Справа № 521/3982/25
Номер провадження:1-в/521/748/25
03 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
представника пробації - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі подання Хаджибейського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області про звільнення від відбування покарання у зв'язку зі змінами у Кодексі України про адміністративні порушення згідно Закону №3886-ІХ від 18.07.2024 р. відносно засудженого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, інвалідності не має, не судимого, місце мешкання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , засудженого:
27.06.2024 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч.4 ст.185, с.75, ст.76 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком п'ять років з іспитовим строком 2 (два) роки,
До Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшло подання Хаджибейського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області про звільнення від відбування покарання у зв'язку зі змінами у Кодексі України про адміністративні порушення згідно Закону №3886-ІХ від 18.07.2024 р. відносно засудженого ОСОБА_5 в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_5 , був засуджений вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 27.06.2024 року за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком п'ять років. На підставі ч.5 ст.72 КПК України зараховано у строк покарання один день попереднього ув'язнення, а саме тимчасове затримання 12.03.2024 року за ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2024 року (справа №554/10902/23) про дозвіл на затримання. На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_5 від відбуття покарання з випробуванням, якщо протягом зазначеного строку - два роки він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. На підставі ст.76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Вирок набрав законної сили 26.07.2024 року та 05.12.2024 року прийнятий до виконання Хаджибейським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області.
У зв'язку з тим, що набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів №3886-IX, яким вчинення крадіжок в сумі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян віднесено до адміністративних правопорушень та відповідно декриміналізовано, просить звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 27.06.2024 року за ч.4 ст.185 КК України, у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння.
Засуджений у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Представник ДУ «Центр пробацій» просив задовольнити подання.
Прокурор не заперечував проти задоволення подання.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, прийшов до висновку, що дане подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 КПК України, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України (п.13 ч.1 ст. 537 КПК України).
Згідно п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 63 КК України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 27.06.2024 року за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком п'ять років. На підставі ч.5 ст.72 КПК України зараховано у строк покарання один день попереднього ув'язнення, а саме тимчасове затримання 12.03.2024 року за ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2024 року (справа №554/10902/23) про дозвіл на затримання. На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_5 від відбуття покарання з випробуванням, якщо протягом зазначеного строку - два роки він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. На підставі ст.76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Вирок набрав законної сили 26.07.2024 року.
Даним вироком встановлено, що ОСОБА_5 22.10.2023 близько 20 год. 05 хв. правомірно перебував в залі очікування приміщення Південного вокзалу м.Полтава, розташованого за адресою: площа Слави, 1, м. Полтава. У цей час у ОСОБА_5 виник умисел на таємне заволодіння чужим майном, а саме мобільним телефоном марки «Nokia5.4» IMEI-1 НОМЕР_1 ,IMEI-2 НОМЕР_2 в корпусі темно-синього кольору, який знаходився на підзарядці акумуляторної батареї на столі з розетками, належного потерпілому ОСОБА_6 . З метою реалізації свого умислу, ОСОБА_5 , діючи таємно, з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, будучи обізнаним, що на території України введений воєнний стан, зі столу з розетками залу очікування Південного вокзалу м.Полтава, о 21 год. 20 хв. 22.10.2023 року, попередньо від'єднавши від зарядного пристрою, незаконно заволодів належним ОСОБА_6 мобільним телефоном марки «Nokia5.4» IMEI-1 НОМЕР_1 ,IMEI-2 НОМЕР_2 в корпусі темно-синього кольору 4GB RAM 64 GB ROM, вартістю 1450,00 грн. який заховав в кишеню своєї куртки та залишив приміщення залу очікування Південного вокзалу м.Полтави. У подальшому ОСОБА_5 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 1450,00 грн.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18.07.2024 року № 3886-ІХ (надалі Закон № 3886ІХ)
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння ( ч.3 ст 3, ч 2 ст.4 КК України).
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до п.п.169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь якого платника податку.
Отже, після набрання чинності Закону України № 3886-ІХ, дрібним викраденням чужого майна вважається, зокрема, шляхом шахрайства, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Вказане положення цілком узгоджується із вимогами ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за шахрайство настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
З огляду на наведене суд вважає необхідним застосувати у даній справі зворотну дію у часі Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18.07.2024 року № 3886-ІХ, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Отже, судом встановлено, що станом на час вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме станом на 22.10.2023 року два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян становило 2684 грн. В той час як вартість викраденого ОСОБА_5 22.10.2023 року чужого майна склала 1450,00 грн., що виключає кримінальну відповідальність за це діяння.
За таких обставин, враховуючи часткову декриміналізацію, введену Законом №3886-ІХ, на підставі ст.5 та ч.2 ст.74 КК України, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_5 від покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 27.06.2024 року.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
На підставі ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, Закону України № 3886-ІХ, керуючись ст.ст. 336, 537, 539 КПК України, суд -
Подання Хаджибейського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 27.06.2024 року покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років, який на підставі ст.75 КК України звільненій від відбування покарання з іспитовим строком з випробовуванням на 2 роки, на підставі ч.2 ст.74 КК України у зв'язку із усуненням караності вчиненого нею діяння, відповідно до положень Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що при звільненні від покарання або його частини, що їх особа законно відбула на підставі вищевказаного вироку суду до декриміналізації злочину, понесені особою право обмеження не підлягають відшкодуванню чи компенсації.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 7 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1