Березівський районний суд Одеської області
04.11.2025
Справа № 494/2204/25
Провадження № 2/494/1135/25
04 листопада 2025 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панчишина А.Ю.,
при секретарі Станілевич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Березівського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дітей в твердій грошовій сумі, -
02 жовтня 2025 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дітей в твердій грошовій сумі. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2025 року, вказана справа передана до розгляду судді Березівського районного суду Одеської області Панчишина А.Ю.
ОСОБА_2 , звернувшись з цим позовом до суду, посилалася на те, що 31 жовтня 2014 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Березівському району Березівського міжрайонного управлінь юстиції в Одеської області, актовий запис №144.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 2022 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перестали проживати разом як подружжя, припинили вести спільне господарство, не мали спільного бюджету, побуту та втратили почуття любові один до одного.
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 27 березня 2025 року шлюб між ними було розірвано.
Позивачка зареєстрована та фактично проживає разом з дітьми за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак наразі проживає та працює за кордоном, повертатись в Україну не планує.
ОСОБА_3 добровільно утримувати дітей не бажає. Однак після тривалих наполягань з боку ОСОБА_2 , здійснює нерегулярні грошові перекази на її рахунок на потреби дітей.Діти сторін більшою мірою перебувають на утриманні позивачки. Кошти, які надає відповідач, не покривають потреби дітей.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 навчаються в Раухівській філії «Новоселівської гімназії» Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області.
Так як відповідач надає матеріальну допомогу на утримання дітей, однак це відбувається після постійного наполягання, тому позивачка змушена звернутися до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на дітей в твердій грошовій сумі, щоб відповідач сплачував аліменти офіційно та систематично.
ОСОБА_2 всі свої кошти витрачає, щоб забезпечити нормальні умови проживання та розвитку для спільних з відповідачем дітей. Слідкує за їх здоров'ям, харчуванням, навчанням та зовнішнім виглядом. Намагається забезпечити дітей всім необхідним на побутовому рівні.
Отже, з метою захисту інтересів дітей, позивачка вправі вимагати справедливої та рівноправної участі батька в утриманні синів на рівні із матір'ю. Приблизна сума на місяць на утримання однієї дитини становить 5000 (п'ять тисяч) грн. Тож стягнення аліментів з батька щомісячно у сумі 10 000 (десять тисяч) грн. є справедливою та достатньою для повноцінного рівня життя двох дітей, їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідач здоровий, працездатний, як відомо, на його утриманні інших непрацездатних осіб немає. Він працює будівельником, має стабільний офіційний дохід.
На підставі викладеного, позивачка просить стягнути з ОСОБА_3 на свою користь аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5000.00 грн. (п'ять тисяч гривень) щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви в суд і до досягнення дитиною повноліття, а також на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень) щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви в суд і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме, на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. (вісім тисяч гривень).
Ухвалою суду від 15.10.2025 року відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 04.11.2025 року о 11:30 год.
В судове засідання позивачка не з'явилась, від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. На позовних вимогах наполягали та просили задовольнити їх у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечували.
Відповідач у судове засідання не з'явився, від його представника ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги ОСОБА_2 визнали частково, в частині стягнення аліментів на утримання дітей підтримали вимоги у повному обсязі, однак в частині стягнення з відповідача на користь позивачки витрат, понесених на правничу допомогу просили відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, оцінивши і проаналізувавши докази по справі, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно до ч. 1. 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Як встановлено судом та доведено матеріалами справи, з 31 жовтня 2014 року по 27 березня 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі. Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 27 березня 2025 року шлюб між сторонами було розірвано.
Від спільного проживання сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане 08 травня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Березівському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , видане 23 серпня 2016 року Березівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Діти зареєстровані проживають разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується копією довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 від 07.10.2019 року за вих. №60, виданої виконавчим комітетом Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області, та копією витягів з реєстру Раухівської територіальної громади від 27.10.2025 року за №2025/001155293 та №2025/001155055.
Згідно копії довідки від 16.09.2025 року за вих. №210, виданої Раухівською філією «Новоселівська гімназія» Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчається в 5 класі Раухівської філії «Новоселівська гімназія» Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області.
Відповідно до копії довідки від 16.09.2025 року за вих. №209, виданої Раухівською філією «Новоселівська гімназія» Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається в 4 класі Раухівської філії «Новоселівська гімназія» Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області.
Як вбачається з копій виписок по картковому рахунку ОСОБА_2 , 28.03.2025 року відповідачем було перераховано на картковий рахунок позивачки кошти за призначенням «аліменти» в сумі 20 000 грн. ; 29.05.2025 року - 10 000 грн.; 29.06.2025 року - 10 000 грн.; 11.08.2025 року - 5 600 грн.; 31.08.2025 року - 4 600 грн.; 11.09.2025 року - 3 000 грн., що свідчить про те, що відповідач регулярно надає позивачці матеріальну допомогу на утримання дітей, однак кожного разу різні суми.
За даних обставин, суд приходить до висновку про те, що угоди про сплату аліментів у добровільному порядку між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не досягнуто, тому позивачка вимушена поставити питання про стягнення аліментів, так як стан здоров'я та матеріальне становище відповідача дозволяє йому утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч. 1.2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 р. та набула чинності для України 27 вересня 1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (надалі СК України), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7,8 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов'язані неухильно дотримуватися свого обов'язку щодо утримання та виховання дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 181 CK України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1, 2 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Будь-яких доказів на спростування вимог ОСОБА_2 , зокрема неможливості надання матеріальної допомоги за станом здоров'я чи з інших поважних причин, наявність інших утриманців, ОСОБА_3 суду не надав.
Положеннями ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При визначенні суми стягнення аліментів суд зважає на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дітей, взаємний обов'язок батьків по їх утриманню, розмір доходу позивачки, інші встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, враховуючи вікову категорію неповнолітніх дітей та звичайні потреби дітей, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; особу платника аліментів, який являється людиною працездатного віку та визнання ним позову в частині стягнення аліментів на утримання дітей, а тому вважає за необхідне стягувати з нього на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей по 5 000 грн. на кожну дитину.
При цьому, суд враховує те, що обов'язок утримувати дитини є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Також, виходить з розумності та достатності заявленого позивачкою розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб на утримання дітей, виходячи з реальної можливості відповідача такий розмір аліментів сплачувати щомісячно, не порушуючи прав останнього.
За вказаних обставин, суд вважає, що сплата відповідачем аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі по 5 000 грн. на кожну дитину відповідає вимогам законодавства та забезпечить потреби дітей, належні умови їх проживання та розвитку. Таким чином, інтереси неповнолітніх дітей сторін будуть захищеними, оскільки вони будуть забезпечені матеріальним утриманням від батька, з яким не проживають, що гарантовано як нормами національного, так і нормами міжнародного законодавства. Крім того, стягнення аліментів у такому розмірі не порушить прав відповідача та забезпечить рівність батьків в утриманні дітей.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивачки в частині стягнення аліментів на утримання дітей є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що вцілому спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.
Нормами ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на її користь на утримання дітей 02 жовтня 2025 року, що підтверджується штемпелем Березівського районного суду Одеської області на зазначеній позовній заяві, тому із зазначеного дня підлягають відрахуванню аліменти з відповідача на користь позивачки на утримання їх дітей.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стосовно вимоги щодо стягнення судових витрат на поштові відправлення та оплату послуг адвоката суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справ. Згідно до п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справ належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги №111-25 від 16.09.2025 року уповноважила адвоката Ковтун Катерину Володимирівну, представляти її інтереси у Березівському районному суді Одеської області. Даний факт підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1583926, виданий та засвідчений належним чином адвокатом Ковтун К.В., однак сам договір про надання правової допомоги у матеріалах відсутній.
Згідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 вищевказаного закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 3, 4 ст. 137 ЦПК України, передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Дослідивши докази, надані позивачкою на підтвердження свої вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн., так як позивачкою та її представником, в порушення вимог ст.137 ЦПК України, не наданий Акт до договору про надання правничої допомоги та/або детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, судом врахована позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 03.11.2020 року по справі № 810/3213/16, згідно з якою, відсутність розрахунку витрат на правничу допомогу адвоката є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, а також про співрозмірність цих витрат складності справи та розумності, реальності й необхідності витрат на правничу допомогу адвоката виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід віднести на рахунок держави, оскільки позивач при поданні позову до суду була звільнена від його сплати за законом.
Керуючись ст. 10, 12. 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268, 274, 275, 279, 430 ЦПК України, суд -
Позовну заявуОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дітей в твердій грошовій сумі, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Березівським РВ ГУМВС в Одеській області 08 січня 2010 року, РНОКПП - НОМЕР_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_5 , виданий органом 5128 (Березівським РС ГУДМС України в Одеській області) 04.09.2019 року, РНОКПП - НОМЕР_6 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5000.00 гривень, починаючи стягнення з 02.10.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Березівським РВ ГУМВС в Одеській області 08 січня 2010 року, РНОКПП - НОМЕР_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_5 , виданий органом 5128 (Березівським РС ГУДМС України в Одеській області) 04.09.2019 року, РНОКПП - НОМЕР_6 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5000.00 гривень, починаючи стягнення з 02.10.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Березівським РВ ГУМВС в Одеській області 08 січня 2010 року, РНОКПП - НОМЕР_4 судовий збір на користь держави в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , українка, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , українець, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Панчишин А.Ю.