Справа №521/4358/25
Номер провадження 3/521/2501/25
15 травня 2025 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Передерко Д.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №617998, 20.02.2025 близько 07 години 20 хвилини ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 8, вчинив злісну непокору працівнику поліції, а саме під час перевірки документів почав тікати від працівників поліції, та коли останні наздогнали його, він штовхнув працівника поліції, після чого було застосовано спеціальний засіб «Терен», також чинив агресію працівнику поліції.
За даним фактом посадовими особами органу поліції було складено протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
ОСОБА_1 , з'явившись до судового засідання, заперечував вчинення злісної непокори працівнику поліції та пояснив, що він їхав додому у маршрутному таксі. Коли маршрутне таксі зупинилося. до салону автобусу зайшли люди у військовій формі, яких він сприйняв як працівників центру комплектації ЗСУ. Будучи обізнаним у непоодиноких випадках перевищеннях військовослужбовцями центрів комплектації свої повноважень, які виражалися у безпідставному затриманні громадян та подальшій примусовій доставці таких громадян до територіальних центрів комплектування (далі по тексту ТЦК), та побоюючись що такі дії можуть бути вчинені відносно нього, він вибіг з автобусу та почав тікати від військовослужбовців вздовж вулиці Іцхака Рабіна. Він чув вимоги зупинитися, проте проігнорував ці вимоги, оскільки вважав, що військовослужбовці не мають права його затримувати. При цьому він не бачив, що його переслідують працівники поліції і не чув щоб вони вимагали від нього зупинитися. Коли його наздогнали, тоді він побачив, що це був працівник поліції, який з невідомих причин застосував до нього спецзасоби, забризкавши йому в очі невідомою речовиною, від чого він тимчасово втратив зір. Ніякого супротиву відносно працівника поліції він не чинив та нікого не штовхав. Після його затримання він був доставлений працівниками поліції у медичний заклад, оскільки погано почував себе. Будь-яких претензій з боку військовослужбовців ТЦК щодо військового обліку до нього не висувалося.
Дослідивши надані до суду матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового засідання, суд вважає, що докази, надані органом поліції є сумнівними і недостатніми для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 185 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Як встановлено в абзаці другому пункту 7 Постанови Пленуму ВСУ №8 від 26.06.1992 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Тобто слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Із даної норми вбачається, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги чи розпорядження співробітника поліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
За викладеними в протоколі обставинами вбачається, що 20.02.2025 близько 07 години 20 хвилини ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 8, вчинив злісну непокору працівнику поліції, а саме під час перевірки документів почав тікати від працівників поліції, та коли останні наздогнали його, він штовхнув працівника поліції, після чого було застосовано спеціальний засіб «Терен», також чинив агресію працівнику поліції.
Разом із тим, із протоколу про адміністративне правопорушення, не вбачається того факту, що ОСОБА_1 вчинив саме злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, чи вчинив такі самі дії щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку, так як не зазначено, яке саме розпорядження чи вимогу ОСОБА_1 не виконав, зокрема, чи було воно наполегливим, неодноразово повтореним, законним.
Допитаний у суді свідок ОСОБА_2 пояснив, що на підставі Закону України «Про Національну поліцію» він перебував у групі оповіщення військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ним було зупинено маршрутне таксі, коли він туди зайшов, разом із військовими, пасажир ОСОБА_1 почав тікати і він за ним побіг. Чому останній почав бігти, йому не відомо. Коли він його наздогнав, то останній штовхнув його, тому було застосовано спеціальний засіб «Терен».
Крім того, оцінивши у сукупності надані до суду докази вини ОСОБА_1 , вислухавши пояснення останнього та свідка ОСОБА_2 , суд вважає їх сумнівними та недостатніми для визнання останнього винним у вчиненні правопорушення. При цьому суд виходить з того, що усунути протиріччя у показах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та показах свідка не уявляється можливим, оскільки відсутні будь-які фактичні дані, які б спростовували чи підтверджували ці покази.
Суд не може прийняти у якості належних та допустимих доказів пояснення військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з огляду на те, що ці пояснення були отримані неуповноваженою особою, якою є свідок ОСОБА_2 , який вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №617998 як потерпілий і який не може самостійно збирати докази у провадженні. З метою перевірки показань зазначених свідків, вони були викликані до суду у передбачений спосіб, проте від явки до суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ухилилися, що унеможливлює з'ясувати важливі обставини, необхідні для об'єктивного розгляду адміністративного провадження.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами ... протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, при розгляді адміністративної справи, суддя приходить до висновку, що в ході збору доказів, особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не залучила до матеріалів справи певні докази, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, яка є нормою прямої дії, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
На підставі вищевикладеного, згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись, ст. 62 Конституції України, ст.ст. 9, 185, 245, 247, 251, 252, 283-285 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк з моменту її проголошення.
Суддя: Дмитро Передерко