Миколаївський районний суд Одеської області
Справа № 508/744/25
Номер проведження 2/508/385/25
04 листопада 2025 року Миколаївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Корсаненкової О.О.
за участю секретаря Сівачової І.М.,
розглянувши в селищі Миколаївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 508/744/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
У вересні 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 05.03.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3226307499/257594 про наданння коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 3 500, 00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом. 31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено Договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» перейшло право вимоги до відповідача. 03.06.2021 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» укладено Договір відступлення прав вимоги № 1-03/06/2021, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» перейшло право вимоги до відповідача. Відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконує. У зв'язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборговансіть за кредитним договором № 3226307499/257594 від 05.03.2020 року у розмірі 11 917, 50 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду від 11.09.2025 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
08.10.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи.
Ухвалою суду від 08.10.2025 року розгляд справи було відкладено через відсутність відомостей про вручення поштової кореспонденції відповідачу.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Відповідно до ст.274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить поштовий конверт, що повернувся на адресу суду із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». У встановлений строк відзив на позов не подав.
Відповідно до положень ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.03.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3226307499/257594, відповідно до умов якої останній отримав кредит у розмірі 3 500, 00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, шляхом підписання електронним підписом клієнта, відтворений з використанням одноразового ідентифікатора і був надісланий на його номер мобільного телефону. Товариство надало фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 03.04.2020 року. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 675, 25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1, 85 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта. Невід'ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства https://www.gofingo.com.ua/. У разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього договору та/або в додатку(ах) до цього даного договору, клієнт зобов'язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів. Всі додатки та додаткові угоди, складені сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід'ємними частинами договору. Підписанням цього договору клієнт дає свою згоду на те, щоб графік розрахунків розміщувався в електронному вигляді в особистому кабінеті клієнта, зареєстрованому на веб-сторінці товариства - https://www.gofingo.com.ua/. Підписанням цього договору клієнт підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства, підтвердив, що отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Даний договір містить електронний підпис ОСОБА_1 .
Згідно наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором №3226307499/257594 від 05.03.2020 року, кредитна заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.05.2025 року (включно) складає 11 917, 50 грн., яка складається з 3 500, 00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 8 417, 50 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 05.03.2020 року о 8:19:57 годині на суму 3 500, 00 грн., маска картки НОМЕР_1 .
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.1054, за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі ст.ст.625, 1050 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Положення ч. 1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За положеннями ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 536 ЦК України)
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч.3 ст.11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із матеріалів справи вбачається, що 05.03.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3226307499/257594, у вигляді електронного документа, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 500 грн, зі строком кредитування 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1, 85 % (процентів) на добу.
Для ознайомлення з умовами кредитування та підписання кредитного договору №3226307499/257594 позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор R54429.
Кредитний договір № 3226307499/257594 містить відомості про те, що останній підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором R54429.
Судом встановлено, що договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому, первісний кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту та графік розрахунків.
Отже, підписавши кредитний договір ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.
Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «ГОУФІНГОУ», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
Договір укладено в електронному вигляді з використанням електронно-цифрового підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону У країни «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які виникають із кредитного договору.
Прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором № 3226307499/257594, ТОВ «ГОУФІНГОУ» виконало своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні кошти, відповідно до умов укладеного договору.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп»» було укладено договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп»» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ГОУФІНГОУ», а ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступити ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» права грошової вимог до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).
Згідно із витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 1-31/05/21 від 31.05.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за кредитним договором № 3226307499/257594 від 05.03.2020 року, у розмірі 11 917, 50 грн..
03.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп»» та ТОВ «ФК Дебт Коллекшн»» було укладено договір відступлення прав вимоги № 1-03/06/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп»» відступає за плату ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» належні йому права вимоги за кредитним договором, а ТОВ «ФК Дебт Коллекшн»» заміняє ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп»» як сторону - кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всій ого права та обов'язки за кредитним договором. ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» сплачує ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп»» вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором.
Згідно із витягом з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-03/06/21 від 03.06.2021 року ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за кредитним договором № 3226307499/257594 від 05.03.2020 року, у розмірі 11 917, 50 грн..
Станом на час звернення до суду відповідачем коштів на рахунок попереднього кредитора (ТОВ «ГОУФІНГОУ»), які були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» у зарахування на погашення кредитної заборгованості не сплачено.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В порядку ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, оскільки відповідач не виконує в повному обсязі взяті на себе зобов'язання відповідно до кредитного договору № 3226307499/257594 від 05.03.2020 року, та зважаючи на відступлення прав вимоги попереднім кредитором факторові ТОВ «ФК Дебт Коллекшн», не виходячи за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення із ОСОБА_1 кредитної заборгованості у розмірі 11 917, 50 грн.
За встановлених обставин, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
За положеннями ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 10 500,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Згідно з приписами ч. ч. 1-6 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору про надання правової допомоги № 11/07/25 від 11.07.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» та адвокатом Пархомчуком С.В., актом про отримання правової допомоги від 01.10.2025 року, відповідно до якого визначено вартість послуг на суму 10 500, 00 грн., рахунок на оплату правничої допомоги № 01.10.2025-17 від 01.10.2025 року та платіжна інструкція № 9563 від 01.10.2025 року.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 року у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі №362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та об'єму виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Отже, в порядку ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 422, 40 гривень, та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 6 000,00 гривень, а всього 8 422, 40 гривень.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» (код ЄДРПОУ 44243120, 01042 м.Київ вул.Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008) заборгованість за кредитним договором 3226307499/257594 від 05.03.2020 року у розмірі 11 917, 50 грн. (одинадцять ттисяч дев'ятсот сімнадцять гривень п'ятдесят копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» (код ЄДРПОУ 44243120, 01042 м.Київ вул.Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008) судові витрати в розмірі 8 422, 40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Одеської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн», 01042 м.Київ вул.Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44243120.
Відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Олена КОРСАНЕНКОВА