іменем України
29 жовтня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 732/876/25
Головуючий у першій інстанції - Бойко А. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1572/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Висоцької Н.В.,
суддів - Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
із секретарем - Піцан В.М.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьманське»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 липня 2025 року (повне рішення складено 22.07.2025) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» про дострокове розірвання договору оренди землі,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Гетьманське», в якому просив достроково розірвати договір оренди землі від 31.03.2014, змінений додатковою угодою (яка є його невід'ємною частиною) до договору № 608 від 01.01.2018 між ним та ТОВ «Гетьманське», предметом якого є земельна ділянка площею 4,8827 га, кадастровий номер 7421485600:04:000:0568, яка розташована за межами с.Лемешівка Городнянського (після реформування Чернігівського) району Чернігівської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та припинити речове право - право оренди вказаної земельної ділянки, яке зареєстровано за ТОВ «Гетьманське».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 4,5693 га, кадастровий номер 7421485600:04:000:0568, яка розташована в адміністративних межах Лемешівської сільської ради Городянського (наразі Чернігівського) району Чернігівської області.
Позивач зазначав, що 31.03.2014 між ним та СТОВ «Іскра» укладено договір оренди землі № 51, строком на 10 років. 01.01.2018 між ОСОБА_1 , СТОВ «Іскра» та ТОВ «Гетьманське» укладено додаткову угоду № 608, відповідно до якої ТОВ «Гетьманське» прийняло на себе права та обов'язки орендаря - СТОВ «Іскра» по вищевказаному договору оренди землі, строк оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки продовжено до 31.12.2025.
16.11.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Гетьманське» укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 51 від 31.03.2014, згідно з якою сторони дійшли згоди внести зміни до вказаного договору оренди землі, виклавши його в новій редакції, відповідно до якої строк дії договору оренди земельної ділянки площею 4,8827 га, кадастровий номер 7421485600:04:000:0568, визначений до 31.03.2029; розмір орендної плати 8888,01 грн за повний рік оренди; строк внесення орендної плати - до 31 грудня.
Стверджував, що за 2023-2024 роки ТОВ «Гетьманське» орендну плату йому не сплатило, а тому внаслідок систематичної несплати відповідачем орендної плати, позивач просить розірвати договір оренди.
Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 21.07.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Гетьманське» про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено.
Розірвано договір оренди землі № 51 від 31.03.2014, змінений додатковою угодою № 608 (яка є його невід'ємною частиною) від 01.01.2018 до договору оренди землі № 51 від 31.03.2014, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Гетьманське», предметом якого є земельна ділянка (рілля) загальною площею 4,8827 га, кадастровий номер 7421485600:04:000:0568 та припинено речове право - право оренди земельної ділянки (номер запису про речове право: 52141335) із кадастровим номером 7421485600:04:000:0568, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за ТОВ «Гетьманське».
Стягнуто із ТОВ «Гетьманське» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Обґрунтовуючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що факт невиконання відповідачем свого обов'язку по виплаті орендної плати знайшов своє підтвердження, оскільки відповідачем (орендарем) було порушено обов'язок зі сплати орендної плати позивачу і орендна плата за користування належною останньому земельною ділянкою за 2023-2024 роки не була виплачена, яка не була виплачена і після пред'явлення позову до суду.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Гетьманське» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим та невмотивованим, та таким, що суперечить чинному законодавству України.
За доводами апеляційної скарги, згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан. Війна рф проти України кардинально змінила правила життя українців, умови ведення бізнесу, можливість виконання договірних зобов'язань, в тому числі зобов'язань передбачених договорами оренди. 28.02.2022 Торгово-Промислова Палата України на своєму офіційному веб-сайті опублікувала лист, яким засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану. Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Звертає увагу на те, що забруднення земель вибухонебезпечними предметами внаслідок збройної агресії є обставиною, що унеможливлює безпечне використання таких земель і здійснення на них господарської діяльності. Неможливість обробітку земельної ділянки через її потенційне замінування та пряма загроза для життя і здоров'я працівників при обробітку земельної ділянки - є обставинами, за які орендар не відповідає, і які, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняють його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливим. Верховний Суд у своїх постановах послідовно вказує, що обставини непереборної сили, такі як військові дії та окупація, можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо існує причинно-наслідковий зв'язок між цими обставинами та неможливістю виконання зобов'язання. Неможливість використання земельної ділянки через її розташування на тимчасово окупованій території, фактичне знищення майна Товариства, потенційне замінування та пов'язана з цим загроза життю та здоров'ю працівників є прямим наслідком збройної агресії, що об'єктивно унеможливило виконання зобов'язань за договором оренди.
Стверджує, що діяльність у межах прикордонної смуги має також проводитися з дозволу та після інформування відповідного органу Державної прикордонної служби перед безпосереднім провадженням такої діяльності. Заходи з гуманітарного розмінування на території де розміщені земельні ділянки, будуть проведені після завершення Збройними силами України заходів зі стримування агресії російської федерації з території республіки білорусь. Отже, внаслідок військового вторгнення товариству заблоковано доступ до земельних ділянок, що унеможливлює їх обробіток.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційних скарг та додані до них матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу не подано.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 31.03.2014 між позивачем та орендарем - СТОВ «Іскра» був укладений договір оренди землі № 51, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,8827 га, в тому числі рілля - 4,8827 га. Договір укладено на 10 (десять) років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі - 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає - 1482,57 грн, із якої вираховується податок з доходів орендодавця згідно Податкового кодексу України.
У подальшому, додатковою угодою № 608 від 01 січня 2018 (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до договору оренди землі № 51 від 31.03.2014 визначено новим орендарем Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» і обумовлено у п.4.3, що строк дії договору оренди земельної ділянки, раніше переданої позивачем в оренду СТОВ «Іскра» для нового орендаря ТОВ «Гетьманське» продовжується до 31.12.2025. Також сторонами узгоджено, що новим орендарем орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 7% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
У додатковій угоді № 608 від 01 січня 2018 року про заміну сторони та про внесення змін до Договору оренди землі № 51 від 31.03.2014 до завершення строку дії договору попередній орендар передав своє переважне право ТОВ «Гетьманське» і орендодавець погодив таку заміну. За даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ця угода зареєстрована в установленому законом порядку, а речове право - право оренди на земельну ділянку №7421485600:04:000:0568 зареєстроване за ТОВ «Гетьманське», номер запису про інше речове право - 52141335.
За змістом договору оренди № 51 від 31.03.2014 та додаткової угоди до договору від 16.11.2021 орендна плата в обумовленому сторонами розмірі сплачується один раз на рік і сплачується протягом року, але не пізніше 31 грудня поточного року (п. 11 договору оренди землі, п. 4.4 додаткової угоди до договору).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт невиконання відповідачем свого обов'язку по виплаті орендної плати знайшов своє підтвердження, оскільки відповідачем (орендарем) було порушено обов'язок зі сплати орендної плати позивачу і орендна плата за користування належною останньому земельною ділянкою за 2023-2024 роки не була виплачена, не виплачена орендна плата і після пред'явлення позову до суду.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги правильного висновку суду першої інстанції не спростовують, враховуючи наступне.
За змістом положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов'язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі-ЗК України), Цивільним кодексом України (далі-ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України «Про оренду землі».
Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
На вимогу однієї із сторін договір відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
Тлумачення пункту д) частини 1 статті 141 ЗК України, частини 2 статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати в цілому, так і її виплати в розмірі меншому, ніж визначеному договором.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) виснував, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 385/1679/21.
Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 579/1133/22, від 27 вересня 2023 року у справі № 626/104/21).
За змістом наведених норм, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Отже, стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності. Матеріалами справи, а саме відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 21.05.2025 (а.с. 11), підтверджено несплату коштів відповідачу за орендну плату.
Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції врахував, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Наведене відображено у висновках, сформованих у Постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21)
Отже, сам воєнний стан не є безумовною підставою для застосування норми частини шостої статті 762 ЦК України.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення рф на територію України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено військовий стан, який триває дотепер.
Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що сама по собі війна не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Апеляційний суд враховує лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, який є загальним офіційним документом і на нього посилався відповідач, ним визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України. Вказаний лист є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Той факт, що ТПП України засвідчила відповідну форс-мажорну обставину сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі №915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22).
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 01.10.2025 витребувано в ТОВ «Гетьманське» копію листа з додатками № 254 від 14.11.2023 адресованого ГУ ДСНС України у Чернігівській області та дані про місце знаходження земельної ділянки загальною площею 4,8827га з кадастровим номером 7421485600:04:000:0568 для підтвердження обставин її перебування в межах 20 км зони від державного кордону України.
Також витребувано в ГУ ДСНС України у Чернігівській області інформацію щодо обмежень використання ТОВ «Гетьманське» за цільовим призначенням земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення загальною площею 4,8827га з кадастровим номером 7421485600:04:000:0568.
Відповідно до листа ГУ ДСНС України у Чернігівській області зареєстрованого 13.10.2025, повідомлено про відсутність інформації щодо обмежень використання ТОВ «Гетьманське» за цільовим призначенням земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення загальною площею 4,8827 з кадастровим номером 7421485600:04:000:0568 (а.с. 82-83).
Разом з тим, ТОВ «Гетьманське» не надано на запит суду витребувані дані, як належного, допустимого, достовірного доказу обставин на які посилається в апеляційній скарзі, як на підставу скасування рішення суду.
Таким чином, не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги, щодо не врахування судом першої інстанції введення воєнного стану, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, що підтверджується листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та обставини, щодо неможливості безпечного використання таких земель і здійснення на них господарської діяльності, як і посилання на потенційне замінування, у зв'язку з безпосередньою близькістю до державного кордону, що створює загрозу життю, здоров'ю працівників.
Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги на рішення суду, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, а також не надано належних та допустимих доказів щодо обставин які унеможливлюють використання земельної ділянки за призначенням, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, оскільки надана оцінка всім важливим аргументам сторін.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» - залишити без задоволення.
Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.11.2025.
Головуючий Судді: