Справа №766/15326/25
н/п 1-кс/766/7757/25
29.10.2025 року слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), розглянувши клопотання сторони кримінального провадження № 62025080200000487 від 13.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, слідчого СВ Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором Черкаської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
встановив:
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам'януватка, Братського району, Миколаївської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Мотивуючи клопотання, слідчий вказує, що слідчим відділенням ХРУП ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62025080200000487 від 13.03.2025 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2022 №123 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду номера обслуги зенітно артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки, цієї ж військової частини.
Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, з подальшим неодноразовим його продовженням та до теперішнього часу, відповідно до Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» почав діяти воєнний стан в Україні.
Відповідно до ст. 4 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 2, 11, 16, 49, 88 Статуту, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військове кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації та будучи забезпечений речовим, грошовим, продовольчим та іншими видами забезпечення, 25 вересня 2024 року вирішив тимчасово ухилитися від військової служби та самовільно залишити місце служби, мотивуючи свої дії особистими обставинами, не пов'язаними з проходженням військової служби.
Реалізуючи свій умисел, цього ж дня, солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 2, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 .
Отже, в період з 25 вересня 2024 року по теперішній час солдат ОСОБА_4 без поважних причин обов'язки військової служби не виконує, проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та за час відсутності на службі не вживає жодних заходів для з'явлення до місця служби, у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
При цьому, солдат ОСОБА_4 , ні командуванню військової частини НОМЕР_1 ні правоохоронним органам не надав документів, які підтверджують поважність і законність відсутності на військовій службі.
ОСОБА_4 , підозрюється у тому, що він будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи її на посаді номера обслуги зенітно артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.2, 11, 16, 49 і 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, 25 вересня 2024 року самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , та як наслідок, тимчасово ухилився від проходження військової служби з 25 вересня 2024 року по теперішній час, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Кам'януватка, Братського району, Миколаївської області, громадянин України, українець, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, який на момент скоєння злочину займав посаду номера обслуги зенітно артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки, військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «солдат», раніше не судимий,
30.08.2025 у відповідності до ст.ст. 40, 42, 135, 276-278 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчинення кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме:
- матеріалами службового розслідування;
- протоколом допиту ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- протоколом допиту ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Так, з матеріалів кримінального провадження випливає, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років.
В порядку ст. 135 КПК України повістки про виклик та примірник повідомлення про підозру були вручені матері ОСОБА_4 - ОСОБА_9 за місцем реєстрації, з метою виклику останнього 08.09.2025, 09.09.2025 та 10.09.2025 року до слідчого відділення Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області для участі у проведенні допиту в якості підозрюваного у кримінальному провадженні 62025080200000487 від 13.03.2025 року.
Разом з тим на вказані дати та час ОСОБА_4 не прибув до слідчого для здійснення допиту його в якості підозрюваного, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій, будь-які документи, які підтверджують поважність причин не прибуття не надав.
Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_4 , переховується від слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності, у зв'язку із чим його місцезнаходження слідству невідоме, на зв'язок не виходить. Військову частину НОМЕР_1 де проходив службу ОСОБА_4 , на даний момент самовільно залишив.
З метою встановлення місця перебування ОСОБА_4 оперативними співробітниками Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області неодноразово здійснювались виїзд за адресою реєстрації підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 з метою вручення повісток про виклик та необхідність з'явитися до старшого слідчого Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області для вручення йому письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, допиту як підозрюваного, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій. Однак за вказаною адресою підозрюваний був відсутній, що унеможливило вручити повістки про виклик ОСОБА_4 особисто.
У зв'язку із не встановленням фактичного місця перебування ОСОБА_4 та наявності достатніх підстав вважати, що останній переховується від органів досудового розслідування, що позбавило можливості вручити останньому письмове повідомлення про підозру від 30.08.2025 у день його складання, таке повідомлення було вручено його матері ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем реєстрації ОСОБА_4 .
11.09.2025 року слідчим СВ Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 здійснено дзвінок на телефонний номер НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_4 , проте на телефоний дзвінок ніхто не відповів.
29.09.2025 року у відповідності до положень ст. 281 КПК України, ОСОБА_4 , оголошено в розшук у зв'язку із невідомим місцезнаходженням підозрюваного та у зв'язку з тим, що підозрюваний не з'являється без поважних причин на виклик слідчого. Проведеними слідчими діями та іншими заходами встановити точне місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 , не надалося можливим, у зв'язку з чим відповідною постановою слідчого у кримінальному провадженні підозрюваного оголошено в розшук, та до теперішнього часу проведеними слідчими розшуковими (гласними) діями та іншими заходами встановити його місцезнаходження не надалося можливим.
Отже, встановлено, що ОСОБА_4 переховується від органів досудового розслідування.
З метою досягнення дієвості вказаного кримінального провадження виникла необхідність у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу.
Аналізуючи матеріали кримінального провадження, сторона обвинувачення приходить до висновку щодо необхідності застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під варто, оскільки наявні ризики, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років у зв'язку із чим у органу досудового розслідування є підстави вважати, що останній з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини буде в майбутньому переховуватись від органів досудового розслідування.
Поряд з цим, підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлюючи, що у зв'язку із повідомленням йому про підозру у вчиненні умисного тяжкого злочину, у подальшому, його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, що тягне за собою певні негативні наслідки у вигляді санкції, передбаченої ч.5 ст.407 КК України, та може умисно ухиляється від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховатись від органів досудового розслідування та суду, може зникнути з місця постійного мешкання до іншої місцевості, країни, у зв'язку з чим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати підозрюваного та, як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності.
Отже, існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у такий спосіб може та буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджаючи таким чином встановленню істини по справі.
Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду.
Наступний ризик, який вказує на необхідність застосування до підозрюваного найсуворіший запобіжний захід, є ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Так, підозрюваний ОСОБА_4 будучи в минулому військовослужбовцем військової частини, перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, здійснювати вплив на інших військовослужбовців, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, у тому числі за допомогою засобів зв'язку, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому злочину, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема, перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі, підлеглих тощо.
Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконний вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Крім того, дії підозрюваного під час вчинення кримінального правопорушення, у скоєнні якого він підозрюється, свідчать про наявність ризику продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому він підозрюється, ухилятися від проходження військової служби, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
При встановленні наявності цього ризику необхідно врахувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Ризик впливу на свідків також обумовлюється можливим використанням ОСОБА_4 знайомств, зв'язків, обізнаності про осіб, які є свідками у даному кримінальному провадженні, з метою підбурювання їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі.
Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв'язку із його особою.
Оскільки свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.
Судом необхідно врахувати й те, що для здійснення тиску не обов'язково осіб знати особисто. Для цього достатньо, наприклад, того, що особі, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, після ознайомлення з матеріалами справи стануть відомі анкетні дані свідків, і з метою уникнення покарання, можуть вчинятися дії, покликані на примушення свідків до зміни показань або до відмови від їх надання.
Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, необхідність застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України.
При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове слідство прийшло до висновків, що:
1) є наявні вагомі докази вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;
2) підозрюваний вчинив умисний злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів та за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє застосовувати до нього запобіжний захід, пов'язаний з обмеженням волі та свободи пересування;
4) репутацію підозрюваного, який характеризується негативно;
5) підозрюваний раніше не судимий;
6) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що останній переховується від органу досудового розслідування.
Згідно п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те, що обвинувачений зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
У зв'язку з тим, що підозрюваний ухиляється від органу досудового розслідування, застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не буде дієвим та унеможливлює виконання ним особистого зобов'язання.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити її до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що підозрюваний вже ухиляється від органу досудового розслідування, що унеможливить здійснення виконання такої ухвали суду органами Національної поліції.
Відтак, жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Необхідність у допиті свідків під час судового розгляду щодо запобіжного заходу відсутня.
Посилаючись на вищевикладені обставини, слідчий просить клопотання задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, у вигляді домашнього арешту. Зазначив, що підозру визнає та готовий повернутися для проходження військової служби, залишив військову частину через необхідність догляду за хворою дружиною.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, у вигляді домашнього арешту або ж визначити для підозрюваного мінімальний розмір застави.
Вивчивши клопотання, додані до нього матеріали, вислухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, слідчий суддя дійшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
30.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
30.08.2025 матері підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_9 було вручено повідомлення про підозру, про що свідчить відповідна розписка.
29.09.2025 постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у розшук, здійснення якого доручено співробітникам сектору кримінальної поліції Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області.
29.09.2025 постановою слідчого досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025080200000487 від 13.03.2025 року зупинено.
07.10.2025 ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025080200000487 від 13.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
28.10.2025 о 06.32 підозрюваного ОСОБА_4 було затримано, на підставі вищевказаної ухвали.
28.10.2025 постановою слідчого відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62025080200000487 від 13.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
За матеріалами клопотання маються вагомі докази, які у достатній мірі вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним вказаного кримінального правопорушення.
При вирішенні зазначеного клопотання слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який на момент скоєння кримінального правопорушення займав посаду номера обслуги зенітно артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», відповідно до медичної характеристики, виданої т.в.о. начальника медичного пункту в/ч НОМЕР_1 - ОСОБА_4 за медичною допомогою звертався, з пояснень підозрюваного - одружений, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, дружина перебуває у стані вагітності, офіційно непрацевлаштований, підозру визнає, обставини вчинення кримінального правопорушення визнав, підозра обґрунтована вагомими доказам, що дає достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню частково та вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання останнім, покладених на нього процесуальних обов'язків, оскільки слідчим 28.10.2025 вирішено питання про затримання особи, у зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню строком до 28.11.2025 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Згідно положень ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
З урахуванням рішення другого сенату Конституційного Суду, ухваленого 19.06.2024 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо конституційності ч. 6 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу, яким Суд звернув увагу, що за ч.6 ст.176 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний захід, що може застосовуватися до обвинувачених у скоєнні злочинів проти основ національної безпеки. Таким чином, Конституційний Суд підкреслив, що під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 КПК є можливість, за певних підстав та обставин, визначених ст. ст.177 та 178 кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід. Отже, Конституційний Суд констатував, що за ч.6 ст.176 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід. Таким чином, у рішенні Конституційний Суд висновує, що зазначена норма кодексу забезпечує посилені гарантії захисту конституційного права на свободу та особисту недоторканність особи від свавільного втручання, що їх визначено ч. 2 ст. 29 Конституції.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, а саме те, що визначення розміру застави є правом слідчого судді, а не обов'язком, слідчий суддя вважає за доцільне визначити розмір застави підозрюваному.
Отже, за наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку слідчий суддя приходить до висновку, про необхідність визначення застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 гривень (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень ), враховуючи також обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальний стан підозрюваного, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, враховуючи, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного, тому визначення застави саме в такому розмірі буде помірним для підозрюваного та може гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, також враховуючи вагомість ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, у зв'язку з чим клопотання слідчого підлягає задоволенню частково.
Крім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент до 28.11.2025, необхідно покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Керуючись ст.ст. 131,132,176-178,183,184,193-196 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28.11.2025 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з 28.10.2025 року.
Строк дії ухвали - до 28.11.2025 року включно.
Визначити розмір застави підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 гривень.
У випадку внесення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застави, вважати обраним до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави, зобов'язавши його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошено в приміщенні суду 03.11.2025 року о 11 год. 55 хв.
Слідчий суддяОСОБА_1