Справа № 128/1492/22
Провадження №11-кп/801/1033/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого
у режимі відеоконференції ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляційну скаргу прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 11.09.2025, якою відмовлено в задоволенні подання провідного інспектора Вінницького районного відділу № 1 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого ОСОБА_7 для відбування призначеного покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 14.03.2023,
Оскаржуваною ухвалою відмовлено в задоволенні подання провідного інспектора Вінницького районного відділу № 1 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого ОСОБА_7 для відбування призначеного покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 14.03.2023.
Своє рішення суд мотивував тим, що матеріалами справи не доведено систематичного невиконання засудженим ОСОБА_7 покладених обов'язків, яке могло б свідчити про його небажання стати на шлях виправлення.
Суд зазначив, що підтверджено лише одну неявку без поважних причин - 06.08.2024, тоді як 02.04.2024 та 07.05.2024 засуджений самостійно з'явився до органу пробації, надав пояснення та вказав на об'єктивні причини пропуску.
Посилаючись на ч. 2 ст. 78 КК України та ч. 2, 3 ст. 166 КВК України, суд дійшов висновку, що систематичність у поведінці засудженого відсутня, а тому підстав для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням немає.
Крім того, суд не взяв до уваги відомості про кримінальні провадження щодо ОСОБА_7 , оскільки вони не підтверджені вироком суду, а згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не доведено в законному порядку.
З урахуванням закінчення іспитового строку, визначеного вироком, суд послався на позицію Верховного Суду у справі № 344/8485/18 від 14.04.2020 та дійшов висновку, що рішення про скасування звільнення може бути ухвалене лише в межах іспитового строку.
За таких обставин суд визнав подання органу пробації передчасним і відмовив у його задоволенні як таким, що не ґрунтується на вимогах закону.
Не погодившись із вказаним рішенням прокурор Вінницької окружної прокуратури подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу вінницького районного суду Вінницької області від 11.09.2025 та постановити нову ухвалу, якою подання провідного інспектора Вінницького районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_9 від 22.08.2024 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого ОСОБА_7 для відбування призначеного покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 14.03.2023 за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 11.09.2025 безпідставно відмовлено у задоволенні подання провідного інспектора Вінницького районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного покарання засудженого ОСОБА_7 .
Прокурор вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та постановленою з істотним порушенням вимог кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки суд безпідставно визнав наявність поважних причин неявки засудженого для реєстрації в орган пробації та не врахував систематичність невиконання ним покладених обов'язків.
Так, відповідно до вироку Вінницького районного суду від 14.12.2023 ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням на 1 рік, поклавши обов'язки, передбачені ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.
Орган пробації неодноразово проводив із засудженим індивідуально-виховні та профілактичні бесіди, роз'яснював наслідки невиконання обов'язків і письмово попереджав про можливе скасування звільнення від відбування покарання. Незважаючи на це, ОСОБА_7 систематично порушував вимоги іспитового строку, не з'являвся для реєстрації 02.04.2024, 07.05.2024, 06.08.2024, а також у вересні 2024 року - щонайменше п'ять разів без поважних причин.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні подання органу пробації, помилково визнав поважними причини невиконання обов'язків засудженим, посилаючись на його пояснення про участь у судових засіданнях та інші обставини, які фактично не підтверджені жодними доказами. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 не подав жодних документів, які б підтверджували неможливість його прибуття до органу пробації, не надав медичних довідок, повісток чи інших підтверджень.
Більше того, судом не враховано, що жодна із пропущених явок не була попередньо узгоджена з уповноваженим органом, а сам засуджений не повідомляв про поважні причини своєї неявки у визначений законом строк.
Прокурор посилається на положення ст. 166 КВК України, згідно з якою систематичне невиконання обов'язків, покладених на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, є підставою для скасування звільнення та направлення для відбування призначеного покарання.
Крім того, відповідно до ст. 164 КВК України, невиконання без поважних причин обов'язків засудженим тягне направлення подання до суду, а в разі систематичності порушень - обов'язкове скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Прокурор вказує, що суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 14.04.2020 у справі № 344/8485/18, згідно з якою закінчення іспитового строку не звільняє засудженого від відповідальності за порушення умов випробування, що мали місце протягом строку, якщо на момент розгляду подання ці факти підтверджені доказами.
Разом із тим, суд не звернув уваги, що невиконання обов'язків протягом тривалого часу, попри численні попередження, свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_7 від контролю та про відсутність виправлення під час іспитового строку.
Також прокурор зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги ч. 2 ст. 370 КПК України, постановивши рішення без повного та всебічного з'ясування обставин, без належного аналізу доказів, а висновки суду не відповідають фактичним даним, що містяться у матеріалах подання.
Судом не враховано, що неявки ОСОБА_7 носили систематичний характер, і що впродовж року орган пробації тричі оголошував йому письмове попередження про скасування звільнення від покарання з випробуванням, що виключає можливість визнання таких дій випадковими чи несуттєвими.
На думку прокурора, невиконання засудженим покладених обов'язків, підтверджене матеріалами органу пробації, свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, тому відмова суду у задоволенні подання є помилковою та суперечить вимогам закону.
Таким чином, прокурор вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми ст. 75, 76 КК України, ст. 164, 165, 166 КВК України, а також порушив вимоги ст. 370, 412 КПК України, що призвело до постановлення незаконної ухвали.
У зв'язку з цим ухвалу слід скасувати, а подання органу пробації - задовольнити, скасувавши звільнення від відбування покарання з випробуванням і направивши ОСОБА_7 для відбування призначеного вироком покарання.
Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, виступ засудженого ОСОБА_7 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала Вінницького районного суду Вінницької області від 11.09.2025 відповідає.
Згідно ч. 2 ст. 78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 166 КВК України, у разі систематичного невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, покладених на нього, систематичного вчинення адміністративних правопорушень уповноважений орган з питань пробації надсилає до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Систематичним невиконанням покладених на засудженого обов'язків є невиконання протягом іспитового строку три і більше разів одного або кількох обов'язків без поважних причин. Систематичним вчиненням адміністративних правопорушень є вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок.
У разі відмови суду задовольнити подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням повторне направлення до суду такого подання здійснюється у порядку, визначеному цією статтею.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_7 засуджено вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 14.12.2023 за ч. 1 ст. 263 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік. Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України ОСОБА_7 зобов'язано: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Оскільки засуджений повідомляв органи пробації про зміну місця свого проживання та не вчиняв спроб виїхати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, згідно матеріалів особової справи засудженого, підставою даного подання, яким орган пробації просить вирішити питання про скасування ОСОБА_7 іспитового строку та направлення його для відбування покарання, є допущення засудженим трьох неявок для реєстрації, а саме, 02.04.2024, 07.05.2024, 06.08.2024.
Згідно вимоги УІАП ГУНП у Вінницькій області станом на 14.08.2024, щодо ОСОБА_7 до суду з обвинувальними актами було направлено два кримінальних провадження за ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про прийняті за ними рішення відсутні (а.к.п. 158), та такі обставини не є такими, що передбачені ч. 2 ст. 78 КК України, ч. 2 ст. 166 КВК України, для ініціювання органом пробації питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції, всебічно та об'єктивно дослідивши обставини подання провідного інспектора Вінницького районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого ОСОБА_7 для відбування призначеного покарання, дійшов правильного висновку про відсутність достатніх і законних підстав для його задоволення.
Як убачається з матеріалів судової справи, ОСОБА_7 вироком Вінницького районного суду від 14.12.2023 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до трьох років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк один рік і поклавши обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для скасування звільнення від відбування покарання, суд першої інстанції правомірно виходив із вимог ч. 2 ст. 78 КК України та ч. 2, 3 ст. 166 КВК України, згідно з якими направлення засудженого для відбування покарання можливе лише у випадку систематичного невиконання покладених обов'язків або систематичного вчинення адміністративних правопорушень, що свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
Як установлено судом апеляційної інстанції, засуджений дійсно не з'являвся на реєстрацію у визначені дні - 02.04.2024, 07.05.2024 та 06.08.2024. Водночас із наданих органом пробації письмових пояснень убачається, що у двох перших випадках ОСОБА_7 самостійно прибув до відділу пробації, надав письмові пояснення, в яких вказав, що 02.04.2024 перебував на судовому засіданні у Вінницькому міському суді, а 07.05.2024 переплутав день реєстрації у зв'язку зі зміною графіка явки. Обидва факти підтверджуються відповідними записами та діями органу пробації, який того ж дня провів із ним профілактичну бесіду, роз'яснив наслідки порушення умов іспитового строку та обмежився письмовим попередженням.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав поважність наведених причин та дійшов висновку, що відсутність ОСОБА_7 02.04.2024 і 07.05.2024 не має ознак умисного ухилення від контролю або небажання виконувати покладені на нього обов'язки.
Єдиний факт неявки 06.08.2024 без поважних причин сам по собі не може бути розцінений як систематичне порушення вимог іспитового строку в розумінні ст. 166 КВК України, оскільки така систематичність передбачає три і більше неявки без поважних причин протягом іспитового строку, що в даному випадку не доведено.
Щодо посилання прокурора на відкриті кримінальні провадження за ч. 4 ст. 185 КК України, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що відомості про притягнення до кримінальної відповідальності без обвинувального вироку не можуть бути враховані при вирішенні питання про скасування випробування.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь.
Суд першої інстанції також слушно звернув увагу, що станом на момент розгляду подання іспитовий строк, визначений вироком, закінчився, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 89 КК України ОСОБА_7 в силу закону визнається таким, що не має судимості.
Рішення про скасування звільнення від відбування покарання після закінчення іспитового строку суперечить вимогам закону та позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.04.2020 у справі № 344/8485/18, відповідно до якої скасування випробування можливе лише протягом строку, встановленого вироком.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд безпідставно визнав поважними причини неявки засудженого, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки не підтверджені новими доказами та ґрунтуються на переоцінці тих самих матеріалів, яким суд дав належну оцінку відповідно до ст. 94 КПК України.
Суд першої інстанції дотримався вимог ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення, оцінив усі наявні у справі докази у сукупності, належним чином мотивував своє рішення та дійшов правильного висновку про передчасність звернення органу пробації з поданням.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та відповідає фактичним обставинам справи, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 11.09.2025, якою відмовлено в задоволенні подання провідного інспектора Вінницького районного відділу № 1 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого ОСОБА_7 для відбування призначеного покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 14.03.2023, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4