Справа № 521/4924/25
Провадження № 2-ві/521/9/25
03 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Поліщук І.О., дослідивши заяву представника ОСОБА_1 , адвоката - Левіт В.С. про відвід головуючого судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
У провадженні Хаджибейського районного суду м. Одеси перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04.08.2025 року по справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
29.10.2025 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси через систему електронний суд звернувся із заявою представник ОСОБА_1 про відвід головуючому судді по даній цивільній справі. Свою заяву про відвід представник ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ним подано клопотання ознайомлення матеріали справи (документ сформований в системі «Електронний суд» 24.09.2025). Представник ОСОБА_1 адвокат Левіт В.С. неодноразово прибував до Хаджибейського районного суду м. Одеса з метою ознайомлення з матеріалами справи, проте секретар судді, який забезпечує можливість сторін ознайомитися зі справою був відсутній на робочому місці. Крім того, станом на день складання цієї заяви в системі «Електронний суд» відсутні матеріали справи - позов та додатки. 01.10.2025 року з боку представника ОСОБА_1 подано повторне клопотання про ознайомлення матеріали справи (Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.10.2025). 01.10.2025 року з боку представника ОСОБА_1 подано повідомлення про відсутність матеріалів у електронній справі (Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.10.2025). Наведені заяви залишено без будь-якої реакції. 03.10.2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Левіт В.С. прибув у призначене судове засідання. Однак, в залі судового засідання на робочому місці судді (за столом) перебувала невідома особа, яка повідомила, що судове засідання переноситься на іншу дату. В залі судового засідання також знаходилась секретар судового засідання. Саме судове засідання з невідомих причин не проводилось та звукозапис не здійснювався. 29.10.2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Левіт В.С. прибув у призначене судове засідання. Однак в залі судового засідання на робочому місці судді (за столом судді) знову перебувала невідома особа. В залі судового засідання також знаходився представник позивача та секретар судового засідання. Невідома особа, яка перебувала робочому місці судді в грубій провокуючій формі поставив питання представнику ОСОБА_1 адвокату Левіт В.С. з якої причини подаються заяви про ознайомлення зі справою зазначаючи про відсутність секретаря судового засідання на робочому місці. Далі, продовжуючи виконання ролі судді, невідома особа, яка перебувала робочому місці судді поставив питання представнику ОСОБА_1 адвокату Левіт В.С. з якої причини не було надіслано копії поданих раніше клопотань з процесуальних питань протилежній стороні. Вказане змусило представника ОСОБА_1 адвоката Левіт В.С. надавати у позапроцесуальний спосіб (без проведення судового засідання) роз'яснення щодо передбачених законом випадків обов'язку надсилання копій іншим учасникам справи. Водночас саме судове засідання з невідомих причин також не проводилось та звукозапис не здійснювався.
Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , адвокатом - Левіт В.С. відвід судді Плавичу І.В. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди відмовлено.
Передано справу до канцелярії Хаджибейського районного суду м. Одеси для призначення судді для вирішення питання про відвід судді Плавича І.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2025 року заява про відвід судді Плавича І.В. по вказаній справі передана на розгляд судді Поліщук І.О.
Дослідивши матеріали вищевказаної цивільної справи, надавши оцінку заявленому відводу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Стаття 36 ЦПК України чітко передбачає підстави відводу судді, та зазначає, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Як вбачається з тексту заяви про відвід, заявник просить відвести суддю Плавича І.В. через те, що його дії викликають упередженість судді, та можливість об'єктивного розгляду справи, та прийняття законного рішення, тобто на думку заявника є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.
Статтею 2 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Право позивача на справедливий суд закріплене в нормах міжнародного права, зокрема, у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі "Гаусшильдт проти Данії", "Мироненко і Мартиненко проти України" зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Гаусшильдт проти Данії" вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Мироненко і Мартиненко проти України").
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, що свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться".
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу, відповідно, - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.
За таких обставин, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це може бути розцінено як порушення прав особи на справедливий суд.
При розгляді заяви про відвід, слід виходити саме з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини (справи "Пуллар проти Сполученого Королівства" і "Томанн проти Швейцарії", а також "Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції" і "Дактарас проти Литви") наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.
Отже, не задоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.
Враховуючи викладене, оскільки у представника ОСОБА_1 наявні сумніви щодо упередженості та об'єктивності головуючого судді при розгляді вказаної справи, які з метою забезпечення впевненості учасників справи в тому, що справа буде розглянута безстороннім, неупередженим та об'єктивним судом, суд вважає можливим заяву про відвід головуючого судді задовольнити, а справу передати до канцелярії суду для визначення іншого судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 33, 36, 39, 40, 258-260, 261 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 , адвоката - Левіт В.С. про відвід судді Плавича І.В. по цивільній справі (№ 521/4924/25, провадження № 2/521/5689/25) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Цивільну справу (№ 521/4924/25, провадження № 2/521/5689/25) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - передати до канцелярії суду для його перерозподілу в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Поліщук