Справа №591/1111/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/446/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
27 жовтня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 03 вересня 2025 року, якою продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави,
Слідчим відділом СУ ГУНП в Сумській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024200000000508 від 21 грудня 2024 року, в якому ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України.
У рамках досудового розслідування даного кримінального провадження старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що завершити досудове розслідування в тримісячний строк, не можливо, оскільки у провадженні необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, спрямованих на всебічне, повне та неупереджене розслідування.
Крім того ризики, які існували на час обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, існують та не зменшилися і запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до останнього більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 03 вересня 2025 року, клопотання слідчого задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , до 23 жовтня 2025 року включно.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 03 вересня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого ОСОБА_8 та змінити підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на особисту поруку або цілодобовий домашній арешт із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. У разі продовження тримання під вартою визначити розмір застави в сумі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник зазначає про те, що слідчим суддею не надано оцінку поданого поручителями ОСОБА_9 та ОСОБА_10 клопотання про зміну запобіжного заходу підозрюваному з тримання під вартою на особисту поруку.
Окрім цього стороною обвинувачення не доведено існування раніше заявлених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Також слідчим суддею залишено поза увагою те, що підозрюваний має сталі соціальні зв'язки та готовий працевлаштуватися в ТОВ «Аструм ЛТД».
Таким чином, прокурором не було доведено належними та допустимими доказами, що обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися та які перешкоджають завершенню досудового розслідування, виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою.
Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду, учасники були повідомлені завчасно у передбаченому законом порядку.
У поданих до суду апеляційної інстанції заяв, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , та прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 просять судовий розгляд проводити у їх відсутність.
Враховуючи наявність вищезазначених заяв, а також, що учасники даного провадження повідомлені належним чином, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд за їх відсутності, що не суперечить ч. 4 ст. 405 КПК України, а тому, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимогам ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, вирішуючи питання про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що слідчим відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 12024200000000508 від 21 грудня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 358 КК України.
20 серпня 2025 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, старший слідчий посилався на те, що досудове розслідування даного кримінального провадження не закінчено, що повідомлена останньому підозра є обґрунтованою, а ризики, які існували на час застосування такого запобіжного заходу, не зменшились та існують.
Перевіряючи доводи поданого клопотання на предмет існування заявлених ризиків, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що зібраними під час досудового розслідування доказами підтверджується те, що ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України.
Крім того, при встановленні ризиків, на які посилався слідчий в клопотанні про продовження підозрюваному строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, можливість переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженні іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється, слідчим суддею було враховано тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватості, особу підозрюваного, який не має сталих, міцних соціальних зв'язків та законних джерел доходів.
При цьому, докази на підтвердження того, що вказані ризики на даний час зменшились чи не існують, матеріали даного провадження не містять.
Слідчим доведено наявність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та відсутності можливості застосування відносно ОСОБА_6 альтернативних запобіжних заходів, які не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку і запобігти ризикам, які існують та забезпечити досягнення мети їх застосування.
На думку колегії суддів, обрання підозрюваному ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, є необґрунтованим та невиправданим.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стверджується тяжкістю можливого покарання та свідчать про можливість вчинення ОСОБА_6 дій задля переховування від суду і органів досудового розслідування.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, на що звернув увагу слідчий суддя.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків в даному кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Також заважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_6 здійснював виготовлення психотропної речовини та відправляв її на виконання вказівок особи, яка на даний час органом досудового розслідування не встановлена, останній перебуваючи на волі мати можливість повідомити не встановлену особу про викриття їхньої злочинної діяльності, що призведе до негативних наслідків для досудового розслідування.
Окрім цього, органом досудового розслідування доведено існування ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення ним кримінальних правопорушень, в яких підозрюється, оскільки ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, джерелом доходу було вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 , дозволить під час досудового розслідування контролювати його місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про недоведеність існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Враховуючи вищенаведені обставини, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими слідчий обґрунтовував та слідчий суддя визнав доведеним.
Отже, існує обґрунтована необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, без визначення розміру застави, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається зі системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Доводи апелянта про те, що підозрюваний ОСОБА_6 готовий працевлаштуватися, не спростовує заявлені органом досудового розслідування ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відомості, що характеризують підозрюваного, відсутність сталих соціальних зв'язків були фактично враховані, як на стадії застосування запобіжного заходу, так і при продовженні строку тримання під вартою.
При цьому, докази того, що обставини, які були прийняті слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, підозрюваним та захисником не надані.
Відомостей чи доказів того, що у соціальному, сімейному, матеріальному стані підозрюваного сталися істотні зміни, які не були враховані судом і які б давали підстави для висновку про зменшення чи нівелювання існуючих ризиків на день постановлення оскарженої ухвали, стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано.
Посилання сторони захисту про наявність в матеріалах справи клопотання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді особистої поруки та зобов'язання про те, що вони ручаються за виконання покладених на підозрюваного обов'язків, зобов'язуються доставити його до органу досудового розслідування чи суду на першу вимогу, на думку колегії суддів, правильність висновків слідчого судді не спростовує, оскільки суттєво не зменшує встановлених ризиків та в даному випадку не свідчить про достатність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для забезпечення його належної процесуальної поведінки і запобігання встановлених ризиків.
Щодо тверджень апелянта про необхідність визначення підозрюваному застави, то апеляційний суд вважає, що ці доводи не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.4 ст.183 КК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тобто кримінальний процесуальний закон відносить це питання до дискреційних повноважень суду, яке вирішується за результатом аналізу всіх чинників в сукупності.
Зважаючи на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів ( ч. 3 ст. 307 КК України), розмір застави на даному етапі судового розгляду провадження, враховуючи наведені ризики, слідчий суддя не визначив, не вбачає таких підстав на цьому етапі провадження і колегія суддів.
За таких обставин, під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження не було здобуто доказів, за яких можливо було б дійти висновку про незаконність прийнятого слідчим суддею рішення та відсутність підстав для скасування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,422 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 03 вересня 2025 року, якою підозрюваному ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4