Справа № 750/9920/25
Провадження № 2/750/2742/25
03 листопада 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді Косенка О.Д.,
секретар Костюк С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 (далі - Відповідач) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15.01.2019 у розмірі 44389,1 грн та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.01.2019 Відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами та правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору Відповідач отримав кредит у розмірі 1 000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі. У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань Відповідачем утворилась заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.
Ухвалою суду від 23.07.2025 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено на 04.09.2025 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник Позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. У разі неявки в судове засідання Відповідача, Позивач, проти проведення заочного розгляду справи він не заперечує.
У зв'язку з неявкою Відповідача в судове засідання, його проведення судом було відкладено на 03.11.2025.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього не надходило.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки у цьому випадку отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі 496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, будь-яких клопотань та заяв від нього не надходило, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, судом здійснено заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
15 січня 2019 року Відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим власноручно підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (а.с. 47).
Положеннями Анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
Згідно з п. 6 Анкети-заяви Відповідач погодився вважати наведений зразок свого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку. Засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором. Пунктом 11 Анкети-заяви встановлено, що усе листування щодо цього Договору здійснюється через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору.
Заява - анкета містить персональні дані Відповідача, зокрема номер телефону, його ІПН, паспортні дані. Копії цих документів долучені до матеріалів позову.
До позовної заяви Позивач додав витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (далі - Умови і правила) (а.с. 48-60).
Також до позову додано документ під назвою «Чорна картка monobank» (а.с. 61-62) та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки «monobank» (а.с. 63-65), які у додатку до позову вказані як «Витяг з Тарифів за карткою Мonobank».
Згідно із п. 1 Розділу 1 «Терміни та визначення» Умов і правил мобільний додаток - сервіс Банку, що дозволяє надавати Клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку (далі - Мобільний додаток).
Відповідно до п. п. 2. 1. п. 2 Розділу І Умов Банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов Договору, в тому числі платіжної системи MasterCard, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України.
Відповідно до п. п. 5.3 Розділу І Умов Клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими Клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України.
У підпунктах 2.1, 2.4, 2.5 пункту 2 розділу II Умов визначено, що для надання послуг Банк видає Клієнту картку (далі - Картка). Підписанням Анкети-заяви Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг «Monobank». Платіжна картка активується Банком при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації Клієнта при проведенні операцій з використанням Картки при активації Картки встановлюється ПІН-код, який є аналогом власноручного підпису Клієнта.
Підпунктом 5.11. п. 5 розділу ІІ Умов визначено, що клієнт зобов'язаний сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в терміни, зазначені у мобільному додатку.
Згідно з Тарифами: пільговий період за карткою становить 62 дні (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця місяця, наступного за датою виникнення, при умові її погашення в повному обсязі). Пільгова відсоткова ставка - 0,00001% річних. Базова відсоткова ставка становить 3,1% на місяць. Збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості - 6,2% на місяць.
Згідно з п.п. 5.15 п. 5 Розділу II Умов за порушення строків сплати щомісячного мінімального платежу Клієнт сплачує Банку відсотки в подвійному розмірі від базової процентної ставки, зазначеної в Тарифах, що діє на дату нарахування відсотків.
Підпункт 5.16 п. 5 Розділу II Умов передбачає, що у разі порушення терміну сплати Щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за Кредитом вважається простроченою. На залишок простроченої Заборгованості Банк нараховує, а Клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із Тарифами, але не більше 50 % від суми, одержаного Клієнтом Кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування Кредитом у розмірі 0,00001 % річних.
На підставі укладеного Договору Відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка Відповідача.
Факт перерахування коштів Відповідачу підтверджується довідкою Позивача про наявність рахунку від 20.11.2024, що засвідчена підписом посадової особи банку та печаткою (а.с. 45), а також випискою по особовому рахунку Відповідача (а.с. 28-44), згідно з якою за період 15.01.2019 по 16.12.2023, йому банком надавалися кошти на рахунок по банківській картці НОМЕР_1 , встановлювався та неодноразово підвищувався кредитний ліміт, ним здійснювалися операції з коштами.
Розмір встановленого Відповідачу кредитного ліміту підтверджується Довідкою Позивача від 20.11.2024, засвідченою підписом уповноваженої особи банку та печаткою, згідно якої Відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00 грн, який поступово було збільшено до 60000,00 (а.с. 46).
Згідно з розрахунком заборгованості за Договором станом на 20.11.2024 заборгованість боржника на час проведення розрахунку за тілом кредиту становить 44389,10 грн, за відсотками - 0,00 грн. (а.с. 19-26).
Отже, Позивач виконав свої зобов'язання за договором, відкривши Відповідачу картковий рахунок та встановивши кредитний ліміт, а також надавши Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Порядок нарахування процентів визначається ст. 1048 ЦК України, згідно з ч. 1 якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та правові норми, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні позову з огляду на наступне.
Факт виникнення фінансово-кредитних відносин між Позивачем та Відповідачем встановлено на підставі аналізу та оцінки поданих Позивачем належних та допустимих доказів.
Надана Позивачем виписка з особового рахунку позичальника про рух коштів від 20.11.2024 свідчить про те, що Відповідач дійсно отримував кредитні кошти в банку, користувалася ними в межах кредитного ліміту та здійснював часткове їх погашення.
За приписами п. п. 3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. При цьому, п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
З огляду на це, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості Відповідача за тілом кредиту у сукупності з іншими доказами. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 по справі №200/5647/18 від 28.08.2023 у справі № 206/3009/15, від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 та ін.
Отже суд доходить висновку, що факт отримання Відповідачем та використання кредитних коштів підтверджений належними та допустимими доказами.
У Відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п.п. 5.16 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення Клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
Ураховуючи вищевикладене, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд доходить висновку, що право Позивача на повернення фактично отриманих боржником коштів має бути судом захищене.
Банком заявлена до стягнення заборгованість за Договором, що утворилася станом на 20.11.2024 у розмірі 44389,10 грн, та яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
Разом з тим, з розрахунку заборгованості, а також з виписки Відповідача по особовому рахунку вбачається, що до тіла кредиту включені нараховані та списані банком відсотки на залишок поточної заборгованості за кредитом.
Указані відсотки, відповідно до виписки з особового рахунку позичальника про рух коштів за період, відображалися Позивачем на дебетному рахунку Відповідача, тобто фактично на їх розмір збільшувалася сума його кредитних зобов'язань перед банком (тіло кредиту).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, які безпідставно у позовній заяві та розрахунку вказав складовою частиною тіла кредиту, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank / Universal Bank та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, як на невід'ємні частини спірного договору.
Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank / Universal Bank, що надані Позивачем на підтвердження позовних вимог, дійсно визначені, в тому числі: нарахування процентів, обов'язки клієнта (позичальника) та порядок і строки їх сплати.
Поруч з тим, подані Позивачем документи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання Відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо процентів та відповідальність за прострочення грошового зобов'язання у заявлених Позивачем до стягнення розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту Позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті Позивача могли неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (15.01.2019) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (липень 2025 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Посилання Позивача на ознайомлення Відповідачем із вказаними банківськими документами та погодження із їх змістом шляхом їх підписання цифровим підписом у мобільному додатку, без надання відповідних доказів, не може бути прийнято до уваги, оскільки будь-яка дія користувача додатком фіксується у відповідній програмі та в подальшому оброблюється спеціалістами банку. При цьому, відсутність вказаних доказів, які Позивач мав можливість та був зобов'язаний в силу ст. 81 ЦПК України подати суду, позбавляє суд можливості встановити стверджувані Позивачем факти ознайомлення із умовами надання кредитних послуг та їх підписання.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Відповідачу Умови та правила обслуговування фізичних осіб, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір та сплату процентів, відповідальність за прострочення грошового зобов'язання, надані банком Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank / Universal Bank, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 висловила таку правову позицію.
Надані Позивачем Умови і правила обслуговування фізичних осіб, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд звертає увагу, що єдиним документом, з наданих Позивачем до суду, який містить підпис Відповідача, є Заява-анкета про надання банківських послуг від 15.01.2019, у якій взагалі не згадується про обов'язок Відповідача сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.
Обов'язок доведення обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень відповідними доказами, згідно зі ст. ст. 12, 81, 83 ЦПК України покладено на сторони. Указані докази повинні відповідати критеріям, визначеним ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати, встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, принципу справедливості розгляду справи судом.
Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обгрунтованості нарахування Відповідачу процентів за користування кредитними коштами, які Позивач вказав у розрахунку як складову заборгованості за тілом кредиту, Позивачем до суду не надано.
Разом з тим, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Позивачу не повернуті, а тому підлягають стягненню з Відповідача у розмірі реальної простроченої заборгованості за тілом кредиту, без урахування відсотків, нарахованих Позивачу за відсутності доказів узгодження з ним порядку та розміру такого нарахування.
Як зазначалося вище у позовній заяві та розрахунку заборгованості Позивач, зазначаючи загальний залишок заборгованості за наданим кредитом, відносить нараховані проценти до тіла кредиту. Проте із того ж розрахунку, а також із виписки по особовому рахунку Відповідача вбачається, що Позивачем збільшено кредитну заборгованість на суму відсотків за ставкою 37,2 % у загальному розмірі 21402,65 грн.
При обрахуванні розміру такого стягнення, суд приймає до уваги, самостійно визначений Позивачем у розрахунку та підтверджений випискою по особовому рахунку Відповідача, залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом у розмірі 44389,10 грн від якого необхідно відняти 21402,65 грн безпідставно нарахованих процентів, що становитиме - 22986,45 грн.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Оскільки позовні вимоги, заявлені у розмірі 44389,10 грн, судом задоволено частково (51,78%), тому пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1254,32 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 141, 247, 263, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04082, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» б/н від 15 січня 2019 року станом на 20 листопада 2024 року у розмірі 22986 (двадцять дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) гривень 45 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1254 (одна тисяча двісті п'ятдесят чотири) гривні 32 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Олег КОСЕНКО