Справа № 127/23312/25
Провадження №11-сс/801/684/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на постанову старшого дізнавача сектору дізнання Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_9 від 15 липня 2025 року про закриття кримінального провадження № 42023020000000145, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні скарги слідчий суддя вказав, що у ході проведення досудового розслідування дізнавачем у повній мірі встановлено фактичні обставини справи та належним чином обґрунтовано висновки про відсутність у діяннях ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення. Окрім цього дізнавачем вірно прийнято рішення про відсутність підстав для кваліфікації дій особи за більш тяжким кримінальним правопорушенням, зокрема за ст. 345-1 КК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2025 року через істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність висновків фактичним обставинам провадження. Просить винести своє рішення, яким скасувати постанову дізнавача про закриття кримінального провадження та направити матеріали для продовження досудового розслідування.
Апеляційна скарга мотивована тим, що приймаючи рішення про відмову у задоволенні скарги слідчий суддя не надав оцінку доводам скарги про те, що під час закриття кримінального провадження дізнавач не усунув суперечності у висновку судової медичної експертизи в частині характеру тілесних ушкоджень, а також з огляду на те, що потерпіла отримала тілесні ушкодження будучи журналістом, у діях винної особи убачається склад більш тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 345-1 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
Потерпіла ОСОБА_6 та її представник - адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній та просили задовольнити у повному об'ємі.
Прокурор ОСОБА_11 подав до суду заяву про проведення апеляційного розгляду у його відсутності, водночас у заяві заперечив проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілої, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступ потерпілої та її представника, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга представника потерпілої не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з ухвали, слідчим суддею зазначені вимоги закону дотримано та висновки, викладені в ухвалі належним чином умотивовані.
Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після проведення всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки дізнавачем, слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.
Так, з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з'ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, дізнавача, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Основним засобом збирання доказів, а отже - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Доказуванню у кримінальному провадженні згідно із ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, дізнавач зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливо лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, зазначені норми закону при провадженні дізнання дотримані у повній мірі.
Установлено, що 12.04.2023 за № 42023020000000145 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 2 ст. 125 КК України за фактом заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
Постановою старшого дізнавача сектору дізнання Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_9 від 15 липня 2025 року кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України через відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення.
Так, кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 125 КК України настає за умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.
Таким чином доказуванню у цій категорії проваджень підлягають:
-умисні дії винної особи, що виразились у заподіянні тілесних ушкоджень;
-наявність легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності;
-причинний зв'язок між діями винної особи та наслідками у виді отриманих тілесних ушкоджень.
Із протоколу допиту потерпілої ОСОБА_6 установлено, що 01.12.2023 біля 19 години 40 хвилин остання знаходилась біля будинку, у якому проживає, де зустріла сусідку ОСОБА_10 та її дочку, які вигулювали собаку породи «йоркширський тер'єр». У цей час собака несподівано її вкусила, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження у виді укусу лівої гомілки.
Свідок ОСОБА_10 під час допиту повідомила, що у будинку, де вона проживає, по сусідству, а саме у квартирі АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_6 01.12.2023 біля 19 годин 40 хвилин вона з донькою йшли на прогулянку разом із собакою породи «йоркширський тер'єр». Коли вона відчинила двері, то побачила, що у цей час ОСОБА_6 підіймалась сходами на заднє подвір'я. У цей же час собака побігла назустріч потерпілій та невдовзі ОСОБА_12 тримаючись за ногу повідомила, що собака її вкусила. Після цього вона з донькою запропонували ОСОБА_6 надати першу допомогу, викликати «швидку» та поліцію, на що остання відповіла відмовою. Після цього вона декілька разів вибачалась перед потерпілою та пропонували відшкодувати завдані збитки, однак ОСОБА_6 на цю пропозицію також відповідала відмовою. У подальшому Вінницьким міським судом було ухвалено рішення за позовом ОСОБА_6 про стягнення майнової та моральної шкоди.
Відповідно до висновку експерта від 08.05.2025 за № 457 у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у виді рани лівої гомілки, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином у ході дізнання не здобуто доказів наявності умислу ОСОБА_10 на спричинення ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, тому у її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України та висновки дізнавача у цій частині є вірними.
Стосовно ж доводів апеляційної скарги про необхідність кваліфікації кримінального правопорушення за статтею закону, яка передбачає відповідальність за насильство щодо журналіста (ст. 345-1 КК), суд зазначає про таке.
У ході досудового розслідування потерпіла ОСОБА_6 подавала клопотання про зміну правової кваліфікації за ч. 2 ст. 125 на ч. 2 ст. 345-1 КК України.
Постановою дізнавача від 11 липня 2025 року відмовлено у задоволенні цього клопотання за безпідставністю.
Так, кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 345-1 КК України настає, з-поміж іншого, за умисне заподіяння журналісту легких тілесних ушкоджень у зв'язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності. При цьому під професійною діяльністю журналіста слід розуміти систематичну діяльність особи, пов'язану із збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет. Статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів.
Окрім того, як зазначено у Постанові ККС ВС від 18.03.2024 (справа № 296/2948/22) дії, що охоплюються статтею 345-1 КК України, характеризується прямим умислом. Тобто для встановлення наявності або відсутності умислу на вчинення цього кримінального правопорушення необхідно довести, що винний мав усвідомлювати, що суспільно небезпечний характер його дій спрямований на перешкоджання законній професійній діяльності саме журналіста та вчинення ним насильства застосовано виключно щодо журналіста, при цьому винний мав передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання.
У цьому провадженні у ході розслідування, зокрема допиту ОСОБА_6 , не встановлено, що остання вживала будь-яких заходів для ідентифікації себе як журналіста.
Таким чином дізнавачем вірно прийнято рішення про відсутніcть підстав для кваліфікації цього кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 345-1 КК України.
За наведених підстав суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2025 про відмову у задоволенні скарги представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на постанову старшого дізнавача сектору дізнання Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_9 від 15 липня 2025 року про закриття кримінального провадження № 42023020000000145, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України залишити без змін.
Ухвала є остаточною та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: