Справа № 521/9739/25
Провадження № 2/521/5216/25
20 жовтня 2025 року Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гриневич І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
06.06.2025 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти, на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000 гривень з усіх видів доходів (заробітку) відповідача, але не менш ніж розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред?явлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої позовні вимоги вмотивовує тим, що 21.03.2023 року між нею, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. про що в книзі реєстрації шлюбів складено відповідний актовий запис № 278. Від даного шлюбу вони мають спільну дитину ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зазначає, що вони жили кожен своїм життям і не намагалися перейнятися проблемами іншого, зараз подружні стосунки не складаються, немає спільних інтересів, почуття поваги та любові відсутні, вони не мають бажання бути разом. Дитина проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні, вона самостійно займається вихованням дитини, її культурним та духовним розвитком.
Вказує, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини, оскільки він є працездатним, інших утриманців в нього немає. Утримання дитини, надання їй матеріальної допомоги є природним обов?язком батьків. Всупереч зазначеним вимогам, відповідач ухиляється від свого обов'язку щодо утримання дитини. Дані обставини стали причиною звернення до суду з відповідним позовом.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі, справу розглянути за її відсутністю, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, із заявою про відкладення розгляду справи не звертався, відзив на позовну заяву не надав.
Згідно ст. 223 ч. 1 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно ст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. про що в книзі реєстрації шлюбів складено відповідний актовий запис № 278. (а.с. 9)
У подружжя ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства (м. Одеса), актовий запис № 647. (а.с. 10)
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 16.07.2025 року по справі № 521/9108/25, шлюб, зареєстрований 21 березня 2023 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 278, між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - розірвано.
Як встановлено в ході розгляду справи, спільний син ОСОБА_3 проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні, що не заперечувалося сторонами. Зокрема в матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що матір ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають разом з 26.01.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 17,18)
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, відповідач є здоровою та працездатною особою молодого віку, який офіційно працює, інших неповнолітніх дітей на утриманні - не має.
Дані обставини не оспорювались сторонами.
Причиною звернення до суду з дійсним позовом став факт відсутності домовленості між батьками щодо розміру матеріального утримання з боку батька, надання ним повноцінної матеріальної допомоги на утримання сина, маючи на те відповідну змогу.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У відповідності до статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з пунктом Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом статті 191 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу), приблизний перелік яких наводиться у ч. 1 даної статті (Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі).
Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері або батька може призвести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошові сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Також доцільно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку отримання платником аліментів заробітку або доходу повністю в натурі або в іноземній валюті, що можна віднести до інших обставин, які мають істотне значення.
Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін.Неможливість визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) може виникнути, зокрема у випадках, коли відомості про його доходи отримати неможливо. Ускладненим та водночас таким, що порушує інтереси дитини, є стягнення аліментів у випадках, коли платник аліментів приховує свої доходи з метою ухилення від їх сплати.
При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, про що у свою чергу наголошує постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п. 17).
Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, може бути згодом збільшений чи зменшений судом н авимогу як платника аліментів, так і одержувача аліментів. Держава Україна проголошуючи такий принцип сімейного права, як державна охорона кожної дитини, яка позбавлена належного батьківського піклування, реалізує його в одному із положень даної статті СК. Зокрема ч.3 встановлює, що якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого ч.2ст.182цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами розгляду справи та дослідження наданих доказів, судом встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому у відповідності до закону повинен нести обов'язок матеріального забезпечення дитини. Суд вважає розмір аліментів, який просить стягнути позивач, цілком виправданий та необхідний для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Встановивши вказані обставини та врахувавши характер спірних правовідносин, надавши оцінку доказам у їх сукупності та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. В даному випадку позов подано до суду 06 червня 2025 року.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 01 січня 2025 року складає 2563 гривень.
Крім того, суд роз'яснює, що розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема й розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 76-78, 83, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354, 430 ЦПК України, статтями 141, 150, 180-182, 184, 191 Сімейного кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_3 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок) щомісячно, але не менше, ніж п'ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред?явлення позову, тобто з 06.06.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп..
Рішення суду в частині стягнення аліментів за 1 місяць підлягає негайному виконанню.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 30 жовтня 2025 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН