Справа № 505/3729/25
№ 1-кп/505/793/2025
30 жовтня 2025 року м. Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області
в складі : головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід - заставу, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025150020002022 від 02 травня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,
В провадженні Подільського міськрайонного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025150020002022 від 02 травня 2025 року.
У даному кримінальному провадженні 03 вересня 2025 року ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 31 жовтня 2025 року із правом внесення застави у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 514 000 грн.
24 жовтня 2025 року до суду разом з обвинувальним актом надійшло клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане до суду клопотання, просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб з визначенням застави в розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 514 000 грн., посилаючись на те, що термін дії раніше обраного судом запобіжного заходу обвинуваченому закінчується 31 жовтня 2025 року, кримінальне провадження з об'єктивних причин неможливо розглянути у вказаний термін, у зв'язку з чим, необхідно продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 термін дії запобіжного заходу.
В обґрунтування вказаного клопотання прокурор зазначив обставини кримінального правопорушення, обвинувачення у вчиненні якого пред'явлено ОСОБА_4 згідно обвинувального акту, який обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК, які були наявні під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати і на даний час, не зменшилися, і не змінилися, а саме:
- ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, передбачений пунктом 1 ст.177 КПК України, обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої, тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, ОСОБА_4 може переховуватись від суду;
- ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, передбачений пунктом 3 ст.177 КПК України, обґрунтовує тим, що обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані судом, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань. Також зазначив, що ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, оскільки відповідно до передбаченої КПК України процедури, показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (ст.ст.23, 224, 352 КПК України). Суд може обґрунтувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст.225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
На думку прокурора зазначені в клопотанні дані, у своїй сукупності, свідчать про неможливість запобігти наявним ризикам, шляхом застосування більш м?яких запобіжних заходів.
Стосовно призначення обвинуваченому розміру застави, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто більше 242 240 грн.) прокурор зазначив, зокрема, що згідно декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_4 19 березня 2025 року вартість його активів орієнтовно становить 500 000 грн. та з урахуванням того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, яке було вчинено в умовах воєнного стану та яке створило в суспільстві негативне враження безладдя, безкарності отримання з корисливих мотивів грошових коштів злочинним шляхом, є виключним випадком.
Окрім того, прокурор зазначив, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
30 жовтня 2025 року захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 подав до суду клопотання, в якому просив змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави (в порядку ст.201 КПК України). В обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з підстав його невідповідності вимогам ст.ст. 177, 178, 183, 184 КПК України, а також наявності підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої в даному кримінальному провадження має бути законним та становити від 60 560 грн. до 242 240 грн.
Захисник обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні підтримав подане ним клопотання, просив суд врахувати відсутність доказів на підтвердження наявності вказаних прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які могли б бути підставою для подальшого утримання обвинуваченого під вартою, а також врахувати дані, що характеризують особу обвинуваченого, який раніше не судимий, врахувати його стан здоров'я, має на утриманні неповнолітню дитину, постійне місце проживання, позитивно характеризується, є безпосереднім учасником бойових дій захисту Батьківщини, а також його майновий стан, та задовольнити вказане клопотання, обрати стосовно обвинуваченого новий запобіжний захід у вигляді застави та негайно звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти в залі суду.
Окрім того, захисник зазначив, що визначений слідчим суддею розмір застави є завищеним та не помірним для його підзахисного, оскільки перевищує отриманий обвинуваченим дохід за вісім місяців 2025 року. Крім того, звернув увагу суду на те, що сума застави в розмірі 1 514 000 грн. з моменту її визначення і за весь час перебування обвинуваченого під вартою (2 місяці) не була внесена ні обвинуваченим ні іншим заставодавцем через відсутність такої суми грошових коштів як у обвинуваченого, так і членів його сім'ї.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника та зазначив, що він не переховувався та не має наміру це робити, про що може свідчити той факт, що він самостійно за викликом прибув до слідчого ДБР та до Пересипського районного суду м.Одеси. Також обвинувачений вказав, що він має захворювання, потребує лікування та оперативного медичного втручання, просив суд врахувати, що його сім?я потребує його допомоги, оскільки батько - інвалід третьої групи, а його мати важко хвора, а також він має малолітню дитину.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту, зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, що викликає негативне враження у суспільстві, та в умовах воєнного стану ризик переховуватися від суду зростає, тому застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить виконання обвинуваченим обов'язків, який може перетнути кордон з Республікою Молдова, що в сукупності і є виключним випадком.
Заслухавши учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Крім того, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При вирішенні питання про наявність підстав для продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд у цій справі враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Тримання під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод. Зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
Суд також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням ЄСПЛ «Тейс проти Румунії» встановлено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, санкція за вчинення якого передбачає покарання від 5 до 10 років позбавлення волі.
У справі «W проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки це свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Тобто суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
З огляду на викладене та зважаючи на обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , на думку суду дають достатні підстави припускати, що останній може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За таких обставин, суд вважає, що існує ризик, визначений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в можливості переховування від суду.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 має досвід роботи в правоохоронних органах, в силу чого обізнаний з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень та обізнаний з частиною розсекречених матеріалів негласних слідчих (розшукових) у даному провадженні, тому знаходячись на волі, зможе незаконно впливати як безпосередньо так і опосередковано на свідків, зокрема, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити допитаних під час досудового розслідування свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню.
Відтак, у цій справі існує ризик, визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливості незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків.
При розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст.178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; дані про особу, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, міцність соціальних зв'язків та його майновий стан, наявність утриманців, судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання указаного обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його стан здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Крім того, суд зазначає, що з поданої захисником разом з клопотанням про зміну запобіжного заходу медичної документації, вбачається, що ОСОБА_4 звертався за отриманням медичної допомоги протягом серпня 2025 року та 02 вересня 2025 року, разом з тим, стороною захисту не надано доказів того, що захворювання, з приводу якого ОСОБА_4 звертався протягом серпня 2025 року та 02 вересня 2025 року за медичною допомогою досі має негативний вплив на його здоров'я та потребує лікування.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування вказаного обвинуваченого під вартою за станом здоров'я.
Із урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вище указане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були враховані при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вище зазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо указаного обвинуваченого у вигляді тримання під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, суд обґрунтовано вважає, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого, що вказує на необхідність продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд вважає, що інша міра запобіжного заходу не здатна забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , та захисником обвинуваченого не надано документів, які свідчать, що з'явились нові обставини для зміни запобіжного заходу відносно цього обвинуваченого.
Також необхідно врахувати і суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 є однією з основних загроз національній безпеці, що підриває як довіру населення до держави, так і спроможність державних службовців захищати національні інтереси через використання посади для власного збагачення, сповільнює економічний розвиток, руйнує державні інституції, знецінює освіту та особисті досягнення, згубно впливає на моральні принципи в суспільстві.
Виходячи з того, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Продовжуючи строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд виходить із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав та інтересів суспільства.
Твердження сторони захисту про те, що клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що вказане клопотання містить відомості, передбачені у ст. 184 КПК України, а також зазначено виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, а також щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, що узгоджується зі змістом ч.3 ст.199 КПК України.
Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У відповідності до пункту 2 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміри застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Зокрема, у своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
При цьому, при визначенні застави, суд враховує специфіку інкримінованого корупційного злочину, встановлені ризики, відомості про особу обвинуваченого, зокрема, який обіймав посаду заступника начальника сектору кримінальної поліції Подільського РУП ГУНП в Одеській області, тобто був особою, яка займає відповідальне становище, його майновий стан, та прийшов до висновку про те, що в даному випадку необхідним визначити розмір застави, який буде перевищувати межі, передбачені п.2 ч.5 ст.182 КПК України, а саме 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 000 грн. оскільки саме такий розмір застави буде здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та утримувати обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 діб із застосуванням застави - 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 000 грн.
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави, суд враховує думку учасників судового провадження, конкретні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, зокрема вік, стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, його майновий стан, вперше притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, наявність утриманців, його участь у бойових (спеціальних) завданнях та спеціальних операціях з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, та те, що перебуваючи на волі, та зважаючи на покарання, яке йому загрожує у випадку доведення винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, може ухилятись від суду, незаконно впливати на свідків, а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а тому, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини справи, та те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів та те що метою застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу є подальший розгляд справи, який повинен підтвердити або спростувати підозру, яка була підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що інший запобіжний захід не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 197, 199, 202, 314, 315, 369, 372, ч. 2 ст. 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025150020002022 від 02 травня 2025 року, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, продовжити на 60 діб, тобто до 28 грудня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 500 (п'ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1514000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим ОСОБА_4 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави: отримувач ТУ ДСА України в Одеській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м.Київ код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435 - застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по справі № 505/3729/25 провадження № 1-кп/505/793/2025, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №62025150020002022 від 02 травня 2025року.
Обвинувачений або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу в розмірі, зазначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок повинен бути наданий уповноваженій службовій особі в місці тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , де останній буде утримуватись під вартою.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, ОСОБА_4 підлягає негайному звільненню з-під варти.
Про внесення застави та звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно повідомити прокурора та суд.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі внесення застави наступні обов'язки, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду;
- не відлучатися за межі населеного пункту за місцем проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування з свідками в даному провадженні;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150020002022 від 02 травня 2025 року - відмовити.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою з моменту вручення копії ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_4 , його захиснику, а також направити уповноваженій службовій особі в місця тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .
Суддя ОСОБА_1