вчиненій в умовах воєнного стану, кваліфіковано за ч. 2 ст. 111 КК України;
2) незаконне придбання, носіння та зберігання вибухових речовин, кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурором заявлене клопотання про продовження дії відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. Зазначене клопотання прокурор обґрунтував наступним.
В ході досудового розслідування зібрано докази вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, ці докази будуть надано для дослідження суду безпосередньо - протоколи оглядів, обшуків, проведення негласних слідчих (розшукових) дій, допитів тощо.
Необхідність продовження стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п.1,2,5 ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати. У зв'язку з чим метою продовження вказаного запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена, може здійснити вищезазначені дії а також тим, що інший, більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Переховуватись від суду. Зазначений висновок ґрунтується на тому, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.263 КК України, за одне з яких кримінальним законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, що у подальшому, у разі визнання її судом винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, може спонукати її до втечі та унеможливить притягнення до встановленої законом кримінальної відповідальності.
Крім того, інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення вчинені ним під час дії воєнного стану в Україні на користь російської федерації, що свідчить про її дії на користь держави-агресора, всупереч існуючому в Україні суспільному порядку.
При цьому, згідно відомостей центральної підсистеми «Аркан» ОСОБА_6 за період з 2024 року періодично здійснювала перетин державного кордону України, що суттєво посилює вказаний ризик.
Крім того, необхідно врахувати, що брат ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , який залучив останню до протиправної діяльності, є рідним братом та громадянином Російської Федерації та проживає у м. Москва, підтримує взаємовідносини з представниками спецслужб Російської Федерації, тому ОСОБА_6 може скористатись зазначеними зв'язками та безперешкодно виїхати за кордон навіть під час дії воєнного стану поза офіційними пунктами пропуску.
Враховуючи вищевикладене, у сторони обвинувачення наявні обґрунтовані підстави вважати, що в разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_6 може змінити місце фактичного проживання, виїхати за межі території України, у тому числі на тимчасово окуповану територію України, та переховуватися від суду. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Незаконна діяльність ОСОБА_6 мала прихований та системний, регулярний характер, яку вона здійснювала з використанням методів конспірації, зокрема за завданням свого брата громадянина російської федерації ОСОБА_8 декілька разів відкопувала схрони та їх переховувала у трьох різних областях з метою максимального ускладнення фіксації протиправної діяльності. При цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_6 свої дії координували за допомогою листування у мессенджері Telegram, з використанням акаунту останньої, від якого тільки у обвинуваченій є логін, пароль.
Так, у разі незастосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачена, матиме доступ до всесвітньої мережі Інтернет, за допомогою якого може знищити, спотворити інформацію, що зберігається в її аккаунтах у месенджерах, доступ до якого є тільки у неї.
Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Встановлено, що злочинні дії ОСОБА_6 вчиняла у приблизний проміжок часу з жовтня 2024 року по 14.02.2025 включно. Вказані обставини свідчать про те, що протиправна діяльність ОСОБА_6 мала постійний та регулярний характер.
При цьому, у разі не застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вона, знаходячись на свободі, маючи в постійному користуванні мобільний термінал систем зв'язку та іншу комп'ютерну техніку, а також вільний доступ до глобальної мережі Інтернет, може продовжити надавати допомогу у веденні агресивної війни проти України, шляхом надання представникам збройних сил та спецслужб Російської Федерації інформації щодо розташування підрозділів, військової техніки та об'єктів критичної та військової інфраструктури Збройних сил України, що, у свою чергу, може призвести до тяжких наслідків та заподіяти шкоду обороноздатності Держави.
Так, продовження заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 спрямоване на забезпечення виконання нею процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення (вчинення) спроб переховуватися від суду, знищення доказів, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Відтак у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати про об'єктивну наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до ОСОБА_6 інших більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, так як жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам.
Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Продовження відносно ОСОБА_6 тримання під вартою відповідає вимогам ч. 2 ст. 183 КПК України, оскільки остання обґрунтовано обвинувачується у вченні особливого тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі.
Вищевказані факти обґрунтовують твердження, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку ОСОБА_6 та відповідно до ст.ст. 183, 194, 199 КПК України, останній необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, прокурор вважає, що, з урахуванням повномасштабного вторгнення збройних сил та інших формувань російської федерації, а також численних протиправних дій з боку представників держави-агресора на території України, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_6 відповідає суспільному інтересу.
Обвинувачена та захисник проси обрати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали, додані до клопотання, суд вважає клопотання прокурора про продовження дії обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність обрання запобіжних заходів є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання, сукупністю даних про матеріальний та соціальний стан особи, її зв'язки з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Окрім того, відповідно до рішення ЄСПЛ «Нечепорук і Йонкало проти України» (заява №42310/04, набуло статусу остаточного 21.07.2011) - наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Слід зазначити, що невідворотність покарання за вищевказане кримінальне правопорушення вже саме по собі є підставою та мотивом для обвинуваченої переховуватися від суду.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не має.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Судом встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім наявності вказаних ризиків, суд враховує, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі,
З врахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу обвинуваченої, в силу характеру кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , для забезпечення належного виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який може надати можливість запобігти вищевказаним ризикам, суд вважає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас, застосування більш м'якого запобіжного заходу унеможливить запобіганню існуючих ризиків.
У свою чергу, згідно з ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Керуючись ст.315 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_6 - задовольнити.
В задоволені клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , відмовити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 днів, до 02 січня 2026 року, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 04.11.2025 р. о 08.05 годині.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3