Справа № 740/5994/25
Провадження № 1-кп/740/601/25
03 листопада 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі судді ОСОБА_1 , розглянувши в спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025275490000135 від 21.05.2025, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Євпаторія Автономної Республіки Крим, є громадянином України, має середню освіту, неодружен ий, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26.06.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду, у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
установив:
У невстановлений час у ОСОБА_2 виник протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном (грошовими коштами) шляхом обману. Так, переслідуючи цю мету, 11.03.2025 він, діючи умисно, з корисливого мотиву, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи наявний в користуванні мобільний термінал з ІМЕІ: НОМЕР_1 з номером телефону НОМЕР_2 , розмістив на сайті безкоштовних оголошень у мережі Інтернет за посиланням: https://www.olx.ua/uk/ (ТОВ «Ємаркет Україна», ЄДРПОУ 34716896) фіктивне оголошення про продаж ємності для рідини «Єврокуб», якої в нього в наявності не було.
У подальшому 14.05.2025 ОСОБА_2 , перебуваючи в с. Плоске Ніжинського району Чернігівської області, реалізуючи протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном (грошовими коштами) шляхом обману, діючи умисно, з корисливого мотиву, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час телефонної розмови зі ОСОБА_3 , який зателефонував ОСОБА_2 з метою придбання товару, вказаного у вищевказаному оголошенні, яка відбулася в період часу з 18 год. 12 хв. по 18 год. 24 хв., ввів в оману потерпілого шляхом словесного підтвердження недостовірної інформації про здійснення ним продажу ємності для рідини «Єврокуб» та заволодів майном останнього в сумі 4000,00 грн, які ОСОБА_3 , будучи введеним в оману, перерахував 14.05.2025 о 18 год. 23 хв. на вказану ОСОБА_2 банківську картку № НОМЕР_3 , що емітована АТ «Райффайзен Банк», в якості повної оплати за придбання відповідного товару. Після перерахування коштів ОСОБА_2 зняв їх у м. Ніжині (місце завершення злочину) 14.05.2025 о 20 год. 12 хв., товар - не відправив, на зв'язок - не виходив та кошти потерпілому до реєстрації кримінального провадження - не повернув, чим заподіяв ОСОБА_3 збитків на суму 4000,00 грн.
Такими діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Органом досудового розслідування правильно встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Так, відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , не встановлено.
Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком; ставлення ОСОБА_2 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості; відомості про особу обвинуваченого, а саме те, що він має середню освіту, неодружений, непрацевлаштований, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, що свідчить про його осудність, має місце реєстрації та проживання, за яким характеризується задовільно, раніше судимий.
Так, судом установлено, що вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2024 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік; на підставі ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_2 протягом пробаційного нагляду наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Указаний вирок набрав законної сили 29 липня 2024 року.
У цьому кримінальному провадженні обвинувачений вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, після ухвалення 26 червня 2024 року вищевказаного вироку Дніпровського районного суду міста Києва.
За правилами ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 243/7758/20 (провадження № 51-113кмо21), норма ч. 1 ст. 71 КК України має імперативний характер і унеможливлює (за умови встановлення судом таких обставин) будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.
Зміст конструкції норми, передбаченої ч. 1 ст. 71 КК України, дозволяє дійти висновку, що для застосування закріплених у ній правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначив і відповідні спеціальні умови, що мають бути встановлені судом в їх нерозривній єдності: перша - момент вчинення кримінального правопорушення засудженим, а саме: «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком; друга - наявність невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент, визначений у ч. 1 ст. 71 КК України, - момент призначення судом покарання за новим вироком (з огляду на те, що правило про приєднання невідбутої частини покарання адресоване саме суду, який постановлятиме новий вирок).
Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.
Згідно з п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 невідбутою частиною покарання за попереднім вироком, з поміж іншого, треба вважати невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КВК України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно з вимогою, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, 27 вересня 2024 року обвинувачений ОСОБА_2 поставлений на облік Дніпровським РВ ФДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області на виконання вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2024 року.
Оскільки на момент ухвалення цього вироку обвинувачений ОСОБА_2 повністю відбув покарання за попереднім вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2024 року у вигляді пробаційного нагляду, то відсутні підстави для застосування положень ст. 71 КК України.
При обранні виду покарання обвинуваченому, як заходу примусу, що застосовується від імені держави, суд ураховує, що законодавча конструкція санкції ч. 1 ст. 190 КК України передбачає можливість суду призначити покарання за вчинення діянь, установлених у ч. 1 ст. 190 КК України, у виді штрафу, громадських робіт, виправних робіт, пробаційного нагляду або обмеження волі.
Призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді штрафу або виправних робіт неможливе, оскільки офіційні відомості про працевлаштування обвинуваченого у матеріалах кримінального провадження відсутні. Покарання у виді громадських робіт не відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також за вказаних обставин не буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Покарання у виді обмеження волі з реальним відбуванням за встановлених обставин не відповідатимуть приписам ч. 1, 2 ст. 65 КК України та становитимуть надмірний тягар.
За сукупністю вищенаведених обставин, ураховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України в межах, установлених у санкції вказаної частини статті КК України, а саме у виді пробаційного нагляду з покладенням на нього відповідних обов'язків, визначених ст. 59-1 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_2 , попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Процесуальних витрат у кримінальному провадженні не понесено. Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України та згідно зі ст. 174 КПК України слід скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20.06.2025.
Керуючись ст. 100, 302, 369 371, 373, 374, 376, 381, 382 КПК України, -
ухвалив:
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк два роки.
Відповідно до ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Строк пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_2 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази:
- мобільний термінал марки Fly моделі BL6422 чорного кольору із сім-картою Lifecell НОМЕР_2 IMEI: НОМЕР_4 ; IMEI: НОМЕР_5 , який поміщено до спецпакета № CRI 1149322; мобільний термінал марки Infinix синього кольору, який поміщено до спецпакета № CRI 1149491; упакування з під сім-картки Lifesell від номера НОМЕР_2 , яке поміщено до спецпакета № CRI 11494320, що зберігається в камері зберігання речових доказів Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області, - повернути ОСОБА_2 ;
- повідомлення з АТ «Райффайзен банк» на ім'я ОСОБА_4 про відмову від підтримання ділових відносин від 15.05.2025, яке поміщено до спецпакета № CRI 1149495; дві квитанції про видачу готівкових коштів громадянці ОСОБА_4 в центральному відділенні «Райффайзен банк» у м. Ніжині від 11.06.2025 № 906, які поміщені до спецпакета № CRI 1149493, що зберігається в камері зберігання речових доказів Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області, - повернути ОСОБА_4 ;
-дві частини банківської картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_6 , які поміщені до спецпакета № CRI 11494321, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області, - знищити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 червня 2025 року на майно: мобільний термінал марки Fly моделі BL6422 чорного кольору із сім-картою «лайфселл» НОМЕР_2 IMEI: НОМЕР_4 , ІМЕІ: НОМЕР_5 ; мобільний термінал марки Infinix синього кольору; повідомлення з АТ "Райффайзен банк" на ім'я ОСОБА_4 про відмову від підтримання ділових відносин від 15.05.2025; упакування з під сім-карти «лайфселл» від номеру НОМЕР_2 ; дві квитанції про видачу готівкових коштів громадянці ОСОБА_4 у центральному відділенні "Райффайзен банк" м. Ніжин № 906 від 11.06.2025; дві частини банківської картки АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_6 .
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1