Номер провадження: 22-ц/813/6121/25
Справа № 501/3809/24
Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.
Доповідач Сегеда С. М.
21.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Драгомерецького М.М.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Чумаченка С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чумаченко Святослав Олександрович, та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Дубінчук Жанна Михайлівна, на рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 06 травня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Смирнова В.В., по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
встановив:
06.09.2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 25 000,00 грн.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що в період з 30.05.2006 року по 27.10.2023 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та під час якого у подружжя народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач зазначила, що відповідач працює моряком на посаді старшого механіка, постійно мешкає за кордоном та його середня заробітна плата, за останні роки, складає 12 000,0 доларів США. З жовтня 2023 року відповідач ОСОБА_5 добровільно сплачував аліменти на утримання двох дітей на її користь у розмірі 750,00 доларів США.
Потім він перераховував аліменти доньці особисто та позивачу 500,00 доларів США на утримання сина ОСОБА_6 . В подальшому ОСОБА_1 відмовився сплачувати аліменти на утримання сина, обмежився лише утриманням доньки, шляхом перерахування коштів на її особистий рахунок.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила задовольнити її позовні вимоги.
В свою чергу, 14.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дати звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.54-58).
Зустрічний позов було обґрунтовано тим, що з серпня місяця донька ОСОБА_4 , внаслідок дій відповідачки за зустрічним позовом, яка фактично змусила доньку залишити спільне місце проживання дитини, перебуває на повному матеріальному утриманні батька.
ОСОБА_2 з серпня 2024 року сплачує аліменти на утримання дитини (доньки) у розмірі 2000,00 грн., що свідчить про наявність у відповідачки стабільного доходу та фінансової можливості здійснювати платежі у такому розмірі.
Позивач зі зустрічним позовом просив суд задовольнити його зустрічні позовні вимоги.
Рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 06.05.2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 було задоволено частково.
Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10 000,0 грн. починаючи з 06.09.2024 року та до повноліття дитини.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки було задоволено.
Стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14.11.2024 року та до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (а.с.118).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Дубінчук Ж.М. ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та задоволення первісного позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.122-124).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Чумаченка С.О. ставить питання про зміну оскаржуваного рішення та стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 у розмірі 3 000,00 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.133-136).
Судове рішення, в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх її видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14.11.2024 року та до досягнення ОСОБА_4 повноліття фактично в апеляційному порядку не оскаржується.
Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Чумаченка С.О., та у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.166-167).
При цьому судом враховано, що представник первісного позивача і апелянта ОСОБА_7 - адвокат Дубінчук Ж.М. надала суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с.172)
Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу за участю з'явившихся учасників справи, у відсутність інших учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні обох апеляційних скарг, виходячи з наступних підстав.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 26.09.2023р., яке набрало законної сили 27.10.2023 р. (а.с.10), шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 був розірваний (а.с.10).
В подальшому, а саме: 13 березня 2024 року первісний позивач ОСОБА_8 зареєструвала шлюб із Долгополим, у зв'язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_9 » (а.с.14-15).
Звертаючись до суду з первісним позовом ОСОБА_2 на підтвердження обставини, що ОСОБА_1 працює моряком, надала суду Інформаційну довідку громадянина України, працевлаштованого за кордоном за представництвом ТОВ «Солстад Офшор Крюінг Сервісез Україна» у 2023р., в якій вказано, що первісний відповідач ОСОБА_1 працевлаштований в іноземного роботодавця: SOLSTAD OFFSHPRE CREWING SERVICES PTE LTD, строк дії трудового договору до 6 місяців (а.с.17).
Також первісний позивач надала суду копії квитанцій про перерахування ОСОБА_1 на її користь аліментів: 01.10.2023р. - на суму 1558,72 доларів США; 01.11.2023 - на суму 1573 доларів США; 01.12.2023 р. - на суму 1568 доларів США; 01.01.2024р. - на суму 1513,95 доларів США; 01.02.2024р. - на суму 1524 доларів США; 04.03.2024р. - на суму 525 доларів США; 01.04.2024р. - на суму 500 доларів США; 14.04.2024р. - на суму 500 доларів США; 01.05.2024р. - на суму 798 доларів США; 01.06.2024р. - на суму 1000 доларів США; 01.07.2024 р. - на суму 40 250 грн.; 01.08.2024р. - на суму 20 350 грн. (а.с.18-29).
Разом з тим, неповнолітня донька сторін - ОСОБА_4 надала суду заяву, в якій вказала, що вона перебуває на повному матеріальному забезпечені батька - ОСОБА_1 . Усі витрати, пов'язанні з її навчанням, оплатою освітніх послуг а також додаткових занять несе виключно її батько (а.с.77).
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що у відповідності до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Також суд обгрунтовано зазначив, що за змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина 3 ст.181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. У відповідності до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із обов'язку обох батьків утримувати дитину, відсутність у первісного відповідача сталого доходу. Трудовий контракт моряка, який був укладений у 2023 році строком на шість місяців, закінчив свою дію. Доказів того, що ОСОБА_1 надалі працює моряком суду не надані, на його утриманні перебуває донька ОСОБА_10 , а тому суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку про те, що первісний позов ОСОБА_2 , прізвище якої до одруження і зміні прізвища була « ОСОБА_11 », до ОСОБА_1 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 10 000,00 грн.
Суд також дійшов правильного і обгрунтованого висновку про те, що зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягає повному задоволенню, у зв'язку з чим на його користь з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14.11.2024 року та до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що неповнолітня донька сторін - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на утриманні первісного відповідача - ОСОБА_1 .
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявники апеляційних скарг не надали суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційних скарг його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розподілення між сторонами судового збору, як того вимагає ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чумаченко Святослав Олександрович, та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Дубінчук Жанна Михайлівна, залишити без задоволення.
Рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 06 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31.10.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький