Справа № 750/14126/25 Головуючий у І інстанції
Провадження № 11-сс/4823/566/25
Категорія - Доповідач ОСОБА_1
03 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
підозрюваної - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2025 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ Управління СБУ в Чернігівській області ОСОБА_8 погоджене заступником начальника відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_9 , про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22025270000000184 від 23.09.2025, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Чернігова, українки, громадянки України, з вищою освітою, непрацюючої, розлученої, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування до 22 грудня 2025 року, з подальшим утриманням в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя, дійшовши до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу відносно підозрюваної у вигляді тримання під вартою, мотивував це рішення тим, що доведено обставини, які виправдовують продовження підозрюваній строку застосування запобіжного заходу. Зокрема, врахував тяжкість кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваної, те, що у судовому засіданні доведено наявність ризиків, визначених пп. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, слідчий суддя дійшов висновку, що для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків доцільно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник-адвокат ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та новою ухвалою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, одночасно розглянути можливість визначення останній альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі не більше 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вказує, що слідчий суддя, під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 не довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останньою кримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а всі ризики зазначені в ухвалі суду ґрунтуються виключно на припущеннях, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів. Також вважає, що залишено поза увагою характеризуючі дані на підозрювану, наявність тісних соціальних зв'язків, те, що вона раніше не судима, до кримінальної і адміністративної відповідальності не притягалась, позитивно характеризується за місцем проживання та реєстрації, має на утриманні двох дітей, яких сама виховує.
Заслухавши доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_6 , підозрювану ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити з вказаних в ній підстав, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 197 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, передбаченого законодавством, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст. 199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
З наданих суду матеріалів вбачається, слідчим відділом Управління СБУ в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025270000000184 від 23.09.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
19.08.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.08.2025 застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17.10.2025, який згідно з ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.10.2025 року продовжено до 27.10.2025 року.
Згідно матеріалів клопотання, на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_7 органом досудового розслідування зібрано ряд доказів, які вказують на можливу причетність останньої до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, відповідні копії зібраних органом досудового розслідування доказів містяться в матеріалах клопотання.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду першої інстанції.
У даному кримінальному провадженні існування обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, підтверджується наявними у матеріалах доказами, які є обґрунтованими, що дало підстави слідчому судді для продовження застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування, оскільки ризики того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, може виїхати за кордон, використовуючи свої зв'язки з представниками спеціальних служб рф, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню шляхом попередження представника спецслужб рф, з яким добровільно підтримувала зв'язок про її викриття та методи відповідної роботи правоохоронних органів України, може вчинити нове кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, зокрема продовжити надавати допомогу представника рф у проведенні підривної діяльності проти України не перестали існувати, а також є необхідність у проведенні слідчих (розшукових) та процесуальних дій, оскільки на даний час у кримінальному провадженні не проведений увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування
Беручи до уваги вищевикладене та зважаючи на наявність обставин, зазначених в ч.3 ст. 199 КПК України, які виправдовують подальше тримання підозрюваної під вартою, а також те, що прокурором доведено, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином забезпечить проведення процесуальних дій і виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність достатніх підстав згідно вимог ст.199 КПК України для продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 .
Характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , особливості розслідування такої категорії справ, зважаючи на необхідність у здійсненні ряду слідчих та процесуальних дій, вказують на те, що при більш м'якому запобіжному заході не буде забезпечена належна процесуальна поведінка підозрюваної, а заявлені ризики є реальними, на час розгляду клопотання не зменшились та не зникли, і слідчий суддя вірно вказав на це у своєму рішенні та продовжив строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Тобто, на даний час існують об'єктивні причини, через які досудове розслідування не може бути завершене до закінчення дії попередньої ухвали, проведення вказаних процесуальних дій необхідно для всебічного, повного та об'єктивного розслідування у кримінальному провадженні органу досудового розслідування.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення дійсно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, як про це слушно зауважила захисник, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. При цьому, суду надано можливість не визначати для таких осіб альтернативних запобіжних заходів.
Слідчий суддя при ухваленні судового рішення керується виключно вимогами законодавства, які у даному конкретному провадженні є безальтернативними та категоричними, з огляду на характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , час вчинення цих правопорушень - оголошений воєнний стан в країні та загальна мобілізація, складність розслідування такої категорії справ та значний обсяг процесуальних дій, які необхідно виконати для того щоб скласти обвинувальний акт та передати його до суду.
Отже, рішення слідчого судді про продовження строку тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_7 узгоджується з вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Всім іншим доводам, на які в апеляційній скарзі посилається захисник, апеляційний суд позбавлений можливості надавати оцінку законності на стадії перегляду ухвали слідчого судді про продовження запобіжного заходу.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_7 необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і в ході апеляційного розгляду.
В апеляційній скарзі не зазначено переконливих доказів про зменшення або відсутність ризиків, вказаних в клопотанні та встановлених слідчим суддею.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3